Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №761/29818/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29818/25

Провадження № 2/761/3254/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Саадулаєва А.І.,

за участі секретаря: Сідого В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року КП Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (надалі - позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач-1, відповідачі), ОСОБА_2 (надалі - відповідач-2, відповідачі), про стягнення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідачів на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.07.2025 відкрито провадження у цивільній справі в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

01.09.2025 від відповідача-1 ОСОБА_1 надійшов відзив із викладенням заперечень (16.09.2025 уточнений відзив), в якому просить відмовити у задоволенні позову та застосувати строки позовної давності, оскільки відповідач-2 навчається за кордоном з 2017 року та відповідно не є споживачем комунальних послуг за даною адресою. Також, зазначає, що наданий розрахунок заборгованості є необгрунтованим. Також надала клопотання, в якому просила виключити ОСОБА_2 із кола відповідачів по даній справі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11.03.2026 закрито підготовче провадження у справі за позовною заявою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості, та призначено справу до розгляду по суті.

30.04.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до справи.

05.05.2026 від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача-1 про застосування строків позовної давності.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05.05.2026 витребувано у Державної прикордонної служби України інформацію про виїзд з території України та в`їзд на територію України громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01.09.2017 по 31.05.2025.

07.05.2026 на виконання вимог ухвали суду від 05.05.2026 від Державної прикордонної служби України надійшла відповідь.

30.06.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про долучення документів до справи та додаткові пояснення.

23.09.2026 від представника позивача надійшла заява, до якої долучено довідки з перерахунком заборгованості.

В судове засідання, яке відбулось 23.09.2026, представник позивача не з`явилася, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач-1 в судове засідання не з`явилася, проте надала заяву, в якій долучила контрозрахунок заборгованості, та просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідач-2 в судове засідання не з`явився, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення поштових відправлень, які повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, про що свідчать матеріали справи.

Розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (ч. 1, 3 ст. 211 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва її від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

З 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

З 01.05.2019 введено в дію Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189, відповідно до ч. 1 ст. 12 якого надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

На виконання вимог закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34(5085).

Зміст зазначеного договору відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року.

Такі договори є договорами приєднання, а отже, може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про виконання послуг.

Позивач посилається на те, що відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовилися, проте своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого, станом на 31.05.2025, у відповідачів утворилась заборгованість у розмірі 121051,63 грн, яка складається з: за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 39831,51 грн; заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води в розмірі 9904,21 грн; за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 64789,48 грн; заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 4328,98 грн.

Крім того, у відповідачів існує заборгованість, яка складається з:

1. У період до 31.10.2021 заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн.

2. За період з 01.11.2021 заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1437,35 грн; заборгованість з плати за абонентське обслуговування з послуг з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн.

Також, позивач, на підставі Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 602-18, укладеного між ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» та КОМУНАЛЬНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ (КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі - Новий Кредитор), набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення у розмірі 16005,62 грн та з централізованого постачання гарячої води у розмірі 3072,78 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад, залежно від функціонального призначення, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону, споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

За змістом ст. 29 Закону надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку здійснюється на підставі договору, що укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Правовідносини з постачання фізичним особам централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21 липня 2005 року.

Відповідно до пункту 8 Правил послуг надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на підставі типового договору.

В позовній заяві, позивачем зазначено, що в газеті «Хрещатик» за 28.03.2018 опубліковано договір про надання послуг, який відповідає змісту типового договору і є договором приєднання і який може бути укладений шляхом приєднання до нього відповідачів, як споживачів, копію якої додано до матеріалів справи.

Також зазначено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, що надає КП «Київтеплоенерго».

Відповідачі від послуг опалення та постачання гарячої води не відмовлялися, від вказаних мереж не відключалися.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі. Якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ч. 1 ст. 633 ЦК України договір про надання комунальних послуг є публічним договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

З 01.05.2018 позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Відповідно до вимог закону споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідача від оплати послуг в повному обсязі.

Вказане відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15, яка, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом.

В порушення вимог закону відповідачі плату за надані послуги не вносять, що привело до виникнення заборгованості.

Загальна сума заборгованості станом на 31.05.2025, згідно з первісним розрахунком:

- сума заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 39831,51 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 6572,20 грн, 3% річних у розмірі 1591,08 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 9904,21 грн; інфляційної складової боргу у розмірі 1634,19 грн, 3% річних у розмірі 395,63 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01.11.2021 у розмірі 64789,48 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 8236,56 грн, 3% річних у розмірі 1945,29 грн, пеня у розмірі 2366,77 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 у розмірі 4328,98 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 558,98 грн, 3% річних у розмірі 130,84 грн, пеня у розмірі 159,19 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 16005,62 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 2640,93 грн, 3% річних у розмірі 639,35 грн;

- заборгованості за спожиті до 01.05.2018 централізованого постачання гарячої води у розмірі 3072,78 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 507,01 грн, 3% річних у розмірі 122,74 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1437,35 грн;

- заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн;

- заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого опалення у розмірі 0,00 грн, заборгованість зі сплати внесків за обслуговування вузла комерційного обліку послуг з централізованого постачання гарячої води у розмірі 0,00 грн; що разом складає 167630,79 грн.

При зверненні до суду позивач зазначив, що розрахунок заборгованості був здійснений за тарифами, які закріплені в Розпорядженнях КМДА:

- № 700 від 26 квітня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 1294 від 23 липня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»;

- № 2340 від 22 грудня 2018 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з централізованого опалення і централізованого постачання гарячої води Комунальному підприємству Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адмінінстарції) «Київтеплоенерго».

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Отже, правовідносини, які склалися між сторонами з приводу надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора, передбачене ч. 1 ст. 509 ЦК України, вимагати сплати грошей за надані послуги.

Згідно з п. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (п. 2 ст. 625 ЦК України).

Відповідно до статті 26 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

На підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, поновлено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги з 31 грудня 2023 року, у випадку прострочення сплати коштів.

Разом з тим, звертаючись до суду з даним позовом, позивач серед іншого, просив стягнути з відповідачів заборгованість за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води.

З матеріалів справи, вбачається, що позивач на підставі договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, укладеного з ПАТ «Київенерго», прийняв право вимоги щодо заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16005,62 грн та з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3072,78 грн.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Стороною позивача надано суду додаток № 1 та додаток № 2 до даного договору, в яких зазначено перелік споживачів право вимоги щодо заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води яких відступлено позивачу, а саме право вимоги до ОСОБА_1 .

Отже, відповідно до договору № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року позивач не набув право вимоги до відповідачів, що є достатньою підставою до відмови в позові щодо вимог, які ґрунтуються на зазначеному договорі.

Заявляючи вимоги про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16005,62 грн та з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3072,78 грн позивач не звернув уваги, що жодного доказу наявності такої заборгованості, часу та підстав її виникнення матеріали справи не містять.

В даному випадку відступлення ПАТ «Київенерго» певної суми заборгованості на користь позивача, ніяким чином не підтверджує її наявність та обґрунтованість.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19), сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

За змістом ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Всупереч вимогам зазначених норм закону, позивач, стверджуючи про отримання права вимоги зазначеної заборгованості від ПАТ «Київенерго», не надав суду ні оригіналу, ні належним чином засвідченої копії, ні витягу з договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року № 602-18. Наявна фотокопія першої та останньої сторінки договору не є оригіналом, не є засвідченою належним чином копією та не є засвідченим витягом, що в силу вимог ст. 95 ЦПК України не дає суду підстав вважати дану фотокопію письмовим доказом.

Також суд не приймає до уваги розрахунок заборгованості з постачання теплової енергії та гарячої води в період до 01 травня 2018 року, який зроблено та подано позивачем, оскільки такий розрахунок по суті є лише твердженням позивача, яке не створює для суду обов`язок вважати обставини, зазначені в такому твердженні доведеними. (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Подаючи до суду вказаний розрахунок, позивач не звернув уваги, що в період, за який зроблений розрахунок, а саме до 01 травня 2018 року, він не був виконавцем цих послуг.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що розрахунок боргу за надані послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за період до 01 травня 2018 року, не може бути зроблений особою, яка ці послуги не надавала, а відтак є неналежним доказом та не може прийматись до уваги.

Разом з тим, будь-якого розрахунку заборгованості за вказані послуги, зробленого особою, яка їх надавала в зазначений період, а саме ПАТ «Київенерго», позивач суду не надав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 16005,62 грн та з централізованого гарячого водопостачання у розмірі 3072,78 грн є недоведеними та задоволенню не підлягають. Крім цього, оскільки вимога про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних (за спожиті до 01.05.2018 послуги) є похідною, тому і в цій частині також позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками Київського апеляційного суду, викладеними у постановах у справі № 752/10823/25 від 01.07.2026, у справі 759/29306/25 від 01.07.2026.

Щодо тверджень відповідача-1 ОСОБА_1 , що відповідач-2 ОСОБА_2 протягом багатьох років не проживає у даній квартирі, а саме з 2017 року, а тому вона вважає, що відповідач-2 є неналежним відповідачем у справі, суд зазначає наступне.

Згідно із законодавством України, усі дієздатні особи, які зареєстровані та/або проживають у житловому приміщенні, мають рівні права на користування послугами та несуть солідарну відповідальність за їх оплату. Це означає, що постачальник послуг може вимагати погашення боргу від будь-кого із зареєстрованих мешканців. При цьому, якщо зареєстрований мешканець не є власником, він все одно зобов`язаний платити за послуги.

За правилами профільного законодавства (Закон України "Про житлово-комунальні послуги") споживач може не сплачувати за деякі комунальні послуги (наприклад, воду, газ за відсутності лічильників), якщо він тимчасово не проживає там понад 30 днів. Однак це потрібно підтвердити документально, зокрема: подати заяву про період відсутності керуючій компанії, ОСББ або постачальнику послуг; надати документи, що підтверджують вашу відсутність (довідка з місця роботи, навчання, лікування або перебування за кордоном); отримати Акт про непроживання особи за місцем реєстрації (встановлений зразок за формою № 190, затверджений наказами Мінсоцполітики). Але навіть за офіційно підтвердженого непроживання не всі нарахування зникають, зокрема абонентська плата за лічильники є обов`язковою, якщо вони підключені; платіж за централізоване опалення, також стягується незалежно від факту проживання. Крім того, утримання будинку та прибудинкової території не скасовується, оскільки ці витрати визначаються статутом ОСББ або договором із керуючою компанією.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач-2 досяг повноліття тільки 06.09.2017.

При цьому, суд зауважує, що в межах розгляду даної справи, та оскільки в стягненні заборгованості за надані послуги до 01.05.2018 позивачу відмовлено - тому стягується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.05.2018 по 31.05.2025. Тобто, в даний період відповідач-2 вже досяг повноліття, та відповідно зобов`язаний брати участь у витратах за утримання майна та нести відповідальність за зобов`язаннями.

Крім цього, згідно із відповіддю на виконання вимог ухвали суду від від 05.05.2026 від Державної прикордонної служби України, відповідач-2 в період з 23.12.2017 по 31.01.2022 неодноразово перетинав державний кордон (поїздки на навчання). Проте 21.02.2022 виїхав за межі України та на даний час не повернувся.

Беручи до уваги вищевкладене, представником позивача було надано до суду перерахунок заборгованості за спожиті послуги, а саме за ГВП та ППГВ: зроблено коригування заборгованості за послугу з ГВП у розмірі 2288,08 грн та за послугу з ППГВ у розмірі 1588,41 грн (за увесь період відсутності відповідача-2). Оплата за опалення та абонплати підлягають повному стягненню з відповідача-2.

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості після коригування за послуги централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води, за період з 01.05.2018 по 31.05.2025, судом встановлено, що він проведений вірно, а тому суд приймає його до уваги.

Підлягають стягненню наступні суми:

- за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого опалення в розмірі 39831,51 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 у розмірі 7616,13 грн;

- за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 64789,48 грн;

- заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 у розмірі 2740,57 грн.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 за послуги ГВП та ППГВ, судом встановлено, що він проведений невірно.

Здійснивши перерахунок, суд вважає, що підлягають стягненню наступні суми:

- за ГВП за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 інфляційної складової боргу у розмірі 1256,69 грн, 3% річних у розмірі 304,24 грн;

- за ППГВ за період з 01.11.2021 по 31.05.2025 інфляційної складової боргу у розмірі 319,01 грн, 3% річних у розмірі 74,67 грн, пеня у розмірі 90,85 грн.

При цьому, розрахунок заборгованості трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 за послуги з централізованого опалення (інфляційної складової боргу у розмірі 6572,20 грн, 3% річних у розмірі 1591,08 грн) та постачання теплової енергії (інфляційної складової боргу у розмірі 8236,56 грн, 3% річних у розмірі 1945,29 грн, пеня у розмірі 2366,77 грн) - проведений вірно.

Крім цього, розрахунок заборгованості з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 1437,35 грн, та з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 760,10 грн - проведений вірно.

Разом з тим, у відзиві відповідач-1 просила застосувати позовну давність щодо вимог КП «Київтеплоенерго».

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відмовити в позові через пропуск строку звернення до суду можливо лише в тому разі, коли позов є обґрунтованим. У разі безпідставності позовних вимог в позові належить відмовити за безпідставністю.

Отже, позовна давність застосовується до обґрунтованого позову.

Відповідно до норм ст. 257, 258 ЦК України встановлено, що загальний строк позовної давності становить три роки, а позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки, штрафу, пені, встановлено строком в один рік. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відмови у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Додатково п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 визначено, що причини пропуску строку позовної давності є предметом доказування під час судового розгляду й підлягають установленню при ухваленні рішення.

Разом з тим, починаючи з 02.04.2020 (дата набрання чинності Законом України від 30.03.2020 №540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)», яким Цивільний кодекс України доповнено п. 12 розд. «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:

«12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Дане продовження строків позовної давності діяло до 30.06.2023 (дата закінчення карантину (30.06.2023 з 24.00 годин) на підставі постанови Кабміну від 27.06.2023 № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України було продовжено.

Разом з тим, починаючи з 17.03.2022 (дата набрання чинності Законом № 2120 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»), розділ Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 «Прикінцеві та перехідні положення» наступного змісту:

«19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, суд вважає, що підлягають застосуванню строки позовної давності до вимог, які охоплюють період до 02.04.2017.

Крім цього, відповідно до інформації із офіційного інтернет-сайту КМДА, опалювальний сезон 2016/2017 завершився 01.04.2017. Тобто, не підлягають задоволенню нарахування за спожиті послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води за період до 02.04.2017. Таким чином, підлягає стягненню заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення тільки починаючи з листопада 2017 року (після початку опалювального сезону 2017/2018).

Але суд окремо зауважує, що оскільки в стягненні заборгованості за надані послуги до 01.05.2018 позивачу відмовлено - тому стягується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги тільки за період з 01.05.2018 по 31.07.2025, тобто в даному випадку не підлягає застосуванню строк позовної давності.

Отже, враховуючи вищевикладене, здійснивши перерахунок заборгованості, наданий позивачем, суд вважає, що з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за період з 01.05.2018 по 31.05.2025 у загальному розмірі 139932,50 грн.

Отже, враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідачів не надано суду доказів на підтвердження виконання ними своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за послуги централізованого опалення та послуги з постачання гарячої води, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2527,78 грн, пропорційно до суми задоволених позовних вимог 83,48%.

Керуючись ст. 141, 259, 265, 268, 273, 280-282, 353-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 139932 (сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривень 50 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) гривень 89 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (код ЄДРПОУ 40538421) судовий збір у розмірі 1263 (одна тисяча двісті шістдесят три) гривень 89 коп.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: