Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №754/8370/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9687/26

Справа №754/8370/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року Деснянський районний суд міста Києва

у складі головуючої судді Гринчак О.І.,

за участю секретаря судових засідань Пучко А.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 (присутнього у судовому засіданні 22.09.2026),

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

08.05.2026 позивачка звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якій просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що на сьогоднішній день у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровано 5 осіб: позивачка - ОСОБА_1 , її син - ОСОБА_4 , її рідні сестри - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та відповідач у справі - ОСОБА_7 .

Відповідач у справі з кінця квітня 2025 року по день подання позову до суду не проживає у вищезазначеній квартирі, вибув на інше постійне місце проживання, точна адреса якого їй невідома. Реєстрація за зазначеною адресою зайвої особи збільшує нарахування комунальних платежів, тягар яких несуть як сама позивачка, так і інші особи, які проживають, оскільки відповідач не проживає і свою частку витрат не несе. Перешкод у користуванні житловим приміщенням ні вона, ні інші члени сім`ї відповідачу не чинили. Окрім того, у попередні періоди за відповідачем постійно утворювалась заборгованість за житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим відповідні нарахування були предметом судового розгляду. Факт того, що відповідач не проживає у квартирі підтверджується актом від 07 травня 2026 року. Також зазначені обставини можуть підтвердити сусіди.

Рух справи

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 червня 2026 року відкрито провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, учасникам процесу роз`яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.

Учасники справи повідомлялись про розгляд справи належним чином шляхом направлення повісток за місцем реєстрації (відповідач) та за місцезнаходженням (третя особа).

27.07.2026 через підсистему «Електронний суд» від третьої особи - Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надійшла заява, відповідно до якої Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація просить проводити розгляд справи у відсутності представника третьої особи та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України за наявними в справі матеріалами та доказами.

Відзив відповідача на позовну заяву

06 серпня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Карпенка Максима Миколайовича надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача зазначає, що сторони у справі є рідними братом і сестрою. Відповідач має діагноз "Шизофренія, пароноїдальна форма (безперервний перебіг), галюционарно-параноїдальний синдром". Станом на 2025 рік відповідач мав 2 групу інвалідності. Відповідач виключений з військового обліку за станом здоров`я ще в 2007 року, в зв`язку з чим не підлягає мобілізації. Медичні виписки, довідки та інші документи знаходяться серед особистих речей за місцем реєстрації та постійного проживання відповідача.

У зв`язку з обстрілами м. Києва російськими агресорами у відповідача загострилась хвороба, і йому порекомендували виїхати з м. Києва у більш спокійне місце.

Відповідач тимчасово виїхав до Норвегії, про що повідомив позивачку. Номер телефону він не змінював, постійно тримав контакт зі своїми сестрами, в тому числі і з позивачкою.

Під час перебування в Норвегії, в середині літа 2025 року у відповідача діагностували пахову грижу. На даний момент відповідачу було зроблено одну операцію та призначено безкоштовне проведення лікування, на що він погодився. Іншу операцію з видалення пахової грижі призначено на жовтень 2026 року згідно з чергою.

У Норвегії відповідач постійно проходить лікування за основним своїм діагнозом шизофренія, та з 23.01.2026 по 27.03.2026 він проходив стаціонарне лікування.

У зв`язку з наведеним відповідач змушений був отримати дозвіл на тимчасове перебування в Норвегії і чекати на проведення операції.

Після проведення операції відповідач планує повернутись в Україну та проживати за місцем реєстрації, оскільки іншого житла він не має.

Щодо посилання позивачки на те, що вона самостійно несе всі витрати з утримання спільної житлової площі представник відповідача зазначив, що дані твердження є безпідставними та необґрунтованими, оскільки боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.

Крім того, відповідач після від`їзду до Норвегії оплачував комунальні платежі у 2025 році в розмірі 6427,50 грн, у 2026 році в розмірі 9427,50 грн, однак квитанції за сплату комунальних послуг до від`їзду до Норвегії зберігаються в квартирі за адресою реєстрації разом з особистими речами.

Між сторонами склалися неприязні відносини після того, як відповідач відмовив позивачці у наданні їй довіреності на проведення приватизації частки позивача на її користь.

Відповідач у зв`язку з бойовими діями та за станом здоров`я змушений був виїхати за кордон, де він чекає на заплановану хірургічну операцію, яку йому проводять безкоштовно, що унеможливлює його повернення в Україну в строк 6 місяців з моменту виїзду з помешкання, де він зареєстрований та постійно проживав. Крім того, відповідач сплачує комунальні послуги і житло, де він зареєстрований є єдиним місцем його проживання і після закінчення лікування він планує повернутись і проживати в ньому.

Позивачка хоче безпідставно виписати відповідача для подальшої приватизації та продажу даного житлового приміщення.

Відповідь позивача на відзив

23.08.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Єрьоменка Віктора Петровича надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій останній зазначає, що заперечення відповідача на позовну заяву є абсолютно необґрунтованими, завідомо недостовірними та просить позовні вимоги задовольнити повністю, а також стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування своєї позиції представник позивача зазначає, що відповідач не надавав позивачці жодних відомостей щодо причин, мети виїзду до Норвегії та стану свого здоров`я. Про те, що відповідач виїхав за кордон позивачка дізналась від сусідів. Також відповідачем не надані документи, які підтверджують, що виїзд з України відбувся безпосередньо з метою лікування та що стан його здоров`я унеможливлював його повернення протягом усього періоду відсутності.

Відповідач протягом тривалого часу систематично ухилявся від участі у витратах на утримання житла. У квартирі фактично проживало лише троє осіб і поточні житлово-комунальні платежі регулярно сплачувались позивачкою та її сином. Відповідач протягом тривалого часу систематично ухилявся від участі у цих платежах, обмежуючись лише епізодичним та частковим погашенням накопиченого ним боргу.

Протягом тривалого часу утворилась сукупна заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі близько 70 000,00 грн, яку частково погашали позивачка та її син, у тому числі й ту її частину, яка виникла внаслідок тривалого невиконання відповідачем свого обов`язку щодо несення витрат на утримання житла.

Крім того, відповідач не брав жодної участі у повірці та заміні квартирних приладів обліку, а також у ремонті внутрішніх комунікацій і сантехнічного обладнання, у тому числі під час усунення аварійних протікань труб. Поодинокі епізодичні платежі за комунальні послуги не є підтвердженням його належної та повноцінної участі в утриманні житла в цілому.

Про існування заборгованості та рішення суду про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідач знав, однак жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчиняв.

Позивачка не зверталась до відповідача з пропозицією надати їй довіреність на проведення приватизації його частки на користь позивача. Так, дійсно, позивачка в подальшому має намір вирішити питання щодо приватизації житла, однак зазначена обставина не підтверджує твердження відповідача, що позов було подано з метою позбавити його права на участь у приватизації або внаслідок його відмови надати позивачу довіреність.

Також представник позивачки зазначив, що неприязні стосунки між стронами існували вже давно і зумовлені, зокрема постійними погрозами відповідача фізичною розправою та нападом на сина позивачки.

Отже, підставою для звернення позивачки до суду з даним позовом є тривала відсутність відповідача за місцем реєстрації та його неналежна участь в оплаті житлово-комунальних послуг, внаслідок чого накопичувалась заборгованість, яку фактично змушені були погашати інші мешканці квартири.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до Ордера на жиле приміщення №20488 серія Б, виданого Старокиївською районною в м. Києві державною адміністрацією 11 травня 1999 року, ОСОБА_8 з сім`єю з восьми осіб надано право на зайняття жилого приміщення, яке складається з трьох кімнат в ізольованій квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ордера склад сім`ї: ОСОБА_8 , дружина - ОСОБА_9 , син - ОСОБА_10 , дочка - ОСОБА_1 , дочка - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_11 , син - ОСОБА_3 , онук - ОСОБА_4 .

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 08 травня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 13).

З Реєстру територіальної громади м. Києва вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 23.09.1999 (а.с. 57).

Згідно з Актом від 07 травня 2026 року, складеного сусідами та затвердженого начальником ЖЕД №319 Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" Коновал А.В., виданого на підставі заяви гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_3 , 1985 року народження за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований, але з кінця квітня 2025 року по теперішній час не проживає (а.с.7).

22 липня 2025 року Деснянським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» загальну суму заборгованості за житлово-комунальні послуги (з урахуванням пені, 3% річних та інфляції) у розмірі 63025,42 грн. станом на 01.07.2025 року, та розстрочено виконання рішення суду терміном на 12 місяців, а саме: на боржників покладено обов`язок здійснити виплати на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у розмірі 5252,12 грн щомісячно протягом 12 місяців. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 757,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» судовий збір у розмірі 1304,10 грн.

Відповідно до платіжної інструкції 0.0.4495848010.1 від 12.08.2025 ОСОБА_1 на рахунок КПВОК «Київтеплоенерго» здійснила оплату за Рішенням суду по справі 754/5091/25 за постачання теплової енергії - ТЕ (ЦО) по особовому рахунку НОМЕР_1 в сумі 5255,00 грн.

Відповідно до платіжних інструкцій позивачка ОСОБА_1 здійснювала оплату житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 (за утримання будинків та прибудинкової території, за розподіл газу, за спожитий газ, за абонентське обслуговування з постачання гарячої води, за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії, за централізоване постачання холодної води та водовідведення, за вивезення побутових відходів, за електроенергію, за послугу з управління багатоквартирним будинком, за централізоване водовідведення гарячої води).

Відповідно до чеків ОСОБА_6 02.04.2025 та 20.10.2025 здійснила платежі на користь КПВОК «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за постачання теплової енергії на загальну суму 6427 грн 50 коп. (а.с. 45).

Відповідно до платіжних інструкцій відповідач ОСОБА_3 здійснював такі оплати:

- 01.07.2026 - за період «травень 2026 року» на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн, плата за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії 100,00 грн.; на користь КП «Керуюча компанія Деснянського району» за послугу з управління багатоквартирним будинком 500,00 грн, за утримання будинків та прибудинкової території 1000,00 грн;

- 02.07.2026 - за період «травень 2026» на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 3000,00 грн;

- 11.07.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 13.07.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 1500,00 грн (а.с. 46-52);

- 01.08.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 04.08.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 07.08.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 09.08.2026 - за період «червень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 10.08.2026 - за період «липень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 2000,00 грн;

- 20.08.2026 - за період «липень 2026» - на користь КПВОК «Київтеплоенергія» за постачання теплової енергії 4000,00 грн.

Відповідно до тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , виданого ІНФОРМАЦІЯ_6 30 червня 2023 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 17 квітня 2007 року ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку гр. І ст. 15а Нак. МОУ №402 від 2008 р. (а.с. 42).

Відповідно до довідки ВЛК №8/58 від 21.02.2023 солдат ОСОБА_3 має діагноз "Шизофренія, параноїдальна форма, безперервний перебіг галюционарно-параноїдальний синдром, виражений апатико-дисоціальний дефект". Непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 29).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №8/25/95/В від 15.01.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.10.2024 має ІІ групу інвалідності за станом здоров`я, діагноз F20.0 (а.с. 39-41).

24.04.2025 ОСОБА_3 в`їхав у Норвегію (згідно з відміткою у паспорті) (а.с. 44).

Відповідно до Інформаційного листа з гастрохірургічного відділення Університетської лікарні Північної Норвегії від 29.10.2025, ОСОБА_3 внесено до списку очікування на операцію з видалення пахової грижі, очікується призначення операції до жовтня 2026 року (а.с. 30-31).

Відповідно до Інформаційного листа відділення невідкладної психіатричної допомоги Університетської лікарні Північної Норвегії від 27.03.2026, ОСОБА_12 в період з 23.01.2026 по 27.03.2026 проходив стаціонарне лікування за основним діагнозом.

Під час перебування в Норвегії ОСОБА_12 отримав посвідку на тимчасове перебування в Норвегії з терміном до 06.05.2026 та до 06.05.2027.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник відповідача - адвокат Карпенко М.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Норми права та мотиви суду

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Стаття 8 Конвенції гарантує кожній особі право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Такий загальний захист поширюється як на власника квартири (рішення у справі Gillow v. the U.K. від 24 листопада 1986 року), так і на наймача або членів його сім`ї (рішення у справі Larkos v. Cyprus від 18 лютого 1999 року).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кривіцька і Кривіцький проти України" ("Kryvitska and Kryvitskyy v. Ukraine"), рішення від 02 грудня 2010 року) поняття "житло" не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду (стаття 47 Конституції України).

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані нормами ЦК України та ЖК України.

Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 (який набрав законної сили 15.02.2026) Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Відповідно до ст. 71 ЖК України у разі відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні понад шість місяців, він втрачає право користування ним. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Тобто при вирішенні спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у порядку статей 71, 72 ЖК України, доказуванню сторонами та встановленню судами підлягають обставини тривалості тимчасової відсутності особи у житловому приміщенні, а також поважність причин такої відсутності.

У справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Під час вирішення спору про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно встановити факт відсутності особи в жилому приміщенні понад шість місяців та поважність причин такої відсутності. Поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначаються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів. Суд має всебічно перевірити доводи сторін щодо поважності причин відсутності такої особи у жилому приміщенні понад зазначені в статті 71 ЖК України строки (постанова Верховного Суду від 26 вересня 2024 року в справі № 183/271/22).

Вичерпного переліку поважних причин відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим указане питання вирішується судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням фактичних обставин справи та правил статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 182/6536/13).

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2024 року в справі № 404/9215/19 зазначено, що в справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (стаття 71 ЖК України), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. Наймач або член його сім`ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред`явлення позову про це. На підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресація кореспонденції, утворення сім`ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення. Указане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц (провадження № 61-46621св18).

У справах про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, на позивача покладається обов`язок із доведення відсутності відповідача у спірному приміщенні понад строк, із яким законом пов`язана можливість збереження права користування житлом за відсутнім наймачем (користувачем), а на відповідача, відповідно, покладається обов`язок із доведення поважності причин відсутності у спірному приміщенні понад встановлений законом строк (постанова Верховного Суду від 30 листопада 2022 року в справі № 755/1139/18).

У постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року в справі № 161/126/23 вказано, що процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідачів понад встановлені ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, у цей строк перериває строк тимчасової відсутності. За тимчасової відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому під час розгляду позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності. Аналогічні за змістом висновки міститься, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року в справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року в справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року в справі № 182/6536/13-ц, від 25 серпня 2020 року в справі № 569/12832/16-ц, від 22 грудня 2021 року в справі № 758/12823/17, від 19 січня 2022 року в справі № 344/9319/19.

Щодо відсутності відповідача в квартирі понад шість місяців

Під час розгляду справи судом встановлено та не заперечується сторонами той факт, що відповідач ОСОБА_3 відсутній (не проживає) в квартирі АДРЕСА_2 понад шість місяців (щонайменше з 24.04.2025).

Щодо поважності причин відсутності відповідача в квартирі понад шість місяців

Судом встановлено, що відповідач має діагноз F.20.0 «Шизофренія параноїдальна», є особою з інвалідністю ІІ групи. 17.04.2007 ІНФОРМАЦІЯ_7 визнаний непридатним з виключенням з військового обліку, в зв`язку з чим не підлягає мобілізації.

Як зазначив представник відповідача, після початку повномасштабного військового вторгнення росії на територію України, у відповідача почалось загострення його хвороби і він виїхав до Норвегії, де згодом отримав посвідку на тимчасове проживання, оскільки проходить там лікування. В Норвегії відповідач з 23.01.2026 по 27.03.2026 проходив стаціонарне лікування за основним своїм діагнозом «Шизофренія». Наразі відповідач перебуває у Норвегії, проходить курс лікування та очікує на проведення операції, яка запланована на жовтень 2026 року в порядку черговості. Зазначені факти підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Після операції відповідач планує повернутись до України та проживати за адресою реєстрації, оскільки іншого місця проживання він не має.

Слід зауважити, що 24 лютого 2022 року розпочалася та триває дотепер чергова фаза збройної агресії росії проти України - повномасштабне військове вторгнення на суверенну територію.

27 квітня 2022 року Парламентська Асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію "Наслідки продовження агресії російської федерації проти України: роль і відповідь Ради Європи" № 2433, в якій визнала, що агресія рф проти України є безпрецедентним актом як сама по собі, так і за її далекосяжними наслідками, бо провокує найважчу гуманітарну кризу в Європі з найбільшою кількістю жертв, наймасштабнішим внутрішнім і зовнішнім переміщенням населення з часів Другої світової війни.

Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення

Позивачкою під час розгляду справи не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що відповідач обрав інше постійне місце проживання (створив сім`ю в іншому місці, перевіз своє майно в інше жиле приміщення, тощо) та втратив інтерес до житла.

Крім того, суд зазначає, що сам факт заперечення сторони відповідача проти задоволення позову в судовому засіданні підтверджує факт того, що відповідач не втратив інтерес до спірного житла.

Суд критично відноситься до тверджень позивачки про те, що в зв`язку з тим, що відповідач не сплачує за житлово-комунальні послуги, за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість, яку вона та її син частково сплачують.

Відповідно до Витягу з Реєстру територіальної громади м. Києва станом на 08 травня 2026 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано 6 осіб, зокрема позивач та відповідач. Належних доказів того, що за даною адресою фактично проживає лише 3 особи, як стверджує позивач, стороною позивача суду не надано.

З рішення Деснянського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року слідує, що заборгованість за адресою: АДРЕСА_1 утворилась задовго до виїзду відповідача за кордон. Крім того, даним рішення було ухвалено солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Крім того, позивачкою не надано доказів того, що за спільною заявою зареєстрованих повнолітніх осіб було змінено договір найму та був здійснений розділ рахунків на оплату за житлово-комунальні послуги, що до суду подавався позов про визначення порядку користування житловим приміщення та зобов`язання відкрити окремі особові рахунки для оплати послуг, а тому заборгованість, яка рахується за спірною квартирою є солідарною, і визначити частку заборгованості за житлово-комунальні послуги саме відповідача неможливо.

Також позивачкою не надано доказів того, що після ухвалення Деснянським районним судом м. Києва рішення про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та часткової сплати даної заборгованості до відповідача було подано позов в порядку регресу.

Часткова оплата відповідачем житлово-комунальних послуг свідчить про те, що він не втратив інтересу до житла.

ОСОБА_3 наділений правом користування спірною квартирою та має право на реалізацію права користування вказаним нерухомим майном на рівні із позивачуою, тому будь-яке позбавлення відповідача у праві користування спірною квартирою, яка є єдиним житлом відповідача, призведе до порушенням його вищевказаного права та не є співрозмірним із переслідуваною метою.

Враховуючи вищевикладене, норми чиного законодавства, встановлені за наслідками розгляду справи обставини та досліджені на їх підтвердження докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання, не ґрунтуються на встановлених нормах законодавства України, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом, задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 71, 72 ЖК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовити.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту шляхом подання безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. В разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили, якщо його не скасовано, після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа: Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація, код ЄДРПОУ 37415088, місцезнаходження: м. Київ, просп. Червоної Калини, 29.

Повний текст рішення складено та підписано 01.10.2026.

Суддя Деснянського

районного суду м. Києва Оксана Гринчак