Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №712/6650/26 — Соснівський районний суд м. Черкаси

Справа № 712/6650/26

Провадження № 2/712/4036/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкас в складі:

головуючого судді – Пересунька Я.В.,

при секретарі – Руденко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення, -

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, просить визнати її наймачем жилого приміщення – квартири АДРЕСА_1 .

1.2. Позов обгрунтовано тим, що відповідно до розпорядження № 19-р/з від 18 червня 1993 року її було прийнято на посаду прибиральниці приміщень Черкаського міськвиконкому.

1.3. На підставі подання профспілкового комітету Черкаського міськвиконкому вона отримала право на заселення жилої кімнати площею 18 кв.м. у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2 , а корінець ордера здала коменданту гуртожитку.

1.4. Вподальшому будинок було передано на баланс міста, змінено його статус з гуртожитку на житловий будинок, а згодом створено ОСББ «Руднєва 97».

1.5. Із 1993 року вона зайняла надану кімнату, а відповідно до витягу з реєстру територіальної громади, з 28 грудня 1994 року зареєструвала своє місце проживання за вищевказаною адресою та проживає у виділеній їй кімнаті, де також відкрито особові рахунки в організаціях, що надають житлово-комунальні послуги.

1.6. Іншого нерухомого майна на праві власності вона не має та бажає використати своє право на отримання житла у власність шляхом приватизації.

1.7. При збиранні документів, необхідних для подання до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради зясувалось, що відсутній оригінал ордера або розпорядження на її імя на заселення житла за адресою: АДРЕСА_2 , а листом цього Департаменту від 20 вересня 2023 року їй було відмовлено в приватизації кімнати у звязку з відсутністю договору найму жилого приміщення, укладеного на підставі ордеру, та запропоновано звернутись до суду.

1.8. За таких обставин вона не може використати своє право на приватизацію жилого приміщення як відповідальний наймач та вимушена звернутись до суду з позовом про визнання наймачем жилого приміщення.

1.9. 16 червня 2026 року Черкаська міська рада подала до суду відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечила.

1.10. Відзив обгрунтовано тим, що право власності на гуртожиток по АДРЕСА_3 Черкаська міська рада набула 14 червня 2013 року на підставі постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 липня 2009 року. Листом від 20 вересня 2023 року Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради роз`яснив позивачці перелік обов`язкових документів для приватизації жилого приміщення, але такого переліку позивачка не надала.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

2.1. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 травня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

2.2. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 20 липня 2026 року продовжено підготовче провадження у справі.

2.3. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 14 вересня 2026 року продовжено підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд справи.

2.4. Представник позивача адвокат Антонюк І.А. в судовому засіданні 23 вересня 2026 року позовні вимоги підтримала.

2.5. Представник відповідача Котяш А.С. в судовому засіданні 23 вересня 2026 року проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у відзиві.

3. Положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

3.1. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

3.2. Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

3.3. За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

3.4. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

3.5. Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

3.6. Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

3.7. У статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

3.8. Статтею 345 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. У результаті придбання єдиного майнового комплексу державного (комунального) підприємства у процесі приватизації до покупця переходять всі його права та обов`язки. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.

3.9. Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду – це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

3.10. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, які використовуються громадянами на умовах найму.

3.11. Статтями 3, 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі наймачу та членам його сім`ї квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у межах визначеної норми. При цьому, до членів сім`ї наймача включаються громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

3.12. Згідно з ч.ч. 2, 3, 5 ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

3.13. Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396 (далі – Положення № 396) визначає порядок передачі квартир багатоквартирних будинків, одноквартирних будинків (далі – квартири (будинки)), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - кімнати у комунальних квартирах), які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян.

3.14. Відповідно до пункту 4 Положення № 396 передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється в приватну (спільну сумісну, спільну часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах (будинках), жилих приміщеннях у гуртожитку, кімнатах у комунальній квартирі, у тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника.

3.15. Абзацом першим пункту 23 Положення № 396 визначено, що орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

4. Фактичні обставини, встановлені судом.

4.1. Судом установлено, що згідно з трудовою книжкою ОСОБА_1 , з 18 червня 1993 року її зараховано на посаду прибиральниці приміщень Черкаського міськвиконкому, де вона працювала до 30 червня 2003 року.

4.2. Відповідно до витягу з реєстру Черкаської територіальної громади від 22 вересня 2023 року, ОСОБА_1 із 28 грудня 1994 року зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що також підтверджуться відміткою у її паспорті.

4.3. Іншого житла ОСОБА_1 не має, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.4. Як вбачається із наданої Центром надання адміністративних послуг Черкаської міської ради поквартирної картки за адресою АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_1 значиться наймачем квартири АДРЕСА_1 , площею 18 кв.м., із 28 грудня 1994 року.

4.5. У листі Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 20 вересня 2023 року № 10655-2 ОСОБА_1 повідомлено, що за відсутності ордера здійснити приватизацію кімнати АДРЕСА_1 немає законних підстав.

4.6. Відповідно до акта опитування сусідів від 10 травня 2024 року, мешканці будинку по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджують, що ОСОБА_1 проживає в кімнаті АДРЕСА_4 вказаного будинку із 1994 року по цей час та оплачує всі послуги, якими користується.

4.7. Згідно з повідомленням Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради від 27 травня 2026 року, гуртожиток по АДРЕСА_3 належить Черкаській міській раді відповідно до постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23 липня 2009 року. Рішенням Черкаської міської ради від 27 березня 2014 року № 4-587 «Про подальше використання цілісного майнового комплексу за адресою АДРЕСА_5 » цілісний майновий комплекс за вищевказаною адресою залишено у статусі «гуртожиток» та дозволено приватизацію його житлових приміщень. Корінці ордерів на заселення (на право користування житловою площею) зберігаються в установі, як видала документ і розподіляла житло. При оформленні гуртожитку у власність територіальної громади міста Черкаси документація щодо розподілу житла та відповідно корінці ордерів, а також самі ордери структурним підрозділам Черкаської міської ради не передавались. Щодо укладення договору найми кімнати у вказаному гуртожитку, то ОСОБА_1 необхідно звернутись до Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради.

4.8. Як убачається із повідомлення Департаменту житлово-комунального комплексу Черкаської міської ради від 18 червня 2026 року № В-10031-2, у відповідь на звернення ОСОБА_1 щодо укладення договору найму кімнати № НОМЕР_1 у гуртожитку по АДРЕСА_3 ро`зяснено, що заявниця вже зареєстрована у зазначеній кімнаті, а тому відсутні підстави для надання їй цієї кімнати у гуртожитку.

5. Оцінка Суду.

5.1. Суд зауважує, що аналіз положень ст. 8 ЄКПЛ дає підстави для висновку, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції.

5.2. Водночас передача квартир у власність громадян у процесі їх приватизації здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації і оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру, що випливає з вищевказаних положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення № 396.

5.3. Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. (Постанови Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

5.4. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

5.5. Крім того, завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача, власне, порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати КЦС від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

5.6. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просить визнати її наймачем жилого приміщення – кімнати АДРЕСА_1 , а метою звернення з указаним позовом до суду визначено саме майбутню приватизацію жилої кімнати, в якій вона зареєстрована та проживає більше 21 року, в чому їй було відмовлено.

5.7. Оцінені судом докази, зокрема надана Центром надання адміністративних послуг Черкаської міської ради поквартирна картки за адресою АДРЕСА_2 , свідчить про те, що ОСОБА_1 вже записана наймачем квартири АДРЕСА_1 , площею 18 кв.м., із 28 грудня 1994 року, і ніхто цього факту не заперечує.

5.8. Таким чином, позовна вимога про визнання позивача наймачем жилого приміщення свідчить про те, що обраний нею спосіб захисту є неефективним.

5.9. Як вбачається із постанови КЦС ВС від 26 лютого 2024 року у справі №344/12427/21, належним способом захисту прав особи на приватизацію її жилого приміщення, навіть за умови неможливості відшукання раніше виданого ордеру на зайняття жилого приміщення (але за наявності відповідних підстав для приватизації житла), є звернення до суду з позовом про визнання незаконними дій відповідного органу щодо відмови у приватизації житлового приміщення, зобов`язання надати дозвіл на приватизацію жилого приміщення та зобов`язання провести приватизацію житлового приміщення.

5.10. Така практика Верховного Суду є сталою та незмінною.

5.11. За таких обставин у задоволенні позову необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 12-13, 19, 81, 82, 89, 141, 259, 264-265, 268 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради про визнання особи наймачем житлового приміщення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Черкаським апеляційним судом, якщо таке рішення не буде скасовано.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради, код ЄДРПОУ: 33457208, місцезнаходження: 18002, м.Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 36.

Повний текст рішення суду складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя: Я.В. Пересунько