Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №703/7714/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/7714/25

2/703/403/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Тимошенко Д.А.

за участі:

представниці позивачки ОСОБА_1

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Сміла цивільну спpаву за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином.

Вимоги обґрунтовані тим, що вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року відповідачку ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначено їй покарання 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом 2-річного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на неї судом обов`язки. Відповідно до даного вироку ОСОБА_2 викрала з картки ОСОБА_3 кошти в сумі 38997 грн., які і просить суд стягнути з відповідачки на її користь. Крім того, оскільки викрадені кошти були кредитними то банк щомісячно нараховує їй відсотки за користування кредитом та станом на час подачі позову до суду їх розмір склав 13192 грн. 20 коп., які також суд просить стягнути з відповідачки. Також просила суд стягнути з відповідачки завдану їй злочином моральну шкоду, обґрунтовуючи це тим що після виявлення вчиненого відповідачкою злочину, зруйнувався її усталений спосіб життя. Оскільки кошти були викраденні з її кредитної карточки то вона вимушена погашати не тільки тіло кредиту, а й проценти за користування кредитними коштами, якими вона фактично не користується. Вказала суду на те, що кошти за відсотки списуються з її банківської карточки на яку приходить дохід лише з пенсійних виплат. Вказує на те, що це призводить до постійних подальших її матеріальних затрат, викликало та продовжує викликати багато негативних емоцій, таких зокрема як біль, обіду. Заволодіння цими коштами викликало в неї тривогу, що змушує постійно бути в насторозі та напрузі. Після злочину її постійно переслідують страх, шок та глибокий душевний біль. Всі ці зміни в її житті та усвідомлення, що в подальшому вона вимушена ще довго виплачувати відсотки та тіло кредиту до теперішнього часу не можна нічим виправити, що свідчить про те, що до теперішнього часу її стан не відновився. Вказала і на те, що після цього злочину та переживань, викликаних даним злочином та наслідками від цього злочину, в неї погіршився стан здоров`я – вона стала погано спати ночами, її постійно турбує головний біль, переслідують страхи про можливість повторного такого діяння щодо неї. Заподіяну моральну шкоду вона оцінює в 50000 грн., оскільки вважає, що саме така сума могла б відновити справедливість.

Ухвалою судді від 03 грудня 2025 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференцзвязку, представниця позивачки, адвокат Кононова І.В. підтримала позовні вимоги у повному обсязі та просила суд їх задовольнити із підстав наведених у позові.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги позову не визнала та пояснила, що після винесення судом вироку нею було сплачено позивачці кошти в розмірі 38000 грн., тому просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представниці позивачки, відповідачки, дослідивши матеріали справи, подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, закріплено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Судом встановлено, що позивачка є клієнткою АТ КБ «Приват Банк», картка/рахунок НОМЕР_1 і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00078980806 від 16 серпня 2022 року та за період з 01 жовтня 2024 року по 12 вересня 2025 року кредитний ліміт становить 49000 грн.

Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2025 року у справі № 703/1764/25 встановлено, що ОСОБА_2 достовірно знаючи, що на всій території України діє правовий режим воєнного стану, введений в Україні на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, який неодноразово продовжений, у тому числі Указом Президента України від 15 січня 2025 року № 26/2025 з 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, 12 жовтня 2024 року, перебуваючи за місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_1 , здійснивши на прохання ОСОБА_3 через мобільний додаток «Приват 24», який встановлений на мобільному телефоні останньої, оплату комунальних послуг, вирішила заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3 . Використовуючи необізнаність ОСОБА_3 , умисно, з корисливих мотивів, таємно, знаючи, що потерпіла не усвідомлює характер її дій, маючи доступ до вище вказаного додатку «Приват 24» о 17 год. 34 хв., здійснила переказ грошових коштів з банківської карти НОМЕР_2 , яка належить ОСОБА_3 , в сумі 300 грн, за що було знято комісію в розмірі 5 грн, на свою власну картку відкриту в АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_3 , після чого, цього ж дня о 17 год. 37 хв., здійснила переказ грошових коштів з банківської карти НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_3 , в сумі 10000 грн, за що було знято комісію в розмірі 50 грн, на свою власну картку відкриту в АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_3 . У подальшому вище вказані кошти витратила на власні потреби, чим завдала потерпілій матеріальної шкоди у сумі 10355 грн.

Вона ж, повторно, 11 грудня 2024 року перебуваючи за місцем свого проживання в буд. АДРЕСА_1 , здійснивши на прохання ОСОБА_3 через мобільний додаток «Приват 24», який встановлений на мобільному телефоні останньої, оплату комунальних послуг, вирішила заволодіти грошовими коштами ОСОБА_3 . Використовуючи необізнаність ОСОБА_3 , умисно, з корисливих мотивів, таємно, знаючи, що потерпіла не усвідомлює характер її дій, маючи доступ до вищевказаного додатку «Приват 24», цього ж дня о 17 год. 58 хв. перерахувала грошові кошти з кредитної картки НОМЕР_4 , яка належить потерпілій ОСОБА_3 , на її універсальну картку НОМЕР_5 , а надалі на картку відкриту АТ «Райффайзен Банк» НОМЕР_6 , яка належить ОСОБА_4 , в сумі 28 500 гривень, за що було знято комісію в розмірі 142 грн. У подальшому маючи доступ до карти сина - ОСОБА_5 та не ставлячи останнього до відому, вище вказані кошти витратила на власні потреби, чим заподіяла ОСОБА_3 матеріальної шкоди на суму 28 642 грн.

Зазначеним више вироком суду від 16 червня 2025 року у справі № 703/1764/25 ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначено покарання у вигляді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання і встановлено їй іспитовий строк 2 роки.

Потерпілою у даному кримінальному провадженні є зокрема ОСОБА_3 , якій за вказаним вироком суду заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 38997 грн. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Окрім того, як вбачається з виписки по рахунку позивачки ОСОБА_3 відповідачкою ОСОБА_2 , внаслідок її злочинних дій, були витрачені кредитні кошти ОСОБА_3 за користування яких, останній були нараховані відсотки за умовами договору, і станом на 19 листопада 2025 року заборгованість за відсотками за користування кредитом складала 13192 грн. 20 коп.,

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч.7 ст.128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Таким чином, з наданих суду доказів встановленим є факт, що злочинними діями ОСОБА_2 потерпілій ОСОБА_3 спричинено 52189 грн. 20 коп. матеріальної шкоди.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст.1166 ЦК України, якою зокрема визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечуєчи проти позову, зазначила, що сплатила частину коштів позивачці ОСОБА_3 тому вважає, що вимоги позову до задоволення не підлягають. Однак на підтвердження своїх тверджень жодного доказу до суду не надала. Клопотань про витребування доказів чи виклик свідків не заявила.

Таким чином твердження відповідачки не підтверджуються належними та допустимими доказами, а відповідно не можуть бути підставою для відмови у позові.

Враховуючи вище викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням підлягає задоволенню в повному обсязі, і з відповідачки на користь позивачки підлягають стягненню 52189 грн. 20 коп. заявленої матеріальної шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою зокрема щодо членів її сім`ї.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. ч. 3-5 ст. 23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20, від 23 листопада 2022 року у справі № 686/13188/21, від 19 квітня 2023 року у справі № 336/10216/21.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 даної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

З огляду положення вказаного вище Пленуму ВСУ, зобов`язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв`язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) міститься висновок про те, що визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.

Зважаючи на те, що між вказаним протиправним діянням ОСОБА_2 та заподіяною ОСОБА_3 моральною шкодою є причинний зв`язок і встановлена вина заподіювача, а тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди на користь позивача є законними.

Виходячи зі встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає доведеним факт завдання моральної шкоди позивачці, що полягає у пережитих душевних стражданнях, яких вона зазнала через протиправну поведінку відповідачки, а саме, вона втратила значну суму кредитних коштів, внаслідок чого у неї виникли боргові зобов`язання перед банком, що порушило її нормальний спосіб життя.

Також, при визначенні розміру морального відшкодування, суд враховує ті обставини, що неправомірними діями відповідачки, позивачу дійсно завдано моральну шкоду, яка виразилась у негативних емоціях та переживаннях з приводу самої події злочину, у наслідках, які настали після злочину і потребували відновлення порушенного права, а тому суд приходить до висновку, що з відповідачки на користь позивачки належить стягнути спричинену моральну шкоду. При цьому, виходячи із засад розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що заявлений у позовній заяві розмір відшкодування моральної шкоди є завищеним.

При встановленні розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 , суд враховує фактичні обставини кримінального правопорушення, поведінку відповідачки як в ході судового розгляду кримінального провадження, так і в ході судового розгляду цієї справи, тривалість вимушених змін, які потерпіла повинна була докладати для відновлення свого становища, тому з урахуванням вимог розумності, виваженості та справедливості суд вважає, що на відкодування тих немайнових втрат, яких зазнала потерпіла (позивачка), в результаті злочину за можливе визначити розумну і допустиму суму відшкодування моральної шкоди на користь позивачки в розмірі 5000 грн, що є достатнім, співмірним та справедливим.

При цьому суд враховує, що позивачкою не доведено, що на відновлення отриманих нею моральних страждань необхідно стягнути моральну шкоду саме у розмірі 50000 грн, виходячи з обсягу душевних, емоційних та психологічних страждань, ступеню моральних переживань, яких вона зазнала.

Відповідно до положень статті 265 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачки на користь держави.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн та матеріальної в розмірі 52189 грн. 20 коп.

Враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору при подачі даного позову до суду, то судовий збір за вимогу майнового характеру і вимогу немайнового характеру, підлягає стягненню з відповідачки на користь держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1332 грн. 32 коп., яка складається з: 1211,20 грн за майнову вимогу та 121 грн. 12 коп. (1211,20х5000/50000) за немайнову вимогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 95, 128, 141, 223, 247, 263-265354 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, завданої злочином - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 52189 грн. 20 коп. у рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди та 5000 грн моральної шкоди, а всього 57189 грн. 20 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1332 грн. 32 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 зареєстрована по АДРЕСА_2 ;

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована по АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Головуючий: В. О. Прилуцький