Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №712/8798/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 712/8798/26

Номер провадження2/711/4025/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

26 червня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в інтересах якого діє адвокат Усенко Михайло Ігорович, звернулося до Соснівського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 15240 грн, витрати на правничу допомогу, а також витрати на сплату судового збору (вхідний №31186, а.с.1-4).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 14 березня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2135408 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Авентус Україна» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами Кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконала умов Кредитного договору.

На підтвердження факту укладення кредитного договору позивачем надано: договір про надання споживчого кредиту №2135408 від 14.03.2020; додаток № 1 до договору про надання споживчого кредиту №2135408 від 14.03.2020; лист-повідомлення про успішне перерахування коштів згідно умов договору.

Також позивач у позові зазначає, що згідно умов Кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, що надані відповідачем ТОВ «Авентус Україна». Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 30.10.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна», зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2135408 від 14.03.2020.

З огляду на викладене ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2135408 від 14.03.2020 в сумі 15 240 грн, з яких: 12000 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 3240 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати.

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 02 липня 2026 року позовну заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.13-14).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 липня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 01 вересня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.65-66).

Судове засідання, що було призначене о 14 год 10 хв 01 вересня 2026 року, не відбулося з підстав тимчасової непрацездатності головуючого судді про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.80). Розгляд справи відкладений до 12 год 10 хв 01 жовтня 2026 року.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 08.09.2026 (а.с.82 зворот, 84 зворот). Водночас, у п.3,4 прохальної частини позовної заяви, представник позивача адвокат Усенко М.І. виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.5).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 01 жовтня 2026 року о 12 год 10 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила (відповідно до вимог ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами).

У зв`язку з цим 01 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 14 березня 2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №2135408 (далі – Кредитний договір), який підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М539891 (а.с.33-35).

Згідно п.1.1 Кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до веб-сайту/ITC товариства.

Пунктами 1.2 - 1.8.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12000,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Строк кредиту 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,53% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процента ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього договору.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 559,98% річних; за стандартною ставкою 658,80% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 14754 грн; за стандартною ставкою 15240 грн.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Як вбачається з додатку №1 до Кредитного договору, яким є графік платежів до договору про надання споживчого кредиту №2135408 від 14.03.2020, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М539891, остання мала повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними 29.03.2020. Усього до сплати: 14 754 грн з них: 12000 грн – сума кредиту, та 2754 грн – сума нарахованих процентів (а.с.36).

Крім того, 14 березня 2020 року о 16 год 02 хв 24 сек, відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором М539891 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Авентус Україна» з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 (а.с.31 зворот-32).

Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260824/82237-БТ від 27.08.2026, що направлена до суду на виконання ухвали від 28.07.2026, суд встановив, що означеною банківською установою на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , емітовано картку № НОМЕР_3 , на яку 14.03.2020 було перераховано 12000 грн, що відповідає сумі кредиту, що обумовлена в 1.3 Кредитного договору (а.с.77-78).

Крім того у судовому засіданні був досліджений розрахунок заборгованості за Кредитним договором, зі змісту якого суд встановив, що, починаючи з 14.03.2020 до 28.03.2020, первісним кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» здійснювалося нарахування відповідачу як позичальнику відсотків за користування кредитом щодня в сумі 183,60 грн; надалі, починаючи з 30.03.2020 і до 13.04.2020 ТОВ «Авентус Україна» здійснило нарахування позичальнику відсотків щодня в розмірі 216 грн. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що відповідач здійснила погашення відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 2754 грн (29.03.2020); водночас погашення позичальником основної суми боргу (тіла кредиту) не здійснювалося.

Згідно означеного засобу доказування суд також встановив, що, станом на 29.10.2020, заборгованість відповідача перед ТОВ «Авентус Україна» згідно умов Кредитного договору складала 15 240 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 3240 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.38 зворот-43).

Суд, безпосередньо дослідивши договір відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020 (а.с.43 зворот-47) встановив, що означеного дня між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено вказаний правочин, відповідно до 1.1. якого на умовах, встановлених цим договором, ТОВ «Авентус Україна» передає (відступає) новому кредиторові (ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 судом встановлено із дослідженої в судовому засіданні платіжної інструкції №20049 від 30.10.2020, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Авентус Україна» 1 107 323,18 грн плати за укладення договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020 (а.с.48 зворот).

Із витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № ККАУ-30102020 від 30.10.2020 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , згідно Кредитного договору в сумі 15 240 грн, з яких: 12000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, та 3240 грн – сума заборгованості за відсотками (а.с.47 зворот).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі договору відступлення прав вимоги №ККАУ-30102020 від 30.10.2020.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на зазначених у ньому умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: М539891.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів у сумі 12000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи підтверджується той факт, що сума кредиту, яка була обумовлена між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.3 Кредитного договору, була отримана відповідачем шляхом перерахування на її картковий рахунок № НОМЕР_3 , що відкритий в АТ КБ «Приватбанк». Ба більше, із розрахунку заборгованості суд встановив, що відповідач погашала відсотки за користування ним, сплативши ТОВ «Авентус Україна» 2754 грн, що мало місце 29.03.2020. Також юридичний факт зарахування грошових коштів у сумі 12000 грн на банківську картку № НОМЕР_3 , що емітована АТ КБ «Приватбанк» на ім`я відповідача ОСОБА_1 , підтверджується довідкою означеної банківської установи №20.1.0.0.0/7-260824/82237-БТ від 27.08.2026 (а.с.77-78).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первісному кредитодавцю ТОВ «Авентус Україна», так і його правонаступнику в спірних правовідносинах ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 12000 грн у рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 3240 грн суд зазначає наступне.

Пунктами 1.2 - 1.8.2 Кредитного договору передбачено, що на умовах, встановлених договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Сума кредиту(загальний розмір) складає: 12000,00 гривень. Тип кредиту – кредит.

Строк кредиту 15 днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.

Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від фактичного виконання споживачем умов договору та становить: знижена процентна ставка 1,53% в день від суми кредиту, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього договору (без пролонгацій), якщо в цей строк споживач здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку; стандартна процента ставка 1,80% в день від суми кредиту, застосовується: у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.4 цього Договору, якщо споживач не виконав умови зазначені в п 1.5.1. договору для застосування зниженої процентної ставки; та у межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до п.4.1- 4.6 цього договору.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 559,98% річних; за стандартною ставкою 658,80% річних.

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за зниженою ставкою 14754 грн; за стандартною ставкою 15240 грн.

Пунктами 3.1-3.2 Кредитного договору визначено, що нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 договору, та в межах нового строку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом відповідно до розділу 4 цього договору, за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт".

До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.4 договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до розділу 4 договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в графіку платежів, і в нову дату повернення, визначену відповідно до розділу 4 договору. У випадку якщо день надання та день повернення кредиту співпадають, нараховуються процентів здійснюється за один день.

Пунктами 4.1-4.3 Кредитного договору обумовлено, що строк кредиту може бути продовжено на кількість днів, зазначену в п.1.4. договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.п.4.2.-4.5 договору.

Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору.

Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.

Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі (п.4.4 Кредитного договору).

У випадку акцептування товариством пропозиції (оферти) споживача про продовження строку кредиту, новий строк кредиту розраховується з наступного дня, що слідує за днем вчинення споживачем дій, зазначених в п.4.3 договору, та нова дата повернення кредиту відображається в особистому кабінеті. Протягом нового строку користування кредитом проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою (п.4.5 Кредитного договору).

З аналізу означених пунктів Кредитного договору суд зробив висновок, що його сторони домовилися про те, що у випадку, якщо позичальник здійснить повне погашення кредитної заборгованості 29.03.2020 або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, то нарахування відсотків кредитодавцем здійснюватиметься з призми зниженої процентної ставки, тобто в розмірі 1,53% / день. Водночас, якщо позичальник не поверне суму кредиту 29.03.2020 або не здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, проценти за користування сумою кредиту кредитодавцем нараховуються за денною відсотковою ставкою 1,80% від суми кредиту. Водночас, споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до п.4.3 договору. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем. Товариство має право, але не обов`язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Як встановлено судом, відповідач сплатила у день закінчення строку Кредитного договору первинному кредитодавцю відсотки в сумі 2754 грн (а.с.38 зворот), розмір яких був обумовлений між сторонами означеного правочину і відображений у графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №2135408 від 14.03.2020 (а.с.36)

Проте суд дійшов висновку, що в конкретній правовій ситуації сторона позивача, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України, не надала суду належних і допустимих доказів пролонгації строку Кредитного договору в порядку, передбаченому розділом 4 означеного правочину, а саме: доказів акцептування пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 та ч.1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредиту (позики) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця (позикодавця) нараховувати передбачені договором проценти за договором кредиту (позики) припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладене в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), зазначила наступне: очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. І незважаючи на те, що сторони в кредитних договорах визначили, що проценти нараховуються не лише в межах строку кредитування, а й після спливу такого строку.

Таким чином, первісний кредитодавець ТОВ «Авентус Україна», відповідно до ст. 1048 ЦК України, мало право на нарахування відсотків за користування сумою кредиту (що правом вимоги перейшли до позивача) в межах погодженого сторонами строку кредиту, тобто у період з 14.03.2020 до 29.03.2020. Після закінчення строку його дії у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати проценти за понадстрокове користування сумою кредиту.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем сумою кредиту, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений неправильно.

Так, за період строку кредиту (з 14.03.2020 до 29.03.2020) розмір відсотків, які мала сплатити кредитодавцю відповідач, становить 2754 грн (12000 грн х 0,0153 = 183,6 грн; 183,6 грн х 15 днів = 2754 грн).

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості, що підготовлений первісним позикодавцем ТОВ «Авентус Україна» (а.с.38 зворот - 43), позичальник ОСОБА_1 сплатила 29.03.2020, тобто у день закінчення строку дії Кредитного договору, 2754 грн, які первісний кредитодавець зарахував у рахунок сплати відсотків за користування сумою кредиту.

Оскільки позивач всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів пролонгації строку Кредитного договору в порядку, передбаченому розділом 4 означеного правочину, а саме: доказів акцептування пропозиції (оферти) споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в договорі, тому суд дійшов висновку, що нарахування первісним кредитодавцем відсотків у період з 30.03.2020 до 13.04.2020 сукупно в сумі 3240 грн, які правом вимоги перейшли до позивача, здійснено поза межами строку кредитування.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача відсотків в сумі 3240 грн задоволенню не підлягає.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви в новій редакції, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.50 зворот-51); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.51 зворот); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.63); 4) акту наданих послуг №2575 від 08.06.2026 (а.с.52); 5) детального опису наданих послуг до акту №2575 від 08.06.2026 (а.с.52 зворот).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги АО «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_1 суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги, її обсягу та вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір вартості наданих правових послуг суд враховує, що складання позовної заяви не потребувало аналізу великої кількості документів, а у справах даної категорії наявна усталена судова практика, адвокат не вивчав додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтовує свої заперечення, позовна заява подана через підсистему «Електронний суд», а справа розглядається у спрощеному позовному провадженні, сторони у судове засідання не з`явилися, тобто, надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенком М.І. в даній справі зводилося до складання позовної заяви та клопотання про витребування доказів.

У зв`язку з цим суд визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн., які відповідають критерію реальності адвокатських витрат (підготовка клопотання до суду про витребування доказів та підготовка позовної заяви без представництва інтересів у судових засіданнях), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої платіжної інструкції №35468 від 12.06.2026 (а.с.5) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8). Інших доказів, понесених позивачем судових витрат, матеріали цивільної справи №712/8798/26 не містять.

З огляду на те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за Кредитним договором у загальному розмірі 15240 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, в розмірі 12 000 грн, що складає 78,74% від ціни позову (12000 грн / 15240 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір у сумі 2096,37 грн, тобто 78,74% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,7874).

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підлягають задоволенню частково в розмірі 12000 грн, що є заборгованістю за основною сумою боргу (тілом кредиту). Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2096,37 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам, а також 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 512, 514, 516, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №2135408 від 14 березня 2020 року в розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) гривень, що є заборгованістю за основною сумою боргу (тілом кредиту).

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 2096 (дві тисячі дев`яносто шість) гривень 37 (тридцять сім) копійок та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5096 (п`ять тисяч дев`яносто шість) гривень 37 (тридцять сім) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 01 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко