Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №572/1990/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 572/1990/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Рівненський міський суд

Рівненської області

в особі судді - Ковальова І.М.

при секретарі – Білецькій А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в порядку спадкування суму нарахованої, але не виплаченої пенсії на виконання рішення суду,-

в с т а н о в и в :

В Рівненський міський суд Рівненської області за підсудністю з Сарненського районного суду Рівненської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в порядку спадкування суму нарахованої, але не виплаченої пенсії на виконання рішення суду.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просить суд їх задоволити та стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 суму нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в справі №460/22784/22 пенсії в розмірі 59289,14 грн., яка належала її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судове засідання представник відповідача не з`явився. Про день та час розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином судовими повістками, про що свідчать довідки про доставку електронного документу «судова повістка про виклик до суду» до електронного кабінету ГУПФУ в Рівненській області. Причин своєї неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про перенесення судового розгляду справи не подавав, письмовий відзив на позов не надходив.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи та подані письмові докази по справі, суд прийшов до наступного висновку.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України § 23).

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судом встановлено, що позивачка по справі ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Стрільськ Сарненського району Рівненської області.

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 19 січня 1995 року Стрільською сільрадою Сарненського району Рівненської області з якого вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Стрільськ Сарненського району Рівненської області, про що зроблено відповідний запис за №48. Батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

З дослідженого в судовому засіданні копії свідоцтва про шлюб (повторне) серії НОМЕР_2 виданого 26 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Сарненського районного управління юстиції у Рівненській області вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрували шлюб 20 листопада 1997 року, про що виконавчим комітетом Стрільської сільської ради Сарненського району Рівненської області складено відповідний актовий запис №16. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_7 , дружини ОСОБА_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_5 померла мати позивачки ОСОБА_2 .

Дана обставина підтверджується дослідженим в судовому засіданні свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданим 22 листопада 2024 року центром надання адміністративних послуг Сарненської міської ради з якого вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 про що складено відповідний актовий запис №149. Місце смерті Україна Рівненська область Сарненський район місто Сарни.

З дослідженого в судовому засіданні свідоцтва про право на спадщину за законом від 31 жовтня 2025 року, посвідченого Соколовською М.В., приватним нотаріусом Сарненського районного нотаріального округу Рівненської області та зареєстрованого в реєстрі за №1026 вбачається, що спадкоємцями зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є її: дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_4 , УНЗЄДДР 19810816-02121, яка зареєстрована в АДРЕСА_1 на 2/3 частки, у тому числі з урахуванням 1/3 частки у спадщині, від якої відмовилась дочка спадкодавця ОСОБА_9 ; дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , УНЗЄДДР 19780901-03549, яка зареєстрована в АДРЕСА_2 – на 1/3 частку. Спадщина, на яку в указаних частках видано це свідоцтво, складається з нарахованої пенсії згідно Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 28.01.2022 року по 31.12.2023 року в сумі 177867,42 грн. на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 року, справа №460/22784/22, належність яких ОСОБА_5 підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 1700-0402-8/77584 від 14.10.2025 року. Свідоцтво про паво на спадщину на 1/3 частку у спадщині видано ОСОБА_1 .

26 листопада 2025 року позивачка звернулась з письмовою заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про виплату, як спадкоємиці після смерті матері ОСОБА_2 нарахованї їй, але не виплачені пенсійні кошти в сумі 1/3 від 177 867,42 грн. (59 289,14 грн.). При цьому, долучивши до заяви: копію свідоцтва про право на спадщину, копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі, копію свідоцтва про смерть матері та копію свого паспорта та РНОКПП.

З дослідженої в судовому засіданні відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09 січня 2026 року на звернення позивачки зокрема вбачається, що сума коштів, нарахованих (невиплачених) ОСОБА_2 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.09.2022 у справі №460/22784/22 та окремої ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 29.11.2023 за період з 28.01.2022 по 31.12.2023 становить 177867,42 грн. Погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що фінансуються з державного бюджету, здійснюються в межах відповідних бюджетних призначень територіальними органами Пенсійного фонду України. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду, проводитиметься з урахуванням норм Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою КМ України від 14.07.2025 №821, після виділення бюджетних асигнувань, відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Враховуючи викладене, кошти, нараховані (не виплачені) ОСОБА_2 на виконання судових рішень у справі №460/22784/22, будуть виплачені Вам, як спадкоємцю після виділення бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Як пояснила в судовому засіданні представник позивачки, оскільки іншим шляхом вирішити спір не можливо, тому її довірителька вимушена була звернутись з даним позовом до суду.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року в справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

Розглядаючи питання щодо заміни сторони виконавчого провадження після смерті пенсіонера, який мав право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХП від 09 квітня 1992 року, Верховний Суд прийняв постанову від 15 лютого 2024 року по адміністративній справі № 560/14067/21 (адміністративне провадження № К/990/24766/23), згідно якої звернув увагу на те, що вимоги зобов`язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов`язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, в цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника. В свою чергу, відмова пенсійного органу у виплаті спадкоємцю таких сум може бути підставою для звернення останнього до суду із позовом за захистом своїх прав. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.05.2023 у справі № 520/926/21 та від 21.11.2023 у справі № 420/25799/21.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини (ст.52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Відповідно до ч.1 ст.91 Закону України «Про пенсійне забезпечення суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно - правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування (частини друга, четверта, сьома статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов`язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач успадкувала належні її батьку суми пенсії відповідно до положень ст.1227 ЦК України, а отже, належним та ефективним способом захисту прав буде стягнення з відповідача суми пенсії (1/3 частки), яка належала її матері та була нарахована на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/22784/22, але не була ним отримана за життя.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені позовні вимог знайшли своє підтвердження, є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем, а тому вони підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,

273,354 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про стягнення в порядку спадкування суму нарахованої, але не виплаченої пенсії на виконання рішення суду – задоволити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, м.Рівне, вул.О.Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 належні їй у порядку спадкування грошові кошти (1/3 частку заборгованості) у розмірі 59289,14 грн., що є частиною суми нарахованої, але не виплаченої пенсії, яка належала спадкодавці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 , нарахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року в справі №460/22784/22.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач: Головне управління пенсійного фонду України в Рівненській області, м.Рівне, вул.Олександра Борисенка, 7, код ЄДРПОУ 21084076

Суддя Рівненського

міського суду І.М.Ковальов