Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №569/23677/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/23677/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі головуючої судді

ОСОБА_1 за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження №42025181110000055 від 22.10.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Рівне Рівненської області, громадянки України, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , із середньою освітою, розлученої, непрацюючої, раніше судимої

- 24.04.2025 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком – 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 , будучи раніше судимою, востаннє вироком Рівненського міського суду від 24.04.2025 за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді 5 років позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнена від відбування призначеного судом покарання із встановленням іспитового строку терміном 1 рік, належних висновків не зробила, на шлях виправлення та перевиховання не стала, та через короткий проміжок часу повторно обвинувачується у вчиненні нового умисного корисливого злочину проти власності в умовах воєнного стану.

Так, 14 жовтня 2025 року близько 01 год 00 хв, ОСОБА_4 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного матеріального збагачення, діючи повторно, умисно та в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ та який в подальшому продовжено, перебуваючи на законних підставах у приміщенні залізничного вокзалу, що за адресою: м. Рівне, майдан Привокзальний, 1, скориставшись відсутністю спостереження за нею з боку сторонніх осіб, шляхом вільного доступу, таємно здійснила крадіжку мобільного телефону «Xiaomi Redmi 14C», вартістю 5290 гривень, чим завдала потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду у вказаному розмірі.

Дії ОСОБА_4 , які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно та в умовах воєнного стану, органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочину визнала повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, які зазначені в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. Повідомила, що 14 жовтня 2025 року близько 01 години, перебуваючи у приміщенні залізничного вокзалу в м. Рівне, помітила сплячого потерпілого з яким особисто не була знайома, однак знала його в обличчя, та вирішила заволодіти його мобільним телефоном, який знаходився на столі на зарядці. Пересвідчившись у відсутності за нею спостереження, від`єднала мобільний телефон від зарядного пристрою та заволоділа ним. В подальшому того ж дня здала його в ломбард "Скарбничка", що знаходиться на вулиці Степана Бандери в м. Рівне, пред`явивши своє посвідчення та отримала за нього 2 300 гривень, які витратила на власні потреби. У скоєному щиро розкаялася, запевнила, що подібне в подальшому не повториться. Зазначила також, що в разі наявності в неї коштів, відшкодує шкоду потерпілому. Водночас зазначила, що усвідомлює те, що вчинила кримінальне правопорушення під час дії іспитового строку.

Показання обвинуваченої ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності їх позиції.

Оскільки обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності її позицій, суд, з`ясувавши думку учасників судового процесу, роз`яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченої. Обвинуваченій роз`яснено, що в даному випадку вона позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та її мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.

Аналізуючи показання обвинуваченої, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, остання надала показання стосовно обставин вчинення інкримінованому їй злочину, які повністю узгоджуються зі встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і її дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 4 ст. 185 КК України як таємноме викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинення кримінального правопорушення, особу винної та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.

Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 судом не встановлено.

Також при призначенні обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, ставлення ОСОБА_4 до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості та розкаянні; обставини, які пом`якшують її покарання, та відсутність обставин, які обтяжують її покарання; дані про особу обвинуваченої, а саме те, що вона розлучена, непрацююча, характеризується за місцем реєстрації та проживання позитивно, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, є особою з 3 групою інвалідності з дитинства; позбавлена батьківських прав, раніше судима, вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.04.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком – 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи особу обвинуваченої, думку потерпілого ОСОБА_6 , який наполягав на призначенні обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у виді позбавлення волі.

Разом з тим, положеннями ч. 3 ст. 78 КК України встановлено, що у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими в статтях 71, 72 цього Кодексу. Як передбачено ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При цьому, згідно з приписами ч. 4 ст. 71 КК України, остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_4 раніше була засуджена вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.04.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком – 1 (один) рік з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, у зв`язку з чим до покарання у виді позбавлення волі за цим вироком відповідно до положень ч. 1 ст.71 КК України слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.04.2025 року у виді позбавлення волі та призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Підстав для звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Також суд вважає за необхідне обвинувачену ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду для забезпечення виконання вироку в умовах воєнного стану, оскільки враховуючи особливості її життєдіяльності, відсутність постійного місця проживання, офіційного працевлаштування, постійного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків мають місце високі ризики, що перебуваючи на волі вона вчинить нове кримінальне правопорушення чи надалі ухилятиметься від правосуддя, оскільки обвинувачена вже під час розгляду даного кримінального правопорушення неодноразово ухилялася від суду, зокрема, ухвалами Рівненського міського суду Рівненської області від 26.02.2026 року та від 12.05.2026 року відносно обвинуваченої ОСОБА_4 застосовано приводи в судові засідання, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 07.07.2026 року відносно обвинуваченої застосовано повторний привід в судове засідання. Крім того, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28.07.2026 року надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою її приводу до Рівненського міського суду Рівненської області для участі в розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Цивільний позов не заявлявся.

Також суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати за проведення судової експертизи.

Питання про речові докази по справі вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 50, 65-67, 71, 185 КК України, ст.ст. 100, 124, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України і призначити покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 24.04.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно взяти під варту в залі суду.

Початок відбування строку покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з дня взяття її під варту, тобто з 01 жовтня 2026 року.

Речовий доказ, сім-карту оператора мобільного зв`язку «Водафон» із абонентським номером НОМЕР_1 , яка знаходиться в матеріалах кримінального провадження – повернути потерпілому ОСОБА_6 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені судові витрати на проведення судової експертизи відповідно до висновку експерта № СЕ-19/118-25/16009-ТВ від 29.10.2025 року в розмірі 891 (вісімсот дев`яносто одна) гривня 40 копійок.

Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити прокурору, потерпілому та обвинуваченій.

Суддя ОСОБА_7