Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №396/298/25 — Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/298/25

Провадження № 1-кп/396/63/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2026 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області кримінальне провадження № 12025121080000011 від 13.01.2025 року, відносно,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 та тимчасово проживаюча за адресою АДРЕСА_2 , громадянки України, не працюючої, не заміжня, освіта середня, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, раніше судимої:

- 03.04.2026 року вироком Подільського районного суду м. Кропивницького за ч. 1 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

12.01.2025 в період часу з 11:00 по 12:00 год (точного часу ні судом, ні органом досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_3 , перебуваючи в домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 , який належить її матері ОСОБА_5 , у ОСОБА_3 виник раптовий умисел на заволодіння чужим майном, а саме: грошовими коштами, які належали ОСОБА_5 .

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, з метою особистого матеріального збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що її дії ніким не помічені, діючи в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022 строком на 30 діб, неодноразово продовженого востаннє, з 10.11.2024 строком на 90 діб, тобто до 07 лютого 2025 року, перебуваючи в одній з кімнат вищевказаного будинку, привідчинила дверцята шафи, які були зачинені на навісний замок, та через отвір між дверцятами дістала з шафи рюкзак, з якого здійснила крадіжку грошових коштів в загальній сумі 20 000 грн., які належали ОСОБА_5 .

В подальшому, ОСОБА_3 вказаний рюкзак разом з його вмістом кинула під ліжко та з викраденими коштами у сумі 20 000 грн., покинула територію домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 чим розпорядилась викраденими грошовими коштами на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_3 спричинила потерпілій ОСОБА_5 , майнову шкоду на загальну суму 20 000 грн.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, визнала всі фактичні обставини вчинення злочину, як вони пред`явлені в обвинуваченні, та дала показання, про те, що вона 12.01.2025 року перебуваючи в домоволодінні за адресою АДРЕСА_2 , який належить її матері ОСОБА_5 в одній з кімнат будинку, з шафи, дістала рюкзак, з якого здійснила крадіжку грошових коштів в загальній сумі 20 000 грн. Крім того вказала, що у вказаному рюкзаку перебували і інші кошти та долари США, а вона відрахувала лише 20000 грн. та забрала їх. У скоєному щиро кається, просить суворо не карати.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що 12.01.2025 року її дочка ОСОБА_3 перебувала в неї. Вийшовши з хати ОСОБА_7 повідомила її, що йде займатись домашніми справами та зникла. Зайшовши до хати, вона побачила, що відкриті дверцята в шафі та відсутня сумка в якій зберігались таблетки та грошові кошти. Потім про вказану подію вона повідомила чоловіку та вони разом з ним на автомобілі поїхали шукати ОСОБА_7 до цетру села. Не знайшовши ОСОБА_3 , вони повернулись додому та вона зателефонувала до поліції. В подальшому діти які перебували в будинку під ліжком знайшли сумку з якої ОСОБА_3 викрала 20000 грн.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що 12.01.2025 року вона разом з чоловіком повертались зі служіння та їх зупинила ОСОБА_3 , яка попросила відвезти її до м. Кропивницького, оскільки її наречений перебував в лікарні. Потім, приїхавши до м. Кропивницький ОСОБА_3 розрахувалась з ними, сплативши 1400 грн.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що їй невідомі обвставини вчинення ОСОБА_3 вказаного кримінального правопорушення, а також вказала, що ОСОБА_7 здійснювала покупки товарів в їхньому магазині та прохала, щоб її викликали таксі для поїздки в м. Кропивницький.

Суд вважає, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні проведено відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства.

Вина обвинуваченої ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України, крім її показів та показів потерпілої, підтверджується іншими перевіреними в судовому засіданні доказами, які суд визнає правдивими, достовірними і ні одна сторона не поставила їх у сумнів під час судового розгляду, тому і у суду немає жодної підстави, ставити їх під сумнів:

- протоколом огляду місця події від 12.01.2025 року та ілюстративна таблиця до протоколу огляду місця події від 12.01.2025 року в АДРЕСА_2 ( том № 1 а.с. 13-20);

- протоколом зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 15.01.2025 року ( том № 1 а.с. 34-35);

- постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 20.01.2025 року ( том № 1 а.с. 39);

- протоколом проведення слідчого експеременту від 11.02.2025 року за участю підозрюваної ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 та додаток до протоколу слідчого експеременту від 11.02.2025 року ( том № 1 а.с. 77-79);

- змістом відеозапису проведення слідчого експеременту від 11.02.2025 року за участю підозрюваної ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_5 , де обвинувачена ОСОБА_3 пояснює, як саме ивона здійснила крадіжку грошових коштів в сумі 20000 грн. з домоволодіння, за адресою АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_5 .

Дії обвинуваченої ОСОБА_3 необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченій ОСОБА_3 покарання необхідне і достатнє для її виправлення і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, розмір шкоди, дані, що характеризують особу обвинуваченої, стан здоров`я, умови життя, ставлення обвинуваченої до вчиненого нею діяння, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_3 відповідно до ст. 12 КК України - скоєно тяжкий злочин.

Обставинами, що пом`якшують покарання, які передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, які передбачені ст. 67 КК України - судом не встановлено.

Дослідивши дані про особу обвинуваченої, судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, веде аморальний спосіб життя, не працює, не заміжня, малолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, на "Д" обліку у лікаря - психіатра та лікаря - нарколога не перебуває, раніше судима.

Згідно досудової доповіді та висновку Новоукраїнського РС філії ДУ "Центр пробації" вважають, що виправлення обвинуваченої ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства. Ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється, як дуже високий.

Суд приймає до уваги досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену відповідно до вимог ст.314-1 КПК України.

Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Судом, встановлено, що злочин передбачений ч 4 ст. 185 КК України обвинувачена ОСОБА_10 вчинила 12.01.2025 року тобто до постановлення вироку Подільського районного суду м. Кропивницького від 03.04.2026 року, згідно з яким остання засуджена за ч. 1 ст. 190, ч.4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком на 3 роки.

Враховуючи встановлені обставини, оцінюючи докази по справі, суд дійшов висновку та вважає, так як обвинувачена ОСОБА_3 , раніше судима, не працює, доходів не має, тому виправлення та перевиховання обвинуваченої ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Суд вважає за потрібне обрати покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, в межах санкції ч.4 ст. 185 КК України так як на шлях виправлення обвинувачена не стала, тому саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення і попередження скоєння нею нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України, чи норм ст. 69-1 КК України до обвинуваченої, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Крім того, вироком Подільського районного суду м. Кропивницького від 03.04.2026 року, ОСОБА_3 засуджена за ч.1 ст. 190, ч.4 ст.70 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим за часом) вироком. У даному випадку діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, не застосовуючи ч. 4 ст. 70 цього Кодексу.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року визначено, що коли особа щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно. Аналогічна позиція з цього питання була висловлена і у постанові об`єднаної палати Верховного Суду.

Тому, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком суду було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, а потім було встановлено, що вона винна ще й в інших кримінальних правопорушеннях, учинених до постановлення цього вироку, то в таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватися залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, на момент постановлення нового вироку і яке рішення ухвалює суд у новому вироку щодо покарання за кримінальні правопорушення, вчинені до постановлення попереднього вироку.

У разі, коли попередній вирок залишився незмінним й ухвалене в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою законну силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення ч. 4 ст. 70 КК України щодо призначення остаточного покарання з урахуванням попереднього вироку не застосовуються, а кожний вирок попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий, за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконується самостійно.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з 03.04.2026 року, відповідно до ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04.04.2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п"ять) років 2 (два) місяці.

Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_3 за цим вироком рахувати з 03.04.2026 року з часу затримання відповідно до ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 04.04.2026 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.

Вирок Подільського районного суду м. Кропивницького від 03.04.2026 року, яким ОСОБА_3 засуджено за ч.1 ст.190, ч.4 ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, звільнену від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки, виконувати самостійно.

Речові докази, після набрання вироком законної сили, а саме:

- оптичний носій інформації - диск DVD-R серійний номер: CMDR47G-GFMWM03-6865 65GM0348 відеозапис з камер спостереження, що розташовані в магазині ТОВ «ДНК ГРУПП» за адресою вул. Центральна, 138, с. Рівне Новоукраїнського району Кіровоградської області в період часу з 12:25-12:40, 12.01.2025 року, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12025121080000011 від 13.01.2025 року - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1