Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №404/4462/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/4462/26

Номер провадження 2/404/1906/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Кропивницький

Фортечний районний суд м. Кропивницького в складі:

головуючої судді Варакіної Н.Б.

за участю секретаря Парфьонової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 , (РНОКПП: невідомий, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34977781, вул. Театральна, 32/29, м. Кропивницький, 25006) про зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) про зняття арешту з нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначила, що вона є власницею квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

В березні 2026 року їй стало відомо, що на належну їй квартиру накладено арешт. Як вбачається із відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна арешт на належну їй квартиру накладено на підставі постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 30.06.3009 року №АЕ281169

На її звернення до Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, їй було повідомлено, що на виконанні у відділі не перебуває виконавче провадження №АЕ281169. Надати більш детальну інформацію не є можливим у зв`язку із знищенням виконавчого провадження після спливу трирічного терміну зберігання.

Зазначає, що жодних невиконаних боргових зобов`язань вона не мала, не приймала участі у судових справах у якості відповідача, штрафи або інші фінансові санкції відносне неї не застосовувалися, тобто зазначений арешт було накладено на належне їй майно помилково. При цьому, їй відомо, що в місті Кропивницький проживає фізична особа, яка має ідентичні з її даними щодо прізвища ім`я та по-батькові, так як при отриманні нею паспорту у 2000 році їй було помилково видано паспорт на ім`я ОСОБА_1 , до якого була вклеєна фотографія іншої жінки.

Як вбачається із відповіді Державної міграційної служби в місті Кропивницькому проживає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнє відоме зареєстроване місце її проживання є АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Фортечного району міста. Таким чином, вважає, що виконавче провадження відносно даної особи могло бути відкрито Кіровським відділом державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції.

Відповідно до п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5, який був чинний на час виникнення даних правовідносин, строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить три роки.

Таким чином, на даний час вирішити питання щодо зняття арешту в межах зазначеного виконавчого провадження є неможливим.

Арештна належне їй нерухоме майно порушує її права, як власника, так як позбавляє можливості розпоряджатися даним майном.

Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву та третій особі строк на подання пояснень.

Відзив на позов від відповідача, а також пояснення від Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) не надходили.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.10.2008 р. ОСОБА_1 є власницею квартири, що знаходиться за АДРЕСА_1 .

Як вбачається із відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №470002546 від 26.03.2026 р.) на квартиру що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 накладено арешт за реєстраційним номером обтяження 8914374, зареєстрований 27.07.2009 р. на підставі постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 30.06.3009 р. №АЕ281169.

З листа Фортечного відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 24.03.2026 р. вбчається, що на виконанні у відділі не перебуває виконавче провадження №АЕ281169. Надати більш детальну інформацію не є можливим у зв`язку із знищенням виконавчого провадження після спливу трирічного терміну зберігання.

Повідомити більш детальнішу інформацію відносно виконавчих проваджень по яким було здійснено обтяження зазначеного нерухомого майна неможливо, оскільки відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, а саме Розділу ХІ строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

У відповідності до Інформаційної довідки №470002546 від 26.03.2026 р. у Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна містяться наступні записи:

«Тип обтяження: арешт нерухомого майна

Реєстраційний номер обтяження: 8914374

Зареєстровано: 27.07.2009 р. № 8914374

Підстава обтяження: постанова Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 30.06.3009 р. №АЕ281169.

Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 .

Факт належності ОСОБА_1 вказаної квартири підтверджується зазначеним вище свідоцтвом про право власності на житло від 24.10.2008 р

Як вбачається із відповіді Державної міграційної служби, в місті Кропивницькому проживає ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Останнє відоме зареєстроване місце її проживання є АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Фортечного району міста.

Зі змісту п.9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 р. №2274/5 вбачається, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження.

Згідно ст.38 ЗУ «Про виконавче провадження» (ред. 1999 року), що був чинний на час виникнення даних правовідносин, наслідком закінчення виконавчого провадження є припинення арешту, який було накладено на майно боржника, про що державний виконавець має зазначити у постанові про закінчення виконавчого провадження.

Тобто, наявний арешт на майно боржника за умови закінчення виконавчого провадження, в межах якого його було накладено є незаконним.

Таким чином, не існує жодних правових підстав для накладення арешту на належну Позивачці квартиру, та як виконавче провадження в межах якого його було накладено є закінченим.

Враховуючи зазначене, не існує жодних правових підстав для існування арешту на вказану квартиру.

Зважаючи на встановлені обставини, Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, оскільки наявний в реєстрах запис про обтяження майна порушує права Позивача як власника.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до вимог ст. 41 Конституції України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно до вимог ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших.

Частиною 1 ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачене право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрацію обтяжень проводиться, серед іншого, на підставі судового рішення щодо припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - скасування судом обтяження, що міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна є підставою для скасування запису про його державну реєстрацію.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 921/5/18.

Умови та підстави зняття арешту з майна врегульованістаттею59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини перелічені в частині 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»).

Таким чином, зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 340/25/19 27.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (постанова ВП ВС від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18).

Таким чином, належним відповідачем у даній справі є боржник - ОСОБА_1 .

Згідно п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» оскільки згідно зі статтею 126 ЦПК позивач вправі об`єднати в одній позовній заяві кілька однорідних позовних вимог, пов`язаних між собою, в одному провадженні можуть розглядатись вимоги про визнання права власності на майно та зняття арешту з майна.

При цьому, якщо позивач є власником спірного майна, то вирішується вимога про зняття арешту з майна. У разі якщо позивач одночасно доводить своє право власності, яке виникло, наприклад, із договору про спільну власність або таке його право не визнається чи оспорюється співвласником, то відповідно до заявлених вимог суд вирішує вимогу про зняття арешту з майна та про визнання права власності на це майно.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 725/7187/19, зроблено висновок, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, які ґрунтуються на праві власності на нього, є способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову), а сутність негаторного позову виключає застосування позовної давності.

Позивачка позбавлена можливості в повному обсязі реалізувати своє право власності на належне їй майно, в інший, крім судового захисту, спосіб.

З огляду на те, що із зазначених вище обставин у своїй сукупності не вбачається підстав для подальшого збереження обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, вимога Позиваки не порушує нічиїх прав та обов`язків і не суперечить вимогам діючого законодавства, Суд приходить до висновку про задоволення позову.

Судові витрати по справі вважати по фактично понесеними стороною позивача.

З огляду на викладене, керуючись ст. ст. 7, 12, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 , (РНОКПП: невідомий, остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Фортечний відділ державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 34977781, вул. Театральна, 32/29, м. Кропивницький, 25006) про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Припинити обтяження квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та зняти арешт з квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 8914374, зареєстрований 27.07.2009 р., підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника Кіровського відділу державної виконавчої служби Кіровоградського міського управління юстиції від 30.06.3009 р. №АЕ281169.

Судові витрати по справі понесені позивачем, які складаються з судового збору в розмірі 1 331,2 грн. залишити по фактично понесеним позивачем.

Рішення суду може бути оскаржено протягом 30 днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду

Повний текст судового рішення складений 01.10.2026.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Б. Варакіна