Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №348/1375/26 — Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/1375/26

Номер провадження 2/348/1457/26

30 вересня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,

У с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання батьківства.

Свої вимоги позивача обґрунтовує тим, що вона ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася в м. Тернопіль Тернопільської області. Відповідно до свідоцтва про народження її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . 25.10.2006 позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 , а тому змінила прізвище на « ОСОБА_6 ». 25.06.2021 позивач змінила по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.07.2022 по справі № 606/885/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу позивач не змінювала прізвище. На момент народження позивача її мати, ОСОБА_4 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , а тому при реєстрації актового запису про її народження батьком дитини був зазначений ОСОБА_3 . При цьому, позивач з дитинства була обізнана про своє справжнє походження. Вона завжди знала, що її біологічним батьком є ОСОБА_2 . Позивач підтримувала з ним зв`язок, сприймала його як свого батька, а також називала його батьком у повсякденному житті. Той факт, що біологічним батьком позивача є відповідач, ОСОБА_2 , підтверджується висновком про біологічне батьківство. Згідно висновку про біологічне батьківство № MGU3248 від 20.04.2026, наданого лабораторією Genecode diagnostics, ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_1 в рамках проведеного дослідження складає 99,9999999999%. На даний час позивач має намір навести лад у документах, привести їх у відповідність із реальними обставинами, у зв`язку із чим просить визнати ОСОБА_2 її батьком, виключити відомості про ОСОБА_3 , як батька, з актового запису про народження № 97, складеного 11.01.1990 Тернопільським відділом запису актів громадянського стану, внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 97, складеного 11.01.1990 Тернопільським відділом запису актів громадянського стану, включивши відомості про ОСОБА_2 ,. ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, зазначивши у графі «батько» ОСОБА_2 .

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи в її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без участі позивача та її представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник третьої особи Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в судове засідання не з`явився, про час і місце слухання справи повідомлений належно шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.

Ухвалою від 05.06.2026 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 01.09.2026 Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях. (ст. 12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_9 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 7).

25.10.2006 ОСОБА_10 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_6 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.8).

25.06.2021 ОСОБА_10 змінила по батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Рішенням Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 26.07.2022 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірвано. Після розірвання шлюбу позивач не змінювала прізвище (а.с. 10).

Як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, номер актового запису 97, дата складання 11 січня 1990 року, орган державної реєстрації актів цивільного стану, що склав актовий запис: відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_12 , батько ОСОБА_13 , мати ОСОБА_14 , Державна реєстрація проведена відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері). 12 серпня 1993 року внесено відомості про визнання батьківства, суть змін: прізвище дитини ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_11 , по-батькові дитини ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_7 , прізвище батька ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_11 , власне ім`я батька ОСОБА_8 змінено на ОСОБА_16 , дата народження батька змінена на ІНФОРМАЦІЯ_4 , національність батька змінено на українець, державна реєстрація проводиться: відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (за вказівкою матері) змінено на: відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України, прізвище матері ОСОБА_15 змінено на ОСОБА_11 (а.с. 21-23).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданим повторно (а.с.25).

З висновку про біологічне батьківство № MGU3248 від 20.04.2026, наданого лабораторією Genecode diagnostics, ймовірність того, що ОСОБА_2 є біологічним батьком ОСОБА_1 в рамках проведеного дослідження складає 99,9999999999%. (а.с. 11).

Відповідно до ч. 3 ст. 128 СК України позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Позивач, звертаючись до суду, просить суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьком, виключити відомості про ОСОБА_3 , як батька дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з актового запису про народження № 97, складеного 11.01.1990 року Тернопільським відділом запису актів громадянського стану, внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 97, складеного 11.01.1990 Тернопільським відділом запису актів громадянського стану, включивши відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька дитини, зазначивши: у графі «Батько» - ОСОБА_2 .

Позовні вимоги фактично поєднують у собі дві процесуальні дії: оспорювання батьківства померлої особи, виключення відомостей про ОСОБА_3 та визнання батьківства ОСОБА_2 ..

Відповідно до ст. 137 Сімейного кодексу України, оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини, допускається у судовому порядку.

Зі смертю особи її цивільна та процесуальна правоздатність припиняється (ст. 47 ЦПК України), тому померла особа не може бути стороною (відповідачем) у цивільному процесі. У таких категоріях справ належними відповідачами є спадкоємці померлої особи, які прийняли спадщину, а за їх відсутності — відповідна територіальна громада (в особі органу місцевого самоврядування) за місцем відкриття спадщини. (Правовий висновок є усталеним у судовій практиці та викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі № 463/4831/19).

Судом встановлено, що позивачем до участі у справі спадкоємців померлого ОСОБА_3 залучено не було. Позовні вимоги безпосередньо впливають на майнові та немайнові права інших осіб — спадкоємців померлого. Зміна актового запису про народження дитини та виключення померлого з кола батьків позбавляє таку дитину статусу спадкоємця першої черги, що автоматично збільшує частки інших спадкоємців або змінює коло осіб, які мають право на спадщину після смерті ОСОБА_3 ..

Згідно зі статтею 51 ЦПК України, суд за клопотанням позивача здійснює заміну неналежного відповідача або залучає до участі у справі співвідповідачів.

Проте, клопотань про залучення спадкоємців померлого ОСОБА_3 від позивача та представника позивача не надходило.

Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є виключним правом позивача. Водночас, установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову до них є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Пред`явлення позову до неналежного відповідача та незалучення до участі у справі спадкоємців померлого, права та обов`язки яких прямо зачіпаються цим рішенням (оскільки змінюється коло спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_3 ), є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 129 Сімейного кодексу України, особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред`явити до суду позов про визнання свого батьківства. Проте, якщо відомості про батька вже внесені до актового запису, встановлення батьківства щодо іншого чоловіка (тим паче померлого) в судовому порядку можливе виключно після оспорювання чинного батьківства та виключення відомостей про першого батька з актового запису про народження.

Поки запис про ОСОБА_3 як батька є чинним, одночасне визнання батьком іншої особи ОСОБА_2 суперечить принципам правової визначеності сімейного стану дитини. Спростування презумпції батьківства чинного батька є обов`язковим етапом.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (частини перша, друга, четверта статті 77 ЦПК України). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Доказом у справах про визнання батьківства відповідно до статті 76 ЦПК України є будь-які фактичні дані, що підтверджують походження дитини від певної особи, зокрема: висновок судово-генетичної експертизи (ДНК-тест), листування, спільні фото/відео, свідчення свідків, документи про спільне проживання чи утримання дитини.

Європейський суд з прав людини зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (KALACHEVA v. RUSSIA, № 3451/05, § 34, ЄСПЛ, від 07 травня 2009 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 399/1029/15-ц (провадження № 61-14438св18) вказано, що експертиза ДНК, або молекулярно-генетична експертиза, призначається у цивільних справах з метою формування доказової бази. Об`єктом молекулярно-генетичного дослідження є ядерна ДНК (ДНК, розташована в ядрі клітини), отримана з крові, слини, букального та іншого епітелію, волосся (за наявності волосяного фолікула), а також часток тканин і органів людини. Для визначення спірного батьківства необхідна присутність ймовірного батька і дитини для проведення забору вихідного біологічного матеріалу. За відсутності біологічного матеріалу хоча б однієї зі сторін провести дослідження неможливо.

Суд наголошує, що жодних клопотань про призначення судом судової медико-генетичної експертизи із застосуванням методу аналізу ДНК з метою встановлення біологічного походження дитини учасники справи не заявляли.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Висновок про біологічне батьківство № MGU3248 від 20 квітня 2026 року, проведеного лабораторією Genecode diagnostics , наданий позивачем, не відповідає вимогам частини п`ятої статті 106 ЦПК України.

Оскільки експертиза замовлялася позивачем, експерт не був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та здійснив дослідження біологічного матеріалу, належність якого учасникам справи достовірно не встановлена, даний висновок є недопустимим доказом та не береться до уваги при вирішенні справи.

Інших належних та допустимих доказів для підтвердження батьківства ОСОБА_2 , окрім визнання позову відповідачем, позивач по справі не надав та відповідних обставин суду не довів.

Самого лише усного визнання позову відповідачем та відомостей, зазначених у позовній заяві позивачем, за відсутності висновку ДНК-експертизи, є недостатньо для руйнування юридичної презумпції батьківства, яка існувала з моменту народження дитини на підставі спільної заяви за ст. 126 СК України.

Висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (див. постанову Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).

Таким чином, визнання відповідачем позову є передчасним, оскільки на даний час не можливо встановити визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та що таке визнання не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Відтак у прийнятті визнання позову відповідачем слід відмовити.

За відсутності доказів, які підтверджують факт батьківства, та незалучення належних відповідачів до участі у справі, суд доходить обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 121, 125, 126, 128, 129, 134, 135, 137 СК України, ст. 2, 9, 10, 12, 13, 15, 18, 19, 47, 51, 76-81, 89, 106, 110, 247, 263-265, 272-273, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: Зубченко Ірина Іванівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000989 від 24.07.2014, адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 41346948, місцезнаходження юридичної особи: вул. Грушевського, 8 м. Тернопіль Тернопільської області.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко