Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №344/21216/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/21216/25

Провадження № 2/344/1970/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Мелещенко Л.В.

за участю секретаря судового засідання – Дутки Р.-І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання зняти арешт з майна,-

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання зняти арешт з майна.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що її покійний син ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності є власником 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 . Також власниками вказаної квартири у рівних частках є позивач, її покійний чоловік ОСОБА_3 , донька ОСОБА_2 .

Маючи намір оформити на себе спадщину після смерті сина, а також здійснити реєстрацію права власності, позивачу стало відомо, що згідно постанови 3Б-41 від 31.0.2003 державної виконавчої служби на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , накладено арешт.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна за №6519166 від 04.02.2008, на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою накладено арешт на підставі постанови ДВС 3Б-41 від 31.01.2003, особа, майно якої обтяжується, – ОСОБА_2 .

У листопаді 2025 року донька позивачки, ОСОБА_2 , звернулася до Івано-Франківського відділу ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про зняття арешту, але отримала відмову з підстав того, що відсутні дані про перебування на виконанні в Івано-Франківському відділі ДВС виконавчого провадження, яке б відповідало постанові ДВС 3Б-41 від 31.01.2003, тому відділ не може зняти арешт.

За таких обставин позивач просить зобов`язати Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з 1/4 частки вказаної квартири (а.с.1-3).

Процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 листопада 2025 року вказану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (а.с. 15-16).

Ухвалою суду від 01 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з викликом сторін (а.с. 17-19).

Ухвалою суду від 01 липня 2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 56-57).

Пояснення учасників справи у судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, але представник позивача – адвокат Сендецький В.Р. подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.67).

У судове засідання представник відповідача Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ) не прибув, однак представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача (а.с. 21, 29).

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Учасники справи у судове засідання, призначене на 23 вересня 2026 року, не з`явилися, тому суд, з дотриманням положень статті 259 Цивільного процесуального кодексу України, відклав складення повного рішення суду на строк не більше десяти днів та зазначив датою ухвалення рішення дату його складання, підписав судове рішення без його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна об`єкта нерухомого майна на 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою накладено арешт на підставі постанови Державної виконавчої служби (ДВС) 3Б-41 від 31.01.2003, особа, майно якої обтяжується. – ОСОБА_2 (а.с. 8-9).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 14 квітня 1994 року, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності належить в рівних долях ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , чоловіку, ОСОБА_2 , сину, ОСОБА_2 , дочці (а.с. 12).

Івано-Франківським Відділом державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України була дана відповідь ОСОБА_2 на її звернення та повідомлено, що у відділі відсутні дані про перебування на виконанні виконавчого провадження, яке б відповідало Постанові ДВС 3Б-41 від 31.01.2003, тому відділ не може зняти арешт (а.с. 11-12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10 квітня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 13).

З відповіді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22.05.2026 №01-44/316/2026 вбачається, що за період з 01.01.2000 по 21.05.2006 судових справ (зокрема про накладення арешту на майно) відносно ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області не зареєстровано (а.с. 47)

Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду

за результатами розгляду справи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

Конституцією України (статтею 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплений принцип непорушності права приватної власності, що означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Частина перша статті 316 Цивільного кодексу України передбачає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За змістом статті 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особливості здійснення права власності на культурні цінності встановлюються законом.

Згідно частини першої-другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Таким чином, звернення стягнення на майно боржника шляхом його арешту та реалізації є заходом примусового виконання рішення суду, передбаченого Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 Цивільного кодексу України).

Згідно пункту 1 частини другої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Судом встановлено, що арешт на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 було накладено на підставі постанови 3Б-41 від 31.0.2003 Державної виконавчої служби.

Згідно відповіді Івано-Франківського Відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відсутні дані про перебування на виконанні виконавчого провадження, яке б відповідало Постанові ДВС 3Б-41 від 31.01.2003.

Також відсутні будь-які судові справи (зокрема про накладення арешту на майно) відносно ОСОБА_2 в Івано-Франківському міському суді Івано-Франківської області не зареєстровано.

Позивач є спадкоємцем першої черги померлого сина ОСОБА_2 та не є стороною виконавчого провадження, в рамках якого накладено арешт на нерухоме майно.

Наявність арешту на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за спадкодавцем, спадкоємцем якого є позивач, порушує права позивача, оскільки вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину на квартиру, через наявність арешту на це майно за відсутності підстав для арешту.

За таких обставин, враховуючи те, що обтяження нерухомого майна без законних підстав обмежує здійснення позивачем права власності на майно, що входить до складу спадщини, та права на реалізацію спадкових прав, тому порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача скасувати арешт нерухомого майна, спадкоємцем якого є позивач.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 41, 47, 129 Конституції України, ст.ст. 316-319, 391 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 4, 9, 10-13, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Першої Івано-Франківської державної нотаріальної контори Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання зняти арешт з майна – задовольнити у повному обсязі.

Зобов`язати Першу Івано-Франківську державну нотаріальну контору Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України зняти арешт з 1/4 частки квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , який було накладено Першою Івано-Франківською державною нотаріальною конторою на підставі постанови ДВС 3Б-41 від 31 січня 2003 року про накладення арешту, реєстраційний номер обтяження: № 6519166 від 04 лютого 2008 року.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Перша Івано-Франківська державна нотаріальна контора Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ 02891701, місцезнаходження: 76000 м. Івано-Франківськ, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 45.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Івано-Франківський відділ державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, код ЄДРПОУ 35021710, місцезнаходження: 76611 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, буд. 45.

Повний текст рішення складено та підписано 01 жовтня 2026 року.

Суддя Мелещенко Л.В.