Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №344/10150/26 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Суд: Галицький районний суд Івано-Франківської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №344/10150/26

Суддя: ВАСИЛЬЦОВА Г. А.

Єдиний унікальний номер 344/10150/26

Номер провадження 2/341/996/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретаря Габлей А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду Івано-Франківської області в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

17 липня 2026 року до Галицького районного суду Івано-Франківської області на підставі ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 травня 2026 року про передачу справи за підсудністю, надійшла цивільна справа представника позивача ТОВ ФК «Кредит-Капітал» - адвоката Усенко М.І. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. У позовній заяві представник просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 2025470 від 10.12.2019 року в розмірі 14 850,00 грн, а також судові витрати у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що 10 грудня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 2025470. Відповідно до умов договору, відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн. 27.03.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено Договір відступлення права вимоги № 49-МЛ, відповідно до умов якого позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «Мілоан» в тому числі і до відповідача. На даний час відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту не виконав, внаслідок чого має заборгованість за вказаним кредитним договором, яку і просить стягнути позивач, а також просить стягнути з відповідача судові витрати по справі за сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів з АТ «Універсал Банк».

Заяв та клопотань по справі від учасників процесу до суду не надходило.

В судове засідання представник позивача – адвокат Усенко М.І. не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за відсутності представника товариства, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з?явився, відповідно до статті 128 ЦПК України належним чином був повідомленим про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України; не повідомив суд про причину своєї неявки; відзив на позов не надав.

Згідно частини 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи викладене та згідно статей 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що 10 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 2025470 в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства /а.с.11-13/.

Відповідно до умов договору сума кредиту складає 5 000,00 грн, кредит надається строком на 30 днів.

Згідно пунктом 1.4. термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 09.01.2020.

Сукупна вартість кредиту складає 2 850,00 грн у грошовому виразі та 694 % річних у процентному значенні (п. 1.5).

Пунктом 1.5.1 комісія за надання кредиту складає 600,00 грн, яка нараховується за ставкою 12,00 % від суми кредиту одноразово.

Відповідно до пункту 1.5.2 проценти за користування кредитом: 2 250,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Як вбачається із п.1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Особливості нарахування процентів, пролонгація пільгового періоду та строку кредитування визначені п.п.2.2, 2.3 договору.

Зокрема, згідно з п. 2.2.3, якщо визначена п. 1.5.2 ставка є нижчою від стандартної (базової), то у випадку невиконання позичальником умов договору щодо своєчасного повернення кредиту проценти з дня, наступного за днем, визначеним п. 1.4, продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно з п. 1.6 протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинене товариством в односторонньому порядку, при цьому товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання зобов`язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.

Крім того, пунктом 2.3 договору передбачена пролонгація кредиту. Згідно з п. 2.3.1 позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на 3, 7 або 15 днів за умови сплати комісії за продовження кредиту та певної частки заборгованості. За п. 2.3.2 волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений п. 2.5 договору. Інших підстав продовження строку кредитування, у тому числі автоматичного, договір не містить.

Згідно з п. 4.1, у разі прострочення позичальником зобов`язань повернення кредиту та/або сплати процентів та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня, наступного за днем спливу терміну, вказаного в п. 1.4, зобов`язаний сплатити на користь Товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 відсотків від загальної суми кредиту, одержаного позичальником за цим договором.

Відповідно до анкети-заяви № 2025470 від 10.12.2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» погоджена сума кредиту, строк кредиту, ставка процентів. Крім того, зазначена анкета відображає процес оформлення та розгляду заяви /а.с. 14-15/.

Платіжним дорученням № 4562796 від 10.12.2019 року підтверджено перерахування коштів у сумі 5 000,00 грн ОСОБА_1 згідно з договором № 2025470 /а.с.15 зворотній бік/.

Крім того, факт отримання відповідачем коштів підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів відповіддю АТ «Універсал Банк» від 20.08.2026 року, відповідно до якої на платіжну картку № НОМЕР_1 було зараховано платіж на суму 5 000,00 грн /а.с.58/.

27 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги факторингу № 49-МЛ, згідно з умовами якого кредитор передає, а новий кредитор приймає права вимоги в розмірі портфеля заборгованості /а.с. 17-21/.

Акт прийому передачі реєстру боржників від 27.03.2020 року до договору відступлення прав вимоги № 49-МЛ від 27.03.2020 року, був підписаний ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» /а.с.25 з.б./.

До ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до укладеного договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року, перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у сумі 14 850,00 грн, з яких: 5 000,00 грн - залишок по тілу кредиту; 6 750,00 грн - залишок по відсотках; 600,00 грн - залишок по комісії; 2 500,00 грн – заборгованість по пені, що підтверджується витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №49-МЛ від 27.03.2020 року /а.с.26 з.б./.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» повідомило відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором шляхом направлення претензії на адресу, зазначену відповідачем при укладенні кредитного договору /а.с. 27/.

У зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань, його заборгованість за кредитним договором № 2025470 від 10 грудня 2019 року, становить 14 850,00 грн.

Відповідач не скористався своїми процесуальним правами передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84, 191 ЦПК України, не подав свого розрахунку заборгованості, не надав до суду заперечення щодо вимог позивача та доказів на їх спростування.

В силу статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до частини 13 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаних договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним (постанова Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15).

Таким чином, якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частиною 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вищезазначеним кредитним договором не виконав, у передбачений у договорі строк кошти не повернув, а тому сума заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 000,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача відсотки за кредитним договором № 2025470 в розмір 6 750,00 грн.

Досліджений судом розрахунок заборгованості свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих відсотках за користування кредитом включає період, який виходить за межі строку кредитування.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 (провадження № 14-318цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З огляду на закінчення строку кредитування, нарахування позивачем процентів після спливу визначеного договором строку кредитування не відповідає положенням закону.

Судом встановлено, що строк кредитування не продовжувався. Пролонгація за п. 2.3.1, 2.3.2 договору не є автоматичною та можлива лише за умови сплати позичальником комісії за продовження кредиту і певної частки заборгованості, а волевиявлення позичальника підтверджується виключно здійсненням відповідного платежу. Проте, як вбачається з відомостей про щоденні нарахування та погашення і виписки з особового рахунка, відповідач жодного платежу за договором не здійснював. Отже, строк кредитування сплив 09 січня 2020 року.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 146 постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 року у справі № 912/1120/16 і уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 Цивільного кодексу України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Згідно пункту 2.2.3 розміщений у розділі 2 договору «Загальні умови», у підпункті 2.2 «Плата за кредитом», визначає виключно склад і порядок нарахування плати за кредит. Заходи цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання сторони виокремили в самостійний розділ 4 договору «Відповідальність сторін», у п. 4.1 якого передбачили єдину санкцію за прострочення - пеню. Таким чином, умови договору не містять застереження про те, що нарахування процентів за базовою ставкою після 09.01.2020 року є мірою відповідальності або процентами у розумінні статті 625 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що п. 2.2.3 передбачає проценти за користування кредитом, а не міру відповідальності, у зв`язку із чим застосуванню підлягає висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12, за яким після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір № 2025470 від 10 грудня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено на 30 днів, тобто на період з 10 грудня 2019 року до 09 січня 2020 року, з відсотковою ставкою в розмірі 1,50% на добу. Тобто, за вказаний період розмір відсотків становить 2 250,00 грн: а саме, 5 000,00 грн. (борг) х 1,50% (відсотки) х 30 днів – строк кредитування, які і підлягають стягненню.

Щодо заборгованості за комісією за надання кредиту.

Комісія за надання кредиту в розмірі 600,00 грн визначена п. 1.5.1 договору у фіксованому розмірі, нарахована одноразово в день видачі кредиту, включена до сукупної вартості кредиту (п. 1.5 договору) та є складовою погодженої сторонами плати за кредит (п. 1.1 договору).

Відповідач з цією умовою погодився, підписавши договір, її дійсність не оспорював.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафах/пені у розмірі 2 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на день укладення договору (10.12.2019), Закон не поширювався на договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», який обмежує розмір пені подвійною обліковою ставкою Національного банку України, регулює відносини за участю суб`єктів господарювання і на відносини з участю споживача фізичної особи не поширюється.

Відповідач клопотання про зменшення розміру неустойки не заявляв, доказів наявності обставин, які б мали істотне значення для зменшення неустойки в порядку частини 3 статті 551 ЦК України, суду не надав, а судом такі обставини не встановлені.

З урахуванням вищевикладеного вимога про стягнення пені у розмірі 2 500,00 грн підлягає задоволенню.

Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було.

Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 2025470 в розмірі 10 350,00 грн, з яких: 5 000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу, 2 250,00 грн – сума заборгованості за відсотками, 600,00 грн - залишок по комісії, 2 500,00 грн – заборгованість по пені.

Щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд виходить з наступного.

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Вказані витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат, про що зазначається у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано суду договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, укладений із Адвокатським об`єднанням «Апологет», керівником якого є адвокат Усенко М.І. /а.с.30/, акт наданих послуг №Д/23850 від 14.04.2026 року /а.с. 31/, детальний опис наданих послуг до акту № Д/23850 від 14.04.2026 року /а.с.31 з.б./, ордер на надання правничої допомоги від 20.10.2025 року /а.с. 35/, копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю №2093 /а.с.30 а.с./. Відповідно до вказаних документів загальна сума витрат на надання професійної (правничої) допомоги склала 8 000,00 грн.

Таким чином, враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг (зокрема, збір документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду), затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат та пропорційність складності справи вартості послуг адвоката, а також керуючись принципами диспозитивності та змагальності, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Крім того, суд зауважує, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, на що вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22

Оскільки позов ТОВ ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 1 855,61 грн, виходячи з розрахунку: 10 350,00 грн (розмір задоволених позовних вимог)*2 662,40 грн (сума сплаченого судового збору) /14 850,00 грн (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов за позовною заявою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» - адвоката Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль – Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) суму заборгованості за кредитним договором № 2025470 від 10 грудня 2019 року в розмірі 10 350 (десять тисяч триста п`ятдесят гривень 00 коп.) з яких: 5 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 250,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 600,00 грн – сума заборгованості за комісією; 2 500,00 грн – сума заборгованості по штрафах/пені.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль – Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) витрати, пов`язані з отримання професійної правничої допомоги в розмірі 8 000,00 (вісім тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль – Стоцького, буд. 1, корпус 28, ЄДРПОУ 35234236) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 855 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят п`ять гривень 61 коп.).

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 30.09.2026 року.

СуддяГанна ВАСИЛЬЦОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua