Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №216/5184/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/5184/25

Провадження № 1-кп/216/692/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника, адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому дистанційному судовому засіданні в залі суду №6 кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025046230000098 від 04.04.2025 року за обвинуваченням: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Узін Білоцерківського району Київської області, громадянина України, маючого середню спеціальну освіту, до відбування покарання – військовослужбовця ЗСУ під час мобілізації, не одруженого, утриманців не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 12.12.2024 вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.1 ст.126 КК України до покарання у виді громадських робіт строком 60 годин, покарання не відбуто; 2) 30.04.2025 вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.389, ст. ст. 71, 72 КК України до 1 року 5 днів обмеження волі, покарання відбувається із 28.08.2026 року, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Під час судового розгляду встановлено, що відповідно до статті 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.

Пункт «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (Стамбульська конвенція) визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Водночас, згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Пунктом 14 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Пунктом 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 01 липня 2023 року по 30 березня 2025 року, в порушення вимог ст.28 Конституції України, вимог Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», з мотивів давньої особистої неприязні, умисно, систематично вчиняв домашнє насильство, а саме – психологічне та фізичне насильство відносно потерпілої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є його матір`ю, та з якою останній спільно проживав за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, 01 липня 2023 року приблизно о 13:30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався на адресу своєї матері ОСОБА_6 нецензурною лайкою, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол ВАВ №930662 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП).

За результатом розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.09.2023 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, 04 грудня 2023 року приблизно о 14:43 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався на адресу своєї матері ОСОБА_6 нецензурною лайкою, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол ВАВ №994298 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

За результатом розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.02.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, 12 липня 2024 року приблизно о 15:45 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , висловлювався на адресу своєї матері ОСОБА_6 нецензурною лайкою, погрожував їй фізичною розправою, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол ВАД №014802 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

За результатом розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30.08.2024 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Крім того, 19 листопада 2024 року приблизно о 12:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , виламував двері у будинку, висловлювався на адресу своєї матері ОСОБА_6 нецензурною лайкою, погрожував їй застосуванням фізичної сили, тобто вчинив домашнє насильство психологічного характеру.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол ВАВ №201534 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

Крім того, 03 грудня 2024 року приблизно об 11:56 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , хапав свою матір ОСОБА_6 за одяг та руки, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, погрожував їй застосуванням фізичної сили, тобто вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру.

За вказаним фактом відносно ОСОБА_5 складено протокол ВАВ №201931 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-2 КУпАП.

За результатом розгляду зазначених справ про адміністративні правопорушення, об`єднаних в єдине провадження, постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29.01.2025 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.173-2 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Так, будучи неодноразово притягненим до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП, 30 березня 2025 року приблизно о 20:00 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у житловій кімнаті будинку за адресою: АДРЕСА_2 , на ґрунті давніх неприязних відносин із потерпілою ОСОБА_6 , яка є його матір`ю, наніс не менше трьох ударів правою рукою по голові в область обличчя потерпілої ОСОБА_6 , чим завдав останній фізичного болю, супроводжуючи удари нецензурними висловлюваннями образливого та принизливого характеру на адресу потерпілої ОСОБА_6 . Зазначені дії ОСОБА_5 вчинено в порушення вимог ст.28 Конституції України, Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та є проявом фізичного та психологічного насильства відносно потерпілої ОСОБА_6 .

Таким чином, ОСОБА_5 в період часу з 01 липня 2023 року по 30 березня 2025 року, перебуваючи за місцем спільного проживання із потерпілою ОСОБА_6 , яка є його матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 , з мотивів давньої особистої неприязні до неї, умисно, систематично, тобто більше трьох разів, вчиняв домашнє насильство, а саме – психологічне насильство (словесні образи, погрози, приниження), фізичне насильство (стусани, нанесення побоїв) відносно потерпілої ОСОБА_6 , що призвело до приниження її людської гідності, викликали у потерпілої ОСОБА_6 побоювання за власну безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, тобто до фізичних та психологічних страждань, а також погіршення якості життя потерпілої ОСОБА_6 , що виразилось зокрема у побоюваннях останньої перебувати разом із ОСОБА_5 за місцем спільного проживання, що позбавило потерпілу ОСОБА_6 можливості повною мірою задовольняти свої життєві та побутові потреби.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 126-1 КК України за ознаками домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив фактичні обставини вчинення ним вищезазначених кримінальних правопорушень. Пояснив, що потерпіла його провокувала, але на даний час знайшов порозуміння з матір`ю, фактичні обставини злочину за кожним епізодом інкримінованих діянь, вчинених ним 01.07.2023 р., 04.12.2023 р., 12.07.2024 р., 19.11.2024 р., 03.12.2024 р., 30.03.2025 р. за місцем спільного проживання із потерпілою ОСОБА_6 , яка є його матір`ю, за адресою: АДРЕСА_2 , визнає повністю.

Суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів, що характеризують його особу. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, якому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку. Про добровільність позиції обвинуваченого та про розуміння ним правових наслідків свідчить його згода на клопотання, заявлене прокурором в судовому засіданні, погоджена із захисником.

У зв`язку із цим, суд ухвалив дослідити докази, обмежившись показами обвинуваченого та письмовими доказами, що характеризують його особу, а також в частині процесуальних витрат та речових доказів.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_5 доведена повністю, а дії його відповідають складу інкримінованого злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України як : домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного та психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, у зв`язку із чим, обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.

Обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, не встановлено. Обставини, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України судом встановлені : вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні покарання суд також враховує характер та ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, віднесеного до категорії нетяжкого, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбуваючи покарання у місцях позбавлення волі, характеризується негативно (а.с. кр. пр.. 191), на обліку у лікаря-психіатра не перебував і не перебуває, але звертався за медичною допомогою з квітня 2011 року по квітень 2012 року з приводу вживання алкоголю зі шкідливими наслідками, також звертався за медичною допомогою з 19.11.2014 р. по 11.12.2014р. та з 30.01.2015 р. по теперішній час з приводу психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності. (а.с. кр. пр. 174).

Тому, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_5 в межах санкції інкримінованого злочину, у виді обмеження волі, в умовах здійснення за ним нагляду з обов`язковим залученням засудженого до праці, яке, на думку суду, буде достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Крім того, виходячи із систематичності та характеру злочину, на виконання приписів п. п. 4,5 ч.1 ст. 91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд вважає за необхідне застосувати до засудженого обмежувальні заходи у виді : заборони листування, телефонні переговори, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк у 3 (три) місяці; направити для проходження програми для кривдників на строк у 3 (три) місяці.

Такі обмежувальні заходи будуть сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я потерпілої ОСОБА_6 .

На думку суду, призначене судом покарання та обмежувальні заходи є необхідними і достатніми для виправлення й попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальний правопорушень.

Така правова позиція висловлена у постанові ККС ВС від 19.02.2026 р. у справі №148/2742/24.

Згідно ч. ч. 1,7 ст. 72 КК України, домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі. Одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Ухвалою слідчого судді від 26.06.2025 щодо ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Як встановлено під час судового розгляду, 05.08.2025 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу ОСОБА_5 було засуджено до кримінального покарання, а запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 за ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.06.2025 року у виді цілодобового домашнього арешту, до набрання вироком законної сили, залишено без змін. (а.с. 36-41).

В подальшому, за ухвалою від 03.03.2026 року Дніпровського апеляційного суду вирок Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05.08.2025 року стосовно ОСОБА_5 скасовано та призначено новий розгляд в суді І інстанції в іншому складі суду. (а.с. 79-83).

Між тим, згідно інформації з військової частини НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 27.11.2025 р. за №349, 27 листопада 2025 року головного сержанта ОСОБА_5 зараховано на котлове забезпечення частини з 28 листопада 2025 року.

Таким чином, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 з 28 листопада 2025 року фактично не виконував та не міг виконувати процесуальні обов`язки, визначені йому ухвалою слідчого судді від 26.06.2025 року та вироком суду від 05.08.2025 року, будучи мобілізованим для проходження військової служби у ЗСУ, тому суд вважає за необхідне зарахувати час попереднього ув`язнення у виді цілодобового домашнього арешту, визначивши його період, починаючи з 26.06.2025 року по 27.11.2025 року включно, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за два дні обмеження волі у відповідності до ст. 72 КК України.

Крім того, згідно інформації із Державної Установи «Дніпровська виправна колонія №89», яку надано захисником обвинуваченого під час судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_5 , будучи засуджений 30.04.2025 року вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч.2 ст.389, ст. ст. 71, 72 КК України до 1 року 5 днів обмеження волі, був затриманий 21.08.2026 року за ухвалою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 04.07.2025 року про надання дозволу на його затримання у відповідності до ст. ст. 57, 58 КВК України. Після чого 28.08.2026 року прибув до дільниці для тримання осіб, засуджених до обмеження волі при державній установі « Дніпровська виправна колонія №89» для подальшого відбування покарання.

Згідно ст. 58 КВК України строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу України, зараховується час попереднього ув`язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру.

Виходячи з викладеного, суд вважає за необхідне в строк покарання ОСОБА_5 зарахувати час попереднього ув`язнення у виді часу тримання засудженого під вартою та слідування під конвоєм до виправного центру за період з 21.08.2026 року по 28.08.2026 року, із розрахунку один день перебування під вартою за два дні обмеження волі, що відповідає приписам ст. 72 ч. ч. 1,5,7 КК України, ст. 58 КВК України.

Цивільний позов не заявлено, судові витрати, речові докази, заходи забезпечення кримінального провадження, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349 ч.3, 369-376, 395, 532, 615 ч.15 Кримінального процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України, за який призначити йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання, призначеного цим вироком, з покаранням, призначеного за попереднім вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30.04.2025 року у виді 1 (одного) року 5 (п`яти) днів обмеження волі (справа №216/2838/25), остаточно до відбуття визначити ОСОБА_5 покарання у виді 1 (одного) року 1 (одного) місяця обмеження волі.

У строк відбуття засудженим покарання зарахувати відбуте частково покарання за попереднім вироком Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 30.04.2025 року (справа №216/2838/25), починаючи з 28 серпня 2026 року – часу прибуття та постановки ОСОБА_7 на облік у виправному центрі, з якого і відраховувати початок строку відбування покарання.

У відповідності до ст. 72 ч. ч. 1,5,7 КК України, ст. 58 КВК України в строк покарання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати час попереднього ув`язнення у виді:

- час тримання засудженого під вартою та слідування під конвоєм до виправного центру за період з 21.08.2026 року по 28.08.2026 року, із розрахунку один день перебування під вартою за два дні обмеження волі;

- цілодобового домашнього арешту за період, починаючи з 26.06.2025 року (справа №216/5053/25) по 27.11.2025 року включно, із розрахунку три дні цілодобового домашнього арешту за два дні обмеження волі.

Відповідно до п. п. 4, 5 ст. 911 КК України застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальні заходи, а саме:

-заборонити листування, телефонні переговори, інші контакти через засоби зв`язку чи електронні комунікації особисто або через третіх осіб з потерпілою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на строк 3 (три) місяці;

-направити для проходження програми для кривдників на строк 3 (три) місяці.

Цивільний позов не заявлено, судові витрати, речові докази, заходи забезпечення кримінального провадження, відсутні.

Копію вироку негайно після його проголошення направити обвинуваченому та вручити прокурору, захиснику. Учасники справи мають право отримати копію вироку у суді.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а у разі її подання - вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1