Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №216/6240/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6240/26

провадження 2/216/4525/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

29 вересня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором про надання кредиту № 541947004 від 23.02.2026 року. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23 лютого 2026 року між сторонами в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему (ІКС) було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав грошові кошти (кредит) у розмірі 7000,00 грн.

Позивач вказує, що повністю виконав свої зобов`язання, перерахувавши кошти на банківську картку відповідача. Проте відповідач належним чином не виконував свої договірні зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та щотижневої сплати нарахованих відсотків, у зв`язку з чим станом на літо 2026 року виникла заборгованість. На підставі викладеного, керуючись нормами чинного законодавства та Правилами надання споживчих кредитів, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 19810,00 грн, яка складається з наступних нарахувань: заборгованість за тілом кредиту (основний борг) - 7000,00 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом - 7910,00 грн; заборгованість за комісією за видачу кредиту 1400,00 грн; нарахування на підставі частини 2 статті 625 ЦК України - 3500,00 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є зареєстрованою відповідно до законодавства України юридичною особою, основним видом діяльності якої є інші види кредитування . Товариство діє на підставі безстрокової ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, зокрема надання коштів та банківських металів у кредит, переоформленої Національним банком України 14.03.2024 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру фінансових установ.

23 лютого 2026 року ОСОБА_1 з метою отримання фінансової послуги здійснив вхід до Особистого кабінету в ІКС ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (вебсайт tpozyka.com). Згідно з логом (візуальною формою послідовності дій клієнта), о 14:00:48 відповідачу було надано Паспорт споживчого кредиту, який він підписав о 14:01:15 за допомогою одноразового алфавітно-цифрового ідентифікатора (СМС-коду) UA-0852. О 14:01:51 відповідач ознайомився з індивідуальною офертою Кредитодавця та здійснив її повний і безумовний акцепт шляхом введення одноразового ідентифікатора (СМС-коду) UA-9788, що прирівнюється до накладення електронного підпису в сфері електронної комерції.

На виконання умов укладеного Договору № 541947004, за посередництвом надавача фінансових платіжних послуг ТОВ «ПрофітГід» (ліцензія НБУ № 21/991-рк) 23.02.2026 року о 14:02 було здійснено успішний безготівковий переказ грошових коштів у розмірі 7 000,00 грн на платіжну картку monobank (АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК») № НОМЕР_1 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ). Транзакція зареєстрована під № 47184-81237-97534, код авторизації 610165, код RRN 605414051351.

Невід`ємною частиною договору є Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» у редакції від 29.09.2025 р. Матеріалами справи підтверджується, що нарахування стандартних відсотків за користування кредитом та формування загального балансу заборгованості за тілом кредиту та процентами позивачем обмежено періодом користування у межах строку кредитування (до 15.06.2026 р.).

Вирішуючи спір по суті, суд виходить із загальних засад цивільного законодавства, принципів сумлінності, розумності та пріоритету захисту прав споживачів у сфері цивільного обороту.

Щодо стягнення тіла кредиту та процентів за договором

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема повернути кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 1054 та 1055 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір, укладений в електронній формі із застосуванням СМС-ідентифікаторів, повністю відповідає вимогам закону та прирівнюється до письмового правочину відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та статті 639 ЦК України.

Факт отримання відповідачем суми кредиту в розмірі 7000,00 грн належно доведений платіжними документами. Доказів повернення цих коштів відповідач суду не надав. Крім того, відповідно до статті 1056-1 ЦК України та умов договору, позивачем правомірно нараховані відсотки за фактичні дні користування коштами в межах строку кредитування у сумі 7910,00 грн.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення тіла кредиту (7000,00 грн) та процентів за договором (7910,00 грн) є законними, обґрунтованими, арифметично правильними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо стягнення комісії за видачу кредиту

Позивач просить стягнути з відповідача комісію за видачу кредиту у розмірі 1400,00 грн, посилаючись на пункти 1.4.14, 5.4, 5.5, 5.6 власних Правил надання кредитів, де зазначено, що комісія є «іншою складовою плати за користування кредитом» та нараховується одноразово в дату видачі коштів.

Суд не погоджується з таким трактуванням договірних умов з огляду на наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами, є правовідносинами у сфері споживчого кредитування, а тому на них поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачами умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його насделком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Ця норма повністю гармонізована з європейськими стандартами, зокрема Директивою Ради 93/13/ЄЕС про несправедливі умови в споживчих договорах.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/1561/20 сформувала правовий висновок, зазначивши, що фінансові установи не мають права стягувати зі споживача плату у вигляді комісії за дії, які вони вчиняють на власну користь (наприклад, за розгляд кредитної заявки, відкриття чи супровід кредитної справи, видачу кредиту). Такі дії є внутрішніми операційними процесами кредитора, не становлять окремої супутньої послуги для клієнта, а тому витрати на їх проведення мають закладатися виключно у склад відсоткової ставки (процентів).

Встановлення у Правилах позивача положення про те, що комісія є «іншою складовою відсотків», є очевидною спробою приховати подвійне нарахування плати за один і той самий розрахунковий період (оскільки в день видачі кредиту з позичальника одноразово стягується 20% від суми кредиту під виглядом комісії). Оскільки позивачем не доведено надання відповідачу жодних додаткових, окремих чи супутніх послуг, окрім безпосередньо кредитування, нарахування комісії у розмірі 1400,00 грн є незаконним, а сама договірна умова є нікчемною в силу несправедливості. З огляду на це, у задоволенні вимоги про стягнення комісії слід відмовити.

Щодо стягнення нарахувань за статтею 625 ЦК України

Позивач просить стягнути з відповідача 3500,00 грн на підставі частини 2 статті 625 ЦК України, посилаючись на п. 5.15 Правил, де сума річних за прострочення зобов`язання зафіксована на рівні 50% від суми кредиту.

Суд вважає нарахування цієї суми безпідставним з огляду на імперативні норми захисного законодавства, запровадженого в Україні на час дії надзвичайних обставин.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 р. № 64/2022 на території України введено воєнний стан, дія якого неодноразово продовжувалася та триває станом на момент розгляду справи.

Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей врегулювання відносин на ринку фінансових послуг у період дії воєнного стану» від 15.03.2022 року № 2120-IX, розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17.

Зазначеною нормою закону встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. Зокрема, споживач звільняється від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором за прострочення виконання (порушення) зобов`язань.

Позивач стверджує, що сума 3500,00 грн є передбаченою законом платою за ст. 625 ЦК України, а не договірною санкцією, а тому п. 17 Перехідних положень на неї нібито не поширюється. Суд відхиляє ці доводи.

Згідно з усталеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема, викладеною у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц та від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц), нарахування, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України (три проценти річних та інфляційні втрати), за своєю правовою природою є особливою мірою цивільно-правової відповідальності боржника за порушення грошового зобов`язання. Вони не є самостійним зобов`язанням чи платою за користування коштами (процентами), а виступають саме санкцією (відповідальністю) за прострочення.

Оскільки пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною та імперативною нормою права, яка повністю звільняє споживача від будь-якої відповідальності за прострочення кредиту під час воєнного стану, будь-які стягнення штрафного характеру, пені, або нарахувань за ст. 625 ЦК України за цей період є протиправними.

Крім того, позивач нарахував вказану суму не як класичні відсотки річних (що вираховуються щоденно за формулою залежно від періоду прострочення), а пред`явив до стягнення фіксовану суму в розмірі 50% від тіла кредиту, що за своєю суттю є прихованим цивільно-правовим штрафом (неустойкою), прямо забороненим законом. На підставі викладеного, в задоволенні позовної вимоги про стягнення 3500,00 грн на підставі ст. 625 ЦК України слід відмовити повністю.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір позовних вимог становить 19810,00 грн. Суд визнав обґрунтованими та задовольнив вимоги на суму 14910,00 грн (що становить 75,26% від ціни позову). Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору пропорційно задоволеній частині вимог, що складає 75,26% від суми, сплаченої позивачем при поданні позову.

Керуючись ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», ст. 509, 525, 526, 625, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. 4, 12, 13, 76–81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 280-282 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш І В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором про надання кредиту № 541947004 від 23.02.2026 року у загальному розмірі 14910 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 коп., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту (основний борг) - 7000,00 грн; заборгованості за процентами за користування кредитом - 7910,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2003 (дві тисячі три) гривні 72 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому законом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 01133, місто Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Рішення складено та підписано 29.09.2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК