Рішення від 23 вересня 2026 р. у справі №191/4006/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4006/26

Провадження № 2/191/1921/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Твердохліб А.В.,

за участю секретаря Яришевої Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 , працювала на посаді чергового по залізничній станції Славгород - Південний станції Запоріжжя І Запорізького регіонального відділу організації роботи станції виробничого штату виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», звідки її було звільнено 22.05.2026 року за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію за віком, на підставі статті 38 КЗпП України, що підтверджується наказом від 22.05.2026 № НОКР-3-459/ОС. Стаж роботи на залізничному транспорті станом на день звільнення становив 41 рік 3 місяці та 16 днів, що відображено у трудовій книжці (серія НОМЕР_1 ).

Роботодавцем не було дотримано вимоги статті 116 КЗпП України, оскільки з позивачем не проведено остаточного розрахунку в день звільнення (22.05.2026), як того вимагає законодавство, зокрема ОСОБА_1 не були виплачені належні та гарантовані до виплати кошти відповідно до норм діючого у виробничому підрозділі «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» колективного договору, зокрема: одноразова матеріальна допомога в розмірі трьох середньомісячних заробітків; додаткова матеріальна допомога в розмірі п`яти середньомісячних заробітків.

Між регіональною філією «Придніпровська залізниця» та

Дорожною профспілковою організацією Придніпровської залізниці укладено колективний договір на 2007-2015 роки (зі змінами та

доповненнями), який діє по теперішній час. В колективному договорі закріплено соціальні гарантії та пільги як для працюючих працівників, так і тих, хто звільняється з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, що передбачено статтею 18 КЗпП України

Щодо підстав для стягнення одноразової матеріальної допомоги в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 64828,71 грн та додаткової матеріальної допомоги в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 108047,85 грн, виплата яких передбачена у пункті 3.1.18 колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» позивач посилається на те, що в пункті 3.1.18 колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» передбачено, що адміністрація виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зобов`язується при звільненні працівників вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи в галузі: - до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; - від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

ОСОБА_1 працювала на залізниці повних 41 років, й відповідно роботодавець (чого і не заперечував у наказі про її звільнення) мав виплатити при звільненні одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків, що становить 64828,71 грн, оскільки її середньомісячний заробіток на день звільнення становив 21609,57 грн, що підтверджується довідкою про середню зарплату. Відтак, суму трьох середньомісячних заробітків обраховано наступним шляхом: 21609,57 грн (середньомісячний заробіток) *3 = 64828,71 грн.

Проте, оскільки роботодавець не виплатив належну матеріальну допомогу в сумі 64828,71 грн, виплата яких гарантована колективним договором, відповідно своїми діями роботодавець порушив вимоги статті 116 КЗпП України, й така матеріальна допомога підлягає стягненню в судовому порядку на користь ОСОБА_1 .

У другому абзаці пункту 3.1.18 колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» передбачено, що адміністрація виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» зобов`язується у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати йому додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, в таких розмірах, при стажі роботи в галузі:

Для жінок

з 15 до 20 років – 1 середньомісячний заробіток

з 20 до 25 років - 2 середньомісячні заробітки

з 25 до 30 років - 3 середньомісячні заробітки

з 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки

понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків

Трудовий стаж позивача ОСОБА_1 на залізниці на день звільнення з роботи становив повних 41 років, тому роботодавець (чого і не заперечував у наказі про звільненні) мав виплатити при її звільненні додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків, що становить 108047,85 грн, оскільки її середньомісячний заробіток на день звільнення становив 21609,57 грн.

Відтак, суму п`яти середньомісячних заробітків обраховано наступним шляхом; 21609,57 грн (середньомісячний заробіток) *5 — 108047,85 грн.

Проте, оскільки роботодавець не виплатив належну вказану матеріальну допомогу в сумі 108047,85 грн, виплата яких гарантована колективним договором, відповідно, своїми діями роботодавець порушив вимоги статті 116 КЗпП України, й така матеріальна допомога підлягає стягненню в судовому порядку на користь позивача.

Інформація про зобов`язання роботодавця виплатити позивачу одноразову та додаткову матеріальні допомоги, відповідно до пункту 3.1.18 колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» відображена у наказі про її звільнення, проте рішення керівництва виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» або ж АТ «Укрзалізниця» жодним чином не впливає на обов`язок роботодавця виконати умови колективного договору та вимоги статті 116 КЗпП України та провести остаточний розрахунок в день звільнення працівника та виплатити при цьому всі належні кошти саме у день звільнення.

Відповідно до статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки, наданої виробничим підрозділом «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» після звільнення ОСОБА_1 , її середньомісячна заробітна плата складала 21 609,57 грн (43 219,14 грн./2 міс.); та середньоденна заробітна плата складала 708,51 грн. (43 219,14 грн./61 дні).

У зв`язку з тим, що відповідач не провів з позивачем остаточний розрахунок в день її звільнення (22.05.2026), та враховуючи те, що з моменту звільнення до моменту звернення до суду пройшло 43 календарних дні, з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який на момент звернення до суду (з 22.05.2026 по 22.07.2026 включно) складає 30465,93 грн. Сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вираховується шляхом множення кількості днів затримки (43 днів) на середньоденний заробіток (708,51 грн). Отже, формула розрахунку суми затримки розрахунку при звільненні наступна: 43 дні*708,51 грн = 30465,93 грн.

Наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5 затверджено Інструкцію зі статистики заробітної плати, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 за N 114/8713, в пункті 1.3. зазначеної Інструкції передбачено, що фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Згідно з пунктом 2.3.3. Інструкції до інших заохочувальних та компенсаційних виплат віднесено матеріальну допомогу, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв`язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п. 3.31).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 29 КЗпП України, до початку роботи роботодавець зобов`язаний в узгоджений із працівником спосіб поінформувати працівника про правила внутрішнього трудового розпорядку або умови встановлення режиму роботи, тривалість робочого часу і відпочинку, а також про положення колективного договору (у разі його укладення).

Кошти, які не були виплачені позивачу роботодавцем при звільненні входять до структури оплати праці (заробітної плати) згідно із діючим законодавством України.

Повідомлення про нараховані та виплачені суми працівнику ОСОБА_1 при звільненні не видавалося.

В зв`язку із викладеними обставинами, позивач ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_2 ) просить суд стягнути на свою користь з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (ідентифікаційний код юридичної особи - 40075815, адреса: 03150, м. Київ, вул, Єжи Ґедройця, 5):

- одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 30465,93 грн;

- додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків в сумі 108047,85 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, який станом на день подання позову становить 30465,93 грн., але дану позовну вимогу задовольнити станом на день ухвалення рішення у справі.

14.08.2026 року до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача ОСОБА_2 , просить відмовити в позові, посилалась на те, що 22.05.2026 року позивач була звільнена з посади чергового по залізничній станції виробничий підрозділ «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком. У наказі про звільнення прямо зазначено, що виплатити ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків виплати АТ «Укрзалізниця» здійснити за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця». В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. 24.02.2022 Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 у зв`язку із військовою агресією рф на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжений і триває станом на час розгляду цієї справи. Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» установлено, що на період дії правового режиму воєнного стану можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Витягом з протоколу № Ц-1-1.5-25/47-25 засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Українська залізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства прийняте рішення: що починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинити.

Про зазначене рішення засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року за № Ц-1-1.5-25/47-25, АТ «Українська залізниця» листом №Ц-1.5-25/122-25 від 04.04.2025 року довела до відома керівників регіональних філій, філій АТ «Українська залізниця».

Отже, зупинення дії окремих положень колективних договорів АТ «Укрзалізниця», регіональних філій, філій та їх структурних (виробничих) підрозділів, якими передбачено надання матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті на підставі рішення засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року за № Ц-1-1.5-25/47-25, АТ «Українська залізниця» вчинено у законний спосіб. На період призупинення виплат керуючись графіком виплати працівникам АТ «Укрзалізниця» одноразової матеріальної допомоги при виході на пенсію за 2024 рік та спільним роз`ясненням з Профспілкою залізничників і транспортних будівельників України від 06.09.2022 року № Ц/ З-91/1459/Цпроф/30-22, право на отримання основної та додаткової матеріальної допомоги зберігається на весь період дії воєнного стану та протягом 2-ох місяців (або терміну передбаченого колективним договором), починаючи з дати припинення а6о скасування режиму воєнного стану. При стабілізації фінансового стану товариства зазначені виплати будуть відновлені першочергово. Зазначене рішення судом не визнано незаконним.

Крім того, АТ «Укрзалізниця» 01.03.2022 року на своїй офіційній сторінці (https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/583964/) було зроблено оголошення про настання з 24.02.2022 року для АТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами договорів (контрактів, угод тощо).

За таких обставин, зважаючи на те, що військова агресія російської федерації проти України це офіційно визнаний форс-мажор та у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, відповідач звільнений від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, у тому числі (ст. 10 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»).

Окрім цього, з огляду на спільне роз`яснення з Профспілкою від 06.09.2022 р. № Ц/З-91/1459/Цпроф/30-22, право позивачки на отримання зазначених виплат не скасовано, а лише відтерміновано (збережено) на весь період дії воєнного стану та протягом двох місяців після його припинення або скасування. Зважаючи на викладене, дії відповідача щодо тимчасового неотримання позивачкою вказаної матеріальної допомоги у день звільнення повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги Позивача в частині стягнення матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та п`яти середньомісячних заробітків в сумі 172876,56 грн є передчасними.

Розрахована сума одноразової та додаткової матеріальної допомоги, яка виплачується при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, згідно п.1, п.2 «Розрахунку ціни позову ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця про стягнення невиплачених при звільненні коштів», є невірною, так як середньомісячний розмір для розрахунку визначений на підставі довідки про середню зарплату за два місяці.

Розраховуючи середньомісячну заробітну плату позивач посилається на довідку про середню заробітну плату, що не відповідає постанові КМУ від 08.09.2023 №957.

Згідно довідки від 03.06.2026 №188, яка відповідає постанові КМУ від 08.09.2023 №957, середня заробітна плата становить 19 557,39 грн.

Таким чином, сума, яка має бути визначена на підставі наказу від 06.04.2026 за № НОКР-3-459/ОС як:

- одноразова матеріальна допомога 3х19557,39 = 58672,17 грн.

- додаткова матеріальна допомога 5х19557,39 = 97786,95 грн

Разом складає 156459, 12 грн.

АТ «Українська залізниця» внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (постанова Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83).

АТ «Укрзалізниця» є об`єктом критичної інфраструктури та після введення в Україні воєнного стану свою роботу не зупиняло.

Інфраструктура АТ «Укрзалізниця» постійно зазнає значних руйнувань від російських обстрілів, а товариство несе значні збитки, продовжуючи виконувати соціально значущі перевезення: рейси до регіонів, де тривають або можливі бойові дії, перевезення поранених військовослужбовців тощо.

Загальні фактичні витрати на відновлення об`єктів залізничної транспортної інфраструктури та залізничного рухомого складу станом на 03.11.2025 склали 1 272 млн. грн. Усього відновлено 2 872 об`єкти, з яких 1 965 об`єктів відновлено повністю (витрати на відновлення становлять 629 млн. грн.) і 907 об`єктів відновлено частково (витрати на відновлення становлять 643 млн. грн.). Слід зазначити, що відновлення пошкоджених об`єктів проводиться за рахунок власних коштів товариства.

Відповідно до Методики визначення шкоди та збитків, завданих інфраструктурі транспорту, інфраструктурі електронних комунікаційних мереж та об`єктів поштового зв`язку внаслідок збройної агресії Російської Федерації, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 24.03.2023 № 182, розмір прямих збитків та відповідно орієнтовна вартість відновлення об`єктів залізничної інфраструктури становить 83 067 000 000 грн.

Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця» забезпечує безперебійне функціонування залізничного транспорту, що має стратегічне значення для обороноздатності держави та життєдіяльності населення. Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, наносить значний фінансовий збиток підприємству критичної інфраструктури. Це порушує баланс інтересів сторін та створює загрозу для виконання Відповідачем його стратегічних завдань, що є підставою для зменшення суми середнього заробітку судом. З огляду на зазначене просимо суд зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку до гранично розумної суми. Представник зазначила, що у разі якщо суд прийде до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, просить зменшити розмір в цій частині до гранично розумної суми.

Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, з викликом сторін (а.с. 24).

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 просила відмовити в позові, з підстав, наведених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх в сукупності, зазначає наступне.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що наказом регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» від 22 травня 2026 року №НОКР 3-459/ос «Про припинення трудового договору (контракту)», ОСОБА_1 звільнено з 22 травня 2026 року з посади чергової по залізничній станції Славгород-Південний Запоріжжя І Запорізького регіонального відділу організації роботи станції виробничого підрозділу «Служба роботи станції», у зв`язку із виходом на пенсію за віком, на підставі ст. 38 КЗпП України, із визначенням ОСОБА_1 одноразової матеріальної допомоги у розмірі 3 середньомісячних заробітків та додаткову матеріальну допомогу у розмірі 5 середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті, відповідно до п.3.1.18 Колективного договору залізниці, витяг із якого знаходиться у справі (а.с.19-20). Вказано про те, що виплати здійснити за окремим регулюючим документом АТ «Укрзалізниця» (а.с.12-13).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під особистий підпис 22.05.2026 року.

В повідомленні №172 від 22.05.2026 року про нараховані та виплачені суми працівнику ОСОБА_1 при звільненні, остання ознайомлена з ним 22.05.2026 року. В ньому відсутні дані про нарахування та виплату одноразової матеріальної допомоги та додаткової матеріальної допомоги.

Відповідачем у відзиві підтверджено, що позивачу не виплачено при звільненні вказані види матеріальних допомог.

З листа АТ «Українська залізниця» від 04.04.2025 року, направленого керівниками регіональних філій АТ «Укрзалізниця» встановлено, що на виконання протоколу засідання штабу АТ «Українська залізниця» з ефективності від 28.03.2025 року №Ц-1-1,5-25/47-25 щодо розроблення плану дій з операційної ефективності АТ «Українська залізниця» та у зв`язку з проведенням заходів щодо оптимізації витрат для забезпечення фінансової стабільності товариства прийняте рішення: що починаючи з 01.04.2025 року та до окремого рішення керівництва виплату одноразової матеріальної допомоги залежно від стажу роботи в галузі при звільненні працівників вперше з роботи у зв`язку з виходом на пенсію, а також додаткової матеріальної допомоги за сумлінну працю на залізничному транспорті призупинити.

З витягу з колективного договору ДП «Придніпровська залізниця» на 2007-2015 року зі змінами та доповненнями), який діє до теперішнього часу, а саме пунктом п.3.1.18 передбачено, що при звільненні працівників вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, виплачувати одноразову матеріальну допомогу в залежності від стажу роботи у галузі:

- до 5 років - 1 середньомісячний заробіток; - від 5 до 10 років - 2 середньомісячні заробітки; - більше 10 років - 3 середньомісячні заробітки.

Крім того, передбачено, що у разі звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (за віком, за віком на пільгових умовах, за вислугу років) протягом двох місяців після настання цього права виплачувати йому додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті, в таких розмірах, при стажі роботи в галузі:

Для жінок

з 15 до 20 років – 1 середньомісячний заробіток

з 20 до 25 років - 2 середньомісячні заробітки

з 25 до 30 років - 3 середньомісячні заробітки

з 30 до 35 років - 4 середньомісячні заробітки

понад 35 років - 5 середньомісячних заробітків (а.с.19-20).

З наданої копії трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.15-18), підтверджено, що її трудовий стаж на залізниці на день звільнення з роботи становив повних 41 рік, тому її вимога до відповідача про виплату при звільненні одноразової матеріальної допомоги у розмірі трьох середньомісячних заробітків та додаткової матеріальної допомоги у розмірі 5 середньомісячних заробітків, слід задовольнити, але частково, оскільки наведений ОСОБА_1 розрахунок слід провести наступним чином, зважаючи на наданий суду Розрахунок оплати середньої зарплати та довідки про середню заробітку плату від 03.06.2026 року, за якими середня зарплата ОСОБА_1 становить 19557 грн 39 коп.*3 середньомісячні заробітки = 58672 грн 17 коп., і ця сума є одноразовою матеріальною допомогою при звільненні працівника вперше з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті слід розраховувати аналогічним чином: середня зарплата ОСОБА_1 становить 19557 грн 39 коп.*5 середньомісячних заробітки = 97786 грн 95 коп.

Відповідно до статті 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Оскільки про неможливість виплати відповідачем одноразової та додаткової матеріальної допомоги позивач дізналась через два місяці після звільнення, яке мало місце 22.05.2026 року, подала позов 22.07.2026 року, в матеріалах справи наявне повідомлення ОСОБА_1 від відповідача про нараховані та виплачені кошти при звільненні, з яким вона ознайомлена у день звільнення 22.05.5026 року, тому тримісячний строк звернення нею до суду з даним позовом не пропущений.

Відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

У даній справі встановлено порушення прав позивача, що є наслідком застосування положень ст. 117 КЗпП, тобто середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ N13від 24.12.99 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" судам роз`яснено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Середній заробіток працівника судом розраховується відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.95 року №100.

Згідного вказаного Порядку, визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

До розрахункового періоду включаються два місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З Розрахунку оплати середньої зарплати ОСОБА_1 , для розрахунку середньоденної заробітної плати позивача, судом взято квітень 2026 року (25 дні – 18016 грн 34 коп.) та березень 2026 року (26 днів – 20012 грн 76 коп.).

З викладеного встановлено, що середньоденна заробітна плата позивача складала 745 грн 67 коп., виходячи із розрахунку: 18016 грн 34 коп. + 20012 грн 76 коп. : 51 (кількість відпрацьованих днів за квітень 2026 року та березень 2026 року, які є двома місцями, які перебували її звільненню).

У період з 23 травня 2026 року (наступний день після звільнення) до 24 вересня 2026 року (дата ухвалення рішення суду), кількість робочих днів в умовах робочого тижня з двома вихідними склала 90 днів.

Нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на число робочих днів у розрахунковому періоді, при цьому день звільнення працівника та день остаточного проведення з ним розрахунків у цей період не включаються.

Таким чином, сума середнього заробітку, що має бути сплачений ОСОБА_1 у зв`язку із затримкою виплати розрахунку при звільненні, складає 67110 грн 30 коп. (745 грн 67 коп. / р. день * 90 робочі дні), і саме ця грошова сума має бути стягнутою з відповідача на користь позивача, оскільки відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Наведений судом розрахунок, спростовує розрахунок на суму 30465 грн 93 коп., наданий позивачем.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини 1 статті 9ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків.

Вказане узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного суду, викладеною в постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.

Зокрема, Велика Палата у зазначеній вище постанові зазначає, що враховувати необхідно ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. (п. п. 91; 91п. 1,2,3,4 постанови).

Суд зазначає, що відповідач не виплатив всі суми, належні позивачеві при звільненні, до теперішнього часу, і ця сума становить 58672 грн 17 коп. (одноразова матеріальна допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків), 97786 грн 95 коп. (додаткова матеріальна допомога за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків), а розмір середнього заробітку, який належить до стягнення на користь позивача складає 67110 грн 30 коп., за період, що не перевищує 6 міс., повністю відновлює порушені трудові права позивача.

Доводи відповідача про складне фінансове становище підприємства є недоведеними; відповідачем не доведено також причинно-наслідкового зв`язку між фінансовим положенням роботодавця та невчасною виплатою позивачу одноразової матеріальної допомоги. Будь-яких доказів поважності причин невиплати тривалий час після звільнення позивача заборгованості із заробітної плати суду не представлено, клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено.

Отже, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності підстав для зменшення розміру нарахованого середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 67110 грн 30 коп.

Всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. При невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Роботодавець звільняється від відповідальності за невиплату заробітної плати лише за відсутності його вини, що має бути ним доведено (постанова Верховного Суду від 28 травня 2025 року у справі №521/12004/23).

Відповідачем не доведено відсутності його вини у порушенні зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником у день звільнення з роботи.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності, встановивши порушення відповідачем строків виплати усіх належних позивачу сум в день її звільнення, приймаючи до уваги відсутність підстав для зменшення судом середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 3 середньомісячних заробітків 58672 грн 17 коп., додаткову матеріальну допомогу за сумлінну працю на залізничному транспорті у розмірі 5 середньомісячних заробітків у сумі 97786 грн 95 коп., а розмір середнього заробітку, який належить до стягнення на користь позивача складає 67110 грн 30 коп., за період, що не перевищує 6 міс.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 82, 141, 189, 198, 259, 263-268 ЦПК України суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5 на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 15 грудня 1999 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 : одноразову матеріальну допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків в сумі 58672 (п`ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 17 коп., додаткову матеріальну допомогу в розмірі п`яти середньомісячних заробітків за сумлінну працю на залізничному транспорті в сумі 97786 (дев`яносто сім тисяч сімсот вісімдесят шість ) грн 95 коп., визначені наказом (розпорядженням) регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про припинення трудового договору (контракту) від 22.05.2026 № НОКР-459/ос.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5 на користь ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Новомихайлівка Чернігівського району Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 15 грудня 1999 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з період із 22 травня 2026 року по 24 вересня 2026 року в розмірі 67110 (шістдесят сім тисяч сто десять) грн 30 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця», ЄДРПОУ 40075815, адреса 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, 5, на користь держави: отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106 Код за ЄДРПОУ: 37993783 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Повний текст рішення складено 29 вересня 2026 року.

Суддя А. В. Твердохліб