Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №206/3651/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/3651/26

Провадження 2/206/2312/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання Дуб В.С.,

представника позивача Кравченка Є.М. (у режимі відеоконференції),

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, —

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій учасників справи.

01.06.2026 до Самарського районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів.

Позивач просить зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідача на утримання двох дітей — ОСОБА_4 та ОСОБА_5 — за рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 18.11.2025 у справі № 206/5446/25, із 17 000 грн до 7 024 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня набрання новим рішенням законної сили. Аліменти у зміненому розмірі просить стягувати до досягнення старшою дитиною повноліття, а надалі — за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття, до повноліття молодшої дитини.

В обґрунтування вимог зазначає, що вироком Дніпровського апеляційного суду від 06.05.2026 у справі № 204/4406/22 його засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців. Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.05.2026 № 754 о/с його звільнено зі служби в поліції. За твердженням позивача, з 09.05.2026 він не працює та не може працевлаштуватися, оскільки очікує виконання вироку, у зв`язку з чим сплата аліментів у попередньому розмірі ставить його у скрутне матеріальне становище.

Запропоновану суму 7 024 грн позивач обраховує як два прожиткові мінімуми для дітей відповідного віку — по 3 512 грн на кожну дитину, вважаючи такий розмір утримання справедливим з огляду на втрату роботи та майбутнє відбування покарання.

У відзиві від 08.07.2026 відповідач через представника ОСОБА_6 заперечує проти задоволення позову. Посилається на обов`язок обох батьків утримувати дітей, відсутність достатніх доказів погіршення загального матеріального становища позивача та необхідність забезпечення потреб двох дітей. Вважає, що посилання на майбутнє відбування покарання саме по собі не доводить підстав для зменшення аліментів.

У судовому засіданні 22.09.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Відповідач у судовому засіданні пояснила, що здійснює догляд за дітьми, супроводжує молодшу дитину на заняття та до лікарів, що потребує часу й коштів та обмежує можливість працювати. Повідомила, що аліменти отримує, заборгованості немає, а фактичні витрати на обох дітей перевищують 17 000 грн на місяць.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 09.06.2026 відкрито провадження у справі та визначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

30.06.2026 представник відповідача звернулася із заявою про надання копії позовної заяви та додатків для підготовки відзиву. До відзиву від 08.07.2026 додано відомості про отримання копії позовної заяви 03.07.2026 та докази направлення відзиву іншій стороні.

Представник відповідача ОСОБА_2 подала клопотання про поновлення строку та долучення медичних документів щодо молодшої дитини, а також доказ направлення відповідних матеріалів іншій стороні.

Ухвалою від 20.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.09.2026. У цій ухвалі зазначено про вирішення заявлених учасниками справи заяв і клопотань та відсутність невирішених клопотань, які перешкоджають закінченню підготовчого провадження.

22.09.2026 суд заслухав пояснення учасників, дослідив матеріали справи та провів судові дебати. Після завершення дебатів оголошено про перехід до стадії ухвалення рішення і визначено дату та час його проголошення — 01.10.2026 о 11 годині 45 хвилин.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.

Сторони є батьками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Діти проживають із матір`ю. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Самарського районного суду від 13.02.2025 у справі № 206/123/25.

Рішенням Самарського районного суду міста Дніпра від 18.11.2025 у справі № 206/5446/25 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі 17 000 грн щомісячно із визначеною рішенням мінімальною гарантією та порядком стягнення після досягнення старшою дитиною повноліття.

Як убачається з мотивувальної частини зазначеного рішення, під час визначення розміру аліментів суд врахував, що ОСОБА_3 проходив службу в Національній поліції та отримував у середньому 36 000–38 000 грн заробітної плати на місяць, що підтверджувалося довідкою про доходи від 01.10.2025 № 149. Також суд дослідив договір найму житлового приміщення від 10.08.2025 із платою 10 500 грн щомісячно щодо квартири, належної ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . Тодішні доводи про розірвання договору і повернення коштів не були підтверджені належними доказами.

При первісному визначенні аліментів було враховано також інвалідність молодшої дитини, підтверджену посвідченням серії НОМЕР_1 , та пов`язані з її станом здоров`я потреби.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 06.05.2026 у справі № 204/4406/22 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на два роки шість місяців.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.05.2026 № 754 о/с ОСОБА_3 звільнено зі служби в поліції з 08.05.2026 на підставі пункту 10 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з набранням законної сили відповідним судовим рішенням. Отже, припинення попереднього джерела постійного заробітку після ухвалення рішення про аліменти підтверджене письмовим доказом.

Медичні документи щодо ОСОБА_5 , зокрема документи про лікування та реабілітацію за 2023–2024 роки, підтверджують потребу дитини в медичному спостереженні, корекційних заняттях і реабілітаційних заходах. Ці потреби мають тривалий характер.

Спір стосується того, чи є доведені зміни після рішення від 18.11.2025 достатніми для зменшення встановленого ним розміру аліментів з урахуванням матеріального становища платника та інтересів обох дітей.

ІV. Мотивована оцінка аргументів сторін. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка доказів.

Відповідно до статей 141, 180 СК України мати і батько мають рівні обов`язки щодо дитини та зобов`язані утримувати її до повноліття. Розірвання шлюбу й окреме проживання не припиняють цього обов`язку.

Стаття 182 СК України вимагає враховувати здоров`я і матеріальне становище дитини та платника аліментів, інших дітей і непрацездатних утриманців платника, його майно, майнові права та інші істотні обставини. Розмір утримання має забезпечувати гармонійний розвиток дитини. Встановлені законом мінімальні гарантії не є граничним розміром аліментів.

За частиною першою статті 192 СК України зміна матеріального або сімейного стану, стану здоров`я чи інші передбачені законом обставини можуть бути підставою для подальшого перегляду присуджених аліментів. Ці підстави є самостійними; закон не вимагає їх одночасного настання. Водночас зміна окремої обставини не визначає автоматично нового розміру платежу: суд оцінює її реальний вплив на співвідношення можливостей платника та потреб дітей.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2021 у справі № 715/2073/20 звернув увагу, що народження в платника аліментів дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення аліментів. Застосування статті 192 СК України потребує оцінки конкретних доведених обставин, а не лише констатації зміни сімейного статусу.

Положення статей 3, 27 Конвенції про права дитини передбачають пріоритетне врахування найкращих інтересів дитини та відповідальність батьків за забезпечення необхідних для її розвитку умов життя в межах своїх здібностей і фінансових можливостей. Тому інтереси дітей мають оцінюватися разом із реальною спроможністю батьків виконувати обов`язок утримання.

За статтями 12, 13, 81 ЦПК України сторони доводять обставини, на які посилаються, та несуть ризик наслідків невчинення процесуальних дій. Стаття 89 ЦПК України вимагає оцінювати докази окремо і в сукупності, без наперед установленої сили будь-якого з них. Відомості, встановлені попереднім рішенням між сторонами, враховуються відповідно до статті 82 ЦПК України в межах установлених ним обставин.

Щодо звільнення та зміни матеріального становища. Суд приймає наказ від 08.05.2026 № 754 о/с як доказ припинення служби позивача в поліції. Втрата заробітку, який раніше становив 36 000–38 000 грн щомісячно, є істотною для оцінки матеріального становища позивача обставиною та не може бути відхилена лише з посиланням на його працездатний вік або обов`язок утримувати дітей.

Однак припинення одного джерела доходу та відсутність будь-яких засобів для виконання аліментного обов`язку є різними обставинами. Наказ про звільнення не містить відомостей про сукупні доходи, кошти й майнові права позивача після припинення служби. Інших достатніх доказів, які давали б змогу визначити його актуальні матеріальні можливості та обґрунтовано зіставити їх із попереднім станом, позивач не надав.

Цей висновок не означає покладення на позивача обов`язку довести повну непрацездатність або абсолютну неможливість будь-якої сплати. Предметом доказування є такий характер і ступінь зміни його становища, які обґрунтовують зменшення конкретного, раніше встановленого платежу. Самого посилання на звільнення без достатніх відомостей про загальний матеріальний стан для такого висновку за обставин цієї справи недостатньо.

Щодо орендного доходу. Попереднім рішенням досліджено не лише заробітну плату, а й обставини здавання квартири в найм. У цій справі доказів припинення відповідних надходжень або зміни умов найму не подано. Разом із тим суд не вважає саме попереднє рішення доказом того, що на час цього розгляду позивач особисто отримує всі 10 500 грн щомісячно: квартира належить також дитині, а актуальний розподіл надходжень не встановлений. Значення цієї обставини полягає в тому, що подані позивачем документи не дають повної картини зміни його матеріального становища після звільнення.

Щодо обвинувального вироку та майбутнього відбування покарання. Вирок підтверджує засудження позивача і призначений строк покарання. Проте він сам по собі не встановлює розміру доступних позивачу коштів на час вирішення цивільного спору. Належних відомостей про фактичний початок відбування покарання, умови зайнятості та доходи під час його відбування суду не надано. Позовні доводи щодо цих обставин сформульовані як очікування майбутніх подій.

Суд не покладає в основу рішення припущення про гарантоване працевлаштування позивача в установі виконання покарань та отримання ним певного заробітку. Так само відмова в позові не є наслідком негативної оцінки поведінки позивача, за яку його засуджено. Для вирішення цього спору значення мають доведені майнові наслідки відповідних обставин, а не сам факт кримінальної відповідальності.

Щодо інших дітей та сімейного становища. Відображена в протоколі згадка відповідача про наявність у позивача іншої дитини та «відстрочки» не містить достатньої конкретизації часу виникнення цих обставин, їх змісту та впливу на виконання аліментного обов`язку. Навіть з урахуванням цієї згадки матеріали справи не дають підстав визначити, як саме після рішення від 18.11.2025 змінилося навантаження на позивача у зв`язку з утриманням інших осіб. Суд не робить висновку про відсутність у нього інших дітей, але не вбачає в зазначеному неконкретизованому посиланні достатнього обґрунтування заявленого зменшення.

Щодо потреб дітей і запропонованої суми. Інвалідність молодшої дитини та потреба в лікуванні й реабілітації підтверджені документально та були враховані при первісному визначенні аліментів. Ці обставини продовжують мати значення для оцінки наслідків зменшення утримання. Суд враховує також щоденний внесок матері у догляд і виховання дітей. Водночас пояснення про витрати понад 17 000 грн не приймаються як самодостатнє підтвердження точного щомісячного розміру всіх витрат.

Збереження потреб дітей саме по собі не виключає можливості зменшення аліментів у разі належно доведеної зміни можливостей платника. Проте в цій справі запропоноване скорочення загального утримання з 17 000 грн до 7 024 грн не обґрунтоване зіставленням актуальних ресурсів позивача із потребами двох дітей, одна з яких потребує особливої уваги до здоров`я. Арифметичне посилання на прожитковий мінімум не замінює такого обґрунтування.

Щодо виконання чинного рішення. Відповідач підтвердила отримання аліментів і відсутність заборгованості. Суд враховує це як відомості про виконання рішення, але не ототожнює відсутність боргу з доказом незмінності доходів позивача: джерела, за рахунок яких здійснюються виплати після звільнення, достовірно не встановлені.

Оцінивши докази в сукупності, суд визнає доведеним припинення попереднього заробітку позивача, однак не встановлює достатньої доказової основи для висновку про такий загальний матеріальний стан і ступінь зміни його можливостей, які обґрунтовували б зменшення визначеного рішенням від 18.11.2025 утримання дітей. Невизначеність щодо актуальних ресурсів платника не може бути усунута припущеннями ні про їх відсутність, ні про їх достатність; наслідки недоведення підстав заявленої вимоги несе позивач.

Визначення судом іншої, проміжної суми аліментів також потребує доказової основи. Наявні матеріали не дозволяють обґрунтовано визначити такий розмір зменшення, який відповідав би встановленим можливостям платника й потребам дітей. За таких обставин підстав для повного або часткового задоволення позову немає.

V. Розподіл судових витрат.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у сумі 1 331,20 грн. У зв`язку з відмовою в задоволенні позову ці витрати відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

У відзиві відповідач заявила про майбутні витрати на професійну правничу допомогу та намір подати відповідне клопотання. Саме повідомлення про такі витрати не підтверджує їх розміру. За наявними на час ухвалення рішення матеріалами документально підтвердженої суми для стягнення не встановлено. Питання витрат на правничу допомогу може бути вирішене в порядку частини восьмої статті 141 та статті 270 ЦПК України за умови своєчасного подання відповідних доказів.

Керуючись статтями 141, 180, 182, 192 СК України, статтями 12, 13, 76–81, 82, 89, 133, 141, 244, 258, 259, 263–265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд —

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів — відмовити.

Судові витрати позивача зі сплати судового збору в сумі 1 331,20 грн покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо було проголошено скорочене рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя В.В. Гаркуша