Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №185/13066/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/13066/26

1-кп/185/1724/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Павлограді кримінальне провадження № 12026041480000095 від 10 липня 2026 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: : АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-26.02.2021 року Межівським районним судом Дніпропетровської області за

ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

- 07.06.2021 року Красноармійським міським судом Донецької області за ч. 1 ст. 311 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ч.1, 4 ст. 70, 72 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком від 26.02.2021 визначено 3 роки 3 місяці позбавлення волі;

- 20.09.2021 Петропавлівським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України частково приєднано невідбуте покарання за вироком Красноармійського міського суду Донецької області від 07.06.2021 та остаточно визначено до відбуття 4 роки позбавлення волі,

29.07.2025 звільнений із Криворізької ВК Дніпропетровської області (№80) за відбуттям строку покарання.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249 КК України

за участі:

прокурора - ОСОБА_4

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 08 липня 2026 року приблизно о 12 год. 50 хв., знаходячись за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , вирішив направитись до домоволодіння свого знайомого ОСОБА_7 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , та повторно здійснити крадіжку майна.

У подальшому, цього ж дня, приблизно о 13.00 год. ОСОБА_6 направився до домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_2 , де переслідуючи прямий умисел та корисний мотив, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, поєднаному із проникненням у житло під час воєнного стану, таємно, зайшов зі сторони вулиці Художня на неогороджену територію домоволодіння АДРЕСА_3 , підійшов до будівлі житлового будинку. Знаходячись біля будівлі житлового будинку ОСОБА_6 підійшов до вхідних дверей вказаного домоволодіння, де впевнився, що вони замкнені, та в тому, що власник домоволодіння ОСОБА_7 відсутній, підійшов до вікна зальної кімнати, та руками витягнув дерев`яну віконну раму, після чого через виниклий отвір потрапив до приміщення житлового будинку, проникнув таким чином до житла. Знаходячись у приміщенні житлового будинку ОСОБА_6 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, почав оглядати приміщення будинку. Перебуваючи у зальній кімнаті, ОСОБА_6 помітив на кріслі мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi12» 128 GB, який на праві приватної власності належить ОСОБА_7 та взявши з крісла, поклав його до правої кишені своїх штанів, в які був одягнутий, тим самим заволодівши викраденим майном, отримав його в своє повне розпорядження. З викраденим з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим потерпілому ОСОБА_7 спричинив матеріальний збиток.

Згідно висновку експерта ринкова вартість мобільного телефону торгової марки «Xiaomi Redmi12» 128 GB, на момент вчинення кримінального правопорушення складає 4057, 67 грн.

Також, ОСОБА_6 17 липня 2026 року приблизно о 10.00 год., маючи умисел на незаконне зайняття водним добувним промислом із застосуванням заборонених знарядь лову, прибув до водойми, що знаходиться на західній околиці села Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області (географічні координати 48.423483, 36.609518) з метою вилову раків для своїх особистих потреб.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , у період часу з 10 год. 05 хв. до 10 год. 55 хв. 17 липня 2026 року, перебуваючи на водоймі, що знаходиться на західній околиці села Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області (географічні координати 48.423483, 36.609518), за допомогою пристрою для вилову водних біоресурсів «раколовки», який згідно п.п. 1 п. 1 розділу IV Правил любительського і спортивного рибальства, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 700 від 19 вересня 2022 року є забороненими знаряддями лову, без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, посягаючи на суспільні відносини у сфері охорони й відтворення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, умисно, незаконно, порушуючи вимоги ст. 27, ст. 34, ст. 52-1, ст. 63 Закону України «Про тваринний світ», здійснив незаконний вилов живих водних біоресурсів, а саме: раків в загальній кількості 58 штук, в результаті чого завдав державі в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області шкоду в розмірі 193256 грн., яка є істотною внаслідок незаконного добування (вилову) біоресурсів незаконним знаряддям лову.

Ознаки встановленого судом діяння відповідають ознакам кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 349 КК України.

Дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за:

- ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у житло, вчиненому в умовах воєнного стану;

- ч. 1 ст. 249 КК України як незаконне зайняття іншим водним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду.

06 серпня 2026 року між прокурором Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за участі захисника укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яка надійшла до суду разом з обвинувальним актом. Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Відповідно до укладеної угоди ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249 КК України, в обсязі висунутого обвинувачення.

ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснив, що він повністю розуміє, що має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину кримінального правопорушення. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє наслідки укладення та затвердження угоди у вигляді обмеження права оскаржити вирок згідно з положеннями статей 394 та 424 КПК України, а також відмови від судового розгляду, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, та відмову допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подавати докази, що свідчать на його користь. Також обвинувачений пояснив, що він розуміє характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винним, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди. Угоду щодо визнання винуватості з прокурором він уклав добровільно, без насильства, примусу чи погроз, та без впливу будь-яких обставин, не обумовлених в угоді. Просив суд затвердити укладену між ним та прокурором угоду про визнання винуватості.

Також зазначив, що розкаєються у вчиненому, телефон повернув. З позовними вимогами згоден.

Також судом досліджено характеризуючі дані щодо обвинуваченого, документи стосовно долі речових доказів.

Прокурор, захисник у підготовчому судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК та КК України, просили цю угоду затвердити і призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання. Потерпілий та представник потерпілого у письмових заявах не заперечуваои проти укладення угоди.

В угоді передбачено, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Розглядаючи у порядку п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачений беззастережно визнав себе винуватим, згідно зі ст. 12 КК України є кримінальними правопорушеннями, які відносяться до кримінального проступку та тяжкого злочину.

Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Тому суд приходить до висновку, що умови угоди не порушують інтереси сторін і відповідають інтересам суспільства, обвинувачений взмозі виконати взяті на себе зобов`язання та присутні фактичні підстави для визнання його винуватості у скоєнні кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249 КК України, що встановлено під час допиту обвинуваченого.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим відповідають вимогам КПК України та КК України, суд, врахувавши викладені доводи сторін кримінального провадження, дослідивши докази, надані стороною обвинувачення, дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні яких обвинувачується особа, та наявні всі правові та фактичні підстави для затвердження угоди.

Крім того, відповідно до укладеної угоди, сторони погодили покарання відповідно до санкції ч. 3 ст. 358 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 років; ч. 1 ст. 249 КК України – у виді обмеження волі строком на 2 роки. У відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання погоджене у виді позбавлення волі строком на 5 років. На підставі 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком із застосуванням положень ст. 76 КК України. Обвинувачений пояснив, що він розуміє визначене покарання.

Оцінюючи узгоджене покарання на відповідність чинному КК України, суд приходить до висновку, що таке покарання з урахуванням особи обвинуваченого, пом`якшуючих обставин та відсутності обтяжуючих може бути призначено. Так, обвинувачений визнав вину повністю, розкаявся у вчиненому, за місцем проживання характеризується позитивно.

Судові витрати складають 18694 грн., які під час досудового розслідування затрачені на проведення судових трасологічних експертиз та судової інженерно-екологічної експертизи.

Також представником потерпілого було подано цивільний позов про

відшкодування матеріальної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Розмір збитків (ч. 2 ст. 1192 ЦК України), що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.

Позовні вимоги потерпілого про відшкодування матеріальної шкоди слід задовольнити повністю, з огляду на позицію обвинуваченого, який погодився з позовними вимогами.

На підставі ст.ст. 96-1, ст. 96-2 КК України слід застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави засоби вчиненого кримінального правопорушення – одне заборонене знаряддя лову (раколовка) довжиною 5 метрів, висотою 20 сантиметрів, розмір вічка 20 мм., яке зберігається у камері зберігання речових доказів при ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області.

Долю речових доказів вирішити за правилами ст. 100 КПК України.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 року на одне заборонене знаряддя лову (раколовка) довжиною 5 метрів, висотою 20 сантиметрів, розмір вічка 20 мм. та водні біоресурси, а саме раки в кількості 58 штук слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 314, 373, 374, 474, 475 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Межівського відділу Шахтарської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_4 та ОСОБА_6 від 06 серпня 2026 року.

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 249 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 4 ст. 185 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

- за ч. 1 ст. 249 КК України у вигляді 2 (двох) років обмеження волі;

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням остаточне покарання визначити у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного остаточного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки, зобов`язавши його, згідно з п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили щодо ОСОБА_6 не обирати.

Цивільний позов Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (код ЄДРПОУ37472282) в особі Управління державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області до ОСОБА_6 – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави в особі Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Дніпропетровській області (отримувач коштів – ГУК у Дніпропетровській області / ТГ смт. Межова/ 24062100, код отримувача ЄДРПОУ – 37988155, розрахунковий рахунок – UA728999980333109331000004545,банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), код класифікації бюджету – 24062100) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 193256 (сто дев`яносто три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн..

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави витрати за проведення судових експертиз 18694 (вісімнадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20.07.2026 року на одне заборонене знаряддя лову (раколовка) довжиною 5 метрів, висотою 20 сантиметрів, розмір вічка 20 мм, та водні біоресурси, а саме раки в кількості 58 штук залишити без змін з метою їх спеціальної конфіскації.

На підставі ст.ст. 96-1, ст. 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність держави як засіб та знаряддя вчиненого кримінального правопорушення речовий доказ: одне заборонене знаряддя лову (раколовка) довжиною 5 метрів, висотою 20 сантиметрів, розмір вічка 20 мм., яке зберігається у камері зберігання речових доказів при ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області; та як одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення водні біоресурси: раки в кількості 58 штук, передані на зберігання ФОП ОСОБА_8 та зберігаються за адресою: АДРЕСА_4 .

Долю інших речових доказів визначити наступним чином:

-мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 12» 128 GB чорного кольору, переданий на зберігання ОСОБА_7 – залишити останньому за належністю;

-два сліди папілярних ліній, три сліди папілярних ліній - зберігати в матеріалах досудового кримінального провадження;

-СД-диск – зберігати в матеріалах досудового кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення: обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами 4,6,7 статті 474 цього Кодексу; прокурором виключно з підстав призначення покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною 4 статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.

Вирок, якщо інше не передбачено законом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1