Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №183/12806/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12806/26

№ 1-кп/183/2516/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в приміщенні Самарівського міськрайонного суду у спрощеному порядку кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12026047350000193 від 26 серпня 2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, на посаді старшого стрільця 3 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-03.02.2025 року вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі 42 500 грн.,

обвинуваченого у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України,

в с т а н о в и в:

У відповідності до обвинувального акту та доданих до нього матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_3 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним, в присутності захисника - адвоката ОСОБА_4 , ознайомлений з обмеженнями права апеляційного оскарження, передбаченими ч.1 ст.394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності (а.с.10-11).

Потерпіла ОСОБА_5 не заперечував проти такого розгляду, про що надав відповідну заяву (а.с.12).

Ухвалою суду від 18 вересня 2026 року за клопотанням прокурора, у відповідності до вимог ст.ст.381, 382 КПК України, обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України, призначено до судового розгляду без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників кримінального провадження.

Відповідно до ч.4 ст.107 КК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

За результатами спрощеного провадження встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №210 (по стройовій частині) військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, старшого солдата ОСОБА_3 , 16 жовтня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду старшого стрільця 3 парашутно-десантного взводу 3 парашутно-десантної роти 1 парашутно-десантного батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Будучи військовослужбовцем, старший солдат ОСОБА_3 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний, зокрема, додержуватися Конституції України та інших законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету, дорожити честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, не допускати самому і стримувати інших військовослужбовців від негідних вчинків, бути дисциплінованими, зразками високої культури, скромності й витримки.

Проте, в порушення вимог зазначених вимог законодавства старший солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, тобто, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вчинив кримінальний проступок проти особистих прав і свобод людини і громадянина – незаконне проникнення до житла особи за наступних обставин.

Старший солдат ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в порушення вимог ст. 30 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 24 серпня 2026 року, діючи з прямим умислом, незаконно, без дозволу та відома власника домоволодіння, зайшов через незачинену хвіртку до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , після чого під килимом знайшов та підібрав ключ, який лежав перед вхідними дверима, та шляхом відчинення вхідної двері проник всередину будинку, який належить ОСОБА_5 , та почав проводити час у вказаному будинку на власний розсуд.

Зазначені діїОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.162 КК України, як незаконне проникнення до житла.

Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 162 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать додані до обвинувального акта їх письмові заяви.

З урахуванням наведеного, вивчивши матеріали кримінального провадження, надані органом досудового розслідування, керуючись діючим кримінальним та кримінальним процесуальним законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення (проступку) мала місце, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у незаконному проникненні до житла при обставинах, встановлених органом досудового розслідування, доведена повністю, поза розумним сумнівом, а дії ОСОБА_3 обґрунтовано кваліфіковані за ч. 1 ст.162 КК України.

Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3 , суд визнає рецидив злочинів.

Суд також враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 є особою раніше судимою,на шлях виправлення не став, і в період невідбутого покарання, знову вчинив кримінальний проступок, за місцем служби характеризується негативно.

Однак, щире каяттяОСОБА_3 , визнається судом обставиною, що пом`якшує його покарання.

Разом з тим, суд бере до уваги те, щоОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, є військовослужбовцем, на обліку у лікарів не перебуває.

З урахуванням даних про особу обвинуваченого, обставин вчиненого кримінального проступку, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за недоцільне призначення покарання у вигляді штрафу чи виправних робіт, а вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання увиді обмеження волі на певний строк, однак на підставі ст. 75 КК України звільнити його від відбування покарання з випробуванням, оскільки саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину, конкретним його обставинам, обставинам, що пом`якшують покарання та обтяжують його, даним про особу обвинуваченого.

Призначаючи покарання як кару суд, виходячи з вимог ст. 50 КК України, враховує, що призначення покарання у виді обмеження волі на вказаний вище строк з випробуванням буде необхідним та достатнім для виправлення засудженого і запобігання вчинення ним нових злочинів.

Водночас, суд враховує, що ОСОБА_3 вчинив злочин після постановлення вироку Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.02.2025 року, а тому остаточне покаранняОСОБА_3 слід призначити із застосуванням ст. 71 КК України.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню не застосовувався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Витрати на залучення експерта відсутні.

На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винного, а також всі обставини по справі, керуючись ст.ст. 100,369,370,373,374,381,382 КПК України, суд,-

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.162 КК України та призначити йому покарання 2 (два) роки обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання за цим вироком з випробуванням, строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця свого проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 лютого 2025 року – виконувати самостійно.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_1