Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №183/12628/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12628/26

№ 2-о/183/298/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року місто Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання – Чабаненка Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,

за участю: заявника – ОСОБА_1 ,

представника заявника – адвоката Іванова М.М.,

заінтересованої особи – ОСОБА_2 , суд –

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 на строк 6 місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав стосовно ОСОБА_1 :

- заборонити ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця фактичного проживання та місця знаходження ОСОБА_1 ;

- заборонити ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо та за власним бажанням перебуває в місці, невідомому ОСОБА_2 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_1 або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

В обґрунтування заяви зазначає, що на підставі рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області видано судовий наказ про стягнення аліментів на утримання спільних дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відносини між сторонами не склалися через безпідставні приниження, звинувачення та спричинення тілесних ушкоджень, таким чином ОСОБА_2 систематично скоював по відношенню до заявниці домашнє насильство в присутності дітей.

Домашнє насильство з боку ОСОБА_2 по відношенню до заявниці почалося з 2023 року. Першими причинами були різні точки зору на сімейне життя, що призводило до агресивної поведінки ОСОБА_2 , який крім іншого намагався змусити заявницю розірвати відносини з батьками, друзями. Побутові питання призводили до психологічного та економічного насилля.

Крім того, ОСОБА_2 на постійній основі почав зловживати спиртними напоями, через що погіршився його емоційний стан. Приблизно з 2022 року ОСОБА_2 почав зловживати наркотичні речовини.

До поліції заявниця перший раз звернулася у 2024 році, з приводу її побиття та погрожування вбивством її рідного батька. Останньою подією стало викрадення молодшої дитини та вивезення її у невідомому напрямку. За результатами цієї події 16.06.2024 поліцією було складено адміністративний протокол.

Заявниця також була змушена звернутися по психологічну допомогу для старшої дитини, адже самостійно стабілізувати її стан їй не вдавалось.

Навіть після неодноразових звернень до поліції, після багатьох судових справ, життя заявниці є нестерпним, ОСОБА_2 продовжує систематично проявляти агресію по відношенню до неї, погрожує фізичною розправою, виражається на її адресу нецензурною лайкою, чим вчиняє домашнє насильство по відношенню до неї, дітей та її батьків.

Рішенням Самарівського міскрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року за її заявою був виданий обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), яким були визначені заходи тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та покласти на нього такі обов`язки, а саме: заборонено ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та її дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 та дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідувати ОСОБА_1 та дітей та в будь-який спосіб спілкуватися з ОСОБА_1 та дітьми; заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_1 та дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. Встановлений строк обмежувального припису 6 (шість) місяців. ОСОБА_2 не погоджуючись з судовим рішенням, оскаржив його в апеляційному порядку. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року у справі № 183/12868/25 - рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025 року в частині визначених виданим обмежувальним приписом стосовно ОСОБА_2 заходів тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 та покладених на нього обов`язків — змінено, заборонивши ОСОБА_2 : наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 та її дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_1 або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб. У решті рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2025року залишене без змін.

Під час дії обмежувального припису ОСОБА_2 , маючи інформацію про місце роботи заявника, переслідував останню в робочі години. Так 25 січня 2026 року приблизно о 17:00 годиня ОСОБА_2 в черговий раз приїхав до місця проживання заявника та дітей. На момент приїзду ОСОБА_2 заявник перебувала на роботі, діти перебували з батьками заявника вдома. ОСОБА_2 погрожував розправою, пошкодив вхідну калитку. Жодних вимог не висував. Були ознаки алкогольного сп`яніння. Коли заявник поверталась додому з роботи, була вимушена викликати патрульну поліцію, бо батьки заявника не знали як краще вчинити задля убезпечення себе та дітей. Патрульна поліція приїхали орієнтовно через 30 хв після виклику. Патрульними був складений адміністративний протокол, ТЗП поліція не виписала, пояснивши це тим, що ще діє обмежувальний припис суду і матеріали нової адміністративної справи будуть передані ними до суду на розгляд.

12 серпня 2026 року, після закінчення дії обмежувального припису, ОСОБА_2 вчинив повторний акт домашнього насильства, а саме: напередодні заявник залишила автівку у знайомих, а сама поїхала додому. На наступний день знайомі, у яких знаходилось авто, зателефонували заявникові та повідомили, що ОСОБА_2 якимось чином знайшов авто заявника та б`є його цеглою з вимогами, щоб заявник вийшла. Оскільки останньої не було на місці, заявник була вимушена відкласти всі справи та їхати на місце події. ОСОБА_2 поки нищив автомобіль, що належить заявнику на праві власності, сам телефонував до поліції і вказував про свої дії. Патрульна поліція приїхавши на виклик почала спілкуватися з ОСОБА_2 , але зрозумілого пояснення своїх дій він надати не зміг через алкогольне сп`яніння. На місці події був складений адміністративний протокол за фактом хуліганства. Заперечення заявника про навмисність дій, системність з ознаками домашнього насильства патрульними до уваги взяті не були.

28 серпня 2026 року заявником було складено заяву до поліції про вчинення систематичного домашнього насилля з ознаками кримінального правопорушення з метою внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) оскільки кривдник вчиняє насильство систематично, розуміючи протиправність своїх дій без наміру змінити свою поведінку. В той же день ввечері кривдник з`явився до місця проживання заявника та почав погрожувати розправою та використовуючи газовий балон забризкав обличчя заявника. Викликавши поліцію і до моменту їх приїзду (через 30-35 хв після виклику) поліція лише прийняла заяву, без складання адміністративного протоколу чи ТЗП. На момент подання заяви до суду заявник і досі не може отримати інформацію про наявність протоколу про адміністративне правопорушення та не може отримати талон-повідомлення за фактом подання заяви при вчинення кримінального правопорушення.

29 серпня 2026 року ОСОБА_2 приїхав до місця роботи заявника з вимогою, щоб вона вийшла до нього. Оскільки ОСОБА_2 був з газовим балоном заявник була вимушена ховатися від кривдника у підсобному приміщенні на роботі. Звідти ж заявник викликала поліцію, яка приїхала через 30 хв після виклику. Весь цей час ОСОБА_2 бігав по магазину, погрожував, ображав словами та намагався витягнути заявника з підсобки. На момент приїзду поліції ОСОБА_2 пішов з місця події. Поліція відвезла заявника додому, адже була велика ймовірність повернення ОСОБА_2 назад, і вже вдома заявник написала заяву.

ОСОБА_2 продовжує і далі систематично проявляти безпідставні прояви агресії щодо заявника, погрожує їй, наносить шкоду її здоров`ю та здоров`ю дитини, вона вимушена звертатися до психологів, щоб якось нормалізувати свій психоемоційний стан.

Через те, що заявник є особою, яка систематично страждає від домашнього насильства від її колишнього чоловіка, вимушена звернутися до суду про видачу обмежувального припису.

У судовому засіданні заявник у повному обсязі підтримала подану заяву та, посилаючись на ті ж підстави, просила її задовольнити. Зазначила, що після закінчення обмежувального припису, встановленого судовим рішення – колишній чоловік вчиняє психологічний тиск на неї, нищить її майно, переслідує, що негативно впливає на неї та вона боїться навіть виходити з дому. Щодо спору про порядок спілкування з дітьми, зазначає, що вона жодним чином не забороняє батькові дітей спілкуватися з ними, однак на сьогоднішній день із-за агресивної поведінки колишнього чоловіка, який у нетверезому стані приходить до неї – діти не бажають спілкуватися з ним. Однак такий спір перебуває на розгляді в суді та має бути вирішений судовим рішенням. Погрози колишнього чоловіка, щодо його розправи із нею також підтверджуються його поведінкою у вигляді нищення автомобіля, яким вона користувалася та використанням ним газового сльозогінного балончику. Просить задовольнити її заяву.

Представник заявника у повному обсязі підтримав заяву ОСОБА_1 та, посилаючись на ті ж підстави, просив суд задовольнити її у повному обсязі.

Заінтересована особа ОСОБА_2 у судовому засіданні вважав заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що між сторонами існує спір щодо порядку спілкування та виховання спільних дітей а також щодо розподілу спільного майна подружжя, у зв`язку з чим він неодноразово приходив до заявника для вирішення зазначених питань. Щодо обставин, що мали місце 12 серпня 2026 року – пояснив, що він на вулиці побачив автомобіль батька заявника, у якому перебував останній, і через те, що у нього конфлікт із ним – він посварився з колишнім тестем, а також розбив його автомобіль. Зазначає, що будь-якого відношення ці події до заявника не мають відношення. В цей день він перебував у стані алкогольного сп`яніння. 28 серпня 2026 року він прийшов до заявника до дому, щоб з`ясувати питання щодо спілкування з дітьми, а також щоб з`ясувати яку школу відвідує старша донька, однак заявник його не впустила. Відповідно до ухвали суду про забезпечення його позову, визначено, що до розгляду справи щодо порядку спілкування з дітьми йому визначений порядок спілкування кожного вівторка у присутності психолога органу опіки та піклування та без присутності матері дітей. 28 серпня 2026 року – була п`ятниця і він не бачив перешкод, щоб з`ясувати спірні питання з заявником у неї вдома прийшов. Події зафіксовані на камеру телефону заявника у цей день – не заперечує. 29 серпня 2026 року він прийшов до місця роботи заявника також з метою з`ясування спірних питань між ними, і своїм телефоном фіксував усі обставини. В цей день він навіть спілкувався з напарницею заявника у магазині. Насилля стосовно ОСОБА_1 не вчиняв. У задоволенні заяви просить відмовити.

Суд, заслухавши заявника та її представника, заінтересовану особу, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 25 січня 2023 року перебували у шлюбі, який був розірваний рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 липня 2025 року у справі №183/3142/25.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Малолітні діти на даний час проживають з матір`ю – заявником у справі.

16 червня 2024 року, 20 березня 2025 року, 25 квітня 2025 року, 09 травня 2025 року, 12 червня 2025 року, 22 серпня 2025 року, 27 листопада 2025 року Самарівським РВП виносились термінові заборонні приписи стосовно кривдника ОСОБА_2 у зв`язку зі скоєнням домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_1 , якими застосовувались такі заходи: зобов`язання залишити місце проживання (перебування) постраждалої особи, заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи, заборона в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою строком з 17 по 22 червня 2024року, з 20 по 25 березня 2025року, з 25 квітня по 05 травня 2025року, з 09 по 19 травня 2025року, з 12 по 22 червня 2025року, з 22 по 31 серпня 2025року, з 27 листопада по 07 грудня 2025року.

Постановою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2024року по справі №183/8266/24 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною першою статті 173-2 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 170,00грн. Підставою для накладення вказаного адміністративного стягнення згідно з вказаною постановою стало те, що 20 липня 2024року о 17.26год, 23 липня 2024року о 18.38год та 23 липня 2024року о 19.58год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні на її адресу нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному здоров`ю.

Постановою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2025року в справі №183/8752/25 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КупАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340,00грн. Підставою для накладення вказаного адміністративного стягнення згідно з вказаною постановою стало те, що 22 серпня 2025року, о 07.45год ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , висловлював образи та погрожував фізичною розправою колишній дружині - ОСОБА_1 , чим завдав шкоду психологічному здоров`ю потерпілої.

Згідно з висновком спеціаліста - судово-медичного експерта від 17 червня 2024 року тілесні ушкодження ОСОБА_1 в своїй сукупності та кожне окремо відносяться до легкого ступеня тяжкості. Зі злів ОСОБА_1 обставиною випадку є побиття чоловіком ОСОБА_2 .

Згідно з довідками від 27 липня 2025року, виданими КП “Новомосковська ЦРЛІЛ”: ОСОБА_1 встановлено діагноз: забій правого ліктьового суглобу, забій правого колінного суглобу, садна на передній поверхні правого коліна; ОСОБА_4 встановлено діагноз: садна грудного та поперекового відділу хребта, садна в районі правої пахвинної ділянки, забій лівого колінного суглобу.

Згідно з висновками спеціаліста - судово-медичного експерта від 28 липня 2025року тілесні ушкодження ОСОБА_1 та у ОСОБА_3 у своїй сукупності та кожне окремо відносяться до легкого ступеня тяжкості. Зі злів ОСОБА_1 обставиною випадку є побиття її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , який напав на неї ззаду, намагався душити, при цьому дитину вона тримала на руках, намагався вихопити дитину, після чого повалив їх на землю та почав здавлювати руками шию, придавивши також дитину до землі, засовував палець у рота та відтягував верхню губу праворуч.

За змістом довідок за результатами психодіагностичної роботи з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 07 листопада 2025року та від 09 грудня 2025року, які складені на запит ОСОБА_1 психологом громадської організації “Мартін-Клуб”, ОСОБА_1 рекомендовано максимально обмежити та уникати спілкування з кривдником, забезпечити стабільну та безпечну атмосферу в родині, з метою запобігання поглибленню невротичних проявів у дитини рекомендовано обмежити її контакти з батьком, оскільки його поведінка (крики), спроби силового проникнення до будинку на мотоциклі справляє негативний вплив на психоемоційний стан дитини.

Вищезазначені обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі № 183/12868/25 від 22 грудня 2025 року, яке оскаржувалося в апеляційному порядку ОСОБА_2 , та набрало законної сили, відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 09 червня 2026 року щодо встановлення обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 по відношенню до ОСОБА_7 строком на 6 місяців.

З талону повідомлення № 28654 від 12.08.26 – убачається, що у інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал» Національної поліції України Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстроване звернення від ОСОБА_1 , яка о 17-50 повідомила про те, що її колишній чоловік б`є цеглою автомобіль заявника. 19 серпня 2026 року інспектором Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області складена довідка за результатами розгляду звернення Біюшкіної, відповідно до якої встановлено, що в ході виїзду на місце події під час відпрацювання звернення ОСОБА_1 за фактом дрібного хуліганства за адресою: АДРЕСА_4 з боку гр.. ОСОБА_2 було складено протокол за ст.. 173 КУПАП та також протокол за ст.. 185 КУпАП. ОСОБА_2 від надання письмових пояснень відмовився на підставі ст. 63 Конституції України. На підтвердження подій що сталися 12.08.26 заявником надані відео як з її власного телефону, так і з камер спостереження подвір`я будинку по АДРЕСА_4 , яке містить зображення подій щодо нищення автомобіля марки «жигулі» зеленого кольору. ОСОБА_2 не заперечується, що це він нищить вказаний автомобіль.

З талону повідомлення № 30084 від 28.08.26 – убачається, що у інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал» Національної поліції України Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстроване звернення від ОСОБА_1 , яка о 18-50 повідомила про те, що її колишній чоловік прийшов до будинку за місцем її проживання, де застосував стосовно неї газовий балончик, в результаті чого їй стало важко дихати, чоловік продовжує перебувати за калиткою її будинку. Відомості за результатами розгляду звернення до поліції – відсутні. З відео, наданого заявником, здійсненим нею на камеру мобільного телефону 28.08.26, зміст якого не заперечує ОСОБА_2 убачається, що останній перебуває за парканом та свариться з ОСОБА_1 , яка не впускає його до себе до дому. Після взаємних образ, ОСОБА_2 використав газовий балончик у бік ОСОБА_1 .

З талону повідомлення № 30162 від 29.08.26 – убачається, що у інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал» Національної поліції України Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстроване звернення від ОСОБА_1 , яка о 16-51 повідомила про те, що її колишній чоловік прийшов до місця її роботи за адресою: АДРЕСА_5 (магазин ОСОБА_8 ), де поводить себе агресивно, погрожує фізичною розправою, знімає її на телефон. Відомості за результатами розгляду звернення до поліції – відсутні.

З наданих заінтересованою особою талонів-повідомлень від 24.05.25, 01.05.26, 09.05.25, 07.06.25, 26.07.25 – убачається, що ОСОБА_2 неодноразово звертався до Самарівського РВП ГУПН в Дніпропетровській області з приводу прийняття мір до ОСОБА_1 та її батьків, що чинять йому перешкоди у побаченні та спілкуванні з дітьми.

З наданих заінтересованою особою копій його звернень до прокуратури, виконкому, соціальної служби протягом 2025 року та відповідей на них – убачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 існує спір з приводу спілкування, побачення, місця проживання спільних малолітніх дітей.

З ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі № 183/4741/25 від 06 липня 2026 року, яка оскаржується в апеляційному порядку ОСОБА_1 , убачається, що у провадженні суду перебуває цивільна справа № 183/4741/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання малолітніх дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову постановлено ухвалу, якою частково задоволено заяву: зобов`язано ОСОБА_1 забезпечити побачення та спілкування ОСОБА_2 з дітьми, кожного вівторка з 14 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. у приміщенні за визначенням виконавчого комітету Самарівської міської ради як органу опіки та піклування у присутності психолога без присутності матері ОСОБА_1 .

З талону повідомлення № 27740 від 05.08.26 – убачається, що у інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал» Національної поліції України Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області зареєстроване звернення від ОСОБА_2 , який об 11-55 повідомив про те, що 05.08.26 о 11-50 за адресою: АДРЕСА_2 – ОСОБА_1 не дозволяє бачитися зі спільними дітьми, чим порушує ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області № 183/4741/25.

З копії заяви ОСОБА_2 на адресу виконавчої служби від 05.08.2026 року убачається, що 05.08.26 він звернувся до виконавчої служби із заявою про прийняття ухвали суду у справі 183/4741/25 від 06.07.26 року про забезпечення позову до виконання.

З копії заяви ОСОБА_2 на адресу міського голови від 05.08.2026 року убачається, що 05.08.26 він звернувся до виконавчого комітету Самарівської міської ради з приводу надання відповіді щодо виконання ухвали суду у справі 183/4741/25 від 06.07.26 року про забезпечення позову.

З копії заяви від 08.08.25 на ім`я директора КЗ ЦНСП СМ, убачається, що ОСОБА_2 просить провести роботу психолога центру з його дитиною ОСОБА_6 , 2015 р.н. у зв`язку з визначенням психоемоційного стану дитини та прихильністю до кожного з батьків.

Питання розгляду судом справ про видачу обмежувального припису регулюються положеннями глави 13 ЦПК України та Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 № 2229-VIII.

Відповідно до ст.350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.

Пунктом 1 ч.1 ст. 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Заінтересованими особами у справах про видачу обмежувального припису є особи, стосовно яких подано заяву про видачу обмежувального припису (ч.1 ст.350-3 ЦПК України).

Згідно з п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 24 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, серед іншого, належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

За приписами п.1 ч.1 ст.26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають: постраждала особа або її представник.

Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Частиною 3 статті 26 цього Закону передбачено, що рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2ст. 76 ЦПК).

Матеріали справи свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні стосунки, виникають конфліктні ситуації, які відображаються як на ОСОБА_1 так і на малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .. Факт неприязних стосунків, небажання зустрічей, не є достатньою підставою для видачі обмежувального припису.

Відповідно до частин 1, 2 статті дев`ятої Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2020 року у справі №753/10840/19 (провадження №61-22727св19) зроблено такий висновок: Видача обмежувального припису є обов`язковою в разі доказово обґрунтованого постійного використання у безпосередньому спілкуванні або переписці з колишнім чоловіком/дружиною та дітьми погроз, у тому числі фізичною розправою, вживанням щодо них ненормативної лексики, образ та приниження, які кваліфікуються як домашнє насильство у формі психологічного насильства.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2ст. 76 ЦПК).

За змістом ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Суд вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Аналіз вищенаведеного переконує суд у тому, що з червня 2024року між учасниками цієї справи існує конфлікт, який триває через наявність спору щодо участі у вихованні та місця проживання спільних малолітніх дітей. Обставини справи вказують на неприязні відносини між учасниками даної справи, послідовність та тривалість конфліктних дій ОСОБА_2 з метою впливу на ОСОБА_1 в питанні участі батька у вихованні та спілкуванні з дітьми, місця проживання дітей.

Доводи ОСОБА_2 про те, що відносно заявниці також виносились термінові заборонні приписи та остання є ініціаторкою конфліктів не спростовують встановлених обставин поведінки ОСОБА_2 та в жодному разі не надають кривднику права вчиняти домашнє насильство відносно колишньої дружини. Наявність спору щодо участі у вихованні дітей та місця їх проживання не виправдовують дій ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насильства відносно матері його дітей.

З встановлених обставин вбачається, що насильство до заявниці з боку заінтересованої особи відповідає ознакам домашнього насильства. Ризики вчинення потворного насильства є значними, адже кривдник вдається до систематичних протиправних дій до постраждалої особи. Вжиті заходи притягнення до адміністративної відповідальності та судового рішення про видачу обмежувального припису не дають результатів. Життя здоров`я і безпека постраждалої особи є під значною загрозою повторних посягань з боку кривдника.

Ураховуючи наведене вбачається, що є необхідність у захисті прав постраждалої особи від протиправних дій з боку кривдника. Певні обмеження прав заінтересованої особи є пропорційними та відповідають необхідності захистити права постраждалої особи. Відтак заяву слід задовольнити та видати обмежувальний припис.

Щодо вимог заявника про заборону ОСОБА_2 наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця знаходження ОСОБА_1 , то такі вимоги є не конкретними через що такі вимоги неможливо безперешкодно виконати, та тому в цій частині належить відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 76-81, 263-265, 350, 350-1–350-6 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа – ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису – задовольнити частково.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , яким визначити заходи тимчасового обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , та покласти на нього такі обов`язки, а саме:

- наближатися ближче ніж на 500 метрів до місця фактичного проживання ОСОБА_1 ;

- особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- вести листування, телефонні переговори (в тому числі надсилати смс-повідомлення) з ОСОБА_1 або контактувати через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Встановити строк обмежувального припису 6 (шість) місяців.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважений підрозділ органу Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлений не пізніше десяти днів.

Учасники справи:

Заявник – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

заінтересована особа – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Г.Дубовенко