Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №183/11535/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/11535/26

№ 2/183/8614/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

за участю секретаря судового засідання Ткач К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_3 19.08.2026 звернувся до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, посилаючись на те, що 28 березня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області було зареєстровано шлюб між Позивачем та Відповідачем, про що було зроблено відповідний актовий запис № 04, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданого повторно серії НОМЕР_1 від 26.02.2026.

Від цього шлюбу сторони мають трьох дітей: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

З 2025 року сімейне життя між сторонами почало погіршуватися, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення між ними шлюбних відносин. Причиною припинення шлюбних відносин стала відсутність між Позивачем та Відповідачем почуття любові та поваги один до одного, а також відсутність взаєморозуміння, кожен із них як подружжя, має різні погляди на сімейні відносини та сімейні обов`язки, в зв`язку з чим Позивач остаточно переконався у неможливості збереження сім`ї у подальшому та відсутності бажання проживати з Відповідачем.

З 01 жовтня 2025 року Позивач з Відповідачем не проживають разом як подружжя однією сім`єю, не ведуть спільного господарства, тому шлюб між ними фактично припинено.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.09.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Відповідачем відзив на позов не наданий.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, від останньої надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, одночасно зазначивши, що позов підтримують, просять його задовольнити.

Відповідач та її представник в судове засідання не з`явилися, від останнього надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, одночасно зазначивши, що позов визнають у повному обсязі, просять після розірвання шлюбу прізвище відповідача залишити без змін.

У зв`язку з неявкою всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши підстави позовної заяви, а також докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності та достовірності, дійшов до такого висновку.

Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 28 березня 2009 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

Від цього шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Згідно з п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», відмічено, що зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в ст. 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в ч. 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує його добровільний характер.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки дружина при реєстрації шлюбу змінила прізвище, вона має право іменуватися ним після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Судом встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, спільного господарства не ведуть, сімейні відносини не поновлювали, спорів щодо місця проживання дітей та щодо майна, що є спільною сумісною власністю наразі немає, а тому суд у відповідності до ст. 112 СК України дійшов висновку, що подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Аналізуючи вищенаведене, позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню.

В силу вимог ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд з урахуванням позиції відповідача вважає за необхідне залишити їй прізвище « ОСОБА_7 ».

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачем заявлено вимогу щодо залишення судових витрат за позивачем, суд вважає за необхідне судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 223, 247, 263, 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 28 березня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по Новомосковському району Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 04 - розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити ОСОБА_2 прізвище – « ОСОБА_7 ».

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено та оголошено 29 вересня 2026 року.

Суддя О.І. Гузоватий