Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №179/1489/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1489/26

2/179/1329/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Чорної А.О.,

за участю секретаря судового засідання Пантєлєєвої Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 27.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит № 45835936, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 6 000 грн., строком на 12 днів, по 07.02.2026, зі сплатою процентів у розмірі 0,037 % в день (фіксована), комісія за надання кредиту складає 3,15% від суми наданого кредиту. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника.

Кредитодавець виконав умови договору та перерахував грошові кошти на рахунок відповідача.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 45835936 від 27.01.2026.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 8 від 20.05.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 035,66 грн., з яких: 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 086,66 грн. - сума заборгованості за відсотками, 189 грн – сума заборгованості за комісією, 5 760 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» суму заборгованості за Договором про надання коштів у кредит № 45835936 від 27.01.2026 в розмірі 19 035,66 грн., з яких: 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 086,66 грн. - сума заборгованості за відсотками, 189 грн – сума заборгованості за комісією, 5 760 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну допомогу у розмірі 6 500 грн.

Ухвалою від 29.07.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою суду від 31.08.2026 витребовано у АТ «ПУМБ» інформацію, яка становить банківську таємницю.

У судове засідання представник позивача не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, у якій зазначив, що він на даний час проходить службу у ЗСУ. Просив відмовити у задоволені позовних вимог про стягнення з нього відсотків, оскільки з 2023 по 2025 роки він проходив службу у лавах Національної поліції в Донецькій області, отримав статус учасника бойових дій та має статус ветерана війни. Також заперечував проти стягнення з нього судового збору.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 27.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 45835936.

Вказаний Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 84713.

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі – «Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та комісію за надання кредиту.

За умовами договору сума кредиту – 6 000 грн, строком на 12 днів, процентна ставка (фіксована) – 0,037 % (день), комісія за надання кредиту 3,15% від суми наданого кредиту, що становить 189 грн. Дата повернення кредиту 07.02.2026.

Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 45835936 від 27.01.2026, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» одноразовим ідентифікатором 84713 27.01.2026 о 12:51:47.

Згідно довідки ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» від 20.05.2026 підтверджено видачу на банківську картку клієнта позики по договору № 45835936, отримувач ОСОБА_1 .

Згідно квитанції ТАС ТАСКОМБАНК 27.01.2026 перерахувало суму 6 000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно довідки АТ «ПУМБ» від 24.09.2026 в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська картка № НОМЕР_1 .

Згідно виписки по банківській картці № НОМЕР_1 вбачається, що 27.01.2026 на картку відповідача було зараховано 6000 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання кредиту відповідачу ОСОБА_1 у розмірі 6000 грн. за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» станом на 20.05.2026 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026 у розмірі 19 035,66 грн., з яких: 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 086,66 грн. - сума заборгованості за відсотками, 189 грн – сума заборгованості за комісією, 5 760 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

25.02.2026 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 25/02/26, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором про надання коштів у кредит № 45835936 від 27.01.2026.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 8 від 25.02.2026 до договору факторингу № 25/02/26 від 25.02.2026 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 19 035,66 грн., з яких: 12 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 086,66 грн. - сума заборгованості за відсотками, 189 грн – сума заборгованості за комісією, 5 760 грн. – сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст. 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею ( стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн., суд приходить до наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, що 27.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит № 45835936. Договір підписано сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало своє зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів на картку, яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 на суму 6 000 грн.

Тобто даний договір є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст. 3 ЦК України. Позичальник був ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Договір факторингу та реєстр прав вимог містить чітку інформацію щодо боржника, номеру та дати договору, укладеному між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 та суми заборгованості. Договір факторингу та реєстри прав вимог містять підписи сторін, є належними та допустимими доказами.

Таким чином, суду надані докази, які підтверджують факт відступлення права грошової вимоги за укладеним 27.01.2026 договором № 45835936 до ТОВ «Фінпром Маркет».

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач ТОВ «Фінпром Маркет» має право грошової вимоги до ОСОБА_1 щодо стягнення з нього заборгованості за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026 у розмірі 6000 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в порушення умов договору, своєчасно, в порядку та на умовах визначених договором, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого за ним рахується заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми тіла кредиту у розмірі 6000 грн.

Відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 000 грн.

Разом з цим, позивачем не надано суду додаткової угоди до кредитного договору № 45835936 від 27.01.2026, згідно якої відповідачу надано кредит на суму 6 000 грн.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Розрахунок заборгованості за договором позики, що наданий разом з позовною заявою, не є первинним документом, який підтверджує отримання позики за додатковою угодою на суму 6000 грн, користування нею, а, отже сам по собі не є належними доказом наявності заборгованості.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Позивач за позовом про стягнення заборгованості за договором позики або кредиту зобов`язаний надати суду докази укладення із відповідачем такого договору, надання кредитором позики або кредиту у встановленому договором порядку, а також наявності та розміру заборгованості.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні, допустимі і достатні докази на підтвердження укладання спірної додаткової угоди до кредитного договору, на яку позивач посилається у позовній заяві.

Наведене унеможливлює перевірку обґрунтованості позовних вимог на предмет їх достовірності, а відтак і не дозволяє встановити суду чи дійсно між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до кредитного договору № 45835936 від 27.01.2026, дослідити її зміст, умови надання та повернення кредитних коштів, нарахування процентів та їх розмір.

На підтвердження розміру заборгованості за тілом кредиту у розмірі 12 000 грн. представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026. Вказаний розрахунок виготовлений та підписаний ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а не стороною договору, не є достатнім для висновку про існування боргу в заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити видачу суми кредитних коштів відповідачу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення додаткової угоди до кредитного договору № 45835936 від 27.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , отримання та користування ним кредитними коштами за додатковою угодою, а отже і існування заборгованості за вказаною додатковою угодою, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню частково у розмірі 6 000 грн.

Щодо стягнення відсотків за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026 у розмірі 1 086,66 грн. та 5 760 грн. за понадстрокове користування, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки військової частини НОМЕР_2 від 21.08.2026 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 02.08.2026.

Згідно посвідчення НОМЕР_3 ОСОБА_1 є учасником бойових дій, посвідчення видано 02.11.2024 Головним управлінням національної поліції в Донецькій області.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції на час укладення сторонами кредитного договору) військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Правовий аналіз вказаної статті дає підстави для висновку, що військовослужбовці з початку і до закінчення особливого періоду користуються пільгами передбаченими п.15 ст.14 вищевказаного Закону.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно із Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливим періодом є функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до положень чинного законодавства рішення про мобілізації приймаються Президентом України. Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014, затвердженого Законом України від 17.03.2014 № 1126-VII, оголошено часткову мобілізацію.

До цього часу відповідного рішення про демобілізацію не приймалось.

Відповідно до ч. 13 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма та порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 визначено перелік документів, які підтверджують статус учасника бойових дій, зокрема: "Посвідчення" (при наявності штампу "Україна. Учасник бойових дій"), довідки, видані органами Міністерства оборони, Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерства з питань надзвичайних ситуацій, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Міністерства закордонних справ.

Пунктом 19 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані) та працівники Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці, працівники Міністерства внутрішніх справ України. Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищати незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брати безпосередню участь в антитерористичні операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Відповідно до прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року, дію вказаної частини поширено на військовослужбовців з початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних – з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.

Вказане відповідає правовій позиції викладеній в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 760/15915/16-ц.

Враховуючи вказане, судом встановлено, що наявні у справі докази підтверджують факт участі відповідача у антитерористичній операції та наявність у нього статусу учасника бойових дій, безпосередня участь ОСОБА_1 у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду дає підстави для висновку, що на спірні правовідносини поширюється дія пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто норми щодо не нарахування йому процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій за невиконання своїх зобов`язань і пені за кредитним договором з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Крім того, суд зазначає, щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками за понадстрокове користування кредитом, що ТОВ ''1 Безпечне агентство необхідних кредитів'' безпідставно поза межами строку дії договору здійснили нарахування відсотків за користування кредитом, жодних додаткових угод про продовження строку дії договору матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 по справі № 444/9519/12 зробила висновок про те, що відповідно частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому проценти за понадстрокове користування кредитом стягненню з відповідача не підлягають.

Зважаючи на вищевказане, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками до задоволення не підлягає.

Щодо стягнення комісії за договором № 45835936 від 27.01.2026 у розмірі 189 грн., суд приходить до наступного.

Згідно п. 2.2.4 кредитного договору № 45835936 від 27.01.2026 комісія за надання кредиту 3,15% від суми наданого кредиту, що становить 189 грн.

Тобто умовами договору передбачена комісія, яка безпосередньо пов`язана з оформленням кредитного договору та перерахунком кредитних кошів позичальнику.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином ЗУ "Про споживче кредитування" передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі наведеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом у загальному розмірі 6 189 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 6000 грн та заборгованості по комісії у розмірі 189 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 11-05/26/ФП, укладений між ТОВ «Фінпром Маркет» та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною від 11.05.2026 та витяг з акту прийому-передачі наданих послуг № 2-ФП від 12.06.2026, відповідно до якого адвокатом були надані юридичні послуги, за які виконавець прийняв від замовника гонорар у розмірі 4 500,00 грн., який складається із наступних послуг: вивчення документів та збір доказів для формування позовної заяви, вартість наданої послуги 500 грн. та судовий супровід в суді першої інстанції: складання та подача позовної заяви до суду, за необхідності інших заяв по суті справи та представлення інтересів у суді, вартість послуги 4 000 грн. та квитанцію про сплату послуг позивачем адвокату.

Як вбачається із матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. було через електронний суд подано позовну заяву з пакетом документів, підготовлено та подано відповідь на відзив та заяву про зменшення позовних вимог в порядку ст. 49 ЦПК України.

Таким чином, позивач на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подав належні та допустимі докази.

Суд зазначає, що загальний розмір витрат на правову допомогу в сумі 4500 гривень підтверджений належними та допустимими доказами.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням вимог позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають сплачені ним витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1 463,06 грн.

Позовна заява подана в електронній формі та відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір підлягає сплаті із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2662,40 грн (3328 грн х 0,8), який сплачено позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.07.2026.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 865,61 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 45835936 від 27.01.2026 у розмірі 6 189 (шість тисяч сто вісімдесят дев`ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 865,61 грн. (вісімсот шістдесят п`ять гривень 61 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 463,06 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят три гривень 06 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ 43311346, адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя А.О. Чорна