Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №179/126/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/126/26

2/179/441/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Чабаненко К.О,

представника відповідача Салтисюка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 08.03.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №184758650 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у загальному розмірі 9500 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом.

У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума кредиту становить 22 000 грн.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до умов якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №152 від 21.09.2021, за яким від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №05/0820-01, відповідно до якого відбулось відступлення прав вимоги, які зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги №9 від 30.05.2023 до договору факторингу, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Відповідно до реєстру боржників №б/н від 14.07.2025 за договором факторингу, від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 105975,07 грн.

Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені в реєстрі боржників б/н від 14.07.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі реєстру Боржників за договором факторингу.

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному кредитним договором. Відповідач не виконав свого обов`язку та не повернув наданий кредит в строки, передбачені кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості.

На момент подання позовної заяви, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 105975,07 грн., яка складається із: 21997,65 грн – заборгованість по тілу кредиту; 83977,42 грн. – заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 у розмірі 105975,07 грн., а також понесені по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн.

01.04.2026 представником відповідача, адвокатом Салтисюком Ю.В., поданий відзив на позовну заяву, в якому просить позовну заяву задовольнити частково, шляхом винесення рішення про стягнення з відповідача 21997,65 грн. боргу за кредитним договором, 1000 грн. витрат позивача на правничу допомогу та витрат на відшкодування сплаченого судового збору, співрозмірного задоволеним позовним вимогам. В обґрунтування своєї позиції представник посилається на те, що умовами кредитного договору передбачений строк кредитування 30 днів, який з урахуванням укладених відповідачем додаткових угод сплинув 22.07.2021. У матеріалах справи відсутні докази продовження строку договору (дисконтного періоду) після закінчення дисконтного періоду 22 липня 2021 року. Крім того, при зверненні до суду позивач не посилається на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦК України. З огляду на наведене, відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача процентів за користування кредитом з 23.07.2021 по 18.11.2021 року, тобто поза межами строку кредитування. Відповідно до наданого ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» розрахунку, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за договором кредиту від 08.03.2021 №301512067 нараховано проценти з 08.03.2021 по 22.07.2021 в сумі 13786,21 грн. Таким чином, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення ТОВ «ФК «ЕЙС» кредиту в сумі 21997,65 грн., який розраховується із загальної суми отриманого кредиту 22 000 грн., нарахованих відсотків в сумі 13 786,21 грн. та фактично повернутої відповідачем суми кредиту у розмірі 13847 грн.

Також зазначає, що з урахуванням вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України, а саме: критерію реальності наданих адвокатських послуг лише складання позову, конкретних обставин справи, значеної кількості складених однотипних позовів, які подані позивачем до судів, а також складності справи та обґрунтованості таких витрат, на переконання відповідача необхідно зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 1000 грн.

Ухвалою від 20.02.2026 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

Ухвалою від 22.04.2026 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів.

Ухвалою від 22.04.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приват Банк» та АТ «ПУМБ» докази.

Ухвалою від 09.07.2026 відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про витребування оригіналів доказів.

В судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Раніше представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, а також зазначив, що позивачем не надано доказів на підтвердження переходу прав вимоги до відповідача.

Вислухав пояснення представника відповідача, Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 08.03.2021 було укладено кредитний договір № 301512067 у електронній формі з використанням електронного підпису (далі за текстом Кредитний договір).

Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати Відповідачу кредит в сумі 9 500 грн, а Відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

16.03.2021 року між Відповідачем та ТОВ ««Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, за змістом якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 800 грн., з 16.03.2021 року на строк дії Договору № 301512067 від 08.03.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності.

21.03.2021 року між Відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, за змістом якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 5000 грн., з 21.03.2021 року на строк дії Договору № 301512067 від 08.03.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності.

30.03.2021 року між Відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, за змістом якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 2800 грн., з 30.03.2021 року на строк дії Договору № 301512067 від 08.03.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності.

22.06.2021 року між Відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду до Кредитного договору, за змістом якої сторони домовилися збільшити суму Кредиту на суму 3900 грн., з 22.06.2021 року на строк дії Договору № 301512067 від 08.03.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови кредитного договору перерахувало на картковий рахунок позичальника, зазначений у заявці на отримання грошових коштів у кредит, грошові кошти у загальному розмірі 22 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 08.03.2021 на суму 9500 грн., від 22.06.2021 на суму 3900 грн, від 30.03.2021 на суму 2800 грн., від 21.03.2021 на суму 5000 грн., від 16.03.2021 на суму 800 грн.

З інформації АТ «ПУМБ, наданої листом від 03.06.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, вбачається, що на картковий рахунок відповідача зараховано кошти: 08.03.2021 у сумі 9500 грн., 16.03.2021 у сумі 800 грн., 21.03.2021 у сумі 5000 грн, 30.03.2021 у сумі 2800 грн.

З виписки по рахунку відповідача, відкритому в АТ КБ «Приват Банк» вбачається, що 22.06.2021 на картковий рахунок зараховано кошти у розмірі 3900 грн.

Факт отримання кредитних коштів за кредитним договором, укладеним з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відповідачем не оспорюється.

28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно п.2.1 якого було передбачено, що Клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Згідно термінів, наведених в розділі І зазначеного вище договору:

- кредитний договір - кредитний договір, укладений між Клієнтом та Боржником, права вимоги за яким відступаються;

- право вимоги - означає всі права Клієнта та кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому;

- реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимог до боржників, що відступається за цим Договором.

Строк дії вказаного договору згідно п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.

В подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №162 від 21.09.2021 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 на суму 76629,97 грн.

05 серпня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

В подальшому додатковими угодами №2 від 03.08.2021, №3 від 30.12.2022, укладеними між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» вносились зміни до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 на суму 105975,07 грн.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та акту від 14.07.2025 прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 на суму 105975,07 грн., з яких: 21997,65 грн. – прострочене тіло, 83977,42 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021, заборгованість відповідача перед ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 складає 105975,07 грн у тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту 21997,65 грн., прострочена заборгованість за процентами 83997,42 грн.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).

Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарських кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Судом встановлено, що 08.03.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №301512067 в електронній формі з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого та умов укладених з відповідачем у подальшому додаткових угод до кредитного договору від 16.03.2021, від 21.03.2021 від 30.03.2021 від 22.06.2021, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачу кредит у загальному розмірі 22 000 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані у порядку та у строки, передбачені кредитним договором.

Факт укладення кредитного договору, додаткових угод та отримання кредитних коштів відповідачем не заперечується.

Судом встановлено, що в порушення умов укладеного кредитного договору, відповідач не надавав своєчасно та в повному обсязі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

На підставі пункту 2.1 договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

За змістом пункту 2.2 договору фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги, кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком, та не змінює попередній.

Згідно приписів пункту 3.1 договору фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується Фактором одним платежем протягом (п`яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткової угоди.

У відповідності до пункту 4.1. договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

За умовами пункту 8.4 договору даний договір може бути змінений повністю або частково за спільною письмовою згодою сторін.

В подальшому додатковими угодами №19 від 28 листопада 2019 року, №26 від 31 грудня 2020 року, №27 від 31 грудня 2021 року, №31 від 31 грудня 2022 року та №32 від 31 грудня 2023 року вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2024 року включно.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №162 від 21.09.2021 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 на суму 76629,97 грн.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» право вимоги за кредитним договором, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 №301512067 від 21.09.2021 у межах строку дії договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01.

За змістом пункту 2.1 договору факторингу № 05/0820-01 клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 4.1. договору факторингу № 05/0820-01 право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

Згідно із витягом з реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу від 05.08.2020 №05/0820-01 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 на суму 105975,07 грн.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 та акту від 14.07.2025 прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу було відступлено на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС».

Відповідно до витягу Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 до ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 на суму 105975,07 грн., з яких: 21997,65 грн. – прострочене тіло, 83977,42 грн. – заборгованість за відсотками.

Отже, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу, права вимоги за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від первісного кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Відповідно до статті 81 ЦК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази в своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 у загальному розмірі 22000 грн. на умовах, визначених договором, проте взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув та має заборгованість за кредитним договором.

Разом з тим, суд не погоджується з розміром заборгованості, який заявлений позивачем до стягнення з відповідача.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 105975,07 грн., з яких: 21997,65 грн. – заборгованість по тілу кредиту; 83 997,42 грн – заборгованість за відсотками.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка допомога», за період з 07.04.2021 по 24.08.2021 відповідачем було здійснено часткове погашення кредиту на суму 13847 грн., з яких на погашення тіла кредиту зараховано 2,35 грн., на погашення відсотків зараховано 13 844,65 грн.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 кредитного договору №301512067 від 08.03.2021 кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі дисконтний період).

Сторони погодили, що встановлений в пункті 1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця встановлено функцію продовження строку дисконтного періоду.

Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.4.1, 1.4.2, 1.4.3 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснювався в наступному порядку:

1.4.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.2 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 58,40 (п`ятдесят вісім цілих чотири десятих) процентів річних, що становить 0,16 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.3. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.2. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 347,17 (триста сорок сім цілих сімнадцять сотих) процентів річних, що становить 0,95 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті.

1.4.3. У випадку користування Кредитом з боку Позичальника після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 Договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.3. цього Договору.

Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.

Таким чином, у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної сплати процентів в порядку, передбаченому пунктом 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що складають 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

За змістом пункту 1.7.2 договору з наступного після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щодення сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) в п. 95-108, щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

Як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором, відсотки за користування кредитом нараховувались ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» з 08.03.2021 по 18.11.2021 року.

Разом з цим, суд погоджується з доводами відповідача про те, що останнім продовженим строком Кредитного договору є 30 денний термін, який розпочав свій перебіг з дати укладення додаткової угоди від 22.06.2021 року, відповідно до якої сторони домовилися збільшити суму кредиту на 3 900 грн. Вказаний факт підтверджується, виходячи із змісту графіку розрахунків, до Додаткової угоди від 22.06.2021 року, погодженого між сторонами Кредитного договору.

Таким чином строк кредитування, визначений умовами Кредитного договору, з врахуванням дати укладання Кредитного договору 08.03.2021 року та додаткових угод, остання з яких укладена 22.06.2021 року, тривав з 08.03.2021 року по 22.07.2021 року.

У матеріалах справи відсутні докази продовження строку дії договору після 22 липня 2021 року.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», звертаючись до суду з позовом, не посилалося на нарахування процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

З огляду на наведене відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» процентів за користування кредитом з 23 липня 2021 року по 18 листопада 2021 року, тобто поза межами строку кредитування.

Відповідно до наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» розрахунку, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», за кредитним договором 301512067 від 03.08.2021 нараховано проценти з 08.03.2021 року по 22 липня 2021 року в сумі 13 786,21 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка допомога», за період з 07.04.2021 по 24.08.2021 відповідачем було здійснено часткове погашення кредиту на суму 13847 грн., з яких на погашення тіла кредиту зараховано 2,35 грн., на погашення відсотків зараховано 13844,65 грн.

Отже, доведеним є зобов`язання ОСОБА_1 з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» неповернутого кредиту в сумі 21 997, 65 грн. , який розраховується із загальної суми отриманого кредиту 22 000 грн., нарахованих відсотків у сумі 13 786, 21 грн, та фактично повернутої відповідачем суми кредиту в розмірі 13 847 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 у розмірі 21997,65 грн. ( за тілом кредиту).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного з адвокатським бюро «Соломко та партнери»; додаткова угода №25770900276 від 01.09.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому передачі наданих послуг від 29.12.2025 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 на суму 7000 грн., в якому зазначений перелік наданих послуг та їх вартість, а саме: складання позовної заяви - 5000 грн, вивчення матеріалів справи 1000 грн, надання підготовка адвокатського запиту щодо отриманні інформації 500 грн., підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації 500 грн.

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують витрати позивача на правничу допомогу.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 1452,50 грн.

Також відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 552,45 грн.

Керуючись ст.ст.12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором №301512067 від 08.03.2021 у розмірі 21997,65 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот дев`яносто сім грн. 65 коп.).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір в сумі 552,45 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1452,50 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження юридичної особи: 02090, м.Київ, вулиця Юрія Поправки, буд.6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О.Ю.Кравченко