Рішення від 10 вересня 2026 р. у справі №205/9517/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/9517/26

Номер провадження2-а/205/141/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Шеремет В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ременькова Ірина Олександрівна , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що постановою за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №355 від 11.05.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке полягає в тому, що він, будучи належним чином оповіщеним про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 годині 06.01.2026 року для уточнення даних, за викликом по повістці №5971792 від 16.12.2025 року, однак він даний виклик проігнорував і до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначений в повістці строк та місце не прибув, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_3 повістки, в якій би було зазначено про необхідність прибути до ТЦК та СП 06.01.2026 року та не отримував сповіщення з пошти про надходження листа.

З вище викладеного вбачається, що в діях Позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у вигляді штрафу у розмірі 25 500 гривень.

Оскільки Позивач не отримував від Відповідача ні протоколу по справі про адміністративне правопорушення, ні повідомлення про дату та час розгляду справи, ОСОБА_1 позбавлено права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини, і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Таким чином, оскаржувану постанову винесено з порушенням, недотриманням процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення, а також за відсутності належних та достатніх доказів, які б підтверджували факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що є підставою для скасування відповідної постанови із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Позивачу не було відомо ні про розгляд справи, ні про винесення відносно нього постанови.

Про наявність якогось штрафу Позивач дізнався після блокування рахунків (17.07.2026 року).

18.07.2026 року Позивач звернувся за правової допомогою до адвоката та ними було отримано оскаржувану постанову через Автоматизовану систему виконавчого провадження.

Саме тому, задля забезпечення права Позивача на судовий захист, просять суд визнати причини пропуску строку на оскарження постанови поважними та поновити його.

На підставі викладеного просять суд визнати поважними причини пропуску та поновити строк для звернення до суду з даним позовом.

Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №355 від 11.05.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити. Розгляд та вирішення справи провести за відсутності Позивача та його представника.

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 надав суду відзив на позов, в обґрунтування якого зазначив, що викладені у позовній заяві ОСОБА_1 обставини не відповідають дійсності і є спробою позивача ухилитися від відповідальності, так:

- у відповідності до підпункту 1 пункту 27 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, ОСОБА_1 була надіслана повістка №5971792 від 16.12.2025 року з зобов`язанням прибути по ній о 14:00 год 06.01.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою уточнення своїх персональних даних;

- твердження позивача про те, що він в порушення вимог підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України ід 16 травня 2024 року №560, не був належним чином оповіщеним про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 , спростовується самою повісткою №5971792 від 16.12.2025 року з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення №R067059122867, яке надсилалося на його поштову адресу ( АДРЕСА_1 ), повернутим поштовим конвертом, яким надсилалося вказане поштове відправлення з відміткою про причини повернення: «Адресат відсутній за вказаною адресою» і трекінгом по вказаному поштовому відправленню з зазначенням причини повернення: «Одержувач відсутній за вказаною адресою»;

- твердження позивача про те що він не був належним чином повідомлений про необхідність прибути на розгляд справи про адміністративне правопорушення, спростовується супровідним листом №21/6/2158/16 від 30.04.2026 з повідомленням про розгляд справи №21/6/2158/16/1 від 30.04.2026 та підтвердними документами про надсилання вказаних документів рекомендованим поштовим відправленням №4906400315225 (опис вкладення до поштового відправлення, накладна, фіскальний чек, повернутий поштовий конверт з зазначенням на ньому номеру телефону позивача ( НОМЕР_1 ) і трекінгом до поштового відправлення з зазначенням причини повернення: «Одержувач відсутній за вказанною адресою».

За наявності вказаних доказів у справі щодо належного виклику за повісткою, за повідомленням про розгляд справи, та за відсутності поважних причин неприбуття за викликом по повістці, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , у відповідності до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення було винесено постанову №355 від 11.05.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статі 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

13.05.2026 року вказана постанова була надіслана на поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) поштовим відправленням №R490640011561, яке 29.05.2026 року було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_1 з зазначенням причини повернення: «адресат відсутній», що підтверджується повернутим поштовим конвертом на якому зазначена вказана причина повернення а також номер телефону ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ).

Тобто в справі про адміністративне правопорушення також наявні докази про належне надсилання постанови на поштову адресу ОСОБА_1 , а в свою чергу позивач не надав до суду підтвердних документів, про поважність причин пропуску оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №355 від 11.05.2026 року (за період з моменту надходження поштового відправлення до відділення поштового зв`язку - 14.05.2026 року по момент подачі позовної заяви до суду - 22.07.2026 року), які б спростовували факт надсилання постанови і факт сповіщення про необхідність забрати поштове відправлення, яким надсилалася постанова на його поштову адресу. На підставі наведеного просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивачем та його представником надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що викладені Відповідачем у відзиві на позовну заяву доводи є незаконними та безпідставними.

Відповідно до ч. 7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Отже, нормами КУпАП чітко встановлено строки, в межах яких на особу може бути накладено адміністративне стягнення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, Відповідач нібито здійснював виклик на 06.01.2026 року, а Позивач не з`явився за вказаним викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Саме тому закінчений склад правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбувся саме в зазначену дату.

В оскаржуваній постанові ІНФОРМАЦІЯ_3 однозначно та чітко зазначено дату, в яку Позивач нібито не прибув за викликом.

Вказане дає підстави для висновку, що 06.01.2026 року є датою вчинення адміністративного правопорушення та датою його виявлення.

Таким чином, оскільки оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення винесена 11.05.2026 року, тобто поза межами тримісячного строку накладення адміністративного стягнення, встановленого ч. 7 ст. 38 КУпАП, вона підлягає скасуванню, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Пункт 2 ст.6 Конвенції про основні права та свободи людини, і відповідна практика ЄСПЛ вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що підсудний вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь підсудного.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Враховуючи вищенаведене, позов є законним і обґрунтованим, тому підлягає задоволенню в повному обсязі, а доводи, які були наведені у відзиві на позовну заяву є безпідставними і необґрунтованими.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 31 липня 2026 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення за постановою № 355 від 11.05.2026 року, яка була винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 .

Сторони у судове засідання не з`явилися. Позивач та його представник виклали свою позицію щодо позовних вимог у позовній заяві та у відповіді на відзив. Представник відповідача надала відзив на позовну заяву, в якому виклала свою позицію щодо позовних вимог.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №355 від 11.05.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за правопорушення, яке полягає в тому, що він, будучи належним чином оповіщеним про зобов`язання прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14:00 годині 06.01.2026 року для уточнення даних, за викликом по повістці №5971792 від 16.12.2025 року, однак він даний виклик проігнорував і до ІНФОРМАЦІЯ_2 у зазначений в повістці строк та місце не прибув, чим вчинив правопорушення передбачене частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, посилаючись на те, що сплинули визначені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.

Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».

Частинами першою - третьою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Спірні правовідносини регулюються приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно зі статтею 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктом 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.

Частинами шостою та восьмою статті 258 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, постанова може бути винесена без складення протоколу за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику, після отримання таких документів.

Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною другою статті 286 КАС України та статтею 289 КУпАП установлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Перебіг цього строку нерозривно пов`язаний з обізнаністю особи про існування та зміст постанови. Частиною першою статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а частиною третьою цієї статті - що копія постанови вручається під розписку, а в разі висилання про це робиться відповідна відмітка у справі.

Судом установлено, що копію постанови позивачу не вручено, поштове відправлення повернуто невручене, графа про отримання копії постанови не заповнена. Про існування постанови позивач дізнався 17 липня 2026 року, а позовну заяву подав 24 липня 2026 року. За таких обставин суд доходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а тому підстав для вирішення питання про його поновлення немає.

Статтею 38 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина дев`ята статті 38 КУпАП). Частиною першою статті 38 КУпАП загальний строк накладення адміністративного стягнення встановлено крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а тому день виявлення правопорушення належить до обставин, які підлягають з`ясуванню при вирішенні цього спору. Аналізуючи наведені норми, суд виходить із того, що виявленням правопорушення є момент, коли органу об`єктивно стало відомо про діяння, а не дата складення внутрішнього документа, вчинення похідних від виявлення дій або зазначення такої дати в постанові. Застосування наведеної норми потребує встановлення фактичної дати виявлення правопорушення на підставі доказів.

Вирішуючи питання про характер поставленого позивачу в вину діяння, суд зазначає, що КУпАП не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 визначив триваюче правопорушення як проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом, за якого особа перебуває надалі у стані безперервного продовження дій або бездіяльності, що безперервно порушують закон протягом певного часу; таке правопорушення припиняється лише в разі усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку або припинення дії відповідної норми.

Повісткою № 5971792 від 16 грудня 2025 року позивачу було визначено конкретний обов`язок - прибути до відповідача 06 січня 2026 року о 14 годині 00 хвилин. Обов`язок, обмежений у часі конкретною датою і годиною, після спливу цього часу об`єктивно не може бути виконаний. Неприбуття особи у визначений повісткою час є завершеною бездіяльністю, а правопорушення вичерпується самим фактом такого неприбуття і не створює стану безперервного продовження бездіяльності після 06 січня 2026 року. Отже, поставлене позивачу у вину діяння не має ознак триваючого правопорушення, а тому строк за статтею 38 КУпАП не може обчислюватися від довільно обраної пізнішої дати.

Явка за повісткою мала відбутися у приміщенні самого відповідача. Відповідно суд виходить із того, що після 14 години 00 хвилин 06 січня 2026 року відповідач мав об`єктивну можливість установити факт прибуття або неприбуття позивача за викликом.

Зазначену в оскаржуваній постанові дату виявлення правопорушення 14 лютого 2026 року - суд не бере до уваги з таких мотивів.

Саме по собі зазначення дати органом, який виніс постанову, не є доказом дня виявлення правопорушення. Відповідач не зазначив, яка саме подія, дія посадової особи, документ, повідомлення чи інша інформація були отримані ним 14 лютого 2026 року та зумовили встановлення факту неприбуття позивача за повісткою. Документа, складеного цього дня, матеріали справи не містять.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Обов`язку довести день виявлення правопорушення відповідач не виконав, а інших дат, ніж дата, коли факт неприбуття об`єктивно став йому відомим, не довів.

Подібного за змістом висновку щодо визначення дня виявлення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 638/6133/25, зазначивши таке: «строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення… є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення було виявлено 27.03.2025… адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.» У наведеній справі суд апеляційної інстанції визнав днем виявлення правопорушення день, коли органу фактично стало відомо про нього, а не день, яким орган оформив своє рішення, та скасував постанову територіального центру комплектування та соціальної підтримки із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи відповідача про належне оповіщення позивача про виклик у розумінні пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на наведений висновок не впливають. Незалежно від того, чи вважати оповіщення здійсненим, визначений повісткою час явки залишається незмінним, а день, коли відповідач мав можливість установити прибуття або неприбуття позивача, визначається саме цим часом.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що днем виявлення правопорушення, поставленого позивачу у вину, є 06 січня 2026 року. Тримісячний строк, обчислений із цієї дати, сплив 06 квітня 2026 року, тоді як оскаржувану постанову винесено 11 травня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною і її скасування із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.

Встановлення судом закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, має самостійне правове значення та виключає необхідність надання судом остаточної оцінки іншим доводам позову щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки після закінчення такого строку провадження у справі підлягає закриттю.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № 355 від 11 травня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закриттю.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 250, 255, 286 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Ременькова Ірина Олександрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову за справою про адміністративне правопорушенн за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення №355 від 11.05.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 ,тел. НОМЕР_2 , адреса Місце реєстрації: АДРЕСА_2 , Адреса для листування: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

Представник позивача Ременькова Ірина Олександрівна ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_5 тел. НОМЕР_2 адреса АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_4 ;

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_4 ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_6 , тел. НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 .

Суддя О.О. Костромітіна