Суд: Новокодацький районний суд міста Дніпра
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №205/9578/26
Суддя: Костромітіна О. О.
Єдиний унікальний номер 205/9578/26
Номер провадження2-а/205/147/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 року м.Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Костромітіної О. О.,
за участю секретаря судового засідання Шеремет В.Л.,
розглянувши розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Мовмига Олег Вадимович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
В С Т А Н О В И В :
До Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана через представника - адвоката Мовмигу О. В., до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить визнати, що строк звернення до суду ним не пропущено, а в разі висновку про його пропуск - поновити цей строк; визнати протиправною та скасувати постанову відповідача № 296 від 08 травня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень; закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 12 932,48 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувану постанову винесено за його відсутності, без складення протоколу про адміністративне правопорушення і без даних про його своєчасне повідомлення про час і місце розгляду справи. Повістку про виклик та повідомлення про розгляд справи він не отримував, оскільки всі поштові відправлення відповідача повернулися невручені; копію постанови йому також не вручено, а про її існування він дізнався лише 15 липня 2026 року з повідомлення банку про накладення арешту на рахунки. Позивач посилається на те, що адміністративне стягнення накладено поза межами тримісячного строку, встановленого статтею 38 КУпАП, оскільки днем виявлення правопорушення є день неприбуття за повісткою - 06 січня 2026 року, а також на те, що відповідач застосував максимальний розмір санкції без наведення мотивів, чого вимагає стаття 33 КУпАП.
15 серпня 2026 року представником відповідача Спариш Т. В. через підсистему «Електронний суд» надано суду відзив, згідно з яким відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач був належним чином оповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 06 січня 2026 року о 14:00 за повісткою № 5971912 від 16 грудня 2025 року. Однак у визначені дату, час та місце не прибув. Відповідач вказує, що повістку було направлено позивачу рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення за зареєстрованою адресою, яке повернулося з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а про надходження відправлення позивача сповіщено, у тому числі SMS-повідомленням на номер, наявний в обліковій картці призовника. Таке оповіщення, на думку відповідача, є належним у розумінні підпункту 1 пункту 27 та підпункту 2 пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, а також пунктів 73 і 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, тоді як неотримання кореспонденції зумовлене поведінкою самого позивача. Про розгляд справи про адміністративне правопорушення позивача, за твердженням відповідача, також було повідомлено належним чином. Посилаючись на зазначені обставини, відповідач вважає оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП законною та обґрунтованою.
Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що обставини невручення поштових відправлень підтверджуються документами, поданими самим відповідачем, а доводів щодо строку накладення стягнення, розміру санкції та порядку виконання постанови відзив не містить.
Ухвалою судді від 03 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та встановлено відповідачу строк для подання відзиву.
Заявою від 02 вересня 2026 року представник позивача просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію щодо позовних вимог.
У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 22 травня 2003 року, що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України, розширеними даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів і зазначено в самій оскаржуваній постанові. Ця обставина сторонами не оспорюється.
16 грудня 2025 року відповідачем складено повістку № 5971912 про виклик позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки 06 січня 2026 року о 14 годині 00 хвилин з метою уточнення облікових даних. Повістку надіслано рекомендованим поштовим відправленням №R067059120651, прийнятим до пересилання 18 грудня 2025 року. Згідно з даними відстеження акціонерного товариства «Укрпошта» щодо зазначеного відправлення 24 грудня 2025 року вчинено відмітку «одержувач відсутній за вказаною адресою», а 31 грудня 2025 року відправлення повернуто відповідачу. Оформлене до цього відправлення рекомендоване повідомлення про вручення за формою 119 повернулося до відповідача незаповненим, у ньому не зазначено відомостей про особу, якій вручено, дати та підписів. Відривна розписка на повістці № 5971912 не заповнена і не підписана. 06 січня 2026 року позивач до відповідача не прибув.
29 квітня 2026 року відповідачем складено супровідний лист № 21/6/2140/3 та повідомлення про розгляд справи № 21/6/2140/3/1, якими розгляд справи призначено на 08 травня 2026 року о 09 годині 00 хвилин, та надіслано їх поштовим відправленням № 4906400315586. Зазначене відправлення надійшло до відділення поштового зв`язку 49018 01 травня 2026 року, того самого дня оператором поштового зв`язку зафіксовано невдалу спробу вручення з позначкою «інші причини», 15 травня 2026 року відправлення оформлено до повернення у зв`язку із закінченням строку зберігання та 20 травня 2026 року вручено відправнику, тобто повернуто відповідачу. Відривна розписка на повідомленні про розгляд справи не заповнена і не підписана.
08 травня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності позивача та без складення протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову № 296, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500 гривень. Підставою притягнення до відповідальності зазначено неприбуття позивача 06 січня 2026 року за повісткою № 5971912, датою виявлення правопорушення - 11 лютого 2026 року. Постанова містить відомості про те, що раніше позивач до адміністративної відповідальності не притягувався.
Копію постанови надіслано поштовим відправленням № R490640012282, яке 13 травня 2026 року надійшло до відділення поштового зв`язку 49018, адресату вручене не було і 27 травня 2026 року повернуте відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання. Передбачені частиною третьою статті 285 КУпАП графа про вручення копії постанови та поле для підпису особи в постанові не заповнені.
18 червня 2026 року відповідач звернувся до Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі із заявою № 21/17/3061 про примусове виконання постанови зі стягненням штрафу у подвійному розмірі - 51 000 гривень.
Постановою від 15 липня 2026 року відкрито виконавче провадження № 81500718, нараховано виконавчий збір у розмірі 5 100 гривень та витрати виконавчого провадження 369 гривень, накладено арешт на кошти позивача на загальну суму 56 469 гривень. Документа, складеного 11 лютого 2026 року, яким було б зафіксовано виявлення правопорушення, а також доказів звернення до Національної поліції, з яким відповідач у відзиві пов`язує цю дату, суду не надано.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, посилаючись на те, що сплинули визначені статтею 38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду.
Згідно зі статтею 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до частини першої статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з частиною третьою статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. 17.03.2014 оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який в подальшому продовжувався та триває на теперішній час. 24.02.2022 прийнято Указ Президента України № 65/2022 «Про загальну мобілізацію».
Частинами першою - третьою статті 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Спірні правовідносини регулюються приписами статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Згідно зі статтею 42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пунктом 19 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Частинами шостою та восьмою статті 258 КУпАП передбачено, що у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 цього Кодексу, постанова може бути винесена без складення протоколу за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки підтвердних документів про отримання особою виклику, після отримання таких документів.
Згідно зі статтею 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Частиною другою статті 286 КАС України та статтею 289 КУпАП установлено десятиденний строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення. Перебіг цього строку нерозривно пов`язаний з обізнаністю особи про існування та зміст постанови. Частиною першою статті 285 КУпАП передбачено, що копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено, а частиною третьою цієї статті - що копія постанови вручається під розписку, а в разі висилання про це робиться відповідна відмітка у справі.
Судом установлено, що копію постанови позивачу не вручено, поштове відправлення повернуто невручене, графа про отримання копії постанови не заповнена. Про існування постанови позивач дізнався 15 липня 2026 року, зі змістом ознайомився 22 липня 2026 року, а позовну заяву подав 24 липня 2026 року. За таких обставин суд доходить висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, а тому підстав для вирішення питання про його поновлення немає.
Статтею 38 КУпАП установлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення (частина дев`ята статті 38 КУпАП). Частиною першою статті 38 КУпАП загальний строк накладення адміністративного стягнення встановлено крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за наявності такої обставини, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу. Закінчення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, є обставиною, що виключає провадження в справі про адміністративне правопорушення, а тому день виявлення правопорушення належить до обставин, які підлягають з`ясуванню при вирішенні цього спору. Аналізуючи наведені норми, суд виходить із того, що виявленням правопорушення є момент, коли органу об`єктивно стало відомо про діяння, а не дата складення внутрішнього документа, вчинення похідних від виявлення дій або зазначення такої дати в постанові. Застосування наведеної норми потребує встановлення фактичної дати виявлення правопорушення на підставі доказів.
Вирішуючи питання про характер поставленого позивачу в вину діяння, суд зазначає, що КУпАП не містить визначення поняття триваючого правопорушення. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 визначив триваюче правопорушення як проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом, за якого особа перебуває надалі у стані безперервного продовження дій або бездіяльності, що безперервно порушують закон протягом певного часу; таке правопорушення припиняється лише в разі усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконання обов`язку або припинення дії відповідної норми. Повісткою № 5971912 від 16 грудня 2025 року позивачу було визначено конкретний обов`язок - прибути до відповідача 06 січня 2026 року о 14 годині 00 хвилин. Обов`язок, обмежений у часі конкретною датою і годиною, після спливу цього часу об`єктивно не може бути виконаний. Неприбуття особи у визначений повісткою час є завершеною бездіяльністю, а правопорушення вичерпується самим фактом такого неприбуття і не створює стану безперервного продовження бездіяльності після 06 січня 2026 року. Отже, поставлене позивачу у вину діяння не має ознак триваючого правопорушення, а тому строк за статтею 38 КУпАП не може обчислюватися від довільно обраної пізнішої дати.
Явка за повісткою мала відбутися у приміщенні самого відповідача. Відповідно суд виходить із того, що після 14 години 00 хвилин 06 січня 2026 року відповідач мав об`єктивну можливість установити факт прибуття або неприбуття позивача за викликом. Крім того, поштове відправлення з повісткою повернулося до відповідача 31 грудня 2025 року, тобто ще до дати явки відповідач володів інформацією про те, що повістку позивачу не вручено. Зазначену в оскаржуваній постанові дату виявлення правопорушення - 11 лютого 2026 року - суд не бере до уваги з таких мотивів.
Саме по собі зазначення дати органом, який виніс постанову, доказом дня виявлення правопорушення не є. Відповідач не зазначив, яка саме подія, дія посадової особи, документ, повідомлення чи інша інформація були отримані ним 11 лютого 2026 року та зумовили встановлення факту неприбуття позивача за повісткою. Документа, складеного цього дня, матеріали справи не містять. Доводи відповідача про те, що зазначена дата відповідає даті звернення до органів Національної поліції, суд відхиляє. Доказів такого звернення суду не надано, а по суті звернення за доставленням особи у зв`язку з неприбуттям є наслідком уже виявленого неприбуття, а не моментом його виявлення.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Обов`язку довести день виявлення правопорушення відповідач не виконав, а інших дат, ніж дата, коли факт неприбуття об`єктивно став йому відомим, не довів.
Подібного за змістом висновку щодо визначення дня виявлення правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, дійшов Другий апеляційний адміністративний суд у постанові від 09 липня 2025 року у справі № 638/6133/25, зазначивши таке: «строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП становить три місяці з дня його виявлення… є помилковим висновок суду першої інстанції про те, що факт вчинення позивачем правопорушення було виявлено 27.03.2025… адміністративне стягнення було накладене відповідачем поза межами строку, встановленого ст. 38 КУпАП, у зв`язку з чим провадження в адміністративній справі підлягало закриттю на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.» У наведеній справі суд апеляційної інстанції визнав днем виявлення правопорушення день, коли органу фактично стало відомо про нього, а не день, яким орган оформив своє рішення, та скасував постанову територіального центру комплектування та соціальної підтримки із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Доводи відповідача про належне оповіщення позивача про виклик у розумінні пункту 41 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, на наведений висновок не впливають. Незалежно від того, чи вважати оповіщення здійсненим, визначений повісткою час явки залишається незмінним, а день, коли відповідач мав можливість установити прибуття або неприбуття позивача, визначається саме цим часом.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що днем виявлення правопорушення, поставленого позивачу у вину, є 06 січня 2026 року. Тримісячний строк, обчислений із цієї дати, сплив 06 квітня 2026 року, тоді як оскаржувану постанову винесено 08 травня 2026 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 38 КУпАП. Зазначена обставина є самостійною та достатньою підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною і її скасування із закриттям справи про адміністративне правопорушення на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП.
Встановлення судом закінчення строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, має самостійне правове значення та виключає необхідність надання судом остаточної оцінки іншим доводам позову щодо наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, оскільки після закінчення такого строку провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення № 296 від 08 травня 2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 25 500,00 гривень підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закриттю.
Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 400,00 гривень, що підтверджується договором про надання правової допомоги № 21/07/2-26 від 21 липня 2026 року, додатком № 1 до нього, актом приймання-передачі наданих послуг та квитанцією № KH7H-2408-TA0A-X18E від 21 липня 2026 року. Гонорар адвоката погоджено сторонами у фіксованому розмірі та сплачено в повному обсязі. Клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач не заявляв. Верховний Суд у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 826/2689/15 зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.Заявлений розмір витрат відповідає критеріям, визначеним частиною п`ятою статті 134 КАС України. Відповідно до частини першої статті 139 КАС України судові витрати позивача в загальному розмірі 12 932,48 гривні підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Відповідно до приписів ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 532,48 гривень.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 250, 255, 286 КАС України,
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 ), задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 296 від 08 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 25 500 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот) гривень.
Закрити справу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, щодо ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 12 932 (дванадцять тисяч дев`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок, з яких судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривень 48 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 ;
Представник позивача адвокат Мовмига Олег Вадимович, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса АДРЕСА_5 , тел. НОМЕР_4 ;
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 .
Суддя О. О. Костромітіна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua