Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №205/9393/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/9393/26

Номер провадження2-а/205/135/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року місто Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Костромітіної О.О.,

за участю секретаря судового засідання Шеремет В.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 702/2 від 30.10.2025 року мене, ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

Про існування вказаної постанови йому стало відомо виключно після того, як старшим державним виконавцем Другого правобережного відділу ДВС було винесено постанову від 09.07.2026 року про відкриття виконавчого провадження № 81420544 з примусового стягнення вказаного штрафу.

Він зареєстрований та постійно проживає у АДРЕСА_1 ; з 2005 р. перебуває на військовому обліку спочатку у Ленінському райвіськкоматі, а потім - у ІНФОРМАЦІЯ_2 . Саме тому ІНФОРМАЦІЯ_3 є органом, з яким здійснюється офіційна комунікація (зокрема, щодо реєстрації повідомлень про зміну облікових даних від мого роботодавця). Відповідач ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) діяв з перевищенням своїх владних повноважень. Відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_5 не мав жодних законних підстав складати відносно нього протокол та виносити постанову, оскільки він не відноситься до його територіальної юрисдикції.

Обов`язок перебувати на військовому обліку за місцем проживання є безумовним.

Вчинення процесуальних дій щодо особи територіальним центром, до юрисдикції якого ця особа не належить за місцем реєстрації/проживання, є фундаментальним порушенням встановленого порядку та підставою для скасування відповідних рішень.

Оскаржувана постанова винесена без всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

25.10.2025 року його було фактично затримано на території АДРЕСА_2 та примусово доставлено саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 . Того ж дня йому було видано направлення на проходження ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 . Однак виконати це направлення було фізично неможливо, оскільки ВЛК при обласному ТЦК не функціонувала. На його офіційне звернення щодо цього факту він отримав роз`яснення від обласного ТЦК (вих. № 415/16/111), що питання проходження ВЛК потрібно вирішувати за місцем обліку.

Більше того, позивач діяв виключно добросовісно: позивачем було своєчасно оновлено військово-облікові дані через державний застосунок «Резерв+» (дата актуалізації - 12.11.2025 р.), а також він має законне право на відстрочку від мобілізації як працівник освіти. Таким чином, у діях позивача відсутній умисел на ухилення від виконання військового обов`язку, а отже, і склад правопорушення за ст. 210-1 КУпАП.

Позивач, в супереч ст. 268 КУпАП, не отримував жодних повісток, викликів чи повідомлень про розгляд справи. Відповідачем не зібрано та не додано до матеріалів справи жодного належного доказу (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом адресата) про його сповіщення. Просте направлення листа (навіть якщо воно було) без підтвердження факту вручення не є належним сповіщенням. Це порушення позбавило позивача гарантованого Конституцією права на правову допомогу, подання доказів та заявлення клопотань.

Відповідно до ст. 289 КУпАП та ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня вручення такого рішення. Оскільки копію постанови позивачу не вручали, про її існування він дізнався лише з матеріалів виконавчого провадження 10 липня 2026 року, вважає причини пропуску строку поважними та просить його поновити.

Вважає, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 702/2 від 30.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 надав суду відзив на позов, в якому зазначив, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.25 жовтня 2025 року посадовими особами Відповідача доставлено ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки при перевірці уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 перебував без військовооблікового документа, про що позивач зазначає в своєму позові та не заперечує факт відсутності військовооблікового документа.

Того ж дня начальником групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення № 702/2 про адміністративне правопорушення відносно позивача, за яким при перевірці уповноваженою особою районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи поліцейським, під час проведення заходів мобілізації та/або дії воєнного стану, перебував без військовооблікового документу, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 210 КУпАП.

Позивачу було відомо про час і дату розгляду справи, однак позивачем розгляд справи було проігноровано, клопотання про перенесення дати розгляду від нього або його представника не надходило.

Справу про адміністративне правопорушення було розглянуто 30 жовтня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено Постанову № 702/2, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень.

Також зазначає, що наявність відстрочки не звільняє від обов`язку дотримання законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

На дату вчинення правопорушення діяв особливий період, тому позивач порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, оскільки при перевірці уповноваженою особою районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки перебував без військовооблікового документа, про що, позивач зазначає в своєму позові та не заперечує факт відсутності військовоблікового документа.

Виходячи з вищевикладеного просив суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заперечення на відзив в якому зазначив, що 25.10.2025 жодного протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього в його присутності не складалося. Позивачеві не роз`яснювалися права, передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, та не вручалося повідомлення про розгляд справи на 30.10.2025.

Відповідач надав суду лише протокол № 702/2 та рапорти зацікавлених осіб, не надавши жодного об`єктивного доказу(відеозапису з нагрудної камери).

Вважає, що доводи, наведені у відзиві відповідача є юридично неспроможними та суперечать закону. Відповідач як суб`єкт владних повноважень не виконав обов`язкових відеозаписів із бодікамер, не довів фактів відмови від підпису протоколу, складав документи за відсутності позивача ,порушив правила затримання та територіальну підсудність. Просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому виклав свою позицію щодо позовних вимог.

У зв`язку з неявкою сторін, фіксування судового засідання, технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 702/2 від 30.10.2025 року ОСОБА_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000 гривень.

В постанові зазначено, що громадянина ОСОБА_1 в порушення абз.1 ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» при перевірці уповноваженою особою районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи поліцейським, під час проведення заходів мобілізації та/або дії воєнного стану, перебував без військовооблікового документу, чим вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачено ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Діяння громадянина ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст. 210-1 КУпАП як порушення військовозобов`язаним законодавства про оборону мобілізаційну підготовку та мобілізацію, яке вчинено в особливий період.

Отже, судом встановлено, що в даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача, до адміністративної відповідальності, та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач зазначає, що копію вищевказаної постанови не отримував, а про її існування дізнався лише після того, як старшим державним виконавцем Другого правобережного відділу ДВС було винесено постанову від 09.07.2026 про відкриття виконавчого провадження № 81420544 з примусового стягнення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги обставини, викладені позивачем на обґрунтування заяви про визнання поважними причин пропуску строку звернення, суд визнає поважними причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та поновлює позивачу строк звернення до суду з даним позовом.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Принцип презумпції невинуватості передбачає, що всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.

Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Суд зазначає, що частиною 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання:

1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи;

2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення;

3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду;

4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали;

5)чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Системний аналіз вказаних норм дозволяє зробити висновок про те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного суду від 20.05.2020 справа №524/5741/16-а).

Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17 від 21.03.2019 року у справі за №489/1004/17 від 30.01.2020 року у справі за №308/12552/16-а.

Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Оскільки наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі за № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі за № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі за № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі за № 286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі за № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі за № 465/5145/16-а.

З копії постанови N 702/2 від 30.10.2025 року вбачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.

Про час і місце розгляду справи позивач не був повідомлений, надати пояснення та докази своєї невинуватості також не мав можливості. Позивача не ознайомлювали з його правами та обов`язками, не надавали можливості залучити адвоката для отримання правової допомоги. Вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідачем не надано доказів обізнаності позивача щодо наявності поштового відправлення, що спростовує доводи відповідача про належне оповідщення позивача про дату та час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальнсті.

Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право саме завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується тільки інформуванням особи про час та місце розгляду справи, але і дотриманням відповідного строку такого інформування.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17. У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Стаття 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Таким чином, з системного аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення. Особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Крім того, притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути правомірним результатом розгляду і вирішення справи про адміністративне правопорушення, якщо судом у встановленому законодавством порядку шляхом дослідження належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів буде встановлено факт вчинення діяння, що відповідно до чинного законодавства містить ознаки складу адміністративного правопорушення, а також вину особи у вчиненні такого діяння.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року введено воєнний стан, який було неодноразово продовжено і триває на теперішній час.

Згідно з Указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року оголошено проведення загальної мобілізації.

Частинами 1, 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржувана постанова не містить відомостей про сповіщення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього. Під час розгляду цієї справи відповідачем не було надано доказів належного сповіщення позивача. Отже, в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він не отримував жодних повісток, викликів чи повідомлень про розгляд справи. Відповідачем не зібрано та не додано до матеріалів справи жодного належного доказу (рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом адресата) про його сповіщення. Просте направлення листа (навіть якщо воно було) без підтвердження факту вручення не є належним сповіщенням. Це порушення позбавило його гарантованого Конституцією права на правову допомогу, подання доказів та заявлення клопотань. Дані твердження позивача відповідачем не спростовані.

Отже, судом встановлено, що відповідачем не було забезпечено дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та забезпечення реалізації особою, яка притягується до відповідальності, прав, визначених ст. 268 КУпАП, що у свою чергу позбавило позивача можливості участі в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що постанова №702/2 від 30.10.2025 року за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Відповідно до приписів ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_8 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 246, 250, 255, 286 КАС України,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 702/2 від 30.10.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665, 60 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_9 тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_10 ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_11 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_4 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

Третя особа Другий Правобережний відділ виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ел. пошта druh.prav.dvs@justdnipro.gov.ua, тел. 380567677291 адреса Україна, 49128, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Кондратюка Юрія, будинок 108, ЄДРПОУ 44896456.

Суддя О.О. Костромітіна