Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №202/2309/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/2309/26

Провадження № 2/202/3393/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 202/2309/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпра з позовою заявою до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області.

У позові просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею - 50,60 кв.м., житловою - 34,80 кв.м який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи справу № 202/2309/26 передано для розгляду судді Недобитюк Н.В., ухвалою якої відкрито тзагальне позовне провадження.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи у Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кравченко Наталії Сергіївни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) витребувано належним чином завірену копію спадкової справи № 74133642 (нотаріальний номер № 34/2025 від 28.05.2025 р.), яка заведена після смерті ОСОБА_2 .

Від представника відповідача Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області Малярчик Е.Е. 25.08.2026 надійшла заява, в якій просила розглянути справу без її участі та зазначила, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою відповідно до Довідки про взяття на облік ВПО з 28.07.2022 р № 1210-5001932002.

Відповідно до свідоцтва про шлюб УРСР зразку серії НОМЕР_1 , виданого Авдіївським міським бюро ЗАГС Донецької області 22.08.1970, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де також зазначається про зміну прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 ».

19.08.1981 за реєстраційним номером № 859 був укладений Договір дарування між ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де вказано, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , засвідченого Ясинуватською державною нотаріальною конторою 30.03.1963 року за реєстром № 535, зареєстрованому в Авдіївському Бюро технічної інвентаризації 09.04.1963 року за № 2468.

24.06.1981 був виданий технічний паспорт № 4671, на житловий домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна площа земельної ділянки 1274 кв.м., на якій розташований житловий будинок площа якого складає - 50,60 кв.м., житлова площа - 34.80 кв.м., кількість кімнат - 4.

Відповідно до Рішення Авдіївської міської ради за №6164-1835 від 08.10.2015 «Про перейменування вулиць та провулків міста Авдіївка» на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та заборону використання їх символіки» 09.04.2015 № 317-VIII, відповідності із законом України «Про присвоєння юридичним особам та об`єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, дат і назв історичних подій» від 24.05.2012 № 4865-VI, з урахуванням рекомендацій громадських обговорень та пропозицій депутатів міської ради, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», міська рада перейменувала вулиці, одна з яких « ОСОБА_6 » перейменована на на «Чепижного».

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим 13.07.1998, відповідно актового запису № 292, органом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), 12.071998 у віці 79 років померла мати спадкодавця ОСОБА_5 .

Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим 17.02.2025, відповідно актового запису № 715, органом державної реєстрації актів цивільного стану Департаментом адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради серії НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 78 років помер чоловік позивача ОСОБА_2 .

У шлюбі між позивачем та померлим є два сина: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 є спадкоємцями першої черги за законом після смерті померлого, тому, 15.02.2025 року звернулися до Приватного нотаріусу Кравченко Наталії Сергіївни Харківського міського нотаріального округу Харківської області.

ОСОБА_7 та Волков Ігор Валерійович. подали нотаріусу заяви про відмову від спадкування на користь своєї матері ОСОБА_1 .

Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 81334902 від 28.05.2025 зазначено відкриття спадщини Приватним нотаріусом Кравченко Н.С. за № 74133642, нотаріальний номер № 34/2025 від 28.05.2025 р., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , встановлено, що спадкодавцем житлового будинку є померлий ОСОБА_2 .

01.10.2025 за вих. № 146/02-31 Приватним нотаріусом Кравченко Н.С. Харківського міського нотаріального округу Харківської області була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: відмовлено позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно у зв`язку із відсутністю відомостей (інформації) про документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, які необхідні для вчинення нотаріальної дії.

З опису постанови про відмови у вчинені нотаріальної дії складеною приватним нотаріусом, вбачається наступне:

Нотаріусом шляхом безпосереднього доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно отримано інформацію № 445805398 від 01.01.2025 щодо зареєстрованих прав на зазначений житловий будинок, який не містив записів про наявність зареєстрованих прав. На запит нотаріуса від 28.05.2025 за № 96/02-14 до Авдіївської міської військової адміністрації Покровського району Донецької області про наявність або відсутність зареєстрованих прав на нерухоме майно станом на 01.01.2013 на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 , нотаріусом отримано відповідь за № 1468/01-21 від 30.05.2025 про неможливість надати запитувану інформацію через тимчасову окупацію міста Ясинувата Донецької області, в якому до квітня 2024 року в бюро технічної інвентаризації зберігались архівні справи на паперових носіях щодо об`єктів нерухомого майна, розташованих в місті Авдіївка. Таким чином, неможливо отримати інформацію про зареєстровані права станом на 01.01.2023 на будь-який об`єкт нерухомого майна, що розташований в місті Авдіївка.

Згідно спадкової справи 15.02.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 від прийняття спадщини відмовились у встановлений законом строк, про що надали заяву нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Кравченко Н.С.

Інформація про інші заяви про видачу Свідоцтва про право на спадщину, окрім заяви позивача ОСОБА_1 , не надходило.

До 01.01.2013 державну реєстрацію прав власності на об`єкт нерухомого майна, розташований у місті Авдіївка Донецької області, здійснювало Донецьке міське Бюро технічної інвентаризації Міністерства житлово-комунального господарства УРСР.

Право власності на житловий будинок було зареєстроване за спадкодавцем, що підтверджується відміткою (штампом) Донецького міського бюро технічної інвентаризації вищевказаному технічного паспорті від 24.11.1981 за реєстраційним номером № 2468 у реєстровій книзі № 464.

До квітня 2014 року архівні справи на паперових носіях щодо об?єктів нерухомого майна, розташованих у місті Авдіївка, зберігаються в БТІ в місті Ясинувата Донецької області. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України N? 1085-р від 07.11.2014 в місті Ясинувата (населеному пункті Донецького району) органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Зазначений населений пункт знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Отже, доступ до паперових носіїв інформації від БТІ на будь-який об?єкт нерухомого майна, розташований в місті Авдіївка, відсутній.

Ураховуючи наведене, зважаючи на неможливість вирішення спору в позасудовому порядку, позивач звернулася до суду.

Відповідно ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм правом та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (ч. 2 ст. 41 Конституції України).

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (частина 1 ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 ст. 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 ст. 16 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема визнання права (пункт 1 частини 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно роз`яснень наведених у пункті 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, що і виникло в ситуації Позивача.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року за № 1952-IV, що вступив в силу із змінами та доповненнями з 01.01.2013, функції державної реєстрації прав власності на нерухоме майно від реєстраторів бюро технічної інвентаризації перейшли до державних реєстраторів та нотаріусів.

Відповідно до частини 2 ст. 3 Закону 1952-IV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Частина четверта статті 3 Закону 1952-IV містить припис стосовно того, що будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті, у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.

Згідно частини 3 статті 3 Закону 1952-IV передбачено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1. Реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2. На момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

До 2013 року реєстрація права власності на житлові будинки проводилася Бюро технічної інвентаризації, із видачею про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі. Така реєстрація проводилася БТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (в якому реєструвалися виключно квартири, будинки, приміщення).

Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном.

Відповідно пункту 1 частини 1 ст.2 Закону 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

Складність у оформленні спадкових прав полягає у тому, що звернувшись до нотаріальної контори, позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю відомостей (інформації) про документи, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно, які необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Відповідно до ст.20 Закону 1952-IV, за державною реєстрацію має право звернутись власник або належним чином уповноважена особа.

Відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», з заявою про реєстрацію права власності до відділу реєстрації повинен звернутись власник, а оскільки він помер, у відповідності до частини 4 ст.25 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, тому заяву про реєстрацію права власності на житловий будинок загальною площею - 50,60 кв.м., житловою - 34,80 кв.м який розташований за адресою: АДРЕСА_1 подати не можливо.

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

У відповідності із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до п. 5 ст. 1268 ЦК України: «Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини».

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування» від 24.06.1983 року № 4 (із наступними змінами та доповненнями), якщо позивач в 6-місячний строк вступив у володіння або керування спадкоємним майном або його частиною, то суд по цих підставах розв`язує питання про визнання права на спадкоємне майно.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року N 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем. Такі випадки характерні для сільської місцевості, де право власності на житловий будинок за спадкодавцем підтверджується лише записом в погосподарській книзі сільської ради та тривалим фактом володіння цим майном особою, яка померла. Перші власники не оформляли документи на належне їм нерухоме майно та не реєстрували його в органах БТІ, а тому спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину і його право має бути визнано в судовому порядку. Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК України, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав й обов`язків (спадщини) від померлої фізичної особи (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Повно і всебічно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

У даній справі судовий збір сплачений позивачем при зверненні до суду. Судові витрати не підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 76-81, 258, 259, 264, 265, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право приватної власності в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 на житловий будинок загальною площею - 50,60 кв.м., житловою - 34,80 кв.м який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк складання судового рішення 30.09.2026.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ВІДПОВІДАЧ: Авдіївська міська військова адміністрація Покровського району Донецької області, ЄДРОПОУ 44000591, адреса: 86060, Донецька обл., м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 5.

Суддя Н. В. Недобитюк