Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/718/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/718/26

Провадження № 2/202/2539/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 07.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 797301193 на суму 9 000,00 грн. Договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV837PH, наданого на номер телефону, вказаний у Заявці на отримання грошових коштів в кредит, оформленій на офіційному сайті первісного кредитора www.moneyveo.ua. У подальшому суму кредиту було збільшено, у зв`язку з чим вона становить 13 500,00 грн.

Позивач зазначає, що право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором перейшло до нього внаслідок послідовного відступлення, а саме:

- 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 155 від 12.10.2021 року;

- 30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року;

- 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, на виконання якого сторони підписали Реєстр Боржників від 14.07.2025 року та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на день подання позовної заяви за ним обліковується заборгованість у загальному розмірі 37 499,88 грн, з яких: 9 676,34 грн – заборгованість по тілу кредиту; 27 823,54 грн – заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом; заборгованість за штрафними санкціями (пенею, штрафами) не нараховувалася.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 797301193 від 07.07.2021 року у розмірі 37 499,88 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 29 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.07.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 797301193, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 9 000,00 грн. Договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV837PH.

28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (фактор) укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 Договору факторингу). Відповідно до пункту 4.1 Договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги.

На виконання Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року сторони підписали Реєстр прав вимоги № 155 від 12.10.2021 року, за яким від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 797301193 від 07.07.2021 року, що підтверджується Витягом з Реєстру прав вимоги.

На підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» зі сторони ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги. Платіжних інструкцій або інших розрахункових документів на підтвердження оплати за вказаним договором факторингу позивачем до суду не надано.

30.10.2023 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, на виконання якого сторони підписали Реєстр прав вимоги № 1 від 30.10.2023 року. 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е, на виконання якого сторони підписали Реєстр Боржників від 14.07.2025 року та Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, договір факторингу за своєю правовою природою є оплатним договором, а передання фактором грошових коштів у розпорядження клієнта за плату є істотною умовою такого договору та невід`ємною складовою факторингової операції. Відповідно, доказом виконання договору факторингу і, як наслідок, доказом набуття фактором права грошової вимоги є не лише сам договір та реєстр прав вимоги, а й документи, що підтверджують здійснення відповідної оплати.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем до позову додано договори факторингу про відступлення права вимоги, витяги з реєстрів прав вимоги, які містять дані за кредитним договором. В той же час позивачем не надано доказів на підтвердження оплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеним між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», при тому, що договір факторингу за своєю природою є платним.

Наданий позивачем Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 року за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року таким доказом не є.

Так, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05 березня 2019 року у справі № 910/1389/18 зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках – рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги також не підтверджує факту здійснення оплати, оскільки за своїм змістом фіксує предмет та обсяг відступлення, а не проведення розрахунків між сторонами.

Таким чином, факт передання ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» грошових коштів у розпорядження ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року належними та допустимими доказами не підтверджений, а отже не доведено і набуття ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 797301193 від 07.07.2021 року.

За змістом статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Особа не може передати іншій особі більше прав, ніж має сама.

Оскільки ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» не набуло права грошової вимоги до відповідача, воно не могло і відступити таке право ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за Договором факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 року, а останнє, відповідно, – позивачу за Договором факторингу № 11/07/25-Е від 11.07.2025 року.

Наявність платіжних інструкцій на підтвердження оплати за другим та третім договорами факторингу зазначеного не спростовує, оскільки розрив у ланцюгу відступлення відбувся на першому його етапі, а подальші відступлення не можуть створити право вимоги, яке не було набуте попереднім кредитором.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно з частиною третьою цієї статті кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не доведено набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 797301193 від 07.07.2021 року, він не є належним кредитором у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги про стягнення заборгованості за цим договором задоволенню не підлягають.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про недоведеність набуття позивачем права вимоги до відповідача, інші доводи позивача, у тому числі щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості, не мають правового значення для вирішення цієї справи.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові – на позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко