Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/4187/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4187/26

Провадження № 2/202/4247/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 13.10.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3234407500-134344, за умовами якого позичальнику перераховано на рахунок банківської картки грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн. Дата видачі кредиту – 13.10.2021 року, дата повернення кредиту – 27.10.2021 року (включно), термін користування кредитом – 14 діб. Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом та нараховується за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у підпункті 2.3 Договору.

Крім того, 01.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75118822, за умовами якого позикодавець зобов`язався передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язалася повернути таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Загальний розмір наданої позики становить 2 000,00 грн, процентна ставка (базова, фіксована) становить 1,99 % за кожен день користування позикою.

Обидва Договори укладено в електронній формі шляхом заповнення відповідачем заяви про надання (отримання) кредиту на сайті кредитодавця з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої кредитодавцем перераховано грошові кошти.

Позивач зазначає, що право вимоги за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року перейшло до нього внаслідок послідовного відступлення: 15.02.2022 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 15-02_22, а 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» – договір № 10-01_2023.

Право вимоги за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року перейшло до позивача внаслідок такого ж послідовного відступлення: 22.02.2022 року між ТОВ «АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 22_02_2022, а 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» – договір № 10-01_2023.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на день формування позовної заяви за нею обліковується заборгованість за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року у розмірі 8 713,00 грн, з яких:

- 1 500,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 210,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- 7 003,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами згідно з Кредитним договором (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості),

та заборгованість за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року у розмірі 6 005,37 грн, з яких:

- 2 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту);

- 4 005,05 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги;

- 0,32 грн – нараховані 3 % річних.

Заборгованість за пенею та/або штрафами, за комісіями та інфляційні збитки позивачем не нараховувалися. Загальний розмір заборгованості за обома Договорами становить 14 718,37 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за вказаними Договорами у розмірі 14 718,37 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою суду від 14 травня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.10.2021 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3234407500-134344, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1 500,00 грн. Дата видачі кредиту – 13.10.2021 року, дата повернення кредиту – 27.10.2021 року (включно), термін користування кредитом – 14 діб. Плата за користування кредитом встановлена в розмірі 1,95 % за кожен день користування кредитом та нараховується за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у підпункті 2.3 Договору.

Судом також встановлено, що 01.09.2021 року між ТОВ «АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 75118822, за умовами якого позичальнику надано позику у розмірі 2 000,00 грн зі сплатою процентів за базовою фіксованою ставкою 1,99 % за кожен день користування позикою.

Обидва Договори укладено в електронній формі; відповідно до пунктів 9.2, 9.3 Договору № 3234407500-134344 договір підписується за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який має юридичну силу власноручного підпису. Кредитодавці свої зобов`язання виконали, перерахувавши відповідачу кредитні кошти на рахунок банківської картки, що підтверджується квитанціями та довідками, наявними в матеріалах справи.

15.02.2022 року між ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 15-02_22 про відступлення права вимоги, а 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» – договір № 10-01_2023, за якими до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року.

22.02.2022 року між ТОВ «АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір № 22_02_2022 про відступлення права вимоги, а 10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» – договір № 10-01_2023, за якими до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року.

Передачу прав вимоги на кожному етапі підтверджено витягами з реєстрів боржників, які містять дані за відповідними договорами, а оплату за договорами відступлення – платіжними документами, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 8 713,00 грн, з яких: 1 500,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 210,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 7 003,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами згідно з Кредитним договором з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості. За Договором № 75118822 від 01.09.2021 року заборгованість становить 6 005,37 грн, з яких: 2 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 4 005,05 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0,32 грн – нараховані 3 % річних.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Дослідивши подані позивачем докази, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено перехід права вимоги за обома Договорами на кожному етапі їх відступлення, у зв`язку з чим позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за Договорами зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року у розмірі 1 500,00 грн та за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року у розмірі 2 000,00 грн, а також заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги за вказаними Договорами у розмірі 210,00 грн та 4 005,05 грн відповідно є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами згідно з Кредитним договором з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року у розмірі 7 003,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом наведеної норми проценти за користування кредитом (позикою) є платою за користування грошовими коштами, право на одержання якої обумовлене фактом користування кредитними коштами в межах строку, погодженого сторонами у договорі.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Судом встановлено, що умовами Договору № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року сторони чітко визначили строк користування кредитом – 14 діб, а саме з 13.10.2021 року (дата видачі кредиту) по 27.10.2021 року (дата повернення кредиту, включно). Плата за користування кредитом у розмірі 1,95 % за кожен день користування нараховується за фактичну кількість днів користування кредитом, визначену у підпункті 2.3 Договору, тобто в межах вказаного строку.

Отже, після спливу визначеного Договором строку користування кредитом, тобто після 27.10.2021 року, право кредитодавця на нарахування процентів за користування кредитом за встановленою Договором ставкою припинилося. Наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання після цієї дати визначаються статтею 625 ЦК України, а не умовами Договору про плату за користування кредитом.

Заявлена до стягнення сума 7 003,00 грн нарахована позивачем з моменту відступлення права вимоги, тобто після 15.02.2022 року, і в будь-якому разі за період, що настав після закінчення строку дії Договору. Такі проценти не могли нараховуватися ані первісним кредитором – ТОВ «ФК «ІНКАСО ФІНАНС», ані будь-ким із наступних кредиторів.

Крім того, відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Оскільки первісний кредитор права на нарахування процентів за користування кредитом після 27.10.2021 року не мав, таке право не могло перейти і до наступних кредиторів, у тому числі до позивача.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 7 003,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення нарахованих 3 % річних за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року у розмірі 0,32 грн суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що 3 % річних у розмірі 0,32 грн нараховані за період, що передував 24 лютого 2022 року, тобто до початку періоду, протягом якого позичальник звільняється від відповідальності за статтею 625 ЦК України.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3 % річних у розмірі 0,32 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 7 715,37 грн, а саме: за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року – 1 710,00 грн, з яких 1 500,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) та 210,00 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року – 6 005,37 грн, з яких 2 000,00 грн заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 4 005,05 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги та 0,32 грн нараховані 3 % річних.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги, копію акта про надання юридичної допомоги та копію платіжного доручення на суму 9 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а також суттєве перевищення заявленого гонорару над ціною позову, а тому гонорар в 9 000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (7 715,37 грн / 14 718,37 грн) * 2 662,40 грн = 1 395,63 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 3234407500-134344 від 13.10.2021 року в розмірі 1 710,00 грн (одна тисяча сімсот десять гривень), з яких: 1 500,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 210,00 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за Договором № 75118822 від 01.09.2021 року в розмірі 6 005,37 грн (шість тисяч п`ять гривень тридцять сім копійок), з яких: 2 000,00 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 4 005,05 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 0,32 грн – нараховані 3 % річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 395,63 грн (одна тисяча триста дев`яносто п`ять гривень шістдесят три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень), а всього 4 395,63 грн (чотири тисячі триста дев`яносто п`ять гривень шістдесят три копійки).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко