Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №205/18435/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Суд: Індустріальний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 22 вересня 2026 р.

Справа: №205/18435/25

Суддя: Доценко С. І.

Справа № 205/18435/25

Провадження № 2/202/3764/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 03.06.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22035000514557, який складається з публічної частини, розміщеної на офіційному веб-сайті банку https://creditdnepr.com.ua/, та індивідуальної частини, що разом становлять єдиний Кредитний договір.

За умовами Кредитного договору банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов`язання у порядку, встановленому Договором. Кредит надається у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, відкритим у банку; операції використання кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки). Цільове призначення кредиту – на споживчі потреби; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується на строкову заборгованість за кредитом.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим 28.03.2024 року згідно з умовами Договору факторингу № 28/03/24 АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (код ЄДРПОУ 14352406) відступило право вимоги за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС», яке відповідно набуло право вимоги до відповідача.

Згідно з Договором факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 44 989,40 грн, з яких:

- 26 111,05 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 8,05 грн – заборгованість по відсотках;

- 18 870,30 грн – заборгованість по комісії.

Позивач також зазначає, що на адресу відповідача, вказану в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» до ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» із зазначенням інформації про порядок погашення заборгованості за Кредитним договором, проте заборгованість погашена не була.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року у розмірі 44 989,40 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.06.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 22035000514557, який складається з публічної частини, розміщеної на офіційному веб-сайті банку, та індивідуальної частини і за своєю суттю є договором приєднання.

За умовами Кредитного договору банк зобов`язався надати клієнту кредит у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, відкритим у банку, а клієнт зобов`язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії) та належним чином виконати інші зобов`язання за Договором. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за ним.

Підписанням Кредитного договору відповідач підтвердила, що самостійно ознайомилася з інформацією на офіційному сайті банку, необхідною для отримання споживчого кредиту, та усвідомлено прийняла рішення щодо укладення цього Кредитного договору, а також що банк надав їй у письмовій формі актуальний на дату укладення Кредитного договору Паспорт споживчого кредиту та всю передбачену чинним законодавством України інформацію про умови кредитування.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, надавши відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії, що підтверджується виписками по особовому рахунку про рух коштів та деталізованим розрахунком за кредитним договором № 22035000514557, наявними в матеріалах справи.

Відповідач своїх зобов`язань за Кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим за нею утворилася заборгованість.

28.03.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 28/03/24, за умовами якого банк відступив ТОВ «ЦИКЛ ФІНАНС» права вимоги до боржників, у тому числі право вимоги до відповідача за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року. Передачу права вимоги підтверджено Витягом з додатку до Договору факторингу № 28/03/24, а оплату за цим договором – доказами оплати за Договором факторингу № 28/03/24, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до Договору факторингу № 28/03/24 від 28.03.2024 року та наданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року становить 44 989,40 грн, з яких: 26 111,05 грн – заборгованість по тілу кредиту; 8,05 грн – заборгованість по відсотках; 18 870,30 грн – заборгованість по комісії. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати та 3 % річних позивачем не нараховувалися та до стягнення не заявлені.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема банківське обслуговування. За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно з частинами першою, другою статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що Договір факторингу № 28/03/24 укладено 28.03.2024 року, тобто після укладення Кредитного договору № 22035000514557 від 03.06.2021 року, стягнення заборгованості за яким є предметом цього спору, а отже право грошової вимоги до відповідача було наявним на момент його відступлення. Позивачем надано договір факторингу, витяг з додатку до нього, що містить дані за кредитним договором, а також докази оплати за договором факторингу, у зв`язку з чим факт набуття позивачем права вимоги до відповідача є доведеним.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за Кредитним договором зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 26 111,05 грн та заборгованості по відсотках у розмірі 8,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії у розмірі 18 870,30 грн суд зазначає наступне.

Умовами Кредитного договору № 22035000514557 від 03.06.2021 року передбачено, що клієнт зобов`язується сплатити плату за кредит, яка складається з процентів та комісій, і позивач просить стягнути з відповідача 18 870,30 грн заборгованості по комісії за обслуговування кредиту.

Проте позивачем не надано доказів на підтвердження того, за які саме послуги по обслуговуванню кредиту ці кошти були нараховані. У первісному кредитному договорі не деталізовано, які саме послуги надаються клієнту при щомісячному обслуговуванні кредиту та яка їх економічна сутність, що унеможливлює перевірку обґрунтованості нарахування комісії.

Згідно з постановою Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд визнав незаконним та нікчемним стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Суд дійшов висновку, що банк не має права стягувати плату за послуги, при наданні яких він діє у власних інтересах (ведення супроводжуючих справ, облік заборгованості або розрахунково-касове обслуговування кредиту, тощо).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року в загальному розмірі 26 119,10 грн, з яких: 26 111,05 грн – заборгованість по тілу кредиту; 8,05 грн – заборгованість по відсотках.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: копію Договору № 43453613 від 02.01.2025 року про надання правової допомоги, копію Додаткової угоди № 22035000514557 до вказаного Договору, копію Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом, детальний опис виконаних робіт адвокатом, копію ордера про надання правничої допомоги, а також копії посвідчення та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 5 000,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (26 119,10 грн / 44 989,40 грн) * 2 422,40 грн = 1 406,35 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) заборгованість за Кредитним договором № 22035000514557 від 03.06.2021 року в розмірі 26 119,10 грн (двадцять шість тисяч сто дев`ятнадцять гривень десять копійок), з яких: 26 111,05 грн – заборгованість по тілу кредиту; 8,05 грн – заборгованість по відсотках.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИКЛ ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 43453613, місцезнаходження: 04112, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 406,35 грн (одна тисяча чотириста шість гривень тридцять п`ять копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень), а всього 4 406,35 грн (чотири тисячі чотириста шість гривень тридцять п`ять копійок).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua