Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/3388/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3388/26

Провадження № 2/202/3819/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 12.03.2021 року між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000498232, який складається з публічної частини – Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», розміщеного на офіційному сайті банку, та індивідуальної частини, якою є вказаний кредитний договір.

Кредитний договір та документи до нього укладено в паперовій формі у відділенні банку шляхом підписання з боку клієнта власноручним підписом, а з боку банку – шляхом нанесення типографськими засобами відбитка печатки банку та підпису уповноваженої особи банку (факсиміле), з чим відповідач погодилася, про що вказано в розділі 3 Кредитного договору.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору банк зобов`язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування на поточні потреби в сумі 27 823,49 грн, а клієнт зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом. Строк кредитування становить 24 місяці з дня укладення договору, кінцева дата повернення кредиту – 12.03.2023 року. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість – 0,001 % річних, на прострочену заборгованість за кредитом – 56,0 % річних. Щомісячна комісія за обслуговування кредитної заборгованості погоджена сторонами у відсотках від суми кредиту, її розмір встановлений у певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.

Позивач зазначає, що банк свої зобов`язання виконав та зарахував на банківський поточний рахунок клієнта грошові кошти в сумі 27 823,49 грн, з яких сплатив на рахунок ПрАТ «УАСК АСКА-ЖИТТЯ» страховий платіж від імені клієнта в сумі 5 385,19 грн. Натомість відповідач виконала свої зобов`язання з повернення суми кредиту та оплати нарахованих комісій лише частково, сплативши банку 18 136,30 грн; останній платіж проведено 02.12.2021 року.

Позивач також зазначає, що у зв`язку з початком війни на підставі самостійного рішення банку з 01.03.2022 року були запроваджені «кредитні канікули», умови яких передбачали перенесення строку платежів на погашення суми основного боргу на майбутні періоди, у зв`язку з чим кінцевий строк виконання зобов`язань з повернення основного боргу сплив 13.07.2023 року. Кінцевий розмір заборгованості зі сплати комісії сформувався 12.03.2023 року, після чого банк нарахування щомісячної комісії за обслуговування кредиту не здійснював.

Станом на 13.07.2023 року за відповідачем сформувалася заборгованість у розмірі 40 988,76 грн, а саме:

- 22 662,44 грн – залишок простроченого кредиту;

- 18 326,32 грн – залишок прострочених комісій.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (клієнт) та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» (фактор) укладено договір факторингу № 11/04/24, за умовами якого фактор набув права грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за кредитним договором № 22034000498232 від 12.03.2021 року.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 40 988,76 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 7 200,00 грн.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12.03.2021 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22034000498232, який складається з публічної частини (Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО») та індивідуальної частини і за своєю суттю є договором приєднання. Договір укладено в паперовій формі у відділенні банку та підписано відповідачем власноручно.

За умовами пунктів 1.1, 1.2 Кредитного договору банк надав відповідачу кредит у сумі 27 823,49 грн строком на 24 місяці з кінцевою датою повернення 12.03.2023 року, зі сплатою процентів за фіксованою ставкою 0,001 % річних на строкову заборгованість та 56,0 % річних на прострочену заборгованість за кредитом, а також щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості, погодженої у відсотках від суми кредиту в певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Кредитного договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. У розділі 4 Договору наведено графік платежів та розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта і реальної річної процентної ставки.

При укладенні Кредитного договору банком доведено до відома відповідача інформацію про умови кредитування, розмір реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартість кредиту, її ознайомлено з Паспортом споживчого кредиту, що підтверджується власноручним підписом відповідача під текстом Кредитного договору та Паспорта споживчого кредиту.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, зарахувавши на поточний рахунок відповідача грошові кошти в сумі 27 823,49 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку клієнта, наявною в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов`язання виконала лише частково, сплативши банку 18 136,30 грн; останній платіж проведено 02.12.2021 року. З 01.03.2022 року банком були запроваджені «кредитні канікули», у зв`язку з чим кінцевий строк виконання зобов`язань з повернення основного боргу сплив 13.07.2023 року, а кінцевий розмір заборгованості зі сплати комісії сформувався 12.03.2023 року.

Відповідно до Розрахунку заборгованості за кредитним договором № 22034000498232 від 12.03.2021 року, сформованого АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» станом на 10.04.2024 року, заборгованість відповідача становить 40 988,76 грн, з яких: 22 662,44 грн – залишок простроченого кредиту; 18 326,32 грн – залишок прострочених комісій. Неустойка (штраф, пеня), інфляційні втрати та 3 % річних позивачем не нараховувалися та до стягнення не заявлені.

11.04.2024 року між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 11/04/24, за умовами якого фактор набув права грошової вимоги до боржників. Оформлення відступлення права вимоги відбулося шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі прав вимоги від 11.04.2024 року, Акту приймання-передачі Реєстру боржників від 11.04.2024 року та Витягу з Переліку прав грошових вимог, переданих відповідно до договору факторингу, згідно з якими до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 22034000498232 від 12.03.2021 року. Оплату за договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією № 18 від 11.04.2024 року.

ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» є фінансовою установою та має ліцензію на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, зокрема з надання послуг з факторингу, що підтверджується Витягом з Державного реєстру фінансових установ.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться, зокрема банківське обслуговування. За змістом частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, та якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір укладається у письмовій формі; кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про споживче кредитування» відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що договір факторингу укладено 11.04.2024 року, тобто після укладення кредитного договору № 22034000498232 від 12.03.2021 року, стягнення заборгованості за яким є предметом цього спору, а отже право грошової вимоги до відповідача було наявним на момент його відступлення. Позивачем надано договір факторингу, акти приймання-передачі прав вимоги та Реєстру боржників, витяг з переліку прав грошових вимог, що містить дані за кредитним договором, а також платіжну інструкцію на підтвердження оплати, у зв`язку з чим факт набуття позивачем права вимоги до відповідача є доведеним.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за Кредитним договором зобов`язання, а саме не здійснила повернення кредитних коштів у визначений договором строк, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення залишку простроченого кредиту у розмірі 22 662,44 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення залишку прострочених комісій у розмірі 18 326,32 грн суд зазначає наступне.

Умовами Кредитного договору № 22034000498232 від 12.03.2021 року передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості, погоджену сторонами у відсотках від суми кредиту, розмір якої встановлений у певних змінюваних ставках за різні періоди строку кредитування, і позивач просить стягнути з відповідача 18 326,32 грн заборгованості за такою комісією.

Проте позивачем не надано доказів на підтвердження того, за які саме послуги по обслуговуванню кредиту ці кошти були нараховані. У первісному кредитному договорі не деталізовано, які саме послуги надаються клієнту при щомісячному обслуговуванні кредиту та яка їх економічна сутність, що унеможливлює перевірку обґрунтованості нарахування комісії.

Згідно з постановою Верховного Суду від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд визнав незаконним та нікчемним стягнення щомісячної комісії за обслуговування кредиту.

Суд дійшов висновку, що банк не має права стягувати плату за послуги, при наданні яких він діє у власних інтересах (наприклад, ведення супроводжуючих справ, облік заборгованості або розрахунково-касове обслуговування кредиту).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 22034000498232 від 12.03.2021 року в розмірі 22 662,44 грн, що становить залишок простроченого кредиту.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання професійної правничої допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц зроблений висновок про те, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такий висновок зазначений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року, справа № 826/1216/16, провадження № 11-562ас18, у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року, справа № 301/1894/17.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано: копію договору про надання правничої допомоги № 1/04 від 01 квітня 2024 року, укладеного з Адвокатським об`єднанням «АЛЬЯНС ДЛС», з додатками, копію Реєстру боржників, копію акту про надані послуги з професійної правничої допомоги, копію ордера представника позивача та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, вирішуючи питання витрат на правничу допомогу, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційність, співмірність) та факти на підтвердження таких критеріїв (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг тощо).

Суд вважає зазначену справу такою, що є невеликої складності, тому що вона є типовою з усталеною судовою практикою. В справі заявлено одного позивача та відповідача. Справа розглянута в спрощеному провадженні без участі сторін.

Суд, проаналізувавши обсяг наданих послуг, а також беручи до уваги невелику складність справи, яка є типовою, обсяг виконаної роботи адвокатом, дійшов висновку, що заявлений гонорар не відповідає принципу розумності, співмірності та пропорційності, враховуючи невелику складність справи, типовість заявлених позовних вимог, що не потребує великої кількості часу для складання позовної заяви, справа розглядалась в спрощеному провадженні без участі представника позивача, а тому гонорар в 7 200,00 грн не є обґрунтованим та не відповідає принципу розумності та співмірності.

Тому, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, з урахуванням викладених обставин, суд вважає суму в розмірі 3 000,00 гривень співмірним відшкодуванням за надану правничу допомогу.

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (22 662,44 грн / 40 988,76 грн) * 2 662,40 грн = 1 472,03 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43575686, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) заборгованість за кредитним договором № 22034000498232 від 12.03.2021 року в розмірі 22 662,44 грн (двадцять дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок чотири копійки), що становить залишок простроченого кредиту.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «САНФОРД КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи 43575686, місцезнаходження: 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, 5-й поверх, приміщення 68, 69) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 472,03 грн (одна тисяча чотириста сімдесят дві гривні три копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн (три тисячі гривень), а всього 4 472,03 грн (чотири тисячі чотириста сімдесят дві гривні три копійки).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко