Рішення від 22 вересня 2026 р. у справі №202/3245/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/3245/26

Провадження № 2/202/3774/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі судді Доценко С.І., за участю секретаря судового засідання Тарасової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що 02.01.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1996004, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 600,00 грн строком на 360 днів, із фіксованим типом процентної ставки та періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 15 днів. Згідно з пунктами 1.5.1–1.8.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1 % в день та застосовується у межах строку кредиту; мета отримання кредиту – споживчі (особисті) потреби.

Перед укладенням Договору первинним кредитором здійснено віддалену ідентифікацію відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Відповідно до пункту 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 .

Пунктами 6.4–6.4.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом споживач зобов`язаний сплатити товариству штраф у розмірі 1 890,00 грн на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 378,00 грн починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

11.01.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду до Договору № 1996004, за умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 1 500,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту склав 14 100,00 грн, а розмір штрафу за пунктами 6.4.1, 6.4.2 Договору змінено на 2 115,00 грн на 4 (четвертий) день невиконання та/або неналежного виконання та 423,00 грн починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1, за умовами якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні Договору (пункт 2.1 Договору факторингу). Відповідно до пункту 3.1.3 Договору факторингу право вимоги переходить до фактора після підписання сторонами цього Договору, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі Реєстру Боржників в електронному вигляді, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за кредитними договорами.

Позивач зазначає, що відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 26.11.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 48 221,89 грн, з яких:

- 14 099,89 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 27 072,00 грн – заборгованість за відсотками;

- 7 050,00 грн – штраф.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 1996004 від 02.01.2025 року та Додатковою угодою до нього від 11.01.2025 року у розмірі 48 221,89 грн, а також судові витрати у розмірі 2 914,58 грн, які складаються з 2 662,40 грн судового збору та 252,18 грн витрат, понесених позивачем внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу.

Ухвалою суду від 14 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, натомість у матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк не скористався, будь-яких заяв/клопотань до суду від нього не надходило.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

При таких обставинах, враховуючи позицію представника позивача, судом проведено заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.01.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 1996004, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 600,00 грн строком на 360 днів зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 1 % в день. Перед укладенням Договору первинним кредитором здійснено віддалену ідентифікацію відповідача, що підтверджується довідкою про ідентифікацію та анкетою клієнта, наявними в матеріалах справи.

11.01.2025 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 1996004, якою суму кредиту збільшено на 1 500,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредиту склав 14 100,00 грн, а також змінено розміри штрафу, передбаченого підпунктами 6.4.1, 6.4.2 Договору. Дата надання частини кредиту – 11.01.2025 року. Одночасно відповідачу надано Паспорт споживчого кредиту щодо збільшення суми кредиту.

ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» свої зобов`язання за Договором виконало в повному обсязі, надавши позичальнику кредит у розмірі 14 100,00 грн, що підтверджується доказами про перерахунок коштів, які містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК» (код ЄДРПОУ 44103264), що надає послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, та листом вказаного товариства, наявними в матеріалах справи.

26.11.2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» укладено Договір факторингу № 261125/1, на виконання умов якого складено Реєстр боржників в електронному вигляді, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1996004 від 02.01.2025 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших передбачених договором платежів, боржником за яким є ОСОБА_1 . Оплату за Договором факторингу підтверджено платіжною інструкцією кредитового переказу коштів, а передачу прав вимоги – витягом з реєстру прав вимог № 1.

Відповідач своїх зобов`язань за Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 1996004 від 02.01.2025 року станом на 26.11.2025 року за нею обліковується заборгованість у розмірі 48 221,89 грн, з яких: 14 099,89 грн – заборгованість по тілу кредиту; 27 072,00 грн – заборгованість за відсотками; 7 050,00 грн – штраф. Пеня, інфляційні втрати та 3 % річних позивачем не нараховувалися та до стягнення не заявлені.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (пункт 12 частини першої статті 3 цього Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Згідно з частиною шостою цієї статті відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону, або вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит укладається у письмовій формі, у тому числі шляхом створення електронного документа згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). У частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 516 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Верховний Суд у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що Договір факторингу № 261125/1 укладено 26.11.2025 року, тобто після укладення Кредитного договору № 1996004 від 02.01.2025 року, стягнення заборгованості за яким є предметом цього спору, а отже право грошової вимоги до відповідача було наявним на момент його відступлення. Позивачем надано договір факторингу, витяг з реєстру прав вимог, що містить дані за кредитним договором, а також докази оплати за договором факторингу, у зв`язку з чим факт набуття позивачем права вимоги до відповідача є доведеним.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач належним чином не виконала взяті на себе за Кредитним договором зобов`язання, а саме не здійснила повернення кредитних коштів та не сплатила проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення заборгованості по тілу кредиту у розмірі 14 099,89 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 27 072,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 7 050,00 грн, нарахований на підставі пунктів 6.4–6.4.2 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди від 11.01.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування, є те, що з 24.02.2022 по цей час в Україні діє воєнний стан.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (згідно з висновками у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, пр. 61-8279св23).

Судом встановлено, що Кредитний договір № 1996004 укладено 02.01.2025 року, а Додаткову угоду до нього – 11.01.2025 року, тобто під час дії воєнного стану, і в цей же період відповідачем допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, за яке позивачем нараховано штраф.

Оскільки пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України позичальника звільнено від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання на період дії воєнного стану, а нарахована неустойка підлягає списанню кредитодавцем, вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 7 050,00 грн є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором № 1996004 від 02.01.2025 року та Додатковою угодою до нього від 11.01.2025 року в загальному розмірі 41 171,89 грн, з яких: 14 099,89 грн – заборгованість по тілу кредиту; 27 072,00 грн – заборгованість за відсотками.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі = (41 171,89 грн / 48 221,89 грн) * 2 662,40 грн = 2 273,16 грн.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Позивачем понесено витрати у розмірі 252,18 грн на відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, що є обов`язком позивача згідно з частиною першою статті 177 ЦПК України.

За правилом пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані витрати у розмірі = (41 171,89 грн / 48 221,89 грн) * 252,18 грн = 215,31 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601) заборгованість за Кредитним договором № 1996004 від 02.01.2025 року та Додатковою угодою до Договору № 1996004 від 11.01.2025 року в розмірі 41 171,89 грн (сорок одна тисяча сто сімдесят одна гривня вісімдесят дев`ять копійок), з яких: 14 099,89 грн – заборгованість по тілу кредиту; 27 072,00 грн – заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м. Київ, Печерський район, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, оф. 601) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 273,16 грн (дві тисячі двісті сімдесят три гривні шістнадцять копійок) та витрати, понесені у зв`язку з відправленням копії позовної заяви з додатками відповідачу, в розмірі 215,31 грн (двісті п`ятнадцять гривень тридцять одна копійка), а всього 2 488,47 грн (дві тисячі чотириста вісімдесят вісім гривень сорок сім копійок).

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Індустріальний районний суд міста Дніпра (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 23 вересня 2026 року.

Сторони можуть отримати інформацію щодо даної справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України або в підсистемі «Електронний суд».

Суддя С. І. Доценко