Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №208/5115/26 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/5115/26

провадження № 2/208/4679/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам`янське в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 208/5115/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мотуз О.В. який діє в інтересах ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав до Заводського районного суду міста Кам`янського позов до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди.

Згідно до позовних вимог просить:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійних захворювань суму грошових коштів у розмірі 300000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу, а саме з 06 липня 2009 року по 31 жовтня 2014 року, з 17 березня 2015 року по 28 січня 2026 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».

28 січня 2026 року позивача звільнено з роботи.

За час роботи на підприємстві Відповідача Позивач набув хронічних професійних захворювань.

Пунктом 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 02 лютого 2026 року, затвердженого т.в.о начальника Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у Позивача професійних захворювання: - хронічний бронхіт ІІ с., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., помірне зниження слуху.

Пунктом 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньо забезпеченістю засобами індивідуального захисту під пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії вуглецю, пил-викопне вугілля і вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% (15%): фактична величина 31,4 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3. Пил переважно фіброгенної дії вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 до 10% (5,8%): фактична величина 28,8 мг/м3 при нормативному значенні 4 мг/м3.Тривалість дії упродовж зміни 80-83,3%; Виробничий шум: фактична величина– 74,9-82 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26/138/В від 26 березня 2026 року позивачу було встановлено 50 % втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок професійних захворювань.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1062, випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 170 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1644 (копії додаються).

У зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування.

Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Згідно до ч.2 ст. 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України встановлено, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтись також за зареєстрованим місцем проживання або перебування позивача.

Згідно до відповіді № 2682766 від 01.05.2026 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса реєстрації: Запорізька область, місто Запоріжжя, Північне шосе, вулиця Теплична, буд. 22Б/1, кабінет 6.

Як вбачається із відповіді № 2682775 від 01.05.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі № 208/5115/26 за правилами спрощеного провадження та призначено судове засідання.

18.05.2026 року представником позивача - адвокатом Мотуз О.В. надано змінену редакцію позовної заяви в якій уточнно мотивування позову в частині оподаткування суми моральної шкоди.

19.05.2026 року представник відповідача ПАТ «ШУ «Покровське» - адвокат Рабко Т.О. подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування відзиву на позовну заяву зазначає, що до моменту перевлаштування на підприємство відповідача досить тривалий час (майже 7 років) позивач працював у підземних умовах у інших роботодавців.

Робота позивача за списком № 1, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, сама по собі передбачає, що це роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, де рівень впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань. Тобто, позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Позивач, знаючи про погіршення стану свого здоров`я свідомо погіршував його стан.

Зазначає, що позивач приховував від роботодавців реальний стан свого здоров`я, тому в даному випадку робота у шкідливих умовах була власним вибором позивача. Якщо б позивач своєчасно повідомив про реальний стан свого здоров`я Роботодавців, то можна було уникнути розвитку професійного захворювання. Слід врахувати, що матеріали справи не містять доказів, що позивач просив змінити йому умови праці, а роботодавець йому відмовив. Матеріали справи не містять доказів незгоди позивача з результатами щорічних медичних оглядів щодо визнання його придатним до роботи чи вчинення дій по оскарженню результатів медогляду.

Зазначає, що професійна втрата працездатності встановлена позивачу 26.03.2026, а звернення до суду відбулося 27.04.2026, тобто всього через місяць, що фактично свідчить, що моральні страждання не можуть бути тривалими у цьому випадку. Крім того, позивачу встановлена дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.04.2027, що підтверджує той факт, що лікарі не виключають імовірність покращення стану здоров`я позивача.

Зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2000 № 1662 затверджено перелік професійних захворювань. Вказаний перелік не містить діагнозу: - «респіраторні порушення при інших хворобах, кваліфікованих в інших рубриках (J99.8)». Враховуючи зазначене, це захворювання не можна віднести до професійних.

Визначаючи розмір (суму) моральної шкоди, позивач виходить з наступного ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 55%. Зважаючи на вищевикладене, позивач вважає, що розумним, виваженим та справедливим має стати відшкодування йому моральної шкоди за рахунок відповідача в розмірі 300000 грн.

22.05.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якій він просить позов задовольнити повністю, зазначає, що факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. У виникненні в позивача хронічних професійних захворювань наявна вина відповідача, так як згідно п. 17 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 02 лютого 2026 року встановлено, що обставини за яких виникло професійне захворювання є: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньо забезпеченістю засобами індивідуального захисту під пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Зауважує, що навіть при очевидній вині роботодавця в даному конкретному випадку, законодавець не відносить таку вину до обов`язкової складової умов відшкодування моральної шкоди роботодавцем.

25.05.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, обгрунтовані тим, що якщо працівник не повідомляє роботодавця, що стан його здоров`я не дозволяє продовжити роботу у шкідливих умовах, то у відповідача відсутні жодні правові підстави для звільнення такого працівника. Звертає увагу, що у виписці із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1062 (період лікування 04.11.2024-13.11.2024) зазначено у експертному анамнезі по те, що позивач на протязі останніх 12 місяців на лікарняному не був.

Позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці, за весь період роботи на підприємстві Відповідача працівник жодних скарг не заявляв, обов`язкові медичні огляди проходив.

Позивач у своїх поясненнях не диференціює професійні та непрофесійні стани, що призводить до необґрунтованого розширення обсягу моральної шкоди. Таким чином, заявлені позивачем моральні страждання не підтверджено наданими доказами по справі.

Також представник позивача зазначає, що питання оподаткування стягнутих сум моральної шкоди, тобто питання відносин між відповідачем (як податковим агентом) та державою не є та не може бути предметом цього спору взагалі.

19.05.2026 року представником відповідача подано клопотання про витребування доказів.

25.05.2026 року представником відповідача до суду подано клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на поставлені у відзиві питання.

Ухвалою суду від 09.06.2026 року клопотання представника відповідача ПАТ «Шахтоуправління Покровське» - адвоката Рабко Т.О. про витребування доказів у цивільній справі №208/5115/26 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди задоволено частково. Зобов`язано позивача ОСОБА_1 до закінчення розгляду справи, тобто до ухвалення судового рішення, у разі наявності надати суду номер банківського рахунку, на який у разі задоволення позовних вимог відповідач матиме можливість перерахувати присуджені судом кошти, або надати актуальні та повні реквізити із зазначенням номер телефону для отримання коштів через АТ «Укрпошта». В іншій частині клопотання відмовлено.

10.06.2026 року представником відповідача подано клопотання про призначення судово-медичної експертизи.

17.06.2026 року на виконання ухвали суду від 09.06.2026 року позивачем надано заяву із зазначенням реквізитів щодо можливого перерахунку коштів.

Ухвалою від 13.07.2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ «Шахтоуправління Покровське» – адвоката Рабко Тетяни Олексіївни про призначення судово-медичної експертизи відмовлено.

У судовому засіданні 21.09.2026 року представник позивача просив позовні вимоги задовольнити посилаючись на доводи та обставини викладені в заявах по суті справи.

У судовому засіданні 21.09.2026 року представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити, зазначивши, що під час розгляду матеріалів справи, встановлено що майже 7 років позивач працював в інших роботодавців. Діагноз встановлений позивачу не відноситься до переліку професійних захворювань. Також зазначає що в матеріалах справи відсутній документ в якому вказано відсоток втрачений працездатності. Просила врахувати тяжкий матеріальний стан відповідача. У разі задоволення позову просила суму відшкодування максимально зменшити та співмірного з отриманими моральними стражданнями.

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 21.09.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 30.09.2026 року о 17:00 годині.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював на таких посадах:

06.07.2009 року – прийнятий заступником механіка дільниці підземної з повним робочим днем під землею в шахті до ВАТ Вугільна компанія Шахта Красноармійська Західна № 1

20.04.2010 року – переведений на посаду механіка дільниці підземної,

07.09.2010 року ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»;

31.10.2014 року – звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП.

06.11.2014 року - прийнятий механіком підземним з повним робочим днем в шахті до ПСП «Шахтоуправління Добропольське» ООО ДТЖ Добропільвугілля».

16.03.2015 року – звільнений за згодою сторін ст. 38 КЗпП.

17.03.2015 року - прийнятий на посаду механіка дільниці підземної з повним робочим днем в шахті Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське».

13.09.2018 року Публічним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» змінено найменування на Приватне акціонерне товариство Шахтоуправління «Покровське»

08.07.2020 року – переведено на посаду заступника головного механіка підземного

30.07.2020 року – переведений на посаду головного механіка.

12.11.2021 року – переведено на посаду механіка дільниці підземної з повним робочим днем у шахті.

15.01.2022 року переведено на посаду головного механіка.

28.01.2026 року – звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП

Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 02.02.2026 року, встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, а саме: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза неповної ремісії, Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., помірне зниження слуху.

Пунктом 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньо забезпеченістю засобами індивідуального захисту під пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: пил переважно фіброгенної дії вуглецю, пил-викопне вугілля і вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% (15%): фактична величина 31,4 мг/м3 при нормативному значенні 2 мг/м3. Пил переважно фіброгенної дії вуглепородний пил з вмістом вільного діоксиду кремнію від 5 до 10% (5,8%): фактична величина 28,8 мг/м3 при нормативному значенні 4 мг/м3.Тривалість дії упродовж зміни 80-83,3%; Виробничий шум: фактична величина – 74,9-82 дБА, при нормативному значенні 80 дБА.

Згідно п. 16 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 1391/26138/В від 26.03.2026 року, позивачу визначено втрату працездатності на рівні 50 % та встановлено третю групу інвалідності.

Основний діагноз – J41.0 – простий хронічний бронхіт.

Супутні діагнози – Н90.3 – нейросенсорна втрата слуху, двостороння.

Ускладенння основного діагнозу – J99.8 – респіраторні порушення при інших хворобах, класифікованих в інших рубриках.

Причина втрати професійної працездатності – професійне захворювання. Відсоток втрати професійної працездатності – 50 % встановлено з 26.12.2025 року.

З виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 1062 від 13.11.2024 року основний діагноз: хронічний бронхіт, ІІ стадія, фаза загострення, ЛН-ІІ ст. Скарги на кашель з в`язким мокротинням, задишку підсилюється при фізичному навантаженні, приглухуватість, різку загальну слабкість.

У матеріалах справи також містяться інші виписки з медичної картки амбулаторного хворого, які підтверджують наявність у позивача відповідних захворювань, їх тривалий характер, а також факт його неодноразового звернення за медичною допомогою та проходження лікування.

З`ясувавши обставини у справі, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково за наступних підстав.

Згідно з нормами Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Крім того, статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Згідност. 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно ч. 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Так, відповідно ч. 1-4 ст. 153 КЗпП України, на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до вимог ст.173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Водночас, пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема: виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

При заподіянні особі моральної шкоди, обов`язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 02.02.2026 року, професійні захворювання виникли у позивача у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньо забезпеченістю засобами індивідуального захисту під пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та органу слуху, Позивач виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

З акту вбачається, що ОСОБА_1 має діагноз: хронічний бронхіт ІІ с., фаза неповної ремісії. Дифузний пневмофіброз, ЛН ІІ. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ІІІ ст., помірне зниження слуху.

Як встановлено з трудової книжки ОСОБА_1

-з 06.07.2009 року по 31.10.2014 року та

-з 17.03.2015 року по 28.01.2026 року працював в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське».

У акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) форми П-4 від 02.02.2026 року також зазначено, що ОСОБА_1 має стаж роботи 23 років 13 днів з яких 5 років 01 місяць 16 днів, а на ПрАТ ШУ «Покровське» 16 років 04 дні.

Отже, вбачається, що захворювання, які визнанні професійними захворюваннями ОСОБА_1 цілком ймовірно виникли за час роботи на ПрАТ «ШУ «Покровське», оскільки більшість часу позивач працював саме на підприємстві відповідача.

З наданої трудової книжки вбачається, що ОСОБА_1 після звільнення з ПАТ «ШУ «Покровське» більше не працював.

Посилання відповідача на те, що позивач працював і на інших підприємствах не заслуговують на увагу, оскільки період роботи на інших підприємствах був незначним (а саме до липня 2009 року та у період з 06.11.2014 року по 16.03.2015 року) порівняно з роботою в Приватному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське» та не спростовує висновку про порушення останнім норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань.

У позовній заяві зазначено, що у зв`язку з вказаними хронічними професійними захворюваннями порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Таким чином, судом встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до появи у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд звертає увагу що незважаючи на посилання в позовній заяві на встановлення позивачу 55% втрати професійної працездатності, суду надано лише докази, що у зв`язку з професійним захворюванням позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3ст. 23 ЦК України).

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, відшкодування якої здійснюється на підставі статті 237-1 КЗпП України, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

Відповідно частини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК Україникритеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі100 000 грн. буде відповідати судовій практиці Великої Палати Верховного Суду при розгляді справ з аналогічними правовідносинами, а також критеріям розумності, виваженості і справедливості у його ситуації.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров`я людини найвища соціальна цінність, невід`ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров`я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров`ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони. У зв`язку з тим, що позивача звільнено від сплати судового збору за подання даного позову, підлягає стягненню з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 3,5,12,13,18, 258, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень 00 коп..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, судовий збір на користь держави у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, безпосередньо до суду апеляційної інстанції – Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua.

Відомості про сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», код ЄДРПОУ 13498562, адреса: Донецька обл., м. Покровськ, площа Шибанкова, буд. № 1 А.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 30.09.2026 року о 17 годині 20 хвилин.

Суддя В.Г. Гречана