Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №208/16355/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/16355/25

провадження № 2/208/260/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського, Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді: – Кузнецової А. С.,

за участю секретаря судового засідання – Вікторовської О.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Кам`янське Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд суду пред`явлено вказану позовну заяву, в якій заявлено вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 19.09.2024р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4980169.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитних договорів кредитодавці передали за договорами факторингу Товариству з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” свої права вимоги щодо ОСОБА_1 :

- за договором факторингу № 16072025 від 16.07.2025 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» в сумі 108 946,32 грн.;

2. Процесуальні питання, пов`язанні з розглядом справи.

19.06.2026 р. від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Пономарьова А.А. надійшли додаткові пояснення по справі.

16.04.2025 р. від представника позивача Лепехи В.О. надійшли додаткові пояснення по справі.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

3. Позиція сторони позивача.

У своїй позовній заяві ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» вказує, що 19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4980169.

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 35 000,0 грн. на умовах строковості, зворотості платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Кредитні кошти надавались на строк 360 днів з нарахуванням процентів за користування кредитом стандартна процентна ставка – 1,00% за кожен день користування, знижена процентна ставка – 0,15% за кожен день користування.

16.07.2025 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 16072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права, вказані у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 16072025 від 16.07.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 108 946,32 грн., з яких:

- 30 588,74 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 63 317,16грн.- сума заборгованості за відсотками;

- 15 040,42 гр. – сума заборгованості за штрафами.

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на:рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за.кредитним договором № 4980169 в розмірі 108 946,32 грн., з яких:

- 30 588,74 грн.-сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 63 317,16 грн.-сума заборгованості за відсотками;

- 15 040,42 грн. – сума заборгованості за штрафами.

У додаткових поясненнях 23.06.2026 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» вказує, що відповідно до кредитних договорів кредитні кошти надавалися безготівково на картковий рахунок вказаний відповідачем НОМЕР_1 .

З метою надання, вичерпної інформації по справі, позивач, звернувся до первісних кредиторів, з відповідним електронним запитом для отримання інформації щодо надання додаткових доказів, а саме: розрахунок заборгованості та доказів, що підтверджують надання (перерахування) кредитних коштів позичальнику.

Звернув увагу на те, що кредитодавці, рівно як й позивач, не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів, перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на його банківську картку номер НОМЕР_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ» не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. А тому, Відповідач, як тримач карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором № 4980169 від 19.09.2024 р. позивач пояснив, що сума кредиту за цим договором становить 35 000,00 грн, строк кредиту 360 днів.

Відповідно пункту 1.4.1. договору стандартна процентна ставка становить 1,0% в день за кожен день користування кредитом, та застосовується в межах всього строку кредитування, знижена процентна ставка становить – 0,15% за кожен день користування кредитом та застосовується на умовах, якщо 03.10.2024 року сплатить кошти у сумі, не менше суми першого платежу.

Згідно пункту 2.1. договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

За 360 днів сума відсотків буде становити: 63 317,16 грн.

Щодо доказів, наданих позивачем, ТОВ «ФК «ЄАПБ» пояснює, що примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа.

У частині 3 ст. 99 КПК України законодавець визначив, що оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа ще і його відображення, якому надається таке значення як документу.

Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі № 554/5090/16-к (провадження № 51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості.

На заперечення доводів відповідача позивач надає документи які підтверджують перехід права вимоги до відповідача:

· Витяг з реєстру боржників до договору факторингу N 16072025 від 16.07.2025 р.;

· Витяг з рєстру боржників № 1 від 16.07.2025 року до договору факторингу № 16072025 від 16.07.2025 р.;

· Платіжна інструкція за відступлення права вимоги за договором факторингу № 16072025 від 16.07.2025 р.;

З урахуванням своєї позиції, викладеній у позовній заяві та додаткових пояснень позивач просить:

Стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості:

за кредитним договором №4980169 в розмірі 108 946,32.00 грн., з яких:

- 30 588,74 грн.-сума заборгованості за основною сумою боргу;

- 63 317,16грн.-сума заборгованості за відсотками;

- 15 040,42 гр. – сума заборгованості за штрафами.

Позиція сторони відповідача

19.06.2026 р. від представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Пономарьова А.А. надійшли додаткові пояснення по справі. Вважає, що позовна заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні належні докази щодо отримання кредитних коштів, зазначає, що відсутні відомості щодо належності рахунків зазначених позивачем за позовом саме позичальнику.

Разом з цим, позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження позовних вимог не надано суду доказів перерахування відповідачу первісними кредиторами (ТОВ «Лінеура Україна») грошових коштів на виконання укладеного з відповідачем договору.

Щодо нарахованих відсотків зазначає, що відповідач по справі у зв`язку з звичайним рівнем освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права та бути проінформованим про дійсні умови кредитування, у зв`язку з чим позичальник скориставшись необізнаністю відповідача по справі діючи з порушенням звичаїв ділового обороту спонукав відповідача на укладення договору на невигідних умовах які відповідач не міг оцінити належно.

Щодо стягнення штрафу вказує, що відповідно до прикінцевих положень ЦК України під час воєнного стану нарахування неустойки (пені та штрафу) заборонено.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Обставини, встановлені судом.

19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 4980169 (а.с. 8-19).

Відповідно до п.п. 1.2. п. 1 Кредитного договору, Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 35000,0 грн. на умовах строковості, зворотості платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредитні кошти надавались на строк 360 днів з нарахуванням процентів за користування кредитом стандартна процентна ставка – 1,00% за кожен день користування, знижена процентна ставка – 0,15% за кожен день користування

16.07.2025 р. між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 16072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» передає за плату належні йому права вимоги до боржників, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає ці права, вказані у реєстрі боржників (а.с.33-37).

Відповідно до реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 16072025 від 16.07.2025 р. ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 108 946,32 грн., з яких- 30 588,74 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 317,16 грн.- сума заборгованості за відсотками, 15 040,42 грн. – сума заборгованості за штрафами (а.с.40).

Всупереч умовам кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора.

Позивач вказує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 4980169 в розмірі 108 946,32 грн., з яких - 30 588,74 грн.- сума заборгованості за основною сумою боргу; 63 317,16 грн.- сума заборгованості за відсотками, 15 040,42 грн. – сума заборгованості за штрафами.

Стосовно нарахування відсотків за кредитними договорами, право вимоги за якими передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за договорами фактоирнгу, позивач виходить з того, що за кредитним договором встановлена процентна ставка у розмірі 1.0 % за кожний день користування кредитом, починаючи з дня перерахування позичальнику кредитних коштів.

Строк кредитування за договором № 4980169 від 19.09.2024 року встановлений у 360 днів, сума кредиту 35 000,0 грн.

Відповідачем зобов`язання за кредитним договором не виконано і на спростування цієї обставини ніяких доказів ним не надано.

Правова площина розв`язання спору та висновки суду щодо завялених вимог.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ "ФК «Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

При ухваленні рішення суд виходить з такого.

Вирішуючи даний спір, суд приймає до уваги, що згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Це право закріплено й у частині 1 статті 15 ЦК України і гарантоване статтею 55 Конституції України.

Відповідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 5 ЦПК України регламентуються способи захисту, які застосовуються судом. Ця норма, зокрема, передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позивачем обраний спосіб захисту своїх інтересів, що передбачений пунктом 8 частини другої статті 16 ЦКУ: "відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди".

Відповідно статті 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 13 Цивілього процесуального кодексу передбачається, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд виходить з принципу, встановленому частиною першою статті 81 ЦПК: Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд керується принципом, встановленим Європейським судом з прав людини, в якому вказується, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. У даному випадку повинні дотримуватися вимоги статей 77-79 ЦПК: належність, допустимість та достовірність доказів.

Судом не встановлено будь яких підстав, що ставили б під сумнів законність вказаних договорів факторингу, а отже, право ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на звернення з цим позовом до ОСОБА_1 ..

Відповідно до частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 1077 наводить поняття договору факторингу, під яким розуміється, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦКУ).

В світлі цього положення частини 1 статті 1078 ЦКУ строк платежу за кредитним договором № 4980169 від 19.09.2024 року, тому вимога за цим договором на момент її передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» є наявною.

Передача вказаних грошових вимог до ОСОБА_1 за укладеним ним кредитним договором з ТОВ «Лінеура Україна» відповідає діючому законодавству.

Стаття 1079 Цивільного кодексу визначає, що Фактором у договорі факторингу може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

У суду немає підстав вважати ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» таким, що не відповідає вимогам частини 3 статті 1079 ЦКУкраїни. Це підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію позивача в якості фінансової установи від 27.12.2007 р. № 8462, виданим Державною комісією з регулювання фінансових послуг України. Відповідач також не надав будь яких доказів іншому.

Вирішуючи питання про доведеність факту надання позичальнику суми кредиту суд надає оцінку доказам, які наведені сторонами на підтвердження своєї позиції.

На підтвердження факту перерахування первісним кредиторам кредитних коштів на картковий рахунок позичальника позивачем надані платіжні інструкції ТОВ «Лінеура Україна» фінансовим установам.

При цьому суд приймає до уваги те, що кредитодавці, рівно як і позивач, не є банківською установою, а отже на підтвердження зарахування кредитних коштів, перерахованих ОСОБА_1 за кредитними договорами на його банківські картки номер НОМЕР_1 , ТОВ «ФК «ЄАПБ», не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею.

У свою чергу, відповідач, як тримач карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, міг отримати виписки по рахунку для підтвердження та/або спростування факту перерахування кредитних коштів по вищенаведених договорах. Але він цього не зробив і тим самим позбавив себе можливості спростувати факт отримання ним кредитних коштів.

Розв`язуючи питання щодо нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами, суд виходить з наступного.

В основу розрахунку цієї складової позовних вимог позивачем покладені такі вихідні дані: - за обома кредитними договорами встановлена процентна ставка у розмірі визначеному кредитним договором, починаючи з дня перерахування позичальнику кредитних коштів; - строк кредитування за договором № 4980169 від 19.09.2024 року встановлені 360 днів, сума кредиту 35 000,0 грн.

Оцінючи доводи позивача у цій частині своїх вимог, суд враховує, що частина 3 статті 6 ЦКУ наголошує: Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. При цьому сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

А частина друга статті 627 ЦКУ встановлює, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частина 5 статті 12 Закону «Про споживче кредитування» передбачає, що Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону «Про споживче кредитування» (в редакції на день виникнення спірних правовідносин)максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, як і визначено в кредитному договорі.

Суд не приймає посилання позивача згідно якому у випадку прострочення клієнтом терміну сплати чергового платежу, визначеного в Графіку платежів сплати не у повному обсязі, Товариство у перший день прострочення нараховує клієнту, або його штраф. Штраф нараховується за порушення по кожному платіжному (розрахунковому періоду) окремо. Загальний розмір нарахованого штрафу не може перевищувати граничні обмеження, встановлені нормами чинного законодавства України про споживче кредитування.

В результаті застосування цього пункту позивачем нараховано 15 040,42 грн. штрафних санкцій.

По-перше, позивачем не надано обгрунтування розрахунку позовних вимог у цієї частині.

По-друге, вказані позовні вимоги суперечать положенням статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», частина друга якої наголошує, що у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

І по-трете, позивачем не враховано, що Законом № 2120-IX від 15.03.2022 р. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Цивільного кодексу доповнені пунктом 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 15 040,42 грн. за кредитним договором № 4980169 слід відмовити.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідачем наводиться помилкове розуміння частини другої статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки її граматичне трактування означає, що обмеження подвійною обліковою ставкою Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та максимальним її розміром 15-ю відсотками суми простроченого платежу стосується саме пені за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, а не самих процентів.

Щодо інших доводів представника відповідача, викладених ним додаткових поясненнях, суд зазначає, що він не зобов`язаний надавати детальну аргументацію на кожну дрібну деталь справи, але він обов`язково має обґрунтувати ключові питання, висловивши свою позицію щодо доречних аргументів сторін, інакше це може бути порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини, як це неодноразово зазначав ЄСПЛ (наприклад, у справах «Нечипорук і Йонкало» та «Серявін та інші проти України»).

При цьому суд керується основними принципами щодо аргументації судів з точки зору ЄСПЛ:

* Обов`язок обґрунтування: Судові рішення повинні містити підстави, на яких вони ґрунтуються, щоб показати сторонам, що їх почули.

* Релевантні аргументи: Суд має надати відповідь на "конкретні, відповідні та важливі аргументи" заявників, а не ігнорувати їх.

* Ступінь застосування: Хоча ступінь деталізації може варіюватися, ігнорування суттєвих доводів є порушенням.

* Оцінювати аргументи сторін, відрізняючи доречні від недоречних, і надавати відповідь на доречні, щоб виконати свій обов`язок.

Отже, суд не відповідає на кожен "інший" аргумент, але повинен дати чітке обґрунтування своїм рішенням, особливо щодо тих доводів, які суттєво впливають на результат справи, відповідно до практики Європейського суду з прав людини.

У світлі цих принцип суд підходить й до твердження відповідача про те, що у долучених до позовної заяви розрахунках заборгованості за укладеними між відповідачем та первісними кредиторами договорами, лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Проте, позивачем не доведено за який саме період нараховано заборгованість за відсотками за вказаними договорами, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строків дії договорів та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки.

Суд вважає, що надана позивачем форма розрахунку заборгованості містить усі необхідні вихідні дані для оцінки стану розрахунків за кредитним договором. Стосовно правомірності застосування нормативів нарахування процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, то ці питання знайшли свою правову оцінку в рішенні суду.

Також суд не приймає твердження представника відповідача про те, що позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на підтвердження позовних вимог не надано суду доказів перерахування відповідачу первісним кредитором (ТОВ «Лінеура Україна) грошових коштів на виконання укладених з відповідачем договорів.

По-перше, суд в якості доказу цієї обставини приймає, зокрема, інформацію ТОВ «Пейтек», яке надає послуги ТОВ «Лінеура Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, від 17.07.2025 р. про те, що відповідно до договору на переказ коштів від 19.09.2024.було успішно прийнято платежі:

19.09.2024 року 20:47:18 на суму 35 000,00 грн, маска картки НОМЕР_1 , а це реквізити платіжної картки, що надані самим позичальником.

Відповідно до відомостей наданих АТ «КБ «Приват Банк» від 09.07.2026 року за вих. 20.1.0.0.0/7-260708/137808-БТ, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , та 19.09.2024 року на зазначену платіжну картку було зараховано грошові кошти у розмірі – 35 000,00 гривень.

По-друге, у даному випадку сам відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статтями 13 та 81 ЦПК, а намагався перекласти їх на позивача.

Отже, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Європейська агенція з повернення боргів” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами підлягають частковому задоволенню, а саме: - за кредитним договором №4980169 у розмірі – 30 588,74грн. - заборгованість за основним боргом та 63 317,16 грн. – заборгованість за процентами;

Таким чином, загальна сума задоволених позовних вимог становить: 30 588,74 грн. + 63 317,16 грн. = 93 905,90 грн.

Вказана сума становить 86,20 % від суми позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, у даному випадку на відповідача покладається зобов`язання компенсувати позивачу судовий збір у сумі 2610,14 грн. (3028,0 грн. х 86,20 %).

Виходчи з вищенаведених норм матеріального права і керуючись вимогами ст.ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: м.Київ вул. Симона Петлюри 30; ЄДРПОУ 35625014):

- заборгованість в загальному розмірі 93 905 (дев`яносто три тисячі дев`ятсот п`ять) гривень 90 копійок, з яких: - заборгованість за основним боргом та 30 588,74 грн. – заборгованість за процентами – 63 317,16 гривень;

- витрати на сплату судового збору у сумі 2610 (дві тисячі шістсот десять) гривень 14 копійок.

В іншій частині вимог- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.354, 355 ЦПК України, безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення – 30.09.2026 року.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Сторони по справі:

- позивач –Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів», юридична адреса реєстрації: місто Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30, 01032; ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

- представник відповідача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя А.С. Кузнєцова