Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №201/3693/24 — Соборний районний суд міста Дніпра

Суд: Соборний районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Кримінальне

Категорія: Державна зрада

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №201/3693/24

Суддя: Мельниченко С. П.

Справа № 201/3693/24

Провадження № 1-кп/201/543/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суду міста Дніпра у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра кримінальне провадження № 62023000000000128 від 20.02.2023 року по обвинуваченню:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Маріуполь Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.28 ч. 2 ст. 111 КК України, -

В судовому засіданні приймали участь:

прокурор ОСОБА_6

захисник

ОСОБА_7 кримінального провадження в суді

В провадження Соборного районного суду міста Дніпра надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62023000000000128 від 20.02.2023 року по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України в якому здійснювалось спеціальне досудове розслідування.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб та у подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025 та № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026, № 596/2026 від 13.07.2026 із затвердженням Верховною Радою України шляхом прийняття відповідних Законів України.

Таким чином, кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється в умовах воєнного стану з особливостями визначеними КПК України.

Внаслідок розв`язання і ведення агресивної війни, починаючи з 20 травня 2022 року до цього часу Російською Федерацією тимчасово окуповано територію м. Маріуполь Донецької області.

Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Голова Верховного суду своїм розпорядженням від 06.03.2022 №1/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ, що підсудні Жовтневому районному суду міста Маріуполя на Соборний районний суд міста Дніпра.

Так як кримінальне правопорушення в якому обвинувачується ОСОБА_5 згідно обвинувального акта, вчинено на території Маріуполького району м. Маріуполя, то розгляд кримінального провадження, згідно вищевказаного розпорядження Голови Верховного суду здійснюється Соборним районним судом міста Дніпра.

В підготовче судове засідання 20.11.2024 року не з`явився обвинувачений ОСОБА_5 незважаючи на те, що судом було дано оголошення про його виклик на офіційному веб-сайті Соборного районного суду міста Дніпра, сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», а тому ухвалою суду від 20.11.2024 року було постановлено здійснити спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні № 62023000000000128 від 20.02.2023 року.

Після цього обвинувачений був належним чином повідомленим про підготовче судове засідання призначене на 20.01.2025 року шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Урядовий кур`єр», однак в судове засідання не з`явився, а тому підготовче судове засідання проведене за відсутності обвинуваченого і обвинувальний акт ухвалою суду від 20.01.2025 року призначено до судового розгляду.

Протягом судового розгляду про всі судові засідання обвинувачений повідомлявся належним чином, шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра, газеті «Урядовий кур`єр» та газеті «Голос України», однак у судові засідання не з`явився, а тому судовий розгляд здійснено за участі прокурора і захисника обвинуваченого з дотриманням вимог КПК щодо розгляду справи “in absentia”.

ІІ. Формулювання обвинувачення, яке визнано судом доведеним

Згідно з ст. ст. 1, 2 Конституції України, Україна є суверенною, незалежною та унітарною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132-134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

З метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами України та світовою спільнотою 21 лютого 2022 року РФ визнано так звані «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

22 лютого 2022 року президент Російської Федерації направив до ради федерації звернення про використання збройних сил РФ за межами РФ, яке було задоволено і 24 лютого 2022 року о 05 годині президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.

В цей же день на виконання злочинного наказу вищого політичного керівництва РФ військовослужбовці ЗС та інших воєнізованих формувань РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій і Луганській областях, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, у тому числі шляхом застосування оперативно-тактичних ракет (включаючи застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом) по позиціям ЗС України та об`єктах цивільної інфраструктури, здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Згідно з Резолюцією Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Агресія проти України" A/RES/ES-11/1 від 2 березня 2022 року, визнається, що Росія вчинила агресію проти України, порушивши базові норми ООН.

Проміжним рішенням Міжнародного суду Організації Об`єднаних Націй від 16 березня 2022 року, констатовано факт вторгнення Росії на територію України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон) тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 7 частини 1 статті 1-1 Закону визначено поняття «тимчасово окупована Російською Федерацією територія України» та встановлено, що це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Статтею 3 Закону встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією». Такою територією визначається:

1) сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, внутрішні морські води, прилеглі до сухопутної території інших тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію указом Президента України.

З початку березня 2022 року військовослужбовцями збройних сил країни агресора – Російської Федерації, у силовому виді за допомогою військової техніки шляхом вторгнення, було окуповано окрему територію міста Маріуполя Донецької області. Для запровадження та утримання у незаконний спосіб місцевих мешканців вказаного населеного пункту військовослужбовці Російської Федерації та інших військових формувань, контрольованих державою-агресором, з метою повного контролю над захопленою територією, використовуючи силу та вогнепальну зброю на в`їздах та виїздах з території зазначеного міста обладнали ворожі бойові озброєні блокпости, а також ними введено спеціальний режим переміщення місцевого населення окупованою територією.

Місто Маріуполь та Маріупольський район Донецької області, відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 №75, «Про затвердження Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних(бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)станом на 23.11.2022» (зі змінами), від № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», Закону України від 18.01.2018 «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» є тимчасово окупованою територією.

Відповідно до Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», вся територія Маріупольського району Донецької області, починаючи з 05.03.2022 перебуває в тимчасовій окупації.

Одночасно з початком тимчасової окупації міста Маріуполя та Маріупольського району Донецької області, не пізніше 26.03.2022 року, окупаційною адміністрацією, створено незаконні правоохоронні органи, а саме відділення поліції «ДНР», з метою забезпечення контролю за поведінкою місцевих мешканців, виявлення та розшуку патріотично налаштованих громадян України, здійснення стосовно них репресивних заходів, а також для вчинення інших протиправних дій.

Після чого представниками окупаційної влади Російської Федерації проведено роботу з виявлення осіб серед місцевого населення м. Маріуполя, які б виконували правоохоронні, організаційно-розпорядчі, адміністративно-господарські та інші функції у правоохоронних органах та незаконних органах влади, зокрема, у відділеннях поліції окупаційної адміністрації держави-агресора, а також здійснювали діяльність за відповідними напрямками у співпраці з ними.

В березні 2022 року, невстановлені особи із числа представників окупаційних сил Російської Федерації, запропонували громадянину України ОСОБА_5 обійняти посаду поліцейського в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території - «поліції ДНР».

При цьому, 07.11.2015 року ОСОБА_5 склав присягу на вірність українському народові, а наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області №83 о/с від 29.01.2021 року останнього призначено інспектором-черговим чергової частини відділу моніторингу Маріупольського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, у зв?язку з чим в силу ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_5 набув статус працівника правоохоронного органу.

Крім того, ОСОБА_5 , який постійно проживав на території м. Маріуполя Донецької області та проходив службу в Національній поліції України, був обізнаний про те, що у 2014 році розпочалась збройна агресія Російської Федерації проти України, яка з 24.02.2022 року переросла у широкомасштабне вторгнення військ РФ на територію суверенної держави, до громадянства якої він належить.

Також ОСОБА_5 об?єктивно розумів зміст загальновідомих подій про те, що збройні формування Російської Федерації шляхом вчинення воєнного нападу захопили Маріупольський район Донецької області та створили на окупованій території окупаційні адміністрації.

Більш того, наказом начальника Головного управління Національної поліції в Донецькій області «Про визначення тимчасового місця служби працівників окремих підрозділів ГУНП в Донецькій області» №330 від 25.02.2022 особовий склад Маріупольського районного управління поліції (з підпорядкованими підрозділами поліції) ГУНП в Донецькій області, в тому числі ОСОБА_5 , мав прибути до Покровського районного управління ГУНП в Донецькій області 26.02.2022 року о 08 годині 45 хвилин.

Незважаючи на вказані факти, ОСОБА_5 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу, усвідомлюючи, що Україна є унітарною державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію, в межах існуючого кордону, є цілісною і недоторканною, до визначеного тимчасового місця служби 26.02.2022 року не прибув, а навпаки вирішив залишитись на тимчасово окупованій території Донецької області та допомагати окупаційній владі створювати незаконні органи управління, в тому числі правоохоронні.

Так, ОСОБА_5 , перебуваючи в тимчасово окупованому місті Маріуполь Донецької області, керуючись корисливими мотивами, з метою сприяння представникам окупаційної влади та військовим посадовим особам ЗС РФ у веденні агресивної війни проти України, а також сприяння агресору у створенні незаконних органів управління, діючи в умовах воєнного стану, нехтуючи положеннями Конституції України та вимогами інших законів України, в один із днів березня 2022 року умисно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, а саме добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території, а саме «поліцейського ДНР», яку займає на теперішній час.

Займаючи вищевказану посаду в незаконному правоохоронному органі, ОСОБА_5 , достовірно розуміючи, що на території міста Маріуполя Донецької області діє окупаційний режим, введений у зв?язку із захопленням військовослужбовцями та представникам збройних сил Російської Федерації території та державної влади у вказаній адміністративній одиниці, всупереч передбаченого Законом України «Про Національну поліцію» порядку, приступив до виконання покладених на нього представниками РФ правоохоронних функцій у незаконному правоохоронному органі, створеному державою-агресором, до яких, окрім сприяння протиправній діяльності державі-агресору, входять: - встановлення обмеження щодо перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без визначених документів; - тимчасове обмеження або заборона руху транспортних засобів і пішоходів на вулицях, дорогах та ділянках місцевості; - організація перевірки документів, що посвідчують особу, у фізичних осіб, а в разі потреби - огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян; - здійснення оперативно-розшукової діяльності, проведення слідчих та негласних слідчих (розшукових) дій тощо.

Так, в один із днів, у період з березня 2022 року по 28.10.2022 року, у світлу пору доби ОСОБА_5 в якості «чергового Маріупольського головного управління мвс днр» в одязі із розпізнавальними знаками вказаного незаконного правоохоронного органу, перебував за робочим місцем чергового в захопленому кабінеті чергової частини Головного управління Національної поліції в Донецькій області за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, де приймав телефонні виклики на лінію «102».

У такий спосіб ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді «поліцейського ДНР», діючи умисно, здійснює незаконні владні та правоохоронні повноваження на тимчасово окупованій території Маріупольського району Донецької області.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 знижує рівень захищеності життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якого забезпечується сталий розвиток суспільства, чим завдано шкоди державній владі, її самостійності усередині країни; нерозривності взаємозв?язку всіх складових території держави, що характеризуються єдністю і не мають власного суверенітету; підготовленості держави до захисту від зовнішньої збройної агресії або збройного конфлікту; захищеності державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності України, її економічного, оборонного потенціалу, правопорядку, життєво важливої інфраструктури та населення від розвідувально-підривної діяльності від іноземних спеціальних служб; захищеності інтересів України у сфері економіки.

Таким чином, ОСОБА_5 своїми діями, які виразилися у державній зраді, тобто у переході громадянином України на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 111 КК України.

ІІІ. Позиція захисту

Обвинувачений був належним чином повідомлений про судові засідання призначені на 03.06.2024, 10.06.2024, 17.06.2024 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра, сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур`єр», на 04.11.2024, 11.11.2024, 18.11.2024, 20.11.2024 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Урядовий кур`єр», на 18.06.2025, 24.06.2025, 26.06.2025 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Урядовий кур`єр», на 20.01.2025 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Урядовий кур`єр», на 23.04.2025, 05.05.2025 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Урядовий кур`єр», на 08.09.2026, 21.09.2026, 28.09.2026 шляхом публікації судової повістки про виклик на сайті Соборного районного суду міста Дніпра та в газеті «Голос України», однак в судове засідання жодного разу не з`явився, будь-яких заяв щодо своєї позиції захисту не подав.

Захисник обвинуваченого в судовому засіданні звернув увагу, що відсутність обвинуваченого не дозволяє встановити всі обставини кримінального правопорушення. Доказів наданих прокурором недостатньо для висновку поза розумним сумнівом про винуватість ОСОБА_5 .

IV. Докази, надані сторонами кримінального провадження в обґрунтування висунутого обвинувачення, які дослідженні в судовому засіданні.

Копія паспорту громадянина України ОСОБА_5 , серії НОМЕР_1 виданого Жовтневим РВ у місті Маріуполі ГУ ДМС України в Донецькій області від 01.08.2014 року, відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполь Донецької області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .(т.1 а.с.180-181);

Копія присяги ОСОБА_5 від 07.11.2015 року на вірність українському народові, згідно вимог ст.64 ЗУ «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII.(т.1 а.с.185);

Копія наказу генерала поліції третього рангу ОСОБА_8 №83 о/с від 29.01.2021 року, згідно якого, у зв?язку з організаційно - штатними змінами на підставі наказу Національної поліції України від 23.12.2020 №1020 «Про організаційно - штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області», з 29.01.2021 року, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 призначено інспектором-черговим чергової частини відділу моніторингу Маріупольського районного управління поліції, з посадовим окладом 2400 гривень та установити надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40%, увільнивши його від посади інспектора відділу моніторингу Центрального відділу поліції.(т.1 а.с.186);

Копія наказу полковника поліції ОСОБА_9 №330 від 25.02.2022 року, згідно якого Покровське РУП ГУНП в Донецькій області визначено тимчасовим місцем несення служби особового складу ГУНП в Донецькій області та Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Також, згідно вказаного наказу, забезпечено прибуття підпорядкованих працівників до тимчасового місця несення служби 26.02.2022 року о 08 год.45 хв.(т.1 а.с.117-118);

Копія витягу (висновку) службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівником Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 від 31.03.2022 року, згідно якого, за порушення службової дисципліни, що виразилося в недотриманні вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію", а саме у неприбутті до визначеного місця несення служби та тривалій відсутності на службі без поважних причин, останнього звільнено зі служби в поліції.(т.1 а.с.225-229);

Копія наказу полковника поліції ОСОБА_9 №155 о/с від 31.03.2022 року, згідно якого, відповідно до розділу VІІ ЗУ «Про Національну поліцію», за п.6 ч.1 ст.77 ( у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Маріупольського районного управління поліції звільнено зі служби в поліції від 31.03.2022 року.(т.1 а.с.187);

Копія послужного списку № 0123702 щодо ОСОБА_5 , складеного 13.08.2012 року, з внесеними до нього 11.12.2019 року відомостями (т. 1, а. с. 214–224);

Протокол огляду відеозапису від 21.10.2022 року, за участю свідка ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , об`єктом якого є відеозапис розмішений в месенджері Telegram за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В ході огляду сторінки за вказаним посиланням вбачається відеозапис датований від 28.10.2022 року о 14 год. 59 хв., тривалістю 02 хв. 22 сек. під назвою «На осовбождённых территориях ДНР работает линия 102.» (мова оригіналу).

Під час перегляду відеозапису свідок ОСОБА_10 повідомила, що з 00 хв. 33 сек. до 00 хв. 41 сек. з лівого боку зображено чоловіка у камуфльованому одязі, на правій руці якого зображено шеврон із символікою окупаційних військ РФ на НЗФ «ДНР» - "Z, а на лівій руці зображено шеврон «ПОЛИЦИЯ ДНР». Зазначений чоловік є колишнім поліцейським ГУНП в Донецькій області ОСОБА_5 , якого свідок знає особисто. На відеозаписі ОСОБА_5 перебуває у захопленому кабінеті ЧЧ ГУНП в Донецькій області за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86.(т.1 а.с.130-132);

Протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 31.10.2022 року за участю свідка ОСОБА_10 , яка впізнала ОСОБА_5 на фотознімку №2, як співробітника Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області, якого бачила у Telegram- каналі «МВД днр», де той перебував у захопленому кабінеті ЧЧ ГУНП в Донецькій області за адесою: Донецька область, м.Маріуполь пр.Нахімова,86.(т.1 а.с.127-129);

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що на даний час працює у відділенні поліції № 1 м. Гадяч Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області. На початок повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну обіймала посаду інспектора чергової частини ОАЗОР ГУНП в Донецькій області. З обвинуваченим ОСОБА_5 знайома по службі, оскільки останній працював інспектором чергової частини Маріупольського районного управління поліції.

У період з 04 по 06 червня 2022 року, перебуваючи в окупованому місті Маріуполі та проходячи повз адміністративну будівлю колишнього Маріупольського районного управління поліції за адресою: вул. Фонтанна, 87, побачила, як з огородженого металевою решіткою периметру зазначеної будівлі виходили ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , який раніше працював у черговій частині Маріупольського районного управління поліції. ОСОБА_5 та ОСОБА_12 були одягнені у цивільний одяг та вільно спілкувалися з озброєними особами у камуфляжній формі, які перебували за огородженим периметром біля головного входу до будівлі.

Крім того, свідок переглядала відеозапис, на якому ОСОБА_5 перебував у приміщенні чергової частини ГУНП в Донецькій області за адресою: м. Маріуполь, вул. Нахімова, 86. На відеозаписі він був одягнений у камуфляжну форму з шевронами «поліції ДНР» та літерою «Z» і розмовляв по мобільному телефону. Особу, зображену на відеозаписі, ОСОБА_10 категорично ідентифікувала як ОСОБА_5 .

V. Оцінка суду.

На початку оцінки, суд звертає увагу на загальні положення щодо доказування в кримінальному процесі, застосування яких в даному конкретному випадку створює умови для реалізації завдань кримінального провадження.

Так, частиною другою статті 17 КПК закріплено стандарт доказування «поза розумним сумнівом» перед застосовуванням якого Суд вважає за необхідне зазначити, що не будь-який сумнів можна констатувати як розумний, існування сумнівів при прийнятті рішення є природним та не означає, що в разі наявності таких рішення є неправильним. Поняття «поза розумним сумнівом» не тотожне поняттю «абсолютна впевненість», яка передбачає непохитність і відсутність будь-яких вагань.

Із статті 94 КПК випливає стандарт «внутрішнього переконання», зміст якого зводиться до того, що суддя повинен вільно оцінювати докази на основі свого внутрішнього переконання, яке виникає не з вузької оцінки доказів наданих сторонами, а з оцінки їх з урахуванням життєвого досвіду судді та всіх обставин справи.

Як відомо ст. 94 КПК України покладає обов`язок на суд оцінити кожен з досліджених доказів з точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття процесуального рішення.

Оцінюючи надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази з точки зору належності, суд вважає, що описані вище докази є належними, так як відповідають критеріям визначеним в ст. 85 КПК України та підтверджують обставини, які підлягають доказуванню і мають значення для кримінального провадження.

Оцінюючи надані сторонами і досліджені в судовому засіданні докази з точки зору допустимості, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Критеріями допустимості доказів є: належне процесуальне джерело (ч. 2 ст. 84 КПК України містить вичерпний перелік процесуальних джерел доказів, який розширеному тлумаченню не підлягає); належний суб`єкт збирання доказів (докази можуть бути зібрані тільки тими суб`єктами, які згідно з нормами КПК України мають на це право); належна процесуальна форма (встановлений КПК України порядок здійснення кримінального провадження в цілому і проведення окремих процесуальних дій).

Враховуючи, що ці критерії були дотримані органом досудового слідства, суд вважає за можливе визнати всі докази допустимими.

Колегія суддів, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та оцінивши їх у сукупності відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України, встановила наступні обставини.

Так, ОСОБА_5 є громадянином України (т.1 а.с.180-181), який 07.11.2015 року склав Присягу на вірність Українському народу(т.1 а.с.185) та проходив службу в органах Національної поліції України на посаді інспектора-чергового чергової частини відділу моніторингу Маріупольського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області. Обвинувачений не виконав вимоги Наказу № 330 від 25 лютого 2022 року (т.1 а.с.117-118) згідно якого особовому складу Маріупольського районного управління поліції, у тому числі ОСОБА_5 , визначено місце прибуття до Покровського районного управління поліції 26 лютого 2022 року, у зв`язку з чим за результатами службового розслідування встановлено факт порушення ОСОБА_5 службової дисципліни, а наказом № 155 о/с від 31 березня 2022 року(т.1 а.с.187) його звільнено зі служби в поліції.

Разом із тим, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Маріуполя, ОСОБА_5 вступив на службу до незаконно створеного правоохоронного органу окупаційної адміністрації держави-агресора, т.з. – «поліції днр» де виконував функції «чергового Маріупольського головного управління мвс днр».

Зокрема, відповідно до протоколу огляду відеозапису від 21.10.2022 року (т.1 а.с.130-132) на відеозаписі, розміщеному в Telegram-каналі, зафіксовано ОСОБА_5 у форменому одязі з нашивками «Z» та «ПОЛИЦИЯ ДНР», який перебуває у приміщенні чергової частини за адресою: м. Маріуполь, просп. Нахімова, 86, та здійснює приймання повідомлень на лінію «102».

Крім того, під час проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками 31.10.2022 року (т.1 а.с.127-129) свідок ОСОБА_10 впізнала ОСОБА_5 як особу, яку вона бачила у місті Маріуполі в період окупації.

Показання свідка ОСОБА_10 узгоджуються з результатами проведеної слідчої дії та змістом оглянутого судом відеозапису, на якому зафіксовано ОСОБА_5 у форменому одязі незаконного правоохоронного формування та під час виконання функцій «чергового Маріупольського головного управління мвс днр».

Таким чином, досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують, що ОСОБА_5 , будучи громадянином України та колишнім працівником Національної поліції України, після початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи на тимчасово окупованій території міста Маріуполя, умисно вступив на службу до незаконно створеного правоохоронного органу окупаційної адміністрації держави-агресора та виконував у ньому правоохоронні функції.

Таким чином, його дії слід вірно кваліфікувати за ч. 2 ст. 111 КК України як державна зрада, тобто у переході громадянином України на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану.

Водночас стороною обвинувачення не доведено вчинення цього злочину за попередньою змовою групою осіб і, відповідно, з кваліфікації його дій слід виключити ч. 2 ст. 28 КК України.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Отже, для встановлення у діях особи кваліфікуючої ознаки вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб необхідно довести не лише факт вчинення кримінального правопорушення декількома особами, а й наявність між ними попередньої домовленості про його спільне вчинення, яка існувала до початку реалізації спільного умислу.

Перевіряючи зазначену обставину, колегія суддів не встановила доказів, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_5 попередньої домовленості з конкретними особами про спільне вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, з ким саме ОСОБА_5 до початку вчинення кримінального правопорушення домовився про спільні дії, коли та за яких обставин така домовленість була досягнута, у чому полягав її зміст, які саме спільні дії охоплювалися домовленістю та яку роль у їх реалізації мав кожен з її учасників.

Сам по собі факт перебування ОСОБА_5 на тимчасово окупованій території, його подальше виконання функцій у незаконно створеному правоохоронному органі, а також спілкування з іншими особами, які перебували на цій території, не підтверджує наявності попередньої змови у розумінні ч. 2 ст. 28 КК України.

Свідок ОСОБА_10 під час надання пояснень в судовому засіданні вказувала на те, що бачила ОСОБА_5 разом із ОСОБА_13 біля будівлі колишнього Маріупольського районного управління поліції. Водночас сам по собі факт їхньої одночасної присутності та спілкування не свідчить про досягнення між ними попередньої домовленості щодо спільного вчинення кримінального правопорушення.

Зміст оглянутого судом відеозапису (т.1 а.с.130-132) свідчить про перебування ОСОБА_5 у приміщенні чергової частини незаконно створеного правоохоронного органу разом з іншими особами, одягненими у формений одяг із відповідними розпізнавальними знаками, та підтверджують виконання ним функцій «чергового Маріупольського головного управління мвс днр». Разом із тим зазначений відеозапис не містить відомостей про досягнення ОСОБА_5 з іншими особами попередньої домовленості щодо спільного вчинення кримінального правопорушення.

Також, наявність у матеріалах кримінального провадження відомостей про інших працівників правоохоронних органів, які після окупації відповідних територій перейшли або могли перейти на службу до незаконно створених правоохоронних органів окупаційної адміністрації, сама по собі не свідчить про попередню узгодженість їхніх дій зі ОСОБА_5 та не підтверджує існування між ними попередньої домовленості про спільне вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, досліджені судом докази не містять достатніх та належних доказів на підтвердження факту того, що ОСОБА_5 були вчинені дії за попередньою змовою групою осіб.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що кваліфікуюча ознака вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб, передбачена ч. 2 ст. 28 КК України та зазначена в пред`явленому ОСОБА_5 обвинуваченні, свого підтвердження під час судового розгляду не знайшла та підлягає виключенню з формулювання обвинувачення.

Також суд вважає за необхідне виключити такі кваліфікуючи ознаки вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_5 як дії направлені на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, а також надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України з огляду на наступне, так як стороною обвинувачення не надано одних доказів, які б свідчили про вчинення таких дій обвинуваченим. Саме по собі зайняття посади в незаконному правоохоронному органі не свідчить, що обвинувачений вчиняв дії, викладені в обвинуваченні, а доказів його активної поведінки в цій частині суду не надано.

VІ. Призначення покарання.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових злочинів.

Обставини, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України – відсутні.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , передбачена ст.67 КК України – є вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має соціальні зв`язки, також, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким , направленим проти основ національної безпеки України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті з конфіскацією майна, що на думку суду буде відповідати принципам та меті призначення покарання.

VII . Інші питання.

Речові докази та витрати на залучення експерта в рамках кримінального провадження відсутні.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 11.03.2024 року відносно ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який до набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити без змін.

VІІІ. Заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.

Враховуючи, що у кримінальному провадженні № 62023000000000128 від 20.02.2023 року здійснювалося спеціальне досудове розслідування та спеціальне судове провадження (in absentia), судом досліджено, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_5 як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження, в результаті чого судом встановлено наступне.

У зв`язку із перебуванням ОСОБА_5 , на тимчасово окупованій території Донецької області, а саме у м. Маріуполь, відсутності поштового зв`язку з вказаною територією, 08.02.2023 року ОСОБА_5 було повідомлено про підозру, щодо вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України у передбачений КПК України спосіб.

Також, 09.02.2023 на офіційному сайті ОГП та 10.02.2023 в офіційному виданні Кабінету Міністрів України - газета «Урядовий кур`єр» опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_5 та опубліковано повістки про його виклик за вказаною адресою на на 10 год. 00 хв. 16, 17, 18 лютого 2023 року для вручення повідомлення про підозру та проведення слідчих дій за участю підозрюваного.

Не заважаючи на вжиті заходи, ОСОБА_5 за викликом у зазначені дати та час не з`явився та жодним чином не повідомив про причини своєї неявки.

12.03.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва надано дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000128 від 20.02.2023 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.2 ст.111 КК України.

Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 в порядку спеціального судового провадження. Повістки про виклик ОСОБА_5 були опубліковані у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Таким чином, судом встановлено, що стороною обвинувачення вжито усіх передбачених законом заходів щодо дотримання прав ОСОБА_5 на захист з урахуванням встановлених законом особливостей спеціального досудового розслідування.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбування основного покарання ОСОБА_5 у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 залишити без змін.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Оригінал: reyestr.court.gov.ua