Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №209/987/26 — Дніпровський районний суд міста Кам’янського

Справа № 209/987/26

Провадження № 2/209/1553/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського в складі: головуючого судді Решетник Т.О., секретар судового засідання Кіфарець А.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

02.03.2026 року ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом про стягнення додаткових витрат на дитину з ОСОБА_2 на її користь, яка діє в інтересах ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично понесені додаткові витрати на утримання малолітнього ОСОБА_3 за період 01.11.2025 року по 01.02.2026 року у розмірі 47184,00 грн., та стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , яка діє в інтересах ОСОБА_3 , кошти на додаткові витрати на утримання сина, які повинні бути понесені у майбутньому у сумі 15728,00 грн., щомісяця до зміни особливих обставин, а саме: одужання дитини.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2020 по справі №209/3116/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано та на підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.11.2020 року по справі № 209/3119/20 у примусовому порядку в межах виконавчого провадження №63756316 з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28.10.2020 року до досягнення дитиною віку повноліття.

У січні 2024 року позивачем була подана заява до Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області про зміну способу стягнення аліментів.

04.03.2024 року Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено, збільшено розмір аліментів та стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5975,00 грн., щомісячно.

Щодо збільшення додаткових витрат на утримання дитини позивач зазначає, що синові відповідно до медичних висновків та тривалого медикаментозного та терапевтичного лікування у зв`язку з діагнозтованим психічним захворюванням сума яка стягується, як аліменти є недостатньою на теперішній час.

Щомісячно додаткові витрати на реабілітацію сина складають 31456,00 грн., а саме це: відвідування дитячого міні-садочку «Baby brain» з 01.11.2025 року вартість одного зайняття складає - 500 грн., кількість відвідувань 21 день на місяць (10500,00 грн.); зайняття з нейрокорекції та сенсорної інтеграції у дитячому міні-садочку «Baby brain» з 01.11.2025 року вартість одного зайняття складає – 400,00 грн., кількість відвідувань 4 разів на місяць (1600,00 грн.); зайняття з нейрокорекції та сенсорної інтеграції у ГО «Дитинство і РАС» з 22.09.2025 року, вартість одного зайняття складає – 600,00 грн., кількість відвідувань 16 разів на місяць та вартість заняття з сенсорної інтеграції, вартість одного зайняття складає – 800,00 грн. (11200,00 грн.). Медикаментозні методи лікування: атомоксил, кількість 2 упаковки на місяць – 970,00 грн. 1 шт.( 1940 грн.), магній В6 кількість 1 упаковка на місяць – 300,00 грн.; витрати на транспортні засоби, які пов`язані з транспортуванням дитини до навчальних закладів, а саме: таксі до місця проведення зайнять – 4 рази на тиждень, вартість однієї поїздки – 186, 00 грн., в одну сторону (2976,00 грн.); таксі до міні-садочку «Baby brain» – 10 разів на тиждень, кількість поїздок на місяць – 42, вартість однієї поїздки – 70, 00 грн., в одну сторону (2940,00 грн).

Також, позивач вказує, що відповідач з 2020 року знаходиться за кордоном, є працездатною особою, інших осіб на своєму утриманні не має, а тому зобов`язаний брати участь у забезпеченні додаткових потреб дитини.

Позивач зазначає, що наразі не має самостійного заробітку, протягом трьох років до вересня 2025 року перебувала у декретній відпустці по вихованню молодшого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дохід у місяць складав 8000,00 грн.

Відповідно до вищевказаного позивач, вказує що додаткові витрати на дитину повинні ділитися по рівну на обох батьків, а отже місячний розмір витрат, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , складає 15728,00 грн., також просить суд стягнути з відповідача фактично понесені витрати за період з 01.11.2025 по 01.02.2026 роки на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 47184,00 грн., понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмір 4000,00 грн.

Процесуальні дії у справі. Заяви (клопотання) учасників справи.

Ухвалою суду від 23.03.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без повідомлення та виклику сторін.

Вказаною ухвалою сторонам встановлено строки для подання відповідних заяв по суті.

Зазначена ухвала направлялася позивачу, відповідачу разом з даною ухвалою надсилалась також копія позовної заяви з додатками.

Сторони про дату, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засіданя не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, заяв чи клопотань до суду не надав.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 24.04.2019 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22.12.2020 по справі №209/3116/20 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.

На підставі судового наказу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18.11.2020 року по справі № 209/3119/20 у примусовому порядку в межах виконавчого провадження №63756316 з ОСОБА_2 стягувалися аліменти на малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи з 28.10.2020 року до досягнення дитиною віку повноліття.

04.03.2024 року Дніпровським районним судом міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області було винесено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволено, збільшено розмір аліментів та стягнуто з відповідача на користь позивача на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 5975,00 грн., щомісячно.

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Так, ст.192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3ст. 181СК України).Стаття 192СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.181,192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.

Як з`ясовано, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання їхньої неповнолітньої дитини, визначено судом у розмірі 5975,00 грн., щомісячно, у твердій грошовій сумі.

Разом з тим, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» передбачено, що для дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня року прожитковий мінімум становить 3512,00 грн.

Вирішуючи питання про зміну способу стягнення та розмір аліментів, які мають бути стягнуті в даному випадку з відповідача на користь позивача, суд враховує позицію позивача щодо способу стягнення аліментів.

Суд погоджується із мотивами зазначеними у позовній заяві, враховуючи пріоритетність прав дитини.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до вимог ч.1ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Згідно вимог ч.2ст. 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у пункті 18 звернув увагу судів на те, що до передбаченої статті 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Тлумачення відповідних норм закону вказує, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні особою, яка пред`явила такий позов.

При цьому, вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Такі висновки та підхід до застосування норм, що регулюють розподіл додаткових витрат між батьками дитини висловлені зокрема у Постанові ВС від 19.04.2023 року у справі 760/10847/20-ц.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України(ч.1ст. 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1 та ч. 2ст. 89 ЦПК України).

Звертаючись з позовом ОСОБА_1 посилається на те, що дитині необхідна медико-фізична реабілітація, щомісячні додаткові витрати на реабілітацію складають 15728,00 грн.

На підтвердження необхідності лікування та стану здоров`я сина, позивачем долучено копія консультативного висновку спеціаліста №835293 від 13.10.2025 року; копія консультативного висновку спеціаліста №847961 від 28.10.2025 року; копія довідки № 13 від 18.12.2025 року з міні-садочку «Дитинство і РАС»; копія довідки з міні-садочку «Baby brain» від 20.12.2025; роздруківки вартості ліків з інтернет-ресурсу; роздруківки вартості таксі з мобільного додатку.

Оцінюючи надані докази суд частково погоджується з доводами позивача, оскільки долучені медичні документи не підтверджують заявлену суму витрат понесених на лікування дитини та понесення таких витрат у майбутньому, однак, наданими медичними довідками підтверджується наявність захворювання у дитини сторін та необхідність її лікування.

До того ж, позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б необхідність відвідування дитиною приватного садочку при наявності можливості відвідування садочку у державних закладах, не навела мотивів вибору приватного садочку, що, зокрема, залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

Також витрати понесені позивачкою на транспортні витрати, зокрема послуги таксі, не є додатковими витратами у розумінні вимог СК України.

Крім того, стан здоров`я враховується при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, зокрема, Пленум Верховного Суду України у п. 17 Постанови від 15 травня 2006 року № З «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини.

Відтак з урахування інтересів дитини, суми стягуваних за рішенням суду від 04.03.2024 аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 5975,00 грн., суд вважає, що достатнім стягувати з відповідача на користь позивача додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі по 1000,00 грн., щомісячно.

У відповідності до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір потрібно покласти на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).

Відповідно дост.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, у матеріалах справи наявний Договір про надання правової допомоги №7/2 від 16.01.2026 року між позивачем на адвокатом Бундюк Є., акт виконаних робіт від 16.01.2026 року, витяг з договору № 7/2 від 16.01.2026, та квитанція про оплату послуг згідно договору №7/2 16.01.2026 року.

Таким чином, аналізуючи докази, надані стороною позивача на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, об`єм та складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських послуг та розумності їхньої вартості, суд дійшов висновку, щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,141,263,264,265,268,273,354ЦПКУкраїни суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) додаткові витрати на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000,00 грн., щомісячно.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) у дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Т.О. Решетник