Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №210/5849/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/5849/26

Провадження № 2-а/210/70/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

01 жовтня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

14 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення та просив суд визнати протиправною та скасувати постанову № R746131 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивача зазначив, що 04 вересня 2026 року через електронний кабінет призовника,військовозобов`язаного, резервіста він отримав електронний файл постанови за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення №R746131 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП. Постановою встановлено: «За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов(ла) (відмовився(лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист”, чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.». Зазначену вище постанову № R746131 від 04.09.2026 позивач вважаю протиправною, як таку, що ухвалена з суттєвими порушеннями встановленого законом порядку, зокрема посилаючись на вимоги ст. 38, 247 КУпАП у позові вказував, що У Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів зазначено, що відповідач звернувся до Нацполіції з приводу допущеного мною порушення 07 грудня 2025 року. Факт порушення відповідачем справи, очевидно, покладає початок відліку строку притягнення до адміністративної відповідальності, а тому на думку позивача, саме 08 грудня 2025 року слід вважати датою виявлення відповідачем вчиненого мною правопорушення. Отже, строк притягнення до адміністративної відповідальності у даній справі про адміністративне правопорушення, якщо його рахувати від дати виявлення правопорушення, мав обчислюватися з 08 грудня 2025 року по 08 березня 2026 року.

Крім того позивач посилаючись на вимоги п. 2 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.04.2024 за № 3621-IX, стверджував, що у строк до 05.06.2025 потрібно було самостійно звернутися до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста для отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Оскільки відповідні дії потрібно було вчинити до 05.06.2025, то, у разі невиконання відповідного обов`язку, датою вчинення адміністративного правопорушення є саме 05 червня 2025 року. Виходячи з приписів статті 38 КУпАП, особа може бути піддана адміністративному стягненню за це правопорушення протягом одного року від дати його вчинення, тобто, до 05 червня 2026 року.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 15 вересня 2026 року за вищевказаним позовом відкрито спрощене позовне провадження без виклику осіб та залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25 вересня 2026 року від представника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову, в обґрунтування чого зазначив, що 04.09.2026 року начальником ОР у місті Кривий ІНФОРМАЦІЯ_4 було встановлено, що позивач ніколи не проходив військово–лікарську комісію, хоча згідно з першим абзацом пункту 3.2 глави 3 розділу II «Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800, повинен був проходити кожні 5 років. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України – до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України – до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду. Відповідно до пункту 69 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію. 02.09.2026 року позивачем особисто надано заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного (резерв+) про визнання адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності з правом сплати 50 % розміру штрафу. 04.09.2026 року було розглянуто заяву та прийнято Постанову №R746131 від 04.09.2026 року про накладення штрафу 17000 грн з наданням пільгового розміру штрафу 8500 грн.

Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності представник зазначив, що частиною 1 ст. 38 КУпАП дійсно передбачається, що за загальним правилом адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення. Разом із цим, ця ж ч. 1 ст. 38 КУпАП вказує, на виключення з загального правила: крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині 7 цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Так ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Нормами КУпАП та профільного законодавства у сфері оборони та мобілізації не встановлено, у які строки уповноважена особа ТЦК та СП має виявити адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Позивачем вчиняється саме триваюче правопорушення Тому, датою виявлення відповідачем порушення є 02.09.2026 року (дата звернення позивача з заявою про визнання адміністративного правопорушення). При цьому, після виявлення правопорушення 02.09.2026 оскаржувана постанова була винесена 04.09.2026, а отже не сплинули три місяці з моменту його виявлення. Також ч. 7 ст. 38 КУпАП встановлює граничний термін притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП – не пізніше одного року з дня його вчинення (позивач вчиняє дане правопорушення й донині), а тому строки, встановлені ст. 38 КУпАП для накладання адміністративного стягнення не сплили.

Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 02 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 з заявою в якій зазначив, що ним допущено порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: а саме: не пройшов (відмовився проходити) ВЛК, чим порушено вимоги зазначеного законодавства. Відповідальність за такі дії передбачена статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Факт вчинення ним адміністративного правопорушення визнає та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності.

Як вбачається з постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 № R746131 від 04.09.2026, що 02.09.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява, через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, про те, що він не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності. За результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов (ла) (відмовився (лась) від проходження) ВЛК (п.2 розділу II ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист», чим допустив (ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

У відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з ст. ст. 268, 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.

Системний аналіз приписів КУпАП, які регламентують порядок притягнення особи до адміністративної відповідальності, дозволяє зробити висновок про те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення. Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Відповідно до ст. ст. 72-74 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування та одержані в порядку встановленому законом.

При цьому, ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 210-1 КпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Згідно з ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Спірні правовідносини в цій справі склались щодо правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Так, відповідно до частини 1 статті 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 2 статті 210-1 КУпАП).

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина 3 статті 210-1 КУпАП).

Положеннями статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначено в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII з наступними змінами (далі – Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з частиною першою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані, зокрема:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( далі- Порядок №560).

Вказаний Порядок визначає, зокрема, процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби, процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з підпунктом 1 пункту 27 Порядку №560 під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки); призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.

Відповідно до пункту 28 Порядку №560 виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Пунктом 69 Порядку №560 передбачено, що особи, які не проходили медичний огляд, або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, або які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю) направляються на військово-лікарську комісію.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

Придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів визначає військово-лікарська експертиза, яка діє на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 ( далі- Положення №402).

Медичний огляд військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період врегульований главою 3 розділу ІІ Положення №402.

Пунктом 3.1. глави 3 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при ТЦК та СП за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП, лікарями, які входять до складу ВЛК при ТЦК та СП. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

З аналізу вказаних правових норм вбачається, що у разі необхідності відповідно до вимог частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов`язаному пройти черговий медичний огляд, центр комплектування та соціальної підтримки повинен викликати такого військовозобов`язаного повісткою та такому військовозобов`язаному повинно бути вручено відповідне направлення його на військово-лікарську комісію.

Виходячи з викладених обставин, обов`язковою умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП за порушення вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено, що громадяни зобов`язані проходити медичні огляди для визначення придатності до військової служби, є встановлення факту належного оповіщення про виклик до ТЦК з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби та вручення військовослужбовцю направлення для проходження медичного огляду.

Як вбачається із роздруківки військово-облікового документа із застосунку «Резерв +» щодо ОСОБА_1 , в якому зазначено, що датою уточнення даних є 23.10.2024, датою проведення ВЛК стоїть -.

Статтею 283 КУпАП передбачено, що за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить постанову по справі, яка повинна містити найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я по батькові ( за наявності), дату народження, місце проживання чи перебування, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення та прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, у випадках, якщо особа не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити також відомості про дату, спосіб надходження та зміст заяви від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Крім того, у постанові про накладення адміністративного стягнення мають міститися інформація про порядок виконання адміністративного стягнення, у тому числі реквізити для сплати штрафу, та відомості про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України №3 від 01.01.2024, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 05.01.2024 за №36/41381, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до статті 283 КУпАП виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

З наведених вище норм можна дійти висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний з`ясувати обставини правопорушення, встановити подію і склад адміністративного правопорушення та у винесеній постанові зазначити докази, якими підтверджується подія і склад адміністративного правопорушення.

Таким чином, опис адміністративного правопорушення без зазначення конкретних обставин правопорушення, свідчитиме про відсутність чіткого формулювання обвинувачення та є важливою умовою справедливого та об`єктивного розгляду справи, є необхідним для реалізації права на захист, на що неодноразово наголошував у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Зокрема, у рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Згідно з постановою № R746131 від 04.09.2026 під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним, під час дії особливого періоду та оголошення мобілізації не пройшов військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

Натомість при винесенні постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1 , в порушення вимог статті 280 КУпАП, не було встановлено ні дати, ні часу вчинення інкримінованого особі правопорушення, не визначено коли та яким чином органом ТЦК та СП приймалося відповідне рішення про направлення особи для проходження такого огляду та яким чином зафіксовано таку відмову військовозобов`язаного ОСОБА_1 пройти такий медичний огляд.

За вказаних обставин суд констатує, що докази направлення ОСОБА_1 на медичний огляд з дотриманням процедури, визначеної Порядком №560, в матеріалах справи відсутні, а тому факт вчинення адміністративного правопорушення, зазначений в оскаржуваній постанові, не встановлено.

Суд зазначає, що формальне зазначення в протоколі загального висновку про не проходження ВЛК без конкретизації дати, часу, місця, способу виклику, реквізитів повістки або направлення, доказів вручення та обставин нібито відмови не відповідає вимогам статті 256 КУпАП.

Також суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача про порушення ОСОБА_1 п.2 розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» .

Так, вказаним законодавчим актом встановлено обов`язок з проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби для громадян України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності вказаним вище Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю). Вказані громадяни зобов`язані з 15 лютого 2025 року (дати набрання чинності Закону № 4235-ІХ) до 05 червня 2025 року самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 до дати набрання чинності вказаним законом мав статус «обмежено придатний».

Статтею 62 Конституції України передбачено, що вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях і усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

З урахуванням викладеного, оскільки вина ОСОБА_1 щодо порушення вимог частини законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не доведена належними, допустимими та достатніми доказами, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, в якій зазначив, що «процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на момент виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень».

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відтак, суд зазначає, що відповідач не виконав свій обов`язок доказування, який на нього покладено згідно з частиною другою статті 77 КАС України та відповідно до якого в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, що не було зроблено відповідачем, а тому наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності - не доведена.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За наведених обставин суд доходить висновку, що постанова № R746131 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, із згаданих вище підстав є протиправною, тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення -закриттю.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова або службова особа.

Позивач сплатив за подання позовної заяви судовий збір у сумі 665,60 грн ( а.с. 6).

Тому з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань за правилами частини першої статті 139 КАС України слід стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665,60 грн.

Керуючись статтями 243-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову № R746131 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 04 вересня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 665 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович