Постанова від 29 вересня 2026 р. у справі №173/3496/26 — Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/3496/26

Номер провадження3/173/1051/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

30 вересня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Суддя Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Островерхова А.В., розглянувши матеріали, які надійшли від командира військової частини НОМЕР_1 , полковника ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , командира інженерного взводу військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А4896 № 69 від 25.09.2026, 23 вересня 2026 року близько 19 год. 30 хв. командир інженерного взводу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, під час виконання обов`язків військової служби та дії правового режиму воєнного стану, всупереч вимогам статей 9, 11, 12, 16, 58, 129, 130, 131 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також статей 1, 4, 6, 31 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи протиправно та умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, без дозволу відповідного командира (начальника) та без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 у АДРЕСА_2 та в період самовільної відсутності проводив час на власний розсуд, що підтверджується доповіддю про самовільне залишення військової частини від 23.09.2026 № 2154/8501.

25 вересня 2026 року близько 07 год. 30 хв. командир інженерного взводу військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 після самовільного залишення місця служби.

У судовому засіданні особа, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 , вину визнав.

Вирішуючи питання про наявність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності, суддя виходить із такого.

За правилами статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції, у точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Частиною третьою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Частиною другою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової служби), а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, або хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року.

Частиною четвертою статті 172-11 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

За визначенням статті 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

З наведеного визначення випливає, що воєнний стан є одним із видів особливого періоду.

Отже, відсильна диспозиція частини четвертої статті 172-11 КУпАП фактично виключає адміністративну відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану, а натомість встановлює відповідальність за такі діяння, вчинені під час дії іншого особливого періоду, зокрема під час мобілізації, але за відсутності воєнного стану.

Воєнний стан в Україні було введено з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, і на день розгляду цієї справи воєнний стан триває, а відтак самовільне залишення військової частини інкримінується ОСОБА_3 у період воєнного стану, що унеможливлює кваліфікацію його дій за ч. 4 ст. 172-11 КУпАП.

Водночас кваліфікація дій ОСОБА_3 у цьому випадку за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП суперечить вищенаведеним положенням статей 7, 9 КУпАП, оскільки не відповідатиме принципу законності.

Так, частиною четвертою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Частиною п`ятою статті 407 КК України передбачена кримінальна відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само за ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Змінами до частини п`ятої статті 407 КК України, внесеними Законом України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» від 13.07.2023 № 3233-IX, встановлено обов`язкову кваліфікуючу ознаку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинених в умовах воєнного стану, - тривалість понад три доби, чим фактично декриміналізовано такі діяння, що тривають до трьох діб. Зазначені діяння тривалістю до трьох діб також не підпадають під дію статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин в умовах саме воєнного стану передбачена лише частиною п`ятою статті 407 КК України. Застосування в умовах воєнного стану ч. 3 ст. 172-11 КУпАП не узгоджується з диспозиціями ч. 4, 5 ст. 407 КК України.

Єдиним винятком, що дозволяє кваліфікувати дії військовослужбовця за ч. 5 ст. 407 КК України незалежно від тривалості самовільного залишення військової частини або місця служби, а також нез`явлення вчасно на службу без поважних причин, є вчинення таких дій у бойовій обстановці.

Суд підкреслює, що таке законодавче регулювання адміністративної відповідальності, зокрема за самовільне залишення військової частини, вчинене в умовах воєнного стану, не узгоджується з вимогами регулятивного законодавства у цій сфері правовідносин, у тому числі з Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 551-XIV, який визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг, і Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їхні взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Проте вищезазначена неузгодженість у нормах чинного законодавства не може бути підставою для відступу судом від принципу законності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 90264746).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суддя дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст. 247, 283-285, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП стосовно ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На постанову суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 10 (десяти) днів з моменту винесення постанови.

Суддя А.В. Островерхова