Вирок від 30 вересня 2026 р. у справі №564/4117/26 — Костопільський районний суд Рівненської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4117/26

01 жовтня 2026 року

м.Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Костопільського районного суду Рівненської області в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62026240030005185 від 29.05.2026

по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Супрунівка Полтавського району Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за призовом під час мобілізації на особливий період Збройних Сил України, начальника служби забезпечення засобами розвідки розвідувального управління штабу військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні підполковник, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України,

за участю

прокурора – ОСОБА_4 (дистанційно)

обвинуваченого – ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Підполковник ОСОБА_3 , обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, у порушення вимог ст.ст.11, 13, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.22 розділу II, п.2 розділу Х Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, яка затверджена Наказом Міністра Оборони України №359 від 29 червня 2005 року, діючи із злочинною самовпевненістю, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, допустив втрату закріпленої за ним зброї та боєприпасів за наступних обставин.

Так, згідно Накладної (вимоги) №457 від 04.09.2025 ОСОБА_3 отримав для службового користування штатну вогнепальну зброю – 9 мм пістолет «MAS MODELE 1950» серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9х19 мм, а на підставі накладної №414 від 04.09.2026 – боєприпаси до нього, патрони 9х19 мм FMJ NATO.

Таким чином, зазначене військове майно було офіційно ввірене йому для службового користування.

12.04.2026 близько 12 години 00 хвилин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) підполковник ОСОБА_3 , вибув у приватних справах з місця розташування військової частини ( АДРЕСА_2 ) до м.Костопіль Рівненської області, взявши із собою ввірену табельну зброю 9 мм пістолет «MAS MODELE 1950» серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9х19 мм, та боєприпаси до нього, патрони 9х19 мм FMJ NATO.

Цього ж дня, близько 13:00 год., перебуваючи у м.Костопіль, підполковник ОСОБА_3 діючи із злочинною самовпевненістю, в умовах воєнного стану, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, порушуючи правила зберігання зброї та боєприпасів, добровільно вступив у контакт із двома жителями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та спільно вживав із ними алкогольні напої біля місцевої церкви.

Надалі, підполковник ОСОБА_3 діючи із злочинною самовпевненістю, в умовах воєнного стану, через несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, порушуючи правила зберігання зброї та боєприпасів, внаслідок вживання алкоголю втратив контроль над власними діями та свідомість на зупинці громадського транспорту, залишивши без належного нагляду та догляду ввірену йому вогнепальну зброю та боєприпаси, створив умови для безперешкодного доступу сторонніх осіб до військового майна, внаслідок чого пістолет 9 мм пістолет «MAS MODELE 1950» серійний номер НОМЕР_3 та 1 бойовий набій 9х19 мм FMJ NATО вибули з фактичного володіння військовослужбовця та військової частини НОМЕР_1 .

12.04.2026 близько 17 години 50 хвилин, втрачена зброя була виявлена та вилучена працівниками ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області у місцевого мешканця громадянина ОСОБА_5 на АДРЕСА_3 . Внаслідок порушення правил зберігання ОСОБА_3 допустив втрату ввіреної йому для службового користування зброї та боєприпасів в умовах воєнного стану.

Таким чином, ОСОБА_3 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 КК України, тобто у втраті ввіреної для службового користування зброї та боєприпасів внаслідок порушення правил її зберігання, вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину визнав у повному обсязі, надав показання на підтвердження обставин, викладених в обвинувальному акті.

У судовому засіданні прокурор, враховуючи, що обвинувачений визнає свою вину та всі встановлені обставини справи, просить суд визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Обвинувачений не заперечував щодо визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Враховуючи думку учасників судового провадження, які не заперечували щодо застосування ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та зокрема те, що відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України, кваліфікується нетяжкий злочин.

Відповідно до ст.66 КК України, як пом`якшуючі покарання ОСОБА_3 обставини суд враховує щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України, суд враховує, що обставиною яка обтяжує покарання ОСОБА_3 не встановлено.

Беручи до уваги особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_3 на диспансерному нагляді у психіатра та нарколога не перебуває, по місцю служби характеризується позитивно.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Санкція ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Приймаючи до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення в межах санкції ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України.

Однак, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без реального позбавлення волі, але в умовах нагляду за ним, а тому звільнити його від відбування призначеного основного покарання з випробуванням і встановленням іспитового строку на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов`язків відповідно до ч.1 ст.76 КК України.

Так, згідно з вимогами статей 50, 65 КК України, вирішення питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням є виключною дискрецією суду, яка базується на об`єктивній оцінці тяжкості кримінального правопорушення та даних про особу винного.

При вирішенні питання про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд також ретельно досліджує дані про його особу, які мають виняткове значення для визначення ступеня його суспільної небезпеки та прогнозу щодо подальшої поведінки.

Судом встановлено, що обвинувачений є чинним військовослужбовцем, діючим офіцером Збройних Сил України, який продовжує брати участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України.

В умовах триваючого воєнного стану в Україні, коли захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності держави є найвищим публічним та суспільним пріоритетом, призначення обвинуваченому покарання у вигляді реального позбавлення волі та його ізоляція від суспільства в установах кримінально-виконавчої системи призведе до нівелювання його бойового досвіду та професійних навичок як військового.

Враховуючи щире каяття та бездоганну посткримінальну поведінку, суд вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень є можливим без реального відбування покарання, із застосуванням іспитового строку, що дозволить йому продовжити виконання свого обов`язку із захисту Батьківщини.

Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню та речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались.

Цивільний позов не заявлявся, втрачене військове майно повернуто на стадії досудового розслідування.

Керуючись ст.ст.118, 124, 129, 369-374 КПК України, ст.75, 76, 413 КК України, суд-

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.413 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 /два/ роки.

На підставі ст.75 Кримінального кодексу України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 /один/ рік.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.4 ст.76 КК України, здійснення нагляду за ОСОБА_3 покласти на командира військової частини.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 не застосовувався.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

СуддяОСОБА_1