Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №562/1475/26 — Здолбунівський районний суд Рівненської області

Справа №562/1475/26

провадження №2/562/1273/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2026 р.

Здолбунівський районний суд Рівненської області

у складі: головуючого судді Кушніра О.Г.,

секретар судового засідання Парфенюк Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Здолбунів Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , про виділення частки в натурі та визнання права власності, -

в с т а н о в и в :

У поданій через систему "Електронний суд" заяві позивач ОСОБА_1 просить припинити її право спільної часткової власності на 33/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 та закрити розділ в Державному реєстрі речових прав та реєстраційну справу; виділити їй в натурі 33/100 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 , а саме: частину житловою площею 28,4 м2, 1-4-коридор, 1-7-житлова, 1-8- житлова, також надвірні будівлі та споруди: Д-сарай; визнати за нею право власності на виділений окремий об`єкт нерухомого майна, що складає цілу ідеальну частку вказаного домоволодіння, обґрунтовуючи тим, що без виділення належної їй на праві власності частки вона не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном.

Ухвалою суду від 16 липня 2026 року до участі в справі залучено ОСОБА_2 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Відзив на позов відповідач не подавав.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча про місце та час слухання справи повідомлялися заздалегідь та належним чином відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

Згідно поданих заяв позивач та її представник позовні вимоги підтримують повністю, а представник Здолбунівської міської ради Рівненського району Рівненської області та третя особа ОСОБА_2 щодо позовних вимог не заперечують, просять розглянути справу без їх участі.

З`ясувавши обставини та вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Ця засада означає, що право власності є недоторканним, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі №567/3/22).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі №638/2304/17).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі №910/10784/16).

Установлено, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 22 серпня 2025 року визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно за законом, а саме: 33/100 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622610100:00:007:0166, на якій розташована належна їй частина домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, видане 11 грудня 2024 року приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Чубай О.С. (спадкова справа №6/2024).

З указаного вище рішення суду вбачається, що належна позивачу частина вказаного домоволодіння фактично є будинком поділеним на дві окремі незалежні частки, які дорівнювали 33/100 та 67/100.

Іншим співвласником частини будинку є ОСОБА_2 , яка фактично виділила в натурі свою частку в окремий об`єкт права власності та зареєструвала право власності на виділене в натурі домоволодіння та окрему адресу.

З Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №424835219 від 30 квітня 2025 року вбачається, що 22 серпня 2016 року зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 в частці 1/1 на підставі рішення Здолбунівської міської ради Здолбунівського району Рівненської області №70 від 23 березня 2016 року.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року в справі №707/2516/18, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі №463/13099/21).

Частинами першою – третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Також, згідно з частинами першою та другою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

Відповідно до висновку ПП «АРХСАЙД» №2 від 22 квітня 2026 року щодо технічної можливості виділу частки з об`єкта нерухомого майна, за технічними показниками частка 33/100 належна ОСОБА_1 забезпечена окремим входом та інженерними комунікаціями, а тому може бути виділена в натурі. Склад новоутвореного об`єкту нерухомого майна: житлова площа 28,4 м2, 1-4-коридор, 1-7-житлова, 1-8- житлова, також надвірні будівлі та споруди: Д-сарай.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості або виділу частки з об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується.

На кожний новостворений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості відкривається новий розділ Державного реєстру прав та формується нова реєстраційна справа, а також присвоюється новий реєстраційний номер кожному з таких об`єктів. Закритий розділ повинен містити посилання на діючий розділ відповідного об`єкта. Діючий розділ повинен містити посилання на закритий розділ відповідного об`єкта.

Відповідно до ч.7 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру прав у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі прав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.258-273, 351 – 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Виділити в натурі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована по АДРЕСА_3 ) 33/100 частки домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: частину житловою площею 28,4 м2, 1-4-коридор, 1-7-житлова, 1-8- житлова, та надвірні будівлі та споруди: Д-сарай.

Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на 33/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , закрити розділ в Державному реєстрі речових прав та реєстраційну справу.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на виділений окремий об`єкт нерухомого майна, що складає цілу ідеальну частку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: домоволодіння житловою площею 28,4 м2, 1-4-коридор, 1-7-житлова, 1-8- житлова, та надвірні будівлі та споруди: Д-сарай.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: