Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №561/1121/26 — Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/1121/26

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Дідика А. В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Зарічне в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Зарічненська селищна рада Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції заявника та заінтересованої особи.

До Зарічненського районного суду Рівненської області надійшла на розгляд заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Зарічненська селищна рада Рівненської області про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій заявниця просить встановити факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 проживали однією сім`єю з липня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заява мотивована тим, що 07.11.2025 ОСОБА_2 (чоловік її рідної баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ) після смерті якого відкрилася спадщина у складі житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 та земельна ділянка під цим будинком. ОСОБА_2 заповіту не лишив, отже відбувається спадкування за законом. На день смерті ОСОБА_2 спадкоємці першої, другої на третьої черг за законом відсутні. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини. Спадкодавець та заявниця проживали однією сім`єю з липня 2020 року і до смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 в будинку по АДРЕСА_1 , а саме вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємні права та обов`язки. ОСОБА_1 купувала продукти харчування та ліки, як за свої гроші так і за гроші ОСОБА_2 , готувала їжу, займалася прибиранням житла, пранням одягу, оплачувала рахунки, зокрема, за використану електроенергію (за свої гроші і за гроші ОСОБА_2 ).

ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 мав проблеми із зором, тому вона супроводжувала його в медичні заклади і піклувалася про нього під час стаціонарного лікування. Супроводжувала при зверненні в органи державної влади та органи місцевого самоврядування. ОСОБА_2 займався поточним ремонтом будинку, заготівлею дров та опаленням будинку, садовими деревами та іншими господарськими справами. Разом із ОСОБА_2 обробляли присадибну земельну ділянку, садили городину, картоплю. Зважаючи на вказане вона вважає, що має право на спадщину після смерті ОСОБА_2 як спадкоємець четвертої черги за законом. При зверненні до нотаріус заявниці було роз`яснено, що для оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 необхідно встановити юридичний факт, а саме факт його проживання із заявницею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, метою звернення до суду є підтвердження належності ОСОБА_1 до спадкоємців четвертої черги за законом після смерті ОСОБА_2 та створення умов для подальшого оформлення заявницею спадкових прав після його смерті в нотаріальному порядку.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 11.09.2026 заява прийнята до розгляду, відкрито окреме провадження у цій справі з повідомленням учасників справи.

Заявниця подала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила заявлені вимоги задовольнити.

Заінтересована особа належним чином повідомлена про дату, час та місце проведення судового засідання повісткою, яку отримала 11.09.2026 року, шляхом направлення повідомлення про судове засідання до електронного кабінету підсистеми “Електронний суд” ЄСІТС. Відзиву на заяву не подала.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином наявні підстави для розгляду справи за відсутності належним чином повідомлених учасників справи без проведення фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши письмові докази суд дійшов висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Суд встановив, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 в смт Зарічне (зараз с-ще Зарічне Вараського району Рівненської області), що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Зарічненським РВ УДВС України в Рівненській області 24.07.2014 року (а. с. 5) та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 17.02.1961 року Зарічненським РАГС Рівненської області (а. с. 8). З відмітки у паспорті та з Витягу з реєстру територіальних громад (а. с. 6) слідує, що ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 .

З паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 виданого 11.11.2000 (а. с. 40) та свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 14.02.1959 (а. с. 41), видно, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 та зареєстрованою адресою його місця проживання з 13.04.2005 по дату смерті була АДРЕСА_1 згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/000861716 від 21.01.2025 (а. с. 43)

ОСОБА_2 згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 від 07.10.1979 (а. с. 42) 07.10.1979 уклав шлюб з ОСОБА_4 , після чого остання змінила прізвище на “ ОСОБА_5 ”. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_7 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_6 від 15.02.2012 (а. с. 11), а ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_7 від 10.11.2025 (а. с. 14)).

Із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.11.2004 (а. с. 29), витягу №5460345 від 16.11.2004 (а. с. 30) та з технічної документації (а. с. 31-39) вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстроване право власності на будинок по АДРЕСА_1 .

Із довідки Зарічненської селищної ради Рівненської області від 03.09.2026 № 105 (а. с. 18), вбачається, що ОСОБА_2 з 13.04.2005 по дату смерті – ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_1 з 16.07.2020 по даний час були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб за вказаною адресою не було.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 сусіди заявниці подали суду письмові заяви, в яких підтвердили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за однією адресою по АДРЕСА_1 , вели спільне господарство, мали спільний побут та взаємні права і обов`язки.

Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За змістом статті 319 ЦПК України у рішенні суду про встановлення факту, який має юридичне значення, повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Суд звертає увагу, що письмові пояснення та заяви не є показаннями свідків у процесуальному значенні статей 90, 91 ЦПК України, оскільки особи не допитувалися судом після попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Разом із тим відповідно до статей 76, 95 ЦПК України ці документи містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому оцінюються судом як письмові докази у сукупності з офіційними документами органу місцевого самоврядування, органу державної реєстрації актів цивільного стану, нотаріальними документами та іншими матеріалами справи.

Письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , стосуються безпосередньо предмета доказування, є послідовними, взаємно узгоджуються, відповідають офіційним відомостям про місце проживання та не спростовані жодним іншим доказом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб - спадкоємців.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

За змістом статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, установлених законом.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

У Рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» зазначено, що про реальність сімейних відносин можуть свідчити постійне спільне проживання, ведення спільного господарства, спільні витрати, бюджет і харчування, придбання майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла та його ремонт, надання взаємної допомоги й інші обставини.

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка та чоловік, які проживали однією сім`єю без шлюбу, а й інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права і обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21, провадження № 61-20968сво21, дійшла висновку, що передбачений статтею 1264 ЦК України п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини та обчислюється з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, у тому числі до 1 січня 2004 року.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що у разі відсутності документів, які підтверджують постійне проживання спадкоємця зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення відповідного факту.

Висновок суду.

Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд виходить із того, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який помер, ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали в одному житловому будинку безперервно, щонайменше з 16.07.2020 до смерті останнього, вели спільне домашнє господарство, мали спільний побут, брали участь у витратах на утримання домоволодіння, надавали взаємну допомогу та сприймали один одного як членів однієї сім`ї.

Такий висновок ґрунтується не лише на реєстрації їхнього місця проживання за однією адресою, а на сукупності тривалості спільного проживання, характеру сімейного зв`язку, складу домогосподарства, офіційних довідок органу місцевого самоврядування, документів державної реєстрації актів цивільного стану, пояснень сусідів, наявністю в заявниці документів на оплату комунальних послуг.

Встановлення заявленого факту має для заявниці юридичне значення, оскільки створює умови для оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_2 . Іншого позасудового порядку підтвердження факту проживання однією сім`єю за відсутності достатніх для нотаріуса документів законом не визначено.

Суд також бере до уваги, що спору про право між учасниками справи та встановленими спадкоємцями немає, заінтересована особа заперечень не подала, а встановлення факту не є вирішенням питання про право власності на нерухоме майно, не замінює нотаріального оформлення спадщини та не позбавляє інших осіб права оспорювати спадкові права в позовному провадженні у разі виникнення спору.

Відповідно до статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги учасників справи, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили.

За таких обставин суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, підтверджується належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами та підлягає задоволенню.

Таким чином, у судовому засіданні з`ясовано мету встановлення факту та встановлено сам факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Як вбачається із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення в порядку окремого провадження судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом та у справах окремого провадження щодо встановлення фактів, які мають юридичне значення, відсутній спір та позовні вимоги, а заявник звернувся із заявою про встановлення факту, що для неї має юридичне значення, а відтак судовий збір, сплачений при зверненні до суду необхідно залишити за заявником.

Керуючись ст. ст. 293, 294, 315, 319 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Зарічненська селищна рада Рівненської області Рівненській області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю з липня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .

Заінтересована особа: Зарічненська селищна рада Рівненської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 11, с-ще Зарічне, Вараський район, Рівненська область, 34000, ЄДРПОУ 04385632.

Повний текст судового рішення виготовлено 01.10.2026.

Суддя А. В. Дідик