Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №949/601/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/601/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

01 жовтня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Акціонерного товариства «Акцент-Банк» Шкапенко О.В. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101764241575034 від 27 листопада 2025 року станом на 03 квітня 2026 року у загальному розмірі 10 478,59 гривень, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК» та засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису, який погодилася використовувати для вчинення правочинів з банком.

27 листопада 2025 року відповідач підписала удосконаленим електронним підписом Заяву про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101764241575034, Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту. Сторони погодили суму кредиту 8 000,00 гривень, строк кредитування 36 місяців, до 26 листопада 2028 року, фіксовану процентну ставку 85 відсотків річних, комісію 0,00 гривень та погашення щомісячними ануїтетними платежами по 625,35 гривень.

Банк свої зобов`язання виконав, зарахувавши 8 000,00 гривень на поточний рахунок відповідача. Відповідач зобов`язання з погашення кредиту не виконувала, унаслідок чого станом на 03 квітня 2026 року утворилася заборгованість у розмірі 10 478,59 гривень, яка складається з: 7 995,89 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 2 373,52 гривень - заборгованість за процентами; 0,00 гривень - заборгованість за комісією; 109,18 гривень - заборгованість за пенею.

Щодо пені позивач зазначає, що договір укладено після 23 січня 2024 року, а тому обмеження, встановлене пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», на нього не поширюється. На думку позивача, до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме цей спеціальний закон, а не пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, разом з позовною заявою подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку, у якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судових засідань повторно не з`явилася, відзиву на позовну заяву не подала, причин неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляла.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, не з`явилася в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 1 статті 4, частиною 1 статті 5 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статей 76, 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження їх у сукупності.

Судом встановлено, що 20 листопада 2025 року ОСОБА_1 підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК». У ній вона зазначила свої персональні дані: паспорт, РНОКПП та засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з відкритим ключем, визнавши такий підпис аналогом власноручного.

27 листопада 2025 року між сторонами укладено договір про надання послуги «Швидка готівка» № ABH0CT155101764241575034. Договір складається із Заяви про надання послуги, Паспорта споживчого кредиту, Таблиці обчислення загальної вартості кредиту та Умов і правил надання банківських послуг. Сторони погодили такі умови: сума кредиту - 8 000,00 гривень, вид кредиту - на споживчі потреби; строк кредиту - 36 місяців, з поверненням до 26 листопада 2028 року включно; фіксована процентна ставка - 85 відсотків річних, денна процентна ставка - 0,17 відсотка; щомісячний ануїтетний платіж - 625,35 гривень, щомісяця 27 числа; загальна вартість кредиту - 22 512,23 гривень; пеня - 0,07 відсотка (не менше 1 гривні) від простроченої заборгованості за кожен день прострочення (пункт 12 Заяви); право банку достроково розірвати договір та вимагати погашення залишку заборгованості в разі прострочення щомісячного платежу понад 90 днів (розділ 6 Паспорта споживчого кредиту).

Згідно з Протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, Заяву підписано відповідачем 27 листопада 2025 року, тим самим відкритим ключем, що зазначений в Анкеті-заяві, а представником банку - кваліфікованим електронним підписом. Підпис перевірено успішно, цілісність даних підтверджено.

Факт надання кредиту підтверджується меморіальними ордерами № TR.51404046.42562.65455 та № TR.51404046.42563.65455 від 27 листопада 2025 року на суму 8 000,00 гривень кожен. Відповідно до виписки по картці за рахунком відкритим на ім`я відповідачки, 27 листопада 2025 року на її рахунок зараховано 8 000,00 гривень. У період з 27 листопада по 03 грудня 2025 року згідно із даними виписки відповідач користувалась цими коштами.

З виписки по кредиту вбачається, що єдиним погашенням за договором є автоматичне списання 4,11 гривень 29 грудня 2025 року, зараховане в рахунок простроченого тіла кредиту. Перший щомісячний платіж мав бути сплачений 27 грудня 2025 року; з 28 грудня 2025 року відповідач прострочила платежі за договором.

Проценти нараховано за договірною ставкою лише до 03 квітня 2026 року, тобто до дня пред`явлення позову. Після цієї дати позивач процентів не нараховує і не заявляє.

Денна процентна ставка 0,17 відсотка не перевищує граничного розміру, встановленого частиною 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідач розрахунок не спростувала, контррозрахунку та доказів погашення боргу не подала. Підстав для сумніву в арифметичній правильності розрахунку в частині тіла кредиту і процентів суд не вбачає.

У сукупності досліджені письмові та електронні докази є належними, допустимими та достовірними. Вони підтверджують укладення договору, надання кредиту, фактичне користування кредитними коштами та неналежне виконання відповідачем обов`язку з їх повернення і сплати процентів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, а також інтересів держави.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилом частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а правочин вважається підписаним, якщо він підписаний його стороною.

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути кредит у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит може укладатися у вигляді електронного документа.

Оскільки договір підписано відповідачем удосконаленим електронним підписом, використання якого сторони погодили в Анкеті-заяві, а Заява про надання послуги містить усі істотні умови кредитування, суд вважає договір від 27 листопада 2025 року укладеним у належній формі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» таке право кредитодавця для споживчих кредитів, наданих на строк понад рік, пов`язане із затриманням сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на три календарні місяці.

Розділом 6 Паспорта споживчого кредиту сторони передбачили право банку достроково розірвати договір та вимагати погашення залишку заборгованості в разі прострочення щомісячного платежу понад 90 днів. На день пред`явлення позову (03 квітня 2026 року) прострочення відповідача тривало з 28 грудня 2025 року, тобто понад три календарні місяці та понад 90 днів.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц виснувала, що пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту, зокрема шляхом подання позову, змінює строк виконання основного зобов`язання. Після цього право кредитодавця нараховувати проценти за договором припиняється.

З дня надіслання відповідачу копії позовної заяви 03 квітня 2026 року та протягом розгляду справи пройшло значно більше 30 календарних днів, визначених частиною 2 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Відповідач порушення не усунула. Позивач заявив проценти лише до дня пред`явлення позову.

За таких обставин вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 995,89 гривень та за процентами в розмірі 2 373,52 гривень, а всього 10 369,41 гривень, є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що дія цієї норми поширюється на кредитні договори, у тому числі договори про споживчий кредит (постанови від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 та від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22).

Доводи позивача про те, що замість пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України підлягає застосуванню пункт 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», суд відхиляє. Пункт 6 розділу IV цього Закону є окремою нормою, що звільняє споживачів від відповідальності за договорами, укладеними до 23 січня 2024 року. Те, що вона не охоплює договори, укладені пізніше, не скасовує і не обмежує дію пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Остання норма не містить обмежень щодо дати укладення кредитного договору.

Воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, на час виникнення прострочення та на час ухвалення рішення триває.

Тому відповідач звільняється від обов`язку сплатити пеню, нараховану за прострочення, і в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 109,18 гривень належить відмовити.

Відповідно до частин 1, 2 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 6005315573074 від 03 квітня 2026 року. Позовні вимоги задоволено на суму 10 369,41 гривень із заявлених 10 478,59 гривень. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 634,66 гривень (2 662,40 ? 10 369,41 / 10 478,59).

На підставі викладеного та керуючись статтями 15, 16, 207, 509, 525, 526, 530, 610-612, 625, 634, 638, 1048-1050, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № ABH0CT155101764241575034 від 27 листопада 2025 року у розмірі 10 369,41 гривень (десять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 41 копійка), що складається із: 7 995,89 гривень (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять гривень 89 копійок) - заборгованість за тілом кредиту; 2 373,52 гривень (дві тисячі триста сімдесят три гривні 52 копійки) - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 634,66 гривень (дві тисячі шістсот тридцять чотири гривні 66 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080, МФО №307770, рах. № НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор