Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №949/1177/26 — Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1177/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м.Дубровиця

Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді: Оборонової І.В.,

за участю секретаря: Волкодав А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №285251 від 28 червня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» адвокат Пархомчук Сергій Валерійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №285251 від 28 червня 2025 року у загальному розмірі 5468,80 грн, яка складається з 4000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 1468,80 грн заборгованості за процентами за користування кредитом. Одночасно позивач просить стягнути 2662,40 грн судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 червня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №285251, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 календарних днів, тобто до 25 вересня 2025 року, зі сплатою процентів.

За користування кредитом договором встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 0,72 % на день, що відповідає 262,8 % річних. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 14 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено комісію у розмірі 25 % від суми кредиту за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту.

Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL9137, який 28 червня 2025 року був направлений на номер телефону, зазначений під час оформлення кредиту.

28 червня 2025 року відповідачу перераховано 4000,00 грн на платіжну картку, емітовану АТ КБ «ПриватБанк».

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором утворилася заборгованість у загальному розмірі 5468,80 грн, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1468,80 грн - заборгованість за процентами.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «Фінансова компанія «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором №285251.

Згідно з витягом з Реєстру боржників розмір переданої позивачу вимоги становить 5468,80 грн, з яких 4000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту та 1468,80 грн - заборгованість за процентами.

Оскільки відповідач заборгованість у добровільному порядку не погасив, позивач просить стягнути з нього 5468,80 грн заборгованості, а також судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив врахувати здійснені ним платежі на загальну суму 3854,25 грн, перевірити правильність розрахунку заборгованості, відмовити у задоволенні позову в частині, не підтвердженій належними та допустимими доказами, а у задоволенні вимоги про стягнення 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити або зменшити їх розмір.

У відзиві відповідач зазначив, що на виконання кредитного договору здійснив три безготівкові платежі: 14 липня 2025 року - 3220,65 грн, 25 липня 2025 року - 316,80 грн та 05 серпня 2025 року - 316,80 грн. Вказував, що зазначені платежі підтверджуються платіжними та банківськими документами, однак у поданій позивачем виписці з особового рахунка вони не відображені, тоді як до стягнення заявлено повну суму основного боргу 4000,00 грн.

Також відповідач посилався на наявність технічних недоліків у тексті кредитного договору, зокрема незаповнених формулювань у пункті 1.5 та зазначення у договорі показників 0,72 % і 1 % на день.

Окремо відповідач заперечував проти правомірності комісії у розмірі 1000,00 грн, зазначаючи, що за умовами договору відповідні послуги вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань, тоді як комісію було зараховано з першого здійсненого ним платежу.

Відповідач також надав власний контррозрахунок заборгованості, виходячи з того, що після погашення нарахованих процентів залишок кожного платежу мав спрямовуватися на зменшення основної суми кредиту, а подальші проценти - нараховуватися на фактичний залишок основного боргу.

Щодо переходу права вимоги відповідач заперечував належність та достатність поданих позивачем доказів, посилався на відсутність доказів повноважень ОСОБА_2 , який підписав витяг з Реєстру боржників від імені ТОВ «Клай Інвест», невідповідність зазначеної у Реєстрі суми заборгованості фактичному стану розрахунків, а також на закінчення 19 лютого 2026 року строку дії договору факторингу.

Крім того, відповідач зазначив, що став потерпілим від шахрайських дій, у зв`язку з чим зареєстровано кримінальне провадження №12025181050000331 за ч.4 ст.190 КК України, та що 15 серпня 2025 року звертався до ТОВ «Клай Інвест» із повідомленням про такі обставини і проханням надати кредитні канікули або реструктуризацію.

Щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу відповідач заперечував їх розмір, посилаючись на типовий характер спору, неспівмірність витрат із ціною позову та обсягом виконаних робіт.

02 липня 2026 року відповідач подав додаткові письмові пояснення, у яких уточнив наведений у відзиві математичний контррозрахунок заборгованості у зв`язку з технічним відображенням окремих символів у системі «Електронний суд». За уточненим контррозрахунком залишок заборгованості, на думку відповідача, становив 851,91 грн, з яких 785,68 грн - основний борг та 66,23 грн - проценти. На цей розрахунок відповідач у подальшому посилався у своїх запереченнях на відповідь на відзив.

Від представника позивача 07 липня 2026 року надійшла відповідь на відзив, у якій він просив відхилити доводи відповідача та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що 19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за яким до позивача перейшло право вимоги до відповідача. Вказував, що відповідно до Реєстру боржників розмір відступленої заборгованості становить 5468,80 грн, з яких 4000,00 грн - основний борг та 1468,80 грн - проценти, а після набуття права вимоги позивачем нові штрафні санкції не нараховувалися.

Щодо комісії представник позивача зазначив, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає можливість включення до загальних витрат за кредитом комісій, пов`язаних із його наданням, обслуговуванням та поверненням, а відповідач погодився з відповідними умовами договору.

Щодо переходу права вимоги представник позивача посилався на витяг з Реєстру боржників як на доказ набуття позивачем права грошової вимоги та зазначав, що неповідомлення боржника про зміну кредитора саме по собі не припиняє кредитного зобов`язання. Також просив стягнути з відповідача понесені судові витрати.

10 липня 2026 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав раніше викладену позицію та уточнений контррозрахунок у сумі 851,91 грн. Наголосив на документальному підтвердженні трьох платежів на загальну суму 3854,25 грн, необхідності перевірки порядку їх зарахування, правильності визначення розміру заборгованості та обсягу права вимоги, переданого позивачу. Повторно заперечив проти належності витягу з Реєстру боржників, правомірності комісії у сумі 1000,00 грн та розміру витрат на професійну правничу допомогу.

04 вересня 2026 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на договір про надання правової допомоги, акт про отримання правової допомоги та документ про її оплату.

05 вересня 2026 року відповідач подав заперечення на зазначену заяву, у яких просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Посилався на неспівмірність заявленої суми із ціною позову та складністю справи, відсутність детального погодинного обліку виконаних адвокатом робіт, включення до акта 500,00 грн канцелярських витрат, а також на те, що частина досудових дій здійснювалася іншою організацією до укладення договору про надання правничої допомоги. Також заперечував проти доводів щодо належності оплати, проведеної на користь Адвокатського бюро «Пархомчук та Партнери».

22 вересня 2026 року відповідач подав додаткові письмові пояснення, у яких уточнив свою позицію та зазначив, що здійснені ним платежі на загальну суму 3854,25 грн дійсно були враховані первісним кредитором, однак 1123,20 грн спрямовано на погашення процентів, 1731,05 грн - пені та 1000,00 грн - комісії, тоді як на зменшення основної суми кредиту кошти не зараховувалися.

У зв`язку з цим просив перевірити правомірність нарахування та зарахування пені і комісії, правильність визначення залишку основного боргу після кожного платежу, застосованої процентної ставки та обсяг права вимоги, переданого позивачу за договором факторингу. Також звертав увагу на те, що пеня та комісія окремо до стягнення позивачем не заявлені, однак саме на їх погашення первісним кредитором було спрямовано частину здійснених ним платежів.

Того ж дня відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій позовні вимоги визнав частково у межах 851,91 грн та просив у решті позову, а також у задоволенні заяви про стягнення 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив просив у поданій заяві провести розгляд справи провести за його відсутності та позовні вимоги підтримав у повному обсязі

Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, перевіривши надані сторонами розрахунки та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд приходить до наступного висновку.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 28 червня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про надання фінансового кредиту №285251, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 4000,00 грн строком на 90 календарних днів зі сплатою процентів у порядку та розмірі, визначених договором.

Пунктом 1.1 договору передбачено надання клієнту фінансового кредиту у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності. Пунктом 1.2 визначено строк кредитування 90 днів, тобто до 25 вересня 2025 року, а також передбачено, що договір у будь-якому випадку діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Пунктом 1.3 встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 262,8 % річних, що становить 0,72 % на день, та періодичність платежів зі сплати процентів кожні 14 днів.

Пунктом 1.4 договору передбачено, що за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, а також юридичне оформлення, клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. За кредитом у сумі 4000,00 грн розмір такої комісії становить 1000,00 грн.

У цьому ж пункті зазначено, що відповідні послуги надаються протягом дії договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за договором.

Пунктом 1.5 передбачено надання кредиту у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. Водночас замість конкретної дати надання та повернення кредиту у тексті цього пункту залишено технічні формулювання системи автозаповнення.

Пунктом 1.6 договору визначено, що датою його укладення є дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Пунктом 2.6 договору визначено, що проценти за користування кредитом є платою за користування кредитними коштами та нараховуються щоденно на фактичний залишок заборгованості у межах строку кредитування.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, а нарахування і сплата процентів проводяться на залишок заборгованості за кредитом.

З Додатку №1 до договору вбачається, що за умови незмінності основної суми кредиту протягом усього строку кредитування загальна сума процентів становила 2592,00 грн. У графіку платежів визначено проміжні платежі зі сплати процентів, комісію 1000,00 грн у складі першого платежу та кінцевий платіж 25 вересня 2025 року, до якого включено повернення 4000,00 грн основної суми кредиту.

Договір містить електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором KL9137. Із довідки про ідентифікацію вбачається, що зазначений одноразовий ідентифікатор 28 червня 2025 року було направлено на номер телефону, вказаний клієнтом під час оформлення кредиту.

Факт фактичного надання кредитних коштів підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якого 28 червня 2025 року о 08:40 успішно проведено переказ 4000,00 грн на платіжну картку НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк», із призначенням платежу «Выдача кредита #285251». Документ містить номер транзакції, код авторизації, RRN та інші реквізити, що дозволяють ідентифікувати платіжну операцію.

Доказів скасування, повернення або незавершення зазначеної платіжної операції матеріали справи не містять.

Відповідно до статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість укладення електронного договору шляхом акцепту пропозиції із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, електронний кредитний договір, довідка про ідентифікацію, одноразовий ідентифікатор KL9137 та документ про перерахування 4000,00 грн у своїй сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору №285251 та виконання первісним кредитором свого обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Оцінюючи доводи відповідача щодо наявності технічних недоліків у тексті кредитного договору, суд зазначає наступне.

Дійсно, пункт 1.5 договору містить незаповнені технічні формулювання щодо дат надання та повернення кредиту. Разом із тим пунктом 1.2 договору прямо визначено строк кредитування 90 днів та кінцеву дату його повернення - 25 вересня 2025 року, пунктом 1.6 визначено, що датою укладення договору є дата перерахування кредитних коштів, а фактичне перерахування відповідачу 4000,00 грн здійснено 28 червня 2025 року.

За таких обставин зазначений технічний недолік сам по собі не створює невизначеності щодо суми кредиту, фактичної дати його видачі, строку кредитування, кінцевої дати повернення чи розміру процентної ставки та не спростовує факту укладення договору.

Суд також не приймає доводи відповідача про встановлення договором двох різних процентних ставок - 0,72 % та 1 % на день.

Пунктом 1.3 договору прямо визначено фіксовану процентну ставку за користування кредитними коштами у розмірі 0,72 % на день.

Натомість наведений у договорі показник 1 % визначений як денна процентна ставка, розрахована виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом у сумі 3592,00 грн, загального розміру кредиту 4000,00 грн та строку кредитування 90 днів за формулою: (3592,00 грн / 4000,00 грн) / 90 днів ? 100 % = 1 %.

Отже, 0,72 % є фіксованою процентною ставкою за користування кредитними коштами, тоді як 1 % є розрахунковим показником денної процентної ставки, визначеним виходячи із загальних витрат за споживчим кредитом. Тому зазначені величини мають різне призначення і не свідчать про встановлення договором двох різних процентних ставок за користування кредитом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання процентів, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Разом із тим доведеність факту укладення договору та отримання кредитних коштів не звільняє позивача від обов`язку довести правильність саме того розміру заборгованості, який заявлений до стягнення.

Із поданих відповідачем квитанцій платіжної системи PLATON, банківських квитанцій та виписки АТ КБ «ПриватБанк» за його картковим рахунком судом встановлено, що на виконання кредитного зобов`язання відповідач здійснив три платежі: 14 липня 2025 року у сумі 3220,65 грн, 25 липня 2025 року у сумі 316,80 грн та 05 серпня 2025 року у сумі 316,80 грн. Зазначені документи в сукупності підтверджують фактичне списання з рахунку відповідача та зарахування на виконання кредитного зобов`язання коштів у загальній сумі 3854,25 грн.

Разом із тим із первісно поданої позивачем виписки з особового рахунка неможливо було встановити хронологію зазначених платежів та порядок їх розподілу між основною сумою кредиту, процентами, комісією та іншими платежами. У Реєстрі боржників при цьому було зазначено повну суму основного боргу 4000,00 грн та 1468,80 грн процентів.

Із заяви представника позивача від 18 вересня 2026 року та доданого до неї детального розрахунку заборгованості вбачається, що відомості про часткові погашення при відступленні права вимоги позивачу окремо не передавалися, у зв`язку з чим відповідний розрахунок було додатково отримано від первісного кредитора ТОВ «Клай Інвест».

Згідно з цим розрахунком здійснені відповідачем платежі на загальну суму 3854,25 грн були враховані первісним кредитором, однак спрямовані на погашення пені, комісії та процентів без зменшення основної суми кредиту. Зокрема, із платежу від 14 липня 2025 року у сумі 3220,65 грн 1731,05 грн зараховано в рахунок пені, 1000,00 грн - комісії та 489,60 грн - процентів, а платежі від 25 липня 2025 року та 05 серпня 2025 року по 316,80 грн кожний - на погашення процентів.

Унаслідок такого розподілу основна сума кредиту залишилася у розмірі 4000,00 грн, а проценти після 05 серпня 2025 року продовжували нараховуватися на всю цю суму. Саме 4000,00 грн основного боргу та 1468,80 грн процентів у подальшому були відображені у Реєстрі боржників.

Отже, доводи відповідача про повне неврахування здійснених ним платежів свого підтвердження не знайшли, оскільки з детального розрахунку вбачається, що ці платежі були враховані первісним кредитором. Водночас сам факт їх врахування не свідчить про правильність такого зарахування, а тому суд має перевірити правомірність визначення кожної складової заборгованості та порядок спрямування сплачених відповідачем коштів.

Пунктом 3.4 договору визначено черговість погашення заборгованості, однак така черговість може застосовуватися лише щодо належно нарахованих та таких, що підлягають сплаті, складових зобов`язання.

Насамперед суд перевіряє правильність визначення основної суми кредиту та процентів за користування ним.

Відповідно до пунктів 2.6 та 3.3 договору проценти нараховуються щоденно на фактичний залишок основної суми кредиту за фактичну кількість календарних днів користування кредитними коштами.

За період з 28 червня 2025 року по 14 липня 2025 року включно проценти на суму кредиту 4000,00 грн за ставкою 0,72 % на день становлять 489,60 грн.

Із платежу відповідача від 14 липня 2025 року у сумі 3220,65 грн 489,60 грн припадають на погашення належно нарахованих процентів. Питання щодо правомірності зарахування решти цього платежу на погашення пені та комісії підлягає окремій оцінці суду.

У разі відсутності правових підстав для такого зарахування решта платежу у сумі 2731,05 грн підлягає спрямуванню на зменшення основної суми кредиту, внаслідок чого її залишок становитиме 1268,95 грн.

За період з 15 липня 2025 року по 25 липня 2025 року проценти на залишок основної суми кредиту 1268,95 грн становлять 100,50 грн. Із платежу від 25 липня 2025 року у сумі 316,80 грн 100,50 грн припадають на погашення процентів, а 216,30 грн - на зменшення основної суми кредиту, внаслідок чого її залишок становить 1052,65 грн.

За період з 26 липня 2025 року по 05 серпня 2025 року проценти на залишок основної суми кредиту 1052,65 грн становлять 83,37 грн. Із платежу від 05 серпня 2025 року у сумі 316,80 грн 83,37 грн припадають на погашення процентів, а 233,43 грн - на зменшення основної суми кредиту, внаслідок чого її залишок становить 819,22 грн.

Таким чином, за умови неправомірності зарахування частини платежу від 14 липня 2025 року на погашення пені та комісії непогашений залишок основної суми кредиту після здійснення трьох платежів становить 819,22 грн.

Після 05 серпня 2025 року інших платежів на виконання кредитного зобов`язання відповідачем не здійснювалося. Тому проценти за подальший період користування кредитом підлягають нарахуванню на залишок основної суми кредиту 819,22 грн.

За період з 06 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року включно, тобто за 51 календарний день, проценти на суму 819,22 грн за ставкою 0,72 % на день становлять 300,82 грн.

Отже, правильність визначення остаточного залишку основної суми кредиту у розмірі 819,22 грн та процентів у розмірі 300,82 грн безпосередньо залежить від правомірності зарахування первісним кредитором частини платежу від 14 липня 2025 року на погашення пені та комісії.

У зв`язку з цим суд переходить до оцінки правомірності нарахування пені.

Із детального розрахунку вбачається, що у липні 2025 року первісним кредитором нараховано пеню у сумі 1731,05 грн та зараховано її за рахунок частини платежу відповідача від 14 липня 2025 року.

Разом із тим пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки, штрафу, пені за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, а нараховані з 24 лютого 2022 року відповідні санкції підлягають списанню кредитодавцем.

Оскільки пеня у сумі 1731,05 грн була нарахована у липні 2025 року, тобто у період дії воєнного стану, така сума не підлягала сплаті відповідачем та мала бути списана кредитодавцем. Відтак первісний кредитор не мав правових підстав ані для врахування цієї суми як належної до сплати заборгованості, ані для спрямування частини здійсненого відповідачем платежу на її погашення.

За таких обставин 1731,05 грн із платежу відповідача від 14 липня 2025 року були зараховані на погашення пені безпідставно.

Оцінюючи правомірність нарахування та зарахування комісії у сумі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість включення до загальних витрат за споживчим кредитом комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту. Водночас відповідно до статті 11 цього Закону інформація про стан кредитної заборгованості у визначених законом випадках надається споживачу безоплатно, а частиною п`ятою статті 12 Закону встановлено нікчемність умов договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення комісій за обслуговування кредиту саме по собі не суперечить закону, однак умова про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.

Пунктом 1.4 спірного договору єдиною комісією у розмірі 1000,00 грн охоплено сукупність різних послуг: надання, обслуговування і повернення кредиту, обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації та довідок, а також юридичне оформлення. При цьому вартість кожної з таких послуг окремо договором не визначена.

Крім того, цим же пунктом передбачено, що зазначені послуги надаються протягом дії договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом своїх зобов`язань. Водночас із графіка платежів та детального розрахунку вбачається, що всю суму комісії 1000,00 грн первісний кредитор зарахував уже з платежу відповідача від 14 липня 2025 року.

Доказів того, які саме послуги на суму 1000,00 грн були фактично надані відповідачу на цю дату та якою була вартість кожної з них, позивачем не надано. За таких обставин правомірність зарахування всієї суми 1000,00 грн із першого платежу відповідача на погашення комісії належними доказами не підтверджена.

Таким чином, із платежу відповідача від 14 липня 2025 року у сумі 3220,65 грн правомірному зарахуванню підлягали 489,60 грн на погашення процентів, тоді як 1731,05 грн безпідставно спрямовано на погашення пені, а правомірність спрямування 1000,00 грн на погашення комісії позивачем не доведена.

Отже, решта платежу у сумі 2731,05 грн підлягає зарахуванню на зменшення основної суми кредиту.

З урахуванням цього після платежу від 14 липня 2025 року залишок основної суми кредиту становив 1268,95 грн, після платежу від 25 липня 2025 року - 1052,65 грн, а після платежу від 05 серпня 2025 року - 819,22 грн.

Відповідно, проценти за період з 06 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року включно підлягають нарахуванню саме на суму 819,22 грн і становлять 300,82 грн.

Таким чином, станом на закінчення строку кредитування непогашеним залишилося зобов`язання зі сплати 819,22 грн основної суми кредиту та 300,82 грн процентів за користування кредитом, а всього 1120,04 грн.

Контррозрахунок відповідача у сумі 851,91 грн суд у повному обсязі не приймає.

При визначенні залишку основної суми кредиту відповідач виходив з іншої кількості днів нарахування процентів за перший період користування кредитом, унаслідок чого визначив залишок основного боргу у сумі 785,68 грн замість установлених судом 819,22 грн.

Крім того, при визначенні остаточної суми процентів відповідач помилково виходив із того, що період з 06 серпня 2025 року по 25 вересня 2025 року становить 13 днів. Фактично зазначений період становить 51 календарний день, протягом якого проценти підлягали нарахуванню на фактичний залишок основної суми кредиту 819,22 грн.

Водночас доводи відповідача щодо необхідності врахування здійснених ним платежів при визначенні залишку основної суми кредиту та подальшому нарахуванні процентів саме на фактичний залишок заборгованості є обґрунтованими та враховані судом при здійсненні наведеного розрахунку.

За таких обставин суд вважає доведеними позовні вимоги в частині стягнення 819,22 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 300,82 грн процентів за користування кредитом, а всього - 1120,04 грн.

Оцінюючи обставини переходу права вимоги до позивача та доводи відповідача щодо належності доказів такого переходу, суд зазначає наступне.

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладено договір факторингу №19122025/1, за яким до позивача відступлено права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Згідно з витягом із Реєстру боржників до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №285251 від 28 червня 2025 року у загальному розмірі 5468,80 грн, з яких 4000,00 грн - основний борг та 1468,80 грн - проценти. Виконання договору факторингу підтверджується також платіжними інструкціями від 19 грудня 2025 року, 22 січня 2026 року та 18 лютого 2026 року про перерахування ТОВ «ФК «Венера Фінанс» коштів на користь ТОВ «Клай Інвест».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, а згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За сукупністю договору факторингу, витягу з Реєстру боржників та документів про його виконання суд вважає факт переходу до ТОВ «ФК «Венера Фінанс» права вимоги за кредитним договором №285251 доведеним.

Доводи відповідача про те, що строк дії договору факторингу закінчився 19 лютого 2026 року, цього висновку не спростовують, оскільки саме по собі закінчення строку дії договору після відступлення права вимоги не свідчить про повернення такого права первісному кредитору. Доказів його зворотного відступлення, припинення чи переходу до іншої особи матеріали справи не містять.

Щодо посилання відповідача на відсутність окремого документа про повноваження ОСОБА_2 , який підписав витяг із Реєстру боржників від імені ТОВ «Клай Інвест», суд враховує, що такий витяг не є єдиним доказом переходу права вимоги та оцінюється у сукупності з договором факторингу і документами про його виконання. Тому наведений довід сам по собі не спростовує факту відступлення права вимоги.

Разом із тим зазначення у Реєстрі боржників суми 5468,80 грн саме по собі не підтверджує правильності розміру переданої вимоги. Відповідно до статей 514, 518 ЦК України до нового кредитора переходить лише те право, яке фактично існувало у первісного кредитора, а боржник має право висувати проти нового кредитора заперечення, які мав проти первісного кредитора.

Тому здійснені відповідачем до відступлення права вимоги платежі та порядок їх зарахування підлягають врахуванню і у відносинах із новим кредитором.

З огляду на встановлений судом фактичний розмір невиконаного зобов`язання до позивача перейшло право вимоги до відповідача у сумі 1120,04 грн, з яких 819,22 грн - основна сума кредиту та 300,82 грн - проценти.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов`язання та не спростовує переходу права вимоги. Доказів виконання відповідачем залишку зобов`язання первісному чи новому кредитору після 05 серпня 2025 року матеріали справи не містять.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що спірне кредитне зобов`язання виникло внаслідок шахрайських дій третіх осіб, суд зазначає наступне.

На підтвердження цих доводів відповідач надав витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження №12025181050000331 за ч.4 ст.190 КК України, а також електронне листування з ТОВ «Клай Інвест», з якого вбачається, що 15 серпня 2025 року він повідомив кредитодавця про обставини шахрайства та просив надати кредитні канікули або реструктуризацію.

Зазначені докази підтверджують факт звернення відповідача до правоохоронного органу та повідомлення кредитодавця про обставини, які він пов`язував із шахрайськими діями. Водночас вони самі по собі не підтверджують того, що кредитний договір №285251 від 28 червня 2025 року був укладений іншою особою, що одноразовий ідентифікатор KL9137 було використано без волі відповідача або що кредитні кошти були отримані сторонньою особою.

Натомість матеріали справи містять докази, які безпосередньо стосуються виконання саме спірного кредитного договору. Зокрема, кредитні кошти у сумі 4000,00 грн були перераховані на платіжну картку, зазначену при оформленні кредиту, а після цього відповідач здійснив три платежі на виконання кредитного зобов`язання: 14 липня 2025 року у сумі 3220,65 грн, 25 липня 2025 року у сумі 316,80 грн та 05 серпня 2025 року у сумі 316,80 грн.

Призначення та реквізити зазначених платежів узгоджуються зі спірним кредитним договором, а їх здійснення підтверджується квитанціями платіжної системи та банківськими документами. Таким чином, після отримання кредитних коштів відповідач фактично вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов`язань за цим договором.

Крім того, подальше звернення відповідача до ТОВ «Клай Інвест» із проханням про надання кредитних канікул або реструктуризації також стосувалося саме спірного кредитного зобов`язання.

Такі обставини у сукупності з електронним укладенням договору, перерахуванням кредитних коштів та подальшим здійсненням відповідачем платежів узгоджуються з фактичним виконанням ним зобов`язань за кредитним договором №285251.

При цьому наданий витяг з ЄРДР підтверджує лише факт внесення відповідних відомостей та здійснення досудового розслідування. Матеріали справи не містять вироку суду чи іншого процесуального рішення, яким було б установлено, що саме кредитний договір №285251 укладено сторонньою особою, електронний підпис відповідача було використано неправомірно або кредитні кошти отримано іншою особою.

Не надано й інших доказів, які б безпосередньо спростовували факт отримання відповідачем кредитних коштів чи здійснення ним подальших платежів за спірним договором.

Саме по собі звернення відповідача із заявою про шахрайські дії та проханням про кредитні канікули або реструктуризацію також не змінило умов кредитного договору. Доказів укладення між сторонами додаткової угоди про зміну строку кредитування, процентної ставки чи порядку виконання зобов`язання матеріали справи не містять.

За таких обставин надані відповідачем докази підтверджують факт його звернення у зв`язку із заявленими ним шахрайськими діями, однак не спростовують установлених у цій справі обставин укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та подальшого часткового виконання відповідачем зобов`язань за ним.

Тому зазначені доводи відповідача не є підставою для висновку про відсутність кредитного зобов`язання.

Що стосується розподілу між сторонами судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для визначення їх розміру учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та наданих ним послуг.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 09 квітня 2026 року, акт про отримання правової допомоги від 25 серпня 2026 року та платіжну інструкцію №5122 від 25 серпня 2026 року.

Із акта вбачається, що до складу наданої правничої допомоги включено консультацію, підготовку позовної заяви та доказів, аналіз судової практики, підготовку процесуальних документів і моніторинг справи. Вартість зазначених правничих послуг становить 15000,00 грн. Окремо в акті зазначено 500,00 грн канцелярських витрат.

Платіжною інструкцією №5122 від 25 серпня 2026 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК «Венера Фінанс» 15500,00 грн на користь Адвокатського бюро «Пархомчук та Партнери» з призначенням платежу за правничу допомогу згідно з договором від 09 квітня 2026 року.

Відповідач заперечував проти заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність із ціною позову та складністю справи, відсутність детальної погодинної конкретизації окремих робіт, включення до заявленої суми канцелярських витрат, а також на те, що частина досудових дій здійснювалася іншою організацією до укладення договору про надання правничої допомоги.

Оцінюючи надані сторонами докази та доводи, суд враховує, що витрати на професійну правничу допомогу безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи, а факт їх оплати підтверджено платіжним документом.

Посилання відповідача на те, що оплата проведена у день підписання акта, саме по собі не свідчить про відсутність чи штучність понесених витрат, оскільки встановлення договором строку для проведення оплати не позбавляє клієнта права виконати грошове зобов`язання раніше.

Так само перерахування коштів на рахунок Адвокатського бюро «Пархомчук та Партнери» відповідає призначенню платежу та поданому договору про надання правової допомоги, а тому саме по собі не спростовує факту понесення позивачем відповідних витрат.

Суд також враховує, що дана справа не обмежилася лише складенням та поданням типової позовної заяви. У ході її розгляду відповідачем було подано відзив, контррозрахунок заборгованості, заперечення на відповідь на відзив, клопотання про витребування доказів, заперечення щодо судових витрат та додаткові письмові пояснення, а позивачем - відповідь на відзив, заяву про розподіл судових витрат та додаткові документи щодо розрахунку заборгованості.

За таких обставин підстав для повної відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу або їх окремого зменшення виключно з мотивів типового характеру кредитного спору суд не встановив.

Разом із тим 500,00 грн канцелярських витрат зазначені в акті окремо від вартості професійної правничої допомоги. Належних первинних документів, які б підтверджували фактичне понесення саме цих витрат у межах даної справи, матеріали справи не містять.

Тому 500,00 грн канцелярських витрат суд не включає до суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами, та виходить із підтвердженої вартості правничих послуг у розмірі 15000,00 грн.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даній справі позивачем заявлено майнові вимоги на загальну суму 5468,80 грн, з яких задоволенню підлягають вимоги у сумі 1120,04 грн, що становить 20,4805 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000,00 грн підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку із чим з відповідача на користь позивача слід стягнути 3072,08 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 20,4805 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 545,27 грн судового збору.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» слід стягнути 3072,08 грн витрат на професійну правничу допомогу та 545,27 грн судового збору.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 518, 525, 526, 530, 534, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за кредитним договором №285251 від 28 червня 2025 року у загальному розмірі 1120,04 грн (одна тисяча сто двадцять гривень 04 копійки), з яких: 819,22 грн (вісімсот дев`ятнадцять гривень 22 копійки) - заборгованість за основною сумою кредиту; 300,82 грн (триста гривень 82 копійки) - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судовий збір у розмірі 545,27 грн (п`ятсот сорок п`ять гривень 27 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3072,08 грн (три тисячі сімдесят дві гривні 08 копійок).

У решті заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: 03115, м. Київ, вул. Львівська, буд. 23, офіс 703, код ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Дубровицького

районного суду

Рівненської області Оборонова І.В.