Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №546/802/26 — Решетилівський районний суд Полтавської області

єдиний унікальний номер справи 546/802/26

номер провадження 2/546/775/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Решетилівка

Решетилівський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Романенко О.О.,

за участі секретаря судового засідання Захарченко Л.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Решетилівка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 546/802/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

в с т а н о в и в:

07.07.2026 до Решетилівського районного суду Полтавської області надійшла вищевказана позовна заява. У своїх вимогах позивачка просить суд:

- прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі;

- шлюб, зареєстрований 12 грудня 2017 року у Виконавчому комітеті Кукобівіської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, актовий запис № 01, між ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - розірвати;

- після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище - ОСОБА_4 ;

- після розірвання шлюбу малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3 ), уклала шлюб із Відповідачем, ОСОБА_2 , який ми зареєстрували у Виконавчому комітеті Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.12.2017 року.

У шлюбі народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Внаслідок втрати поваги, любові, довіри та дружби сім`я фактично зруйнувалася. На даний час шлюбних стосунків сторони не підтримують, взаємними правами і обов`язками не пов`язані, тому шлюб необхідно розірвати.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, що є моральною основою шлюбу. На жаль, чоловік має зовсім інші уявлення про сім`ю та сімейні цінності, а тому позивачка не має наміру зберігати шлюб.

Вважає, що причини, які спонукають її наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, бо на теперішній час подружні відносини між ними припинені, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам. Ні Позивач, ні Відповідач не бажають намагатись зберегти шлюб..

Спір між батьками щодо проживання дитини відсутній. Дитина проживає з матір`ю та не висловлює заперечень щодо такого проживання.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, 07.07.2026 справу передано на розгляд головуючому судді Романенко О.О.

У порядку, визначеному ч. 6 ст.187 ЦПК України, судом 09.07.2026 направлено запит до органу реєстрації з метою з`ясування зареєстрованого місця проживання відповідача та вирішення питання щодо належної підсудності даного спору суду, відповідь на який отримано 21.07.2026.

Ухвалою суду від 22.07.2026 позовну заяву залишено без руху з підстав того, що зазначена в ній вимога щодо залишення малолітньої дитини проживати разом з матір`ю фактично є вимогою про визначення місця проживання дитини, що не оплачена судовим збором та розгляд якої повинен здійснюватися за участю органу опіки та піклування з наданням ним відповідного висновку, а також ненадання належним чином засвідчених копій додатків до позовної заяви. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви сім днів з дня вручення ухвали.

У визначений судом строк 28.07.2026 до суду від позивачки надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій вказала, що позивач не звертався до суду з вимогою визначити місце проживання дитини відповідно до статей 160-161 ЦПК України, натомість позовна заява містить прохання залишити малолітню дитину проживати разом із матір`ю після розірвання шлюбу. Оскільки спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній, посилаючись на постанову Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18, позивач вказує, що суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

На виконання вимог ухвали суду від 22.07.2026 позивачкою надано належним чином завірені копії всіх додатків до позовної заяви відповідно до кількості учасників справи.

Ухвалою судді від 31.07.2026 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено проведення першого судового засідання на 08:30 годину 31.08.2026.

12.08.2026 представником позивачки - адвокатом Нестеренко Н.М., через електронний кабінет Електронного суду подано клопотання про долучення доказів понесених судових витрат.

У судове засідання 01.10.2026 сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.

У встановлений судом строк, відповідач правом на надання відзиву не скористався.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, повістку на 01.10.2026 отримала 02.09.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому поштовому повідомленні (а.с.53), заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

Представник позивачки - адвокат Нестеренко Н.М., у судове засідання не з`явилася, про дату час та місце судового розгляду повідомлена належним чином. 01.10.2026 через електронний кабінет Електронного суду подала клопотання про розгляд справи без участі позивачки та її представника, не заперечують проти заочного розгляду справи (а.с.56-57).

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи, була повідомлений належним чином, шляхом направлення повісток за зареєстрованим місцем проживання, повістку на 31.08.2026 відповідно до рекомендованого поштового повідомлення отримав особисто (а.с.45), конверт з повісткою на 01.10.2026 повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.52). Заяв чи клопотань з процесуальних питань до суду не надходило.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим, враховуючи письмову згоду позивача, на підставі ухвали Решетилівського районного суду Полтавської області від 01.10.2026 проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст. ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно та всебічно дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони з 12.12.2017 перебувають у шлюбі, який зареєстрований Виконавчим комітетом Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, актовий запис № 1, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.12.2017 (а.с.6).

Від даного шлюбу сторони мають спільну неповнолітню доньку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с12).

Фактичні шлюбні відносини з відповідачем припинені, спільне господарство не ведеться.

Спір між сторонами виник із сімейних правовідносин та його вирішення регулюється нормами сімейного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).

Частиною 2 статті 104 СК України визначено, що підставою припинення шлюбу є його розірвання.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України).

Судом встановлено, що сторони припинили подружні відносини, позивач наполягає на розірванні шлюбу та не бажає продовжувати подружні стосунки. Має чітку та однозначну позицію з цього питання.

Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не надав суду будь-яких заперечень з цього приводу, суд вважає, що відмова в розірванні шлюбу може бути розцінена, як примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами слід розірвати, так як сім`я розпалася остаточно, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу є неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу. Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (ч. 3 ст. 115 СК України).

Скориставшись правом на вибір прізвища після розірвання шлюбу, яке встановлене ст. 113 СК України, позивач вирішила залишити шлюбне прізвище - « ОСОБА_4 ».

Позовна заява містить прохання залишити малолітню дитину проживати разом із матір`ю після розірвання шлюбу. Оскільки спір між сторонами щодо місця проживання дитини відсутній, відповідач не надав жодних заперечень, згідно з висновками викладеними в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/952/18, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу.

Таким чином, після розірвання шлюбу неповнолітню дитину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , слід залишити проживати із матір`ю ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією № 3630-9555-2201-9840 від 07.07.2026 (а.с.1). Вказані кошти судового збору були зараховані до спеціального фонду державного бюджету України, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України (а.с.16).

Зважаючи на те, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, сума судового збору, сплаченого позивачем у розмірі 1331,20 грн підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, суд зазначає наступне.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем здійснено витрати на правову допомогу у сумі 5000,00 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги № 03/07/26НА від 01.07.2026 (а.с.40-41), актом наданих послуг від 07.08.2026 (а.с.43), детальним описом робіт та наданих послуг адвокатом Нестеренко Н.М. по договору № 03/07/26НА від 01.07.2026 (а.с.42 оборот), копією квитанції про оплату гонорару адвоката (а.с.42).

Враховуючи обсяг наданих адвокатом Нестеренко Н.М. послуг позивачу, співмірність наданих адвокатом послуг та суми виплаченого гонорару, те що позов задоволено, а також те, що відповідач не надав заперечень та не просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що сума витрат на правничу допомогу, відповідає критеріям, що наведені вище, зокрема є дійсними, необхідними та розумними в частині їх розміру, відповідають складності справи та підтверджені належними та допустимими доказами.

Оскільки вимоги позивача задоволено повністю то витрати на правову допомогу підлягають стягненню на користь позивача в сумі 5000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 104, 105, 110, 112-115 СК України, ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 211, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 12.12.2017 Виконавчим комітетом Кукобівської сільської ради Решетилівського району Полтавської області, актовий запис № 1 - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_4 ».

Після розірвання шлюбу малолітню дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , залишити проживати разом з матір`ю, ОСОБА_1 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Роз`яснити відповідачу, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене у загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Повний текст заочного рішення суду складено 01 жовтня 2026 року

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_4 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

представник позивача - адвокат Нестеренко Наталія Миколаївна, РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місцезнаходження: вул. Катерини Скаржинської, буд. 12, м. Полтава Полтавського району Полтавської області, 36042, телефон: НОМЕР_6 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС наявний;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , телефон: НОМЕР_8 , електронний кабінет в підсистемі Електронний суд системи ЄСІТС відсутній.

Суддя О.О. Романенко