Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №539/3750/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3750/26

Провадження № 2/539/2582/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

01 жовтня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи відповідача

У серпні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 19 липня 2024 року ОСОБА_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») уклали договір про споживчий кредит № 9388787, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн зі сплатою процентів за користування коштами, комісії та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором.

Кредитний договір укладено в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, виникли з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, що підтверджується довідкою з інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс.

ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, що підтверджується платіжним дорученням від 19 липня 2024 року № 136910146 та інформаційною довідкою Акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - АТ «Укрсиббанк») про зарахування коштів на рахунок банківської карти відповідача.

26 листопада 2024 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 112-МЛ, відповідно до умов якого позивачу відступлено права вимоги за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ сума заборгованості відповідача за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787 становить 61 122 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 100 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 45 122 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4 900 грн.

Позивачем надіслано відповідачу письмову претензію (вимогу) про погашення заборгованості за кредитним договором від 01 липня 2026 року № 24008248/2150. Проте позичальник не виконав свого обов`язку, кредитні кошти у визначений строк не повернув.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787 у розмірі 61 122 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 серпня 2026 року справу № 539/3750/26 передано судді Пилипчуку М. М.

Суд на виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України звернувся до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

10 серпня 2026 року до суду надійшла відповідь Відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, згідно з якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08 вересня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Витребувано в АТ «Укрсиббанк» інформацію щодо належності банківського рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 та про надходження коштів на рахунок вказаної банківської карти у розмірі 10 000 грн від ТОВ «Мілоан» за період з 19 липня 2024 року до 26 липня 2024 року.

07 вересня 2026 року до суду від АТ «Укрсиббанк» надійшла інформаційна довідка, у якій зазначено, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та на вказаний рахунок 19 липня 2024 року зараховано кошти у розмірі 10 000 грн від ТОВ «Мілоан».

Відповідач у судове засідання 08 вересня 2026 року не з`явився, тому розгляд справи відкладено на 30 вересня 2026 року.

30 вересня 2026 року відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив. Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за її зареєстрованим місцем проживання. Вказані обставини підтверджені рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач на виконання вимог статті 131 ЦПК України повідомляв суд про зміну адреси місцезнаходження. Суд вважає, що відповідач не з`явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Ухвалою суду від 30 вересня 2026 року вирішено проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення повного тексту рішення відкладено на 01 жовтня 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 19 липня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 9388787, відповідно до якої просив надати кредит у розмірі 10 000 грн, загальний строк кредитування - 345 днів, процентна ставка протягом першого розрахункового періоду - 511 % річних, процентна ставка протягом решти строку кредитування - 511 % річних, комісія за надання кредиту - 11,5 % від суми кредиту.

ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 19 липня 2024 року уклали договір про споживчий кредит № 9388787, який підписаний позичальником одноразовим ідентифікатором (код 600644, дата та час надсилання смс - 19 липня 2024 року о 01:47 год, номер телефону НОМЕР_3 ).

Відповідно до умов кредитного договору: сума кредиту становить 10 000 грн; кредит надається строком на 345 днів; комісія за надання кредиту становить 1 150 грн, яка нараховується за ставкою 11,5 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту; проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною процентною ставкою 511 % річних на фактичну заборгованість за кредитом; тип процентної ставки - фіксована.

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

У платіжному дорученні від 19 липня 2024 року № 136910146, поданому до суду позивачем на підтвердження обставин виконання умов кредитного договору, платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 , сума платежу - 10 000 грн, призначення - кошти згідно з договором № 9388787.

До суду від АТ «Укрсиббанк» надійшла інформаційна довідка, у якій зазначено, що платіжна картка № НОМЕР_1 належить клієнту ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , та на вказаний рахунок 19 липня 2024 року зараховано кошти у розмірі 10 000 грн від ТОВ «Мілоан».

Відповідно до договору відступлення права вимоги від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ. Кількість боржників - 2 327, загальна сума заборгованості (кредитного портфелю) - 41 398 347,40 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787. У витязі також зазначено суму виданого кредиту - 10 000 грн, залишок за тілом кредиту - 10 000 грн, залишок за відсотками - 45 122 грн, залишок за комісією за надання кредиту - 1 100 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4 900 грн, загальна сума заборгованості - 61 122 грн.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787 (розрахунку заборгованості) заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15 липня 2026 року складає 61 122 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 100 грн, заборгованість за відсотками - 45 122 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4 900 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про споживчий кредит, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами цього правочину в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, до укладення договору про споживчий кредит відповідач підписав заяву на отримання кредиту № 9388787 та паспорт споживчого кредиту № 9388787.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог закону. Встановлено, що договір про споживчий кредит, графік платежів та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема, суму кредиту, загальний строк кредитування, розмір процентної ставки, комісію за надання кредиту.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд дійшов висновку про доведеність позивачем як факту укладання договору кредиту, так і отримання позичальником грошових коштів на погоджених ним умовах та невиконання останнім свого обов`язку по своєчасному поверненню отриманих кредитних коштів.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Разом з тим презумпцію правомірності укладеного кредитного договору під час розгляду справи відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників.

На підтвердження обставин переходу права вимоги за спірним кредитним договором позивач подав до суду договір про відступлення права вимоги (факторингу) від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ з додатками. За своїм змістом цей правочин передбачає передання новому кредитору за плату права грошової вимоги, що відповідає ознакам договору факторингу.

Судом встановлено, що позивач у встановленому законом порядку набув право грошової вимоги за договором.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (частина друга статті 1056-1 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, фактично отримані кредитні грошові кошти в добровільному порядку на користь позивача не повернув, тому ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовано звернулося до суду за захистом порушених прав шляхом стягнення заборгованості.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення договору та розміру заборгованості за ним.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 26 листопада 2024 року № 112-МЛ та розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 61 122 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 100 грн, заборгованість за відсотками - 45 122 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4 900 грн.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого до стягнення розміру процентів за користування кредитом, суд виходить з такого.

За договірний строк користування кредитом (345 днів) сума процентів становить 45 122 грн, що узгоджується з графіком розрахунків. Відповідно до пункту 2.2.3 кредитного договору після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється.

Оцінюючи заявлений розмір процентів на відповідність засадам справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), суд зважає на те, що обумовлена сторонами процентна ставка була погоджена відповідачем під час укладення договору про споживчий кредит, розмір процентів обмежений умовами договору та не перевищує суми, погодженої сторонами, а доказів на спростування правомірності нарахування процентів або несправедливості відповідних умов договору відповідач суду не надав.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання, слід зазначити таке.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 грошових зобов`язань, що випливають з договору кредиту, наявність яких та розмір встановлено під час розгляду справи, підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

З урахуванням викладеного, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача неустойки та/або процентів за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4 900 грн.

З огляду на викладене, заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором від 19 липня 2024 року № 9388787 становить 56 222 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 10 000 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту - 1 100 грн, заборгованість за відсотками - 45 122 грн.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором відповідач виконав неналежним чином та має непогашену заборгованість перед позивачем у розмірі 56 222 грн.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 91,98 %), то суд відповідно до статті 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 448,99 грн (2 662,40 грн ? 91,98 %).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, акт наданих послуг від 15 липня 2026 року № Д/29579, детальний опис наданих послуг від 15 липня 2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх до 3 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 76, 81, 141, 258, 263-265, 273, 274, 279, 280-282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 19 липня 2024 року № 9388787 у розмірі 56 222 (п`ятдесят шість тисяч двісті двадцять дві) гривні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 448 (дві тисячі чотириста сорок вісім) гривень 99 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус № 28; ЄДРПОУ - 35234236).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Суддя М. М. Пилипчук