Вирок від 29 вересня 2026 р. у справі №932/11764/24 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Провадження № 1 КП-932-904-24

Справа №932/11764/24

В И Р О К

іменем УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року Шевченківській районний суду

міста Дніпра

у складі:

головуючого-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_5

потерпілої ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Дніпропетровська, яка має середньо-спеціальну освіту, заміжня, офіційно не працює, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

яка обвинувачується у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12024047150000006 від 22.10.2024, -

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2024 року, приблизно о 09 год 00 хв, ОСОБА_5 , перебуваючи в районі будинку 29 по вул.Василя Вишиваного в м.Дніпро, у ході словесного конфлікту між її чоловіком ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , на ґрунті виниклих особистих неприязних стосунків, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 , діючи умисно, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, підбігла до потерпілої ОСОБА_6 та завдала один удар цеглиною в область грудної клітини справа по середньо-паховій лінії в проекції підребер`я, тим самим спричинивши їй тілесні ушкодження у вигляді синця на грудній клітині справа по середньо-паховій лінії в проекції підребер`я, яке відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинувачену ОСОБА_5 винною у вчиненні вищезазначеного кримінального проступку, а її умисні дії, які виразились в умисному нанесені легких тілесних ушкоджень, кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.

Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка у судовому засіданні пояснила, що обвинувачена ОСОБА_5 - її сусідка. Неприязних стосунків між ними не було. На початку жовтня 2024 року вона помітила, що родич обвинуваченої - ОСОБА_8 , підгодовує її котів. Після цього один із котів зник, у зв`язку з чим вона почала хвилюватися за інших тварин. 08.10.2024, приблизно 09 годині, вона знаходилась біля будинку 29/8а по вул.Василя Вишиваного та побачила, як ОСОБА_9 взяв на руки її кота та поніс його за дерево. Вона зробила йому зауваження та запитала, куди він несе тварину. У відповідь ОСОБА_9 почав висловлюватися на її адресу образливими словами, між ними виникла словесна суперечка. Потім вона, знаходячись на майданчику перед входом до свого будинку, почула тупіт ніг та голос обвинуваченої ОСОБА_5 і побачила як остання швидко рухалася в її бік. Вона побачила, як обвинувачена нахилилася біля місця, де лежали цеглини, після чого піднялася металевими сходами до майданчика, де вона стояла. Коли обвинувачена наблизилася до неї, вона побачила в її руці цеглину. Побоюючись удару, вона відвернулася та притулилася до перил. У цей момент ОСОБА_5 , перебуваючи на останній сходинці сходів, умисно завдала їй удару цеглиною в ділянку спини зліва, в область лопатки, чим спричинила тілесні ушкодження та фізичний біль. Після нанесення удару обвинувачена одразу побігла вниз сходами та залишила місце події. Вона викликала працівників поліції, а працівники поліції викликали швидку. Її було доставлено до лікарні, а наступного дня вона пройшла судово-медичне обстеження. Побутових травм у цей день вона не отримувала, а виявлені у неї тілесні ушкодження їй було завдано обвинуваченою ОСОБА_5 . Цивільний позов підтримує та просить стягнути з обвинуваченої на її користь суму матеріальних збитків у розмірі 583 грн 00 коп, яка складається з витрат на проведення експертизи та витрат на проїзд. Також стягнути з обвинуваченої на рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 15 000 грн., яка полягає в тому, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень протягом тривалого часу вона відчувала біль, не могла нормально лежати та спати, що спричинило їй фізичні та моральні страждання. Крім того, після події вона почала побоюватися виходити на вулицю та остерігатися нових конфліктів.

Поясненнями свідка ОСОБА_10 , який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачену ОСОБА_5 він знає, як сусідку. Будь-яких неприязних стосунків із нею раніше не мав. Потерпіла є його матір`ю, з якою він підтримує добрі родинні стосунки. 08.10.2024 він перебував у коридорі будинку, тоді як потерпіла знаходилася на майданчику перед входом до будинку. У цей час він почув між потерпілою та обвинуваченою словесний конфлікт, під час якого лунала нецензурна лайка. Зі змісту розмови він зрозумів, що суперечка виникла через котів. Після цього він почув крик потерпілої та одразу вибіг із коридору на майданчик перед входом до будинку. Виглянувши назовні, він побачив обвинувачену ОСОБА_5 , яка перебувала на близькій відстані від потерпілої та замахувалася цеглиною. Він бачив, як обвинувачена ОСОБА_5 завдала потерпілій удар цеглиною в ділянку спини, в області лопатки. Після удару цеглина впала на металеве покриття майданчика та розбилася. Після нанесення удару обвинувачена почала залишати місце події, а він вибіг за нею. У матері були тілесні ушкодження у вигляді синців. Обвинувачена залишили місце події, а потерпіла викликала працівників поліції.

Поясненням свідка ОСОБА_11 , який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачену він знає, вони сусіди. Будь-яких неприязних стосунків із нею раніше не мав. Потерпіла є його матір`ю. Він у жовтні 2024 року, в день події, перебував удома на веранді. У певний момент він побачив чоловіка обвинуваченої, який тримав кота. Мати зробила йому зауваження та попросила відпустити тварину, після чого між ними виникла словесна суперечка. Він зайшов у будинок, щоб взяти мобільний телефон, та почув гуркіт калитки та крик матері. Коли він повернувся, то побачив обвинувачену біля калитки, яка рукою замахувалась у бік матері. Він вибіг на подвір`я, щоб припинити конфлікт, поруч із матір`ю вже знаходився брат ОСОБА_12 . Обвинувачена залишила місце конфлікту та попрямувала до будинку. Після події вони викликали працівників поліції.

Поясненнями свідка ОСОБА_13 , який у судовому засіданні пояснив, що обвинувачену та потерпілу він знає, вони сусіди. Неприязних стосунків з ними він не має. Обвинувачену ОСОБА_5 він знає 5 років як добропорядну, інтелігентну людину. Із потерпілою не спілкується та не вітається, в нього склалось щодо неї неприємне враження. Обставини події йому не відомі.

А також дослідженими судом письмовими доказами по справі:

- протоколом проведення слідчого експерименту від 23.10.2024 та фототаблицею до нього, відповідно якого потерпіла ОСОБА_6 показала та розказала механізм спричинення ОСОБА_5 їй тілесних ушкоджень (а.с.17-20);

- висновком експерта №3276е від 30.10.2024, відповідно якого у потерпілої ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: синця - на грудній клітині справа по середньо-пахвовій лінії в проекції підребер?я. Враховуючи характер та ступень ознак загоєння виявленого тілесного ушкодження, дані медичної документації, можна вказати, що воно могло утворитися незадовго до звернення за медичною допомогою у КНП «МКЛ N?16»ДМР, тобто і в термін, на який вказує обстежена та дізнавач у постанові. За своїм характером, виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_6 не суперечить механізму його утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця, не відображає на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що воно могло утворитися від не менше однієї механічної дії тупого твердого предмету (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв в область грудної клітини справа, за механізмом удару (а.с.36-38);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.11.2024, відповідно якого потерпіла ОСОБА_6 , перебуваючи на місці, біля будинку 29 по вул.Василя Вишиваного у м.Дніпрі, показала та розказала обставини та механізм спричинення ОСОБА_5 їй тілесних ушкоджень (а.с.51-53);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 02.11.2024, відповідно якого свідок ОСОБА_10 , перебуваючи на місці, біля будинку 29 по вул.Василя Вишиваного у м.Дніпрі, показав та розказав обставини та механізм спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 (а.с.51-56);

-висновком експерта №3329е від 07.11.2024, відповідно якого у потерпілої ОСОБА_6 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: синця - на грудній клітині справа по середньо-пахвовій лінії в проекції підребер?я. Встановлене тілесне ушкодження могло бути спричинене від не менше однієї механічної дії тупого твердого предмету (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв (діяли) в область грудної клітини справа, за механізмом удару. Враховуючи характер та ступінь ознак загоєння виявленого у неї тілесного ушкодження, дані медичної документації, можна вказати, що вономогло утворитися незадовго до звернення за медичною допомогою у КНП«МКЛ N?16»ДМР, тобто і в термін, на який вказує обстежена та дізнавач у постанові.За своїм характером, виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки. Виявлене у неї тілесне ушкодження не є небезпечним для життя, так як останнє не спричинило загрозливі для життя явища. Виявлене тілесне ушкодження у вигляді синця, не відображає на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що воно могло утворитися від не менше однієї механічної дії тупого твердого предмету (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею, що діяв в область грудної клітини справа, за механізмом удару. Оцінити взаємне розташування обстеженої та особи, яка нападала в момент заподіяння тілесного ушкодження не представляється можливим, оскільки вищевказане тілесне ушкодження, могло утворитися при різноманітному положенні, можливо лише вказати, що обстежена була звернута вищевказаною ділянкою до травмуючого предмету. Враховуючи характер тілесного ушкодження, можна вказати, що воно є не характерним для спричинення при падінні з висоти власного зросту чи самотравмування. Локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_6 не суперечить механізму його утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю. Локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_6 не суперечить механізму його утворення, на який вказує свідок ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту за його участю (а.с.68-70).

-дослідженим в судовому засіданні відеозаписом, долученим стороною обвинувачення у встановленому законом порядку, відповідно якого обвинувачена ОСОБА_5 при перегляді відеозапису впізнала себе, як особу, яка 08.10.2024, приблизно о 09-00 год перебуваючи в районі будинку 29 по вул.Василя Вишиваного, вибігає з автомобіля та цілеспрямовано прямує до дерева, біля якого нахиляється та підіймає із землі якийсь предмет у праву руку, після чого ОСОБА_5 оминає припаркований автомобіль та швидким кроком (бігом) рухається у напрямку входу до житлового будинку, де в цей час перебувала потерпіла ОСОБА_6 .

Суд вважає вину ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбачених ч.1 ст.125 КК України, повністю встановленою та доведеною, оскільки досліджені вищезазначені докази отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи, а умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному нанесені легких тілесних ушкоджень, правильно кваліфіковані за ознаками складу кримінального проступку, передбаченого за ч.1 ст.125 КК України.

Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнала та пояснив, що 08 жовтня 2024 року, приблизно між 09:00 та 10:00 годиною, вона перебувала в автомобілі, припаркованому біля будинку 29 по вул.Василя Вишиваного в м.Дніпро. Через вікно автомобіля вона побачила, що її чоловік жестикулює та сперечається із потерпілою ОСОБА_6 . Відкривши вікно, вона почула словесний конфлікт, під час якого, потерпіла у нецензурній формі висловлювала звинувачення про те, що вони нібито переїжджають автомобілем кошенят та викидають їхні трупи. Участі у конфлікті вона не приймала. Однак, почувши образливі висловлювання потерпілої на її адресу, оскільки це вже було не вперше, вона вийшла з автомобіля та підійшла до потерпілої з наміром обматюкати її. Коли вона йшла, у неї з кишені випали ключі, які вона підняла із землі. Будь-який інший предмет вона не підіймала. Коли вона підійшла до потерпілої на відстань витягнутої руки, між ними виникла словесна суперечка. При цьому потерпіла схопила її за волосся, у зв`язку з чим вона втратила рівновагу, ледь не впала на металевих сходах, однією рукою трималася за голову, а іншою за хвіртку. Звільнившись, вона побігла вниз до свого чоловіка. Спускаючись сходами, вона почула за собою кроки, а згодом побачила, як син потерпілої ОСОБА_14 підбіг до її чоловіка та схопив його за шию, однак останній зміг звільнитися. Після цього вона разом із чоловіком залишила місце події та поїхала у своїх справах. Приблизно через пів години їй зателефонував чоловік та повідомив, що на місце події викликана поліція. Вона повернулася до місця проживання, де спілкувалася з працівниками поліції. Вину не визнає, так як тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_6 вона не завдавала.

Суд критично оцінює показання обвинуваченої ОСОБА_5 щодо її непричетності до заподіяння потерпілій ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень та розцінює їх як обраний нею спосіб захисту, спрямований на уникнення кримінальної відповідальності, оскільки вони спростовуються сукупністю належних, допустимих, достовірних і взаємоузгоджених доказів, досліджених під час судового розгляду.

Твердження обвинуваченої про те, що вона не завдавала потерпілій ОСОБА_6 тілесні ушкодження спростовуються послідовними, логічними показаннями потерпілої ОСОБА_6 , яка, як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, пояснювала, що 08.10.2024, приблизно о 09 годині, обвинувачена ОСОБА_5 під час словесного конфлікту вдарила її цеглиною та завдала тілесні ушкодження.

Покази потерпілої ОСОБА_6 узгоджуються з показами свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які будучи допитаними у судовому засіданні вказали, що дійсно 08.10.2024 між обвинуваченою ОСОБА_5 та потерпілою ОСОБА_6 відбувся конфлікт, під час якого обвинувачена нанесла потерпілій тілесні ушкодження.

Покази потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_6 узгоджуються між собою, та із висновком судово-медичної експертизи №3329е від 07.11.2024, відповідно якого локалізація та характер виявленого тілесного ушкодження у ОСОБА_6 не суперечить механізму його утворення, на який вказує ОСОБА_6 та свідок ОСОБА_10 в ході проведення слідчого експерименту за їх участю. Покази потерпілої та свідка узгоджуються також з відеозаписом та іншими дослідженими судом доказами.

Твердження обвинуваченої про те, що під час руху до потерпілої вона не брала до рук жодного предмета, а лише підняла ключі, які нібито випадково випали з її кишені, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

Із дослідженого у судовому засіданні відеозапису встановлено, що після виникнення словесного конфлікту обвинувачена вибігла з автомобіля, цілеспрямовано направилась до дерева, де нахилилася та підняла із землі предмет правою рукою та, не змінюючи напрямку руху, швидко попрямувала до місця перебування потерпілої. Під час перегляду вказаного відеозапису ОСОБА_5 впізнала себе як особу, зафіксовану на ньому. Версія обвинуваченої про випадіння ключів із кишені не узгоджується із зафіксованою на відеозаписі послідовністю її дій. Із характеру її руху вбачається, що вона не зупинялася та не поверталася назад, а лише нахилилася у напрямку свого подальшого руху, після чого безперервно продовжила біг до місця перебування потерпілої. За звичайних умов руху, предмет, який випадково випадає з кишені особи, що рухається вперед, падає позаду або безпосередньо біля місця його випадіння. У такому випадку для його підняття особа повинна була б зупинитися та повернутися до місця падіння предмета, чого на відеозаписі не зафіксовано. Навпаки, відеозапис свідчить про те, що обвинувачена цілеспрямовано нахилилася до предмета, який знаходився попереду за напрямком її руху, після чого, взявши його до руки, продовжила рух до потерпілої.

Про наявність у діях ОСОБА_5 прямого умислу на заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень свідчить сукупність встановлених судом обставин. Після виникнення словесного конфлікту обвинувачена залишила автомобіль, цілеспрямовано наблизилася до місця перебування потерпілої, дорогою підняла із землі твердий предмет, який взяла до правої руки, після чого швидко попрямувала до потерпілої та, як встановлено показаннями потерпілої і свідка ОСОБА_10 , нанесла потерпілій удар цеглиною в ділянку спини, після чого одразу залишила місце події.

Послідовність зазначених дій, їх цілеспрямований характер, використання твердого предмета як знаряддя заподіяння тілесних ушкоджень, відсутність будь-яких обставин, які б свідчили про випадковість заподіяння ушкоджень, необережність чи необхідність захисту від суспільно небезпечного посягання, у своїй сукупності переконливо свідчать про те, що ОСОБА_5 усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала можливість заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та бажала їх настання.

За таких обставин суд доходить висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю доведена, а її дії були вчинені умисно, з прямим умислом на заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Суд відхиляє клопотання сторони захисту про визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом з таких підстав.

Як встановлено під час судового розгляду, первинний відеозапис був отриманий органом досудового розслідування у порядку, передбаченому КПК України, долучений до матеріалів кримінального провадження та відкритий стороні захисту відповідно до вимог ст. 290 КПК України. Обставина неможливості його безпосереднього відтворення у судовому засіданні була зумовлена технічними причинами та сама по собі не свідчить про недопустимість чи втрату такого доказу.

З метою забезпечення можливості дослідження змісту первинного відеозапису прокурором було надано відеозапис, здійснений шляхом фіксації його відтворення за допомогою мобільного телефону. При цьому суд виходить із того, що зазначений запис не є самостійним доказом у кримінальному провадженні, а був використаний виключно як технічний спосіб відтворення змісту первинного електронного доказу, який містився у матеріалах кримінального провадження та був відкритий стороні захисту на стадії досудового розслідування

Стороною захисту не наведено об`єктивних даних, які б свідчили про те, що зміст відтвореного відеозапису не відповідає змісту первинного електронного доказу, був змінений, змонтований або іншим чином спотворений. Також не заявлено клопотань про призначення експертизи чи вчинення інших процесуальних дій, які б підтверджували наведені сумніви.

Крім того, під час перегляду зазначеного відеозапису в суді ОСОБА_5 впізнала себе як особу, зафіксовану на ньому, та не заперечувала ані місця, ані часу, ані загальних обставин події, що на ньому зафіксовані. Її заперечення стосувались лише характеру конкретної дії, а саме того, що за її твердженням вона з землі підняла ключі, а не цеглину.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема висловленою у постановах Касаційного кримінального суду, оцінка допустимості та належності електронних доказів (відеозаписів) має здійснюватися з урахуванням критерію справедливості судового розгляду в цілому. Оскільки сторона захисту/обвинувачення не оспорює автентичність наданого відеозапису, не заявляє про зміну його змісту чи монтаж, а сама суть зафіксованих на ньому обставин ніким не заперечується, можливі процедурні неточності або порушення порядку його отримання/процесуального долучення стороною обвинувачення не є підставою для визнання цього доказу неналежним чи недопустимим, оскільки вони не вплинули на достовірність відображених відомостей.

Відповідно до статей 84, 86, 94 КПК України суд оцінює не лише кожний доказ окремо, а й їх сукупність. Оцінивши зміст первинного відеозапису в сукупності з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, суд не встановив обставин, які б свідчили про порушення порядку його отримання, відкриття стороні захисту чи ставили під сумнів достовірність відображених на ньому відомостей.

За таких обставин суд доходить висновку, що технічна неможливість безпосереднього відтворення первинного носія інформації у судовому засіданні не є підставою для визнання відповідного доказу неналежним чи недопустимим, а тому клопотання сторони захисту задоволенню не підлягає.

Крім того, суд не погоджується з доводами сторони захисту щодо недостовірності показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , оскільки їх показання оцінюються судом у сукупності з іншими дослідженими доказами та не є єдиними доказами, на яких ґрунтується висновок суду про винуватість обвинуваченої.

Суд враховує, що свідок ОСОБА_10 є сином потерпілої ОСОБА_6 , а тому його показання підлягають особливо ретельній оцінці з урахуванням можливого особистого ставлення до події та учасників кримінального провадження. Разом із тим, сам факт перебування свідка у родинних відносинах із потерпілою не є безумовною підставою для визнання його показань недостовірними чи такими, що не мають доказового значення.

При цьому, як встановлено під час судового розгляду, між ОСОБА_10 та обвинуваченою будь-яких неприязних, конфліктних чи інших відносин, які могли б свідчити про наявність у свідка мотивів для обмови обвинуваченої, не встановлено. Водночас будь-яких інших обставин, які б свідчили про особисту зацікавленість ОСОБА_10 у результатах кримінального провадження або про наявність у нього підстав для умисного викривлення обставин події, судом також не встановлено.

При оцінці показань свідка ОСОБА_10 суд враховує, що вони узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема з показаннями потерпілої ОСОБА_6 , протоколом проведення слідчого експерименту за його участю, висновками судово-медичних експертиз щодо характеру, локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень, а також іншими дослідженими доказами.

Показання свідка ОСОБА_11 також оцінені судом з урахуванням характеру його сприйняття події та узгодженості з іншими доказами у справі.

Наявність окремих розбіжностей у показаннях свідків щодо другорядних обставин події, які не впливають на встановлення факту спричинення потерпілій тілесних ушкоджень та причетності до цього обвинуваченої, не свідчить про їх недостовірність та не спростовує їх доказового значення.

Суд зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає абсолютної тотожності показань усіх учасників події, оскільки кожна особа сприймає та відтворює обставини відповідно до власного місця перебування, особливостей сприйняття та моменту спостереження за подією. Оцінка доказів здійснюється судом у їх сукупності з урахуванням взаємного зв`язку та підтвердження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, є повністю встановленою та доведеною належними, допустимими і достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, а умисні дії ОСОБА_5 , які виразились в умисному нанесені легких тілесних ушкоджень, правильно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.

Щодо доводів потерпілої ОСОБА_6 про необхідність визнання обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої, того, що вона є особою похилого пенсійного віку, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.291 КПК України обставини, які обтяжують покарання, зазначаються прокурором в обвинувальному акті.

Відповідно ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Як вбачається з обвинувального акта, який надійшов до суду стосовно ОСОБА_5 , обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_5 , передбачені ст.67 КК України, під час досудового розслідування не встановлені.

За таких обставин правові підстави для визнання похилого віку потерпілої обставиною, що обтяжує покарання відсутні. Разом із тим суд враховує дані про особу потерпілої, характер та наслідки кримінального правопорушення при оцінці обставин справи та призначенні покарання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, суд приймає до уваги, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_5 відноситься до кримінальних проступків, а також особу обвинуваченої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, позитивно характеризується за місцем мешкання. Обставини, які пом`якшують покарання, судом не встановлені. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у межах визначених санкцією частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України, що є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 матеріальної шкоди у розмірі 532 грн та моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. суд вважає необхідним задовольнити його часткового враховуючи наступне.

Згідно з вимогами ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства

Згідно зі ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України майнова та моральна шкода, завдана неправомірними діями фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпілою ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 матеріальної шкоди у сумі 583 грн, яка складається з витрат на проходження судово-медичної експертизи в сумі 532 грн та витрат на проїзд в сумі 50 грн. та моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, у зв`язку з проведенням судово-медичної експертизи потерпіла просить стягнути з обвинуваченої 532 грн. Разом із тим відповідно до долученої до матеріалів кримінального провадження квитанції фактично сплачена нею сума становить 531 грн 98 коп. Саме ця сума підтверджена належним та допустимим письмовим доказом, а тому підлягає відшкодуванню. У частині різниці між заявленою та документально підтвердженою сумою позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом із тим вимоги потерпілої про відшкодування витрат на проїзд до експертної установи у сумі 50 грн задоволенню не підлягають, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт понесення зазначених витрат та їх розмір, суду не надано, а матеріали кримінального провадження таких доказів не містять.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди є обґрунтованими лише в частині документально підтверджених витрат на проведення судово-медичної експертизи, а тому цивільний позов у цій частині підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 531 грн 98 коп., а в іншій частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Судом встановлено, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_6 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, у зв`язку з чим остання зазнала фізичного болю, була змушена звернутися за медичною допомогою, пройти судово-медичну експертизу, а також протягом певного часу була обмежена у звичному способі життя, не могла повноцінно виконувати повсякденні побутові дії, відчувала фізичний дискомфорт та душевні переживання, пов`язані із застосуванням щодо неї фізичного насильства.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер вчиненого кримінального правопорушення, характер і обсяг фізичних та моральних страждань потерпілої, тривалість їх наслідків, характер заподіяних тілесних ушкоджень, ступінь вини обвинуваченої, а також вимоги розумності, виваженості та справедливості. При цьому суд бере до уваги правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких компенсація моральної шкоди повинна бути співмірною характеру порушеного права, обсягу заподіяних страждань та наслідкам, яких зазнала потерпіла, і не може призводити до її безпідставного збагачення.

Разом із тим суд враховує, що потерпілій були заподіяні легкі тілесні ушкодження, які не спричинили тривалого розладу здоров`я чи стійкої втрати працездатності. Водночас матеріалами кримінального провадження підтверджено, що потерпіла зазнала фізичного болю, моральних переживань та була вимушена тимчасово змінити звичний спосіб життя. За таких обставин суд вважає, що заявлений потерпілою розмір моральної шкоди у сумі 15 000 грн є завищеним та не повною мірою відповідає принципам розумності, виваженості та співмірності.

З урахуванням характеру та ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обсягу й тривалості фізичних та моральних страждань потерпілої, характеру заподіяних тілесних ушкоджень, ступеня вини обвинуваченої, а також вимог розумності, справедливості та співмірності, суд доходить висновку, що цивільний позов у частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, а справедливим та достатнім розміром її компенсації є сума в розмірі 5 000 грн.

Таким чином, цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню та з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 531 грн 98 коп. та моральна шкода у розмірі 5 000 грн, а в іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст.ст.369-371, ст.ст.373-376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн 00 коп.

Речові докази:

-CD-R диски, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 531 грн 98 коп на рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 5000 грн 00 коп на рахунок відшкодування моральної шкоди, в іншій частині позову відмовити.

На вирок суду з підстав, передбачених ст.394 КПК України, може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Шевченківський районний суд міста Дніпра, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій та прокурору.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя

Шевченківського районного суду ОСОБА_1

міста Дніпра