Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №932/10394/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/10394/26

Провадження № 3 /932/2358/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 рокум. Дніпро

Суддя Шевченківського районного суду м. Дніпра Ярощук О.В., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов із відділу адміністративної практики ДПП УПП в Дніпропетровській області в Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП –

у с т а н о в и л а:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715345 від 10.07.2026 водій ОСОБА_1 10.07.2026 о 06 год 56 хв здійснював рух транспортним засобом BMW 5251д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому не мав права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1.а. ПДР України. Таким чином, водій ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань до суду не подавав.

Згідно із ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При прийнятті рішення по справі суддя, досліджує докази, які долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме: протокол серії ЕПР1 №715345 від 10.07.2026; рапорт патрульної поліції; відео з боді-камер патрульної поліції, які безпосередньо зазначені у п. 10 протоколу про адміністративне правопорушення №№474014, 473947; постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №7492306 від 04.07.2026 за ознаками ч. 2 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні досліджено відеозаписи із компакт-диску DVD-R, на яких міститься запис із боді-камер №№474014, 473947. Відповідно до вказаного запису, 10.07.2026 ОСОБА_1 , перебував на станції АЗС о 06 год 56 хв, коли до нього підійшли працівники патрульної поліції і попросили надати документи для перевірки.

Отже, працівниками патрульної поліції застосовані превентивні заходи.

Статтею ст. 31 Закону України «Про національну поліцію» передбачені превентивні поліцейські заходи : 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд; 4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.

За приписами ч. 2 вказаної вище статті, під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Як вбачається із записів із нагрудних камер, працівниками поліції транспортний засіб не зупинявся, відповідно, було застосовано такий превентивний захід як перевірка документів особи.

За приписами ст. 32 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках:

1) якщо особа володіє зовнішніми ознаками, схожими на зовнішні ознаки особи, яка перебуває в розшуку, або безвісно зниклої особи, або самовільно залишила місце для утримання військовополонених;

2) якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення;

3) якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю;

4) якщо в особи є зброя, боєприпаси, наркотичні засоби та інші речі, обіг яких обмежений або заборонений, або для зберігання, використання чи перевезення яких потрібен дозвіл, якщо встановити такі права іншим чином неможливо;

5) якщо особа перебуває в місці вчинення правопорушення або дорожньо-транспортної пригоди, іншої надзвичайної події;

6) якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об`єктом вчинення правопорушення.

За приписами, ч. 2 ст. 32 Закону, у період дії воєнного стану та/або під час мобілізації (крім цільової) поліцейський має право вимагати в особи чоловічої статі віком від 18 до 60 років пред`явлення нею військово-облікового документа разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах.

Однак, із записів на нагрудних камерах, чітко вбачається, що працівники патрульної поліції діяли не у межах наданої їм компетенції, та із порушенням вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. ст. 31, 32 Закону України «Про Національну поліцію».

Так, застосувавши превентивний захід - перевірку документів, поліція не повідомила ОСОБА_1 про причини застосування до нього превентивного заходу, а також не довела до його відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Окрім того, застосувавши перевірку документів, під час розгляду справи не встановлено, що ОСОБА_1 відповідав будь-яким ознакам, чи мали місце підстави, які визначені у ч.1 ст. 32 Закону.

Водночас, суддею взято до уваги, що працівники патрульної поліції у силу приписів ч. 2 ст. 32 Закону мали право запитати військово-облікові документи разом з документом, що посвідчує особу, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, як виключний захід, натомість провели перевірку наявності документів, що підтверджують право водіння, військово-облікові документи не запитували, тим самим працівники поліції вийшли за межі наданих їх повноважень.

У частині наявності складу ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддя зазначає наступне.

Згідно із ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Відповідно до ч. 1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №715345 від 10.07.2026, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення повторно упродовж року, на підтвердження чого працівниками поліції до матеріалів справи долучено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №7492306 від 04.07.2026.

Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

У свою чергу, частиною 2 статті 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суддею має бути встановлено: 1. Особа керувала транспортним засобом; 2. Особу має бути фактично притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 вказаної статті.

Щодо факту «керування»

Попередньо вже було встановлено та описано, що працівниками патрульної поліції було застосовано превентивний захід – перевірка документів особи, а не зупинення транспортного засобу. Отже, ОСОБА_1 транспортними засобам не керував на час складення протоколу, що підтверджується і записами із нагрудних камер.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. ст. 126 КУпАП є саме керування транспортним засобом.

Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Крім того, у рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

З огляду на викладене, слід зазначити, що керуванням транспортним засобом є умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення у т.ч факту керування транспортним засобом.

Однак, відеозапис не містить відомостей про зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , у зв`язку з чим неможливо об`єктивно встановити факт керування автомобілем саме ОСОБА_1 .

Як слідує із наявних матеріалів справи, фактично єдиним доказом факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є рапорт співробітника поліції від 10.07.2026, однак зміст рапорту суперечить відозаписам із нагрудних камер, оскільки із відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_1 за кермом не перебував, транспорт у стані руху не перебував, із урахуванням відсутності об`єктивного підтвердження іншими доказами, суд не вважає рапорт достатнім та безсумнівним підтвердженням факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №524/5741/16-а.

Водночас, приймаючи рішення по суті, суд бере до уваги і висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17, де останній вказав про те, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку. За встановлених обставин, суд бере до уваги відеозаписи із бодікамер співробітників поліції, оскільки вони достовірно відображають усі обставини адміністративного правопорушення.

Щодо факту притягнення до адміністративної відповідальності за ч.ч. 2-4 ст. 126 КУпАП

Як вбачається із постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА №7492306 від 04.07.2026, ОСОБА_1 ймовірно вчинив адміністративне правопорушення 04.07.2026. Тобто, адміністративне праворушення вчинене, 04.07.2026 року.

За приписами ч. 1 ст. 222 КУпАП органи поліції розглядають справи за ч.ч. 2, 4 ст. 126 КУпАП, за наслідками розгляду яких виноситься постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Розглядаючи вказану справу, суддя не надає оцінку постанові серії ЕНА №7492306 від 04.07.2026, водночас зазначає, що відпоідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Матеріали адміністративної справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 отримав постанову серії ЕНА №7492306 від 04.07.2026.

Відповідно до ст.ст. 287-289 КУпАП постанову про адміністративне правопорушення може бути оскаржено. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. У разі пропуску зазначеного строку із поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Частиною 3 ст. 291 КУпАП визначено, що постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Враховуючи, що під час розгляду справи судді не надано відомостей про вручення постанови, отримання поштового повідомлення про вручення, або відмови від вручення постанови від 04.07.2026 ОСОБА_1 , не вбачається можливим встановити строк, коли постанова набрала законної сили, а отже матеріалами справи не підтверджується факт притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, відповідно у діях ОСОБА_1 не встановлено ознак ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Згідно із ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судовий розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, з огляду на специфіку й суворість санкції (накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого) вимагає детального з`ясування всіх обставин справи та виваженого підходу із дотриманням прав людини та дотримання самої процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на суворість покарання, яке передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, це правопорушення не є незначним, належить до «кримінального обвинувачення» у розумінні Конвенції, отже, вимагає застосування всіх гарантій, визначених у статті 6 цієї Конвенції.

Розглядаючи вказаний адміністративний матеріал, окрім встановлено факту порушення працівниками поліції вимог профільного Закону України «Про Національну поліцію» (ст.ст. 31,32), ст. 19 Конституції України, у суду виникли сумніви щодо обізнаності ОСОБА_1 про складення щодо нього постанови серії ЕНА №7492306 від 04.07.2026 та набрання нею законної сили, для того щоб дії ОСОБА_1 кваліфікувати саме за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Суд не може перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні провадження, про що неодноразово наголошував Європейський суд з прав людини.

Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Розглядаючи вказану справу, суд враховує, що важливою гарантією дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого у кримінальному процесі та обов`язковою складовою справедливого судового розгляду є презумпція невинуватості. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частини перша, друга, третя статті 62 Конституції України).

Конституційний Суд України у Рішення Великої палати Конституційного Суду від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості.

Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

За встановлених обставин, суд, маючи обґрунтовані сумніви у тому, що постанова серії ЕНА №7492306 від 04.07.2026 набрала законної сили, враховуючи порушення працівниками патрульної поліції вимог ст.ст. 31,32 Закону України «Про національну поліцію», ст. 19 Конституції України, не встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобам під час винесення 10.07.2026 постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, вважає, що відсутні правові підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у цій справі слід закрити.

Враховуючи викладене вище, керуючись ст.ст. 7-9, 126, 245, 251, 255, 278, 280, 285, 287-289, 291 КУпАП, ст. 19 Конституції України, ст.ст. 31,32 Закону України «Про Національну поліцію», суддя –

п о с т а н о в и л а:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постанова судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Оксана ЯРОЩУК