Рішення від 29 вересня 2026 р. у справі №199/767/25 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/767/25

(2/199/474/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

30.09.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Захожа К.О.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач посилається на те, що 24.12.2023 року між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії № 00-10690009. Згідно з його умовами первинний кредитор надав відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом на суму 6 200,00 грн. На виконання умов даного Договору первинний кредитор ТОВ «Качай гроші» перерахував грошові кошти відповідачу.

У подальшому право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «Макс Кредит» на підставі Договору факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024 року, а в подальшому до позивача на підставі Договору факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 року.

У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023 у загальному розмірі 33 666,00 грн., судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що 24.12.2023 між ТОВ «Качай гроші» та відповідачем укладено Договір кредитної лінії № 00-10690009 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримав кредит у вигляді кредитної лінії з лімітом у розмірі 6 200,00 грн. строком на 240 днів зі сплатою 3% від суми кредиту за кожний день користування.

Розмір кредиту включає комісію за надання кредиту в розмірі 310,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, відповідно до якої заборгованість відповідача за договором складається з 33666,00 грн., яка складається з наступного: 6510,00 грн. - заборгованість по кредиту; 27156,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.06.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-260601/72979-БТ на ухвалу про витребування доказів від 29.05.2026 р. у справі № 199/767/25, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.12.2023 р. по 29.12.2023 р., згідно з якою 24.12.2023 р. було здійснено переказ коштів у сумі 6 200,00 грн. Згідно з інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» № 204/09 від 09.09.2024 року, на виконання умов даного Договору первинний кредитор перерахував грошові кошти на банківську картку відповідача.

22.01.2024 між ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» укладено Договір факторингу № 22-01/2024, відповідно до умов якого до ТОВ «Макс Кредит» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023.

16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та позивачем укладено Договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково, враховуючи наступне.

Правовідносини між сторонами у даній справі виникли з кредитних правовідносин та регулюються положеннями ЦК України, зокрема статтями 11, 14, 207, 526, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1, а також статтями 1077 та 514 ЦК України щодо переходу права вимоги.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При зверненні до суду із даним позовом, позивач посилається на те, що грошові кошти були перераховані відповідачу; зазначене підтверджується відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 05.06.2026 р. № 20.1.0.0.0/7-260601/72979-БТ на ухвалу про витребування доказів від 29.05.2026 р. у справі № 199/767/25, згідно з якою банківська картка № НОМЕР_1 (рахунок № НОМЕР_2 ) емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . Також АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомило про факт зарахування відповідачу на вказаний рахунок коштів у вигляді виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 24.12.2023 р. по 29.12.2023 р., згідно з якою 24.12.2023 р. було здійснено переказ коштів у сумі 6 200,00 грн.

Як встановлено судом, відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 00-10690009 від 24.12.2023 позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за процентами у розмірі 27 156,00 грн., тоді як сума отриманих відповідачем кредитних коштів становить 6 200,00 грн.

Таким чином, заявлена до стягнення сума процентів більш ніж у чотири рази перевищує суму отриманого відповідачем кредиту.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Вимога про нарахування та сплату процентів, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим частиною третьою статті 509 та частинами першою, другою статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми процентів спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із плати за користування кредитними коштами вони можуть перетворюватися на непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, зумовлює необхідність дотримання при укладенні та виконанні договору споживчого кредитування принципів справедливості, добросовісності та розумності.

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 зазначено, що межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності, при цьому має забезпечуватися розумний баланс між комерційними інтересами кредитодавця та правами й охоронюваними законом інтересами споживачів кредитних послуг.

Окрім цього, у рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 зазначено, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 звернула увагу, що за певних обставин обсяг відповідальності боржника може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, а виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір процентів як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З огляду на викладене, суд бере до уваги, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів у розмірі 27 156,00 грн. є істотною порівняно із сумою отриманого відповідачем кредиту у розмірі 6 200,00 грн. та більш ніж у чотири рази перевищує розмір основного зобов`язання.

За таких обставин суд доходить висновку, що стягнення з відповідача процентів у заявленому позивачем розмірі призведе до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідачу як споживачу фінансових послуг, а відповідна вимога щодо сплати такої суми процентів є непропорційною та суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зменшити розмір заявлених до стягнення процентів до 6 200,00 грн., тобто до розміру фактично отриманих відповідачем кредитних коштів.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 200,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 6 200,00 грн.

Щодо стягнення комісії за договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговування і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Встановлено, що згідно з розрахунком заборгованості та умовами Договору кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023 як складова витрат позичальника за кредитом передбачена комісія за надання кредиту в сумі 310,00 грн.

Аналіз умов указаного Договору свідчить, що в ньому не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з наданням кредиту, які надаються позичальнику та за які кредитодавцем встановлена комісія за надання кредиту.

Проте, позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які ТОВ «Качай гроші» здійснювало на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Таким чином, встановлена комісія за надання кредиту за Договором № 00-10690009 у розмірі 310,00 грн. є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

За таких обставин у задоволенні позову у частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 310,00 грн. слід відмовити.

Отже, враховуючи вищенаведене, наявне порушення прав позивача з боку відповідача, у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за Договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023 у розмірі 12 400,00 грн. з яких заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 200,00 грн. та заборгованість за процентами у розмірі 6 200,00 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

У разі неспівмірності розміру витрат на правову допомогу суд самостійно визначає розмір судових витрат (постанова Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи, чи були вони фактично здійснені, та оцінювати їх необхідність.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 22.11.2024 між Адвокатським бюро «Тараненко та партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір про надання правової допомоги № 2211/Е.

Відповідно до додаткової угоди № 6 від 22.11.2024 та акта прийому-передачі послуг від 22.11.2024 до договору про надання правової допомоги № 2211/Е від 22.11.2024, АБ «Тараненко та партнери» надано ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» правничу допомогу в розмірі 7 000 грн., в тому числі: складання позовної заяви - 5 000 грн. (2 год.); вивчення матеріалів - 1 000 грн. (2 год.); підготовка адвокатського запиту - 500 грн. (1 год.); клопотання про витребування - 500 грн. (1 год.).

Разом з тим, розглядаючи надані представником позивача докази понесених витрат на правову допомогу, суд враховує правову позицію Верховного Суду і практику Європейського суду з прав людини, та доходить висновку, що розмір заявлених до стягнення витрат не відповідає повною мірою критерію реальності адвокатських витрат і критерію розумності їх розміру, оскільки такі витрати не співставні з обсягом і змістом наданих послуг.

При цьому, суд дослідив питання обґрунтованості витрат та врахував, що представник позивача до суду жодного разу не з`явився. Окрім того, справа також не обтяжена великою кількістю доказів, які б потребували вивчення, відтак, не є складною і підготовка до її розгляду, оскільки явно не потребувала значних затрат часу та зусиль професійного адвоката, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню у вказаній справі, спірні правовідносини не передбачають.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи предмет позову, обсяг роботи та кількості годин, необхідних, з точки зору суду, для її виконання фахівцем у галузі права, з урахуванням зібраних та наданих суду доказів, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, оцінюючи в тому числі й необхідність та розумність таких витрат, суд вважає, що заявлена сума у розмірі 7000 грн. не є співмірною, а відтак доходить висновку про зменшення розміру витрат на правову допомогу до 2500 грн., що за даних обставин справи буде справедливим, розумним та співмірним відшкодуванням таких витрат.

Щодо розподілу судового збору.

Керуючись нормами ст.ст. 133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, а також розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору (2 422,40 грн.), суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 892,23 грн. (враховуючи наступний розрахунок: 12 400,00 грн. ? 2 422,40 грн. : 33 666,00 грн.).

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279, ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) заборгованість за Договором кредитної лінії № 00-10690009 від 24.12.2023 року у розмірі 12 400 (дванадцять тисяч чотириста) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) судовий збір у розмірі 892 (вісімсот дев`яносто дві) грн. 23 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, 02090, м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Дата виготовлення повного судового рішення 30.09.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї