Рішення від 24 вересня 2026 р. у справі №537/372/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/756/2026

Справа № 537/372/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2026 року Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишевої Т.О.,

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кременчука у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», треті особи - ОСОБА_6 , Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення,

встановив:

До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області надійшла дана позовна заява ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до комунального екомерційного медичного підприємства "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня", треті особи - ОСОБА_6 , комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення, у якій позивачі зазначили, що вони є батьками померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до довідки про причину смерті № 15 від 27.11.2020 р., виданої Комунальним некомерційним медичним підприємством "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" причиною смерті є важка асфіксія при народженні. Пологи у позивача ОСОБА_4 приймала лікар акушер-гінеколог Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький Перинатальний центр ІІ рівня" ОСОБА_6 , яка працювала на той час на підставі наказів № 19-к від 11.03.2008 р. та № 68-к від 03.12.2018 р. та керувалась посадовою інструкцією лікаря акушера-гінеколога від 05.01.2020 р.. 20.11.2020 р. ОСОБА_4 поступила до пологового відділення Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький Перинатальний центр ІІ рівня" у 1 період пологів з вагітністю 40-41 тиждень, маючи попередню домовленість з лікарем акушером-гінекологом ОСОБА_6 про надання медичної допомоги під час пологів. ОСОБА_6 , працюючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення KHMП «Кременчуцький перинатальний центр II рівня», маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології вищої кваліфікаційної категорії, будучи зобов`язаною надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, в порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Нормальні пологи», затверджений наказом МОЗ України від 03.11.2008 № 624, клінічною протоколу «Аномалії пологової діяльності», затверджений наказом МОЗ України від 31.12.2004 № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та клінічного протоколу «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 27.12.2011 № 977, а саме своєчасно не провела кесаревого розтину, що призвело до несприятливого виходу пологів для плода з подальшим настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_7 у зв`язку з важкою асфіксією при народженні, що підтверджено висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 227/23 від 28.04.2025 р.

Недбале виконання своїх професійних обов`язків та протиправні діяння ОСОБА_6 підставою для відкриття кримінального провадження № 12020170110001418 від 01.12.2020 р., наслідком якого було пред`явлення обвинувачення ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України в межах якого позивачі були визнані потерпілими.

Після вручення третій особі обвинувального акту, розгляд кримінального провадження здійснювався Крюківським районним судом м. Кременчука у справі № 537/4998/25. В процесі розгляду справи № 537/4998/25 ОСОБА_6 свою вину не визнавала. Обвинувачення ґрунтувалось саме на даному висновку відповідно до якого: 1. Смерть новонародженої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступила в результаті перенесеної пологової травми – п. 1 висновку. 2. Причиною пологової травми визнано не здійснення лікарем акушером гінекологом оцінки акушерської ситуації та не проведення своєчасних лікарських заходів, що могли б усунути причини, які призвели до пологової травми новонародженої – п. 3 висновку. 3. Своєчасна діагностика пологової ситуації, що сталась та термінове розродження могли б дозволити уникнути пологової травми, проте лікар необхідних дій не вчинив, натомість провів окситоцинову ін`єкцію, що в конкретному випадку було необґрунтованим - п.п. 4,5 висновку. 4. Між вказаними в п.п. 1-6 дефектами надання спеціалізованої акушерської допомоги та подальшим настанням смерті доньки Позивачів вбачається прямий причинно-наслідковий зв`зок – п. 7 висновку.

28.11.2025 р. захисником у справі № 537/4998/25 було заявлено клопотання про необхідність допиту експертів, що готували висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 227/23 від 28.04.2025 р., яке підтримано ОСОБА_6 17.12.2025 р. в судовому засіданні відбувся допит експертів Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили висновки експертизи про наявність вини ОСОБА_6 в смерті дитини Позивачів та причино-наслідкового зв`язку між діями третьої особи та наслідками, які призвели до смерті дитини Позивачів. Після допиту експертів стороною захисту у справі було заявлено клопотання про необхідність продовження допиту інших експертів, що входили до комісії, яка готувала висновок експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 227/23 від 28.04.2025 р. Натомість 23.12.2025 р., без проведення допиту експертів, ОСОБА_6 завлено клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України.

23.12.2025 р. ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука у справі № 537/4998/25 клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 про звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 Кримінального кодексу України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України задоволено та звільнено ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності задоволено. Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110001418 від 01.12.2020, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України, – закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення – залишено без розгляду. Роз`яснено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 право на звернення із відповідним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства.

Таким чином в процесі розгляду справи висновок експертизи не спростовано, а кримінальне провадження закрито не з реабілітуючих ОСОБА_6 обставин. Внаслідок смерті дитини Позивачам спричинено моральної шкоди, яку Позивачі оцінюють загальною сумою 4 000 000, 00 грн. (чотири мільйона гривень 00 коп.) і яка підлягає стягненню з юридичної особи, з якою лікар, дії якого призвели до смерті дитини, перебуває в трудових відносинах.

Вважають, що наявність факту правопорушення у здорової людини обов`язково буде пов`язана з моральною шкодою, оскільки саме поняття «порушення права», виходячи із його правової кваліфікації, свідчить про те, що людина вважає себе такою, що її право порушене. Так, ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа може звернутися до суду за захистом, якщо вважає, що її право порушене. При цьому ні норми матеріального права, ні норми процесуального права закон не вимагають для встановлення факту завдання моральної шкоди обов`язковість звернення постраждалої особи до медичного закладу. Сам факт протиправної поведінки наносить моральну шкоду особі, відносно якої таку протиправну поведінку допущено. Таким чином будь-який факт протиправної поведінки щодо особи має наслідком отримання даною особою моральної шкоди, оскільки вона впевнена, що її права є непорушними, що чітко та однозначно визначено (гарантовано) ст. 21 Конституції України.

Внаслідок непрофесійних та протиправних дій померла маленька дитина Позивачів, що є мабуть найсильнішою душевною травмою та душевними стражданнями для будь-якої людини. Причиною смерті дитини Позивачів є саме порушення допущені третьою особою, яка знаходилась у трудових відносинах з Відповідачем, що підтверджено висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 227/23 від 28.04.2025 р. Додаткових душевних страждань Позивачі зазнали внаслідок тривалого досудового розслідування, яке тривало майже п`ять років. Єдиною надією на сатисфакцію було очікування Позивачами справедливого вироку та притягнення винної у смерті дитини особи до кримінальної відповідальності. Проте, тривале розслідування та положення національного кримінального законодавства України дозволили винній у смерті дитини особі уникнути кримінальної відповідальності, що додатково вплинуло на страждання батьків загиблої дитини. Усвідомити в повній мірі рівень моральних страждань Позивачів, пов`язаних з втратою дитини взагалі неможливо, а тим більше оцінити їх в грошовому виразі надзвичайно важко. Однак враховуючи всі перелічені вище фактори, заподіяну протиправними діями Відповідача моральну шкоду Позивачі оцінюють моральну шкоду у розмірі 4 000 000, 00 грн. Зазначають, що батьки померлої дитини ОСОБА_7 , які були визнані потерпілими в кримінальному провадженні, переживають постійні душевні страждання після смерті доньки, що тільки народилась, назавжди втратили душевний спокій, весь час перебувають у стані постійного напруження та стресу, суттєво були порушені їх нормальні життєві зв`язки, змушені докладати значних зусиль для організації свого життя. З урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, вважають, що розумною грошовою компенсацією моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, на їх користь буде виплата у сумі по 2 000 000 грн. кожному, оскільки вони зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю доньки і втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню. Позивачі позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки доньки у подальшому своєму житті та в старості, а відновити попередній стан життя Позивачів неможливо.

Приймаючи до уваги викладене, позивачі просять суд стягнути з КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" спричинену моральну шкоду в сумі 4 000 000 грн - по 2 000 000 грн кожному з батьків.

Ухвалою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 лютюго 2026 року у справі відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче засідання .

23.02.2026 року представником відповідача КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня"- адвокатом Лобовим М.О. до суду подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно із яким відповідач заперечує проти позовних вимог, виходячи з наступного. Позивачі вказують, що їм завдана моральна шкода працівниками КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня» лікарем акушером – гінекологом ОСОБА_6 . Позивачі зазначають, що завдана моральна шкода полягає у душевних стражданнях у зв`язку із протиправною поведінкою, яка полягає у безвідповідальному, недбалому та несумлінному ставленні третьої особи до своїх обов`язків, в наслідок чого померла їхня дитина. Відповідач вважає, що Позивачами не надано належного доказу, який би обґрунтував розмір заявленої моральної шкоди. Позивачі в своєму позові вказують про значне погіршення стану здоров`я та самопочуття без надання будь яких доказів. Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Зазначає, що розмір моральної шкоди у розмірі 4 000 000,00 грн. не відповідає обставинам завдання моральної шкоди, верховенству права, та вимогам розумності і справедливості. Відповідно до ст. 454 ЦК України розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. Просить суд врахувати той факт, що Комунальне некомерційне медичне підприємство КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня» є неприбутковим підприємством, що засноване на комунальній власності територіальної громади Кременчуцького району і підпорядковане Департаменту охорони здоров`я Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Підприємство здійснює господарську неприбуткову діяльність, спрямовану на досягнення соціальних, економічних та інших результатів без мети одержання прибутку. Основною метою закладу охорони здоров`я є надання кваліфікованої медичної допомоги населенню. У задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня», третя особа: ОСОБА_6 , про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення, просив відмовити, в зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог.

01.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення щодо позову представника третьої особи ОСОБА_6 – адвоката Дашко М.В., у яких зазначено, що позивачами поданий до суду Висновок експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження № 227/23) від 28.04.2025 року, який проведений судово медичною експертною комісією ДСУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» у складі експертів: Зосіменка В.В., Гуріної О.О., Рюміної І.О., Гамачек І.Г., Міщенка С.А. 1. Так, на стор. 4 Висновку експерта зазначається, що у дитини була «родова пухлина несиметрична відносно стрілоподібного шва, дещо зміщена на праву тімяну кістку» Ці ознаки притаманні передньому асинклітизму, або “Негелівський” асинклітизм, ступінь якого навіть не вказана експертами, при якому пологи ведуться очікувально, відбувається самовільне виправлення положення голівки плоду, пологи відбуваються через природні пологові шляхи. Згідно наказу МОЗ № 977 від 27.12.2011 «Клінічний протокол з акушерської допомоги “Кесарів розтин” показами для ургентного кесарського розтину є асинклітичне вставлення голівки плода, а саме, задній асинклітизм (Літцманівський), тому що пологи через природні пологові шляхи при такому асинклітизмі неможливі. Хоча, на стор. 58 Висновку експерта робиться припущення, що «акушерська практика мала б бути переглянута в бік термінового оперативного розродження жінки шляхом кесарева розтину в інтересах плода» Тобто вбачається чітка протилежність у висновках: з однієї сторони експерти вбачають передній асинклетизм, при якому пологи відбуваються очікувано з самовільним виправленням положення голівки плода, з іншої сторони роблять припущення про необхідність термінового оперативного кесаревого розтину (що притаманне саме задньому асинклетизму).

Далі, на стор. 14 Висновку експерта констатуються у породіллі розміри тазу 26-29-31-20 см, при цьому наголошують, що це є клінічно вузький таз, при якому лікар повинна була здійснити розродження шляхом термінового оперативного кесаревого розтину. Такі твердження експертів є невірними, оскільки такі розміри тазу 26-29-31-20 см є нормальними розмірами анатомічного тазу. Згідно з будь-якими посібниками з акушерства та гінекології, як приклад, “Акушерство та гінекологія” національний підручник за ред. акад.НАМН України, проф. В.М. Запорожана- К. ВСВ. “Медицина”, 2013р., ст.191-195. При цьому слід наголосити, що згідно з наказом МОЗ № 417 від 15.07.2011 “Про організацїю амбулаторної акушерсько- гінекологічної допомоги в Україні” розміри тазу при веденні вагітної взагалі не вимірюються. Згідно наказу МОЗ № 782 від 29.12.2005 із змінами згідно наказу № 590 від 28.02.2020 пункт 1.4 “Клінічно вузький таз” -…. анатомічно вузький таз є головною причиною виникнення в пологах клінічно вузького тазу. Цей діагноз виставляється тільки у пологах. Діагностичні ознаки клінічно вузького тазу є:- відсутність поступального руху голівки при повному розкритті шийки матки та нормальній пологовій діяльності,- симптом Вастена врівень або позитивний ( розмір Цангеймейстера більше, ніж коньюгата екстерна),- недостатнє прилягання шийки матки до передлежачої частини голівки плода,- високе розташування контракційного кільця,- поява потуг при високому розташуваннї голівки плода,- набряк шийки матки з можливим поширенням на піхву і зовнішні статеві органи, тазу.- симптом здавлення сечового міхура. За наявності двох чи більше ознак встановлюється діагноз клінічно вузького Згідно з наказом № 624 від 03.11.2008 Клінічний протокол “Нормальні пологи” Додаток 1 Використання партограми……Конфігурація голівки плода ІІІ ступеню (кістки значно находять одна на другу “+++” або “3+”……є ознакою клінічно вузького тазу. На партограмі породіллі конфігурація позначена як ” +”, що згідно з вищевказаним наказом є конфігурацією голівки плоду І ст, та не є ознакою клінічно вузького тазу. Тобто, за розмірами тазу неможливо діагностувати клінічно вузький таз.

На стор. 15 Висновку експерта встановлено, що у ІІ період пологів у плода виявлялись епізоди короткочасних децелерацій до 90- 88 уд за 1 хв., що на думку експертів було показником для екстрених дій лікаря на термінове розродження. Це є хибним твердженням, оскільки згідно наказу МОЗ № 900 від 27.12.2006 “Дистрес плода при вагітності та під час пологів”, табл. №2 “Оцінка результатів КТГ під час пологів та тактика ведення пологів” - допускаються децелерації ранні та варіабельні до 60 уд за 1 хв, пізні до 45 уд за 1 хв. Про несприятливий прогноз свідчить також уповільнення серцевого ритму плода на піку децелерації нижче 70 уд за 1 хв., незалежно від виду та амплітуди децелерації щодо БЧСС, перехід пізніх чи варіабельних децелерацій у стійку брадикардію….. Окрім того, записані КТГ в період часу з 23.10 по 0.40 мають автоматичну оцінку стану плоду від 8 до 10 балів, що є показником не порушеного стану плоду. До того ж, на Стор. 58 Висновку експерта констатується, що за умов своєчасного діагностування клінічної невідповідності розмірів голівки плоду та тазу, з врахуванням наявності епізодів короткочасних децелерацій до 90-88 уд. за 1хв. акушерська тактика мала б бути переглянута в бік термінового оперативного розродження жінки шляхом кесарева розтину. Згідно наказу МОЗ № 782 від 29.12.2005 із змінами згідно наказу № 590 від 28.02.2020 пункт 1.4 “Клінічно вузький таз” -…. анатомічно вузький таз є головною причиною виникнення в пологах клінічно вузького тазу. Самі пологи при головному передлежанні плода є найкращим тестом на таку відповідність. Цей діагноз виставляється тільки у пологах. Діагностичні ознаки клінічно вузького тазу є:- відсутність поступального руху голівки при повному розкритті шийки матки та нормальній пологовій діяльності, -симптом Вастена врівень або позитивний ( розмір Цангеймейстера більше, ніж коньюгата екстерна), -недостатнє прилягання шийки матки до передлежачої частини голівки плода,- високе розташування контракційного кільця, поява потуг при високому розташуваннї голівки плода, набряк шийки матки з можливим поширенням на піхву і зовнішні статеві органи,- симптом здавлення сечового міхура. За наявності двох чи більше ознак встановлюється діагноз клінічно вузького тазу….. Згідно накозу МОЗ МОЗ № 900 від 27.12.2006 “Дистрес плода при вагітності та під час пологів” табл №2 “Оцінка результатів КТГ під час пологів та тактика ведення пологів” - допускаються децелєрації ранні та варіабельні до 60 уд за 1 хв, пізні до 45 уд за 1 хв. Про несприятливий прогноз свідчить також уповільнення серцевого ритму плода на піку децелерації нижче 70 уд за 1 хв., незалежно від виду та амплітуди децелерації щодо БЧСС, перехід пізніх чи варіабельних децелерацій у стійку брадикардію. Отже, клінічної невідповідності тазу не було, як і ознак дистресу плоду, що давало змогу вести пологи консервативно.

На стор. 18, 19 Висновку експерта робиться висновок про те, що «вторинна слабкість потуг медикаментозно в повній мірі не піддавалась лікуванню». Таке твердження не є вірним, оскільки згідно наказу МОЗ 676 від 31.12.2004 “Аномалії пологової діяльностї” із змінами та згідно наказу МОЗ № 901 “Клінічний протокол з акушерської допомоги. Переношена вагітність” Методика введення окситоцину з метою лікування слабкості пологової діяльності починається з введення зі швидкістю 6-8 крап за 1 хв. При досягнутому ефекту через 30 хвилин швидкість введення залишається попередньою. Оскільки плід народився через природні пологові шляхи, то медикаментозна корекція проводилася в повній мірі та адекватно.

На стор. 57 Висновку експерта зазначається про існуванні породіллі “стертої” форми анатомічно звуженого тазу. В класифікації анатомічно вузького тазу взагалі відсутнє поняття “стерта” форма анатомічно звуженого тазу. Анатомічно вузький таз це таз, у якого всі або хоча б один з розмірів зменшений на 1,5-2 см. Анатомічно вузький таз класифікується за ступенем звуження, за формою звуження, та форми, які рідко зустрічаються (“Акушерство та гінекологія, Національний підручник за ред.акад. НАМН України, проф.Запорожана.- К. ВСВ “Медицина”, 2013 – ст.482-502. У породіллі (стор.14 Висновку експерта) розміри тазу 26-29-31-20 см, що відповідають нормальним розмірам анатомічного тазу.

На стор. 57 Висновку експерта констатується, що у породіллі був “відносно” крупним плодом. Не зрозуміле таке твердження експертів, оскільки в акушерстві та гінекології взагалі не існує поняття “відносно” крупний плід. Є поняття великий плід – більше 4000 гр., та гігантський плід - 5000 гр та більше. Оскільки вага плоду була 3820 гр., то його навіть не можна назвати великим.

На стор. 58 Висновку експерта робляться висновки, що існували підстави для проведення дообстеження – термінового ультразвукового дослідження в пологах. Не було і немає в теперішній час чинного наказу МОЗ, який би регламентував проведення термінового ультразвукового дослідження в пологах. Тобто не зрозуміло, яким підручником чи нормативним актом керувались експерти для таких висновків.

На стор. 58 Висновку експерта (пункт 5) робиться найабсурдніший та найнезрозуміліший висновок, що при існуючих ознаках у породіллі, «слід було б провести її термінове розродження шляхом накладання акушерських щипців». Так, показаннями для акушерських щипців є:- дистрес плоду,- стійка вторинна слабкість пологової діяльності, що не піддається консервативній терапії окситоцином, - ектсрагенітальна патологія( кардіологічна, неврологічна, офтальмологічна), за якої потрібно уникнути потуг, - еклампсія, кровотеча в 2 періоді пологів,- висока температура у матері вище 38 град.С, - ускладнене народження голівки плоду при тазовому передлежанні,- відмова пацієнтки тужитися….. (Навчальний посібник Акушерські щипці В.І. Бойко А.Б. Сухарєв МОН України, МОЗ України СУмДУ Суми 2018р.) Даних показань у роділлі для накладання акушерських щипців не було. Більш з тим, експерти зазначають, що була клінічна невідповідність між розмірами тазу та головки плоду (стор.59 питання 20,21), а цє є пряме протипоказання до накладання акушерських щипців, бо вони збільшують розміри голівки плоду, та можуть привести до травм головного мозку плоду, а саме, крововиливів. Якщо би в даних пологах були застосовані акушерські щипці, то причиною розриву намету мозочка визнали б їх застосування. Тобто, розродження шляхом кесарева розтину та шляхом накладання акушерських щипців є 2 взаємовиключними методами розродження.

Еспертною комісією причиною смерті визначено розрив намету мозочку і тяжка асфіксія, проте нічого не сказано про наявність внутрішньоутробного інфікування та розвитку раннього неонатального сепсісу. Хоча самі ж експерти констатують ознаки внутрішньоутробного інфікування з подальшим розвитком раннього неонатального сепсісу, а саме : Стор. 4, 10 Аналіз крові: лейкоцитоз із сувом вліво, лімфоцитоз, зниження рівня гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів, підвищений рівень нормобластів, СРБ до 12– це ознаки внутрішньоутробного інфікування. Стор. 7 Бактеріологічне дослідження з порожнини серця та тканини легенів № 9088 від 01.12.20 – виділена Е.соli, яка є першорядною причиною виникнення раннього неонатального сепсісу. Cтор. 16. Бактеріологічне дослідження амніону 23.11.2020 – Candida spp. , бактеріологічне дослідження хоріону 23.11.20 Candida spp. Стор. 57 – даних лабораторного дослідження крові новонародженої дівчинки ОСОБА_7 в перші 30 хв. після її народження, а саме явища лейкоцитозу із збільшенням кількості палочкоядерних нейтрофілів до 17% (примітка: в нормі 1% 6%), підвищений рівень нормобластів, які можуть свідчити на наявність запального процесу (процесів) у дитини. Так, розвиток внутрішньоутробного інфікування плода могло обумовити виникнення порушень компенсаторно-пристосувальних реакцій останнього під час пологів. Як відомо з наукових медичних джерел, ранній неонатальний сепсис запускає процес коагулопатії, процес ламкості судин. Що може призводити до крововиливів в різні органи, в т.ч. в головний мозок. Експерт у тексті вказує на наявність внутрішньоутробного інфікування, яке могло вплинути на подальший перебіг пологів, але у кінцевому діагнозі та у висновках діагноз «Неонатальний сепсис» відсутній. У підсумках (на стор. 57) експерти виснують «Слід зазначити, що до виникнення такої акушерської ситуації, могло призвести поєднання наступних чинників: розвиток внутрішньоутробного інфікування плода яке, ймовірніше за все, мало місце наприкінці останнього триместру вагітності та могло обумовити виникнення порушень компенсаторно-пристосувальних реакцій останнього під час природніх пологів…». Отже, експерти визнають інфікування плода під час вагітності та його негативний вплив на перебіг пологів та на стан плода.

Клінічні та бактеріологічні ознаки внутрішньоутробного інфікування \сепсису у новонародженої дитини: 1. Клінічний аналіз крові дитини через 30 хв після народження: лейкоцити 33.500; палочкоядерні нейтрофіли – 17%; нормобласти 11:100 (в нормі відсутні); дегенеративні зміни еритроцитів: анізоцитоз, анізохромія. 2. З оболонок плода: хоріона і амніона (мазкі взяті відразу після народження) висіяли кандіда (грибок). 3. При патологоанатомічному дослідженні посліду виявлено: оболонки тонкі, сірі, тьмяні. 4. Бактеріологічне дослідження: з порожнини серця і тканини легень виділена кишкова паличка (матеріал взято під час розтину 26.11.20 року). №9088, 01.12.20. Можливі чинники інфікування: 1. За 2 тижні до пологів вагітній проводився клінічний аналіз крові (12.11.20 р.) збільшена кількість лейкоцитів 10,3 г/л та палочкоядерних нейтрофілів 8%, (ст. 13), що може свідчити про перенесений запальний процес. 2. В аналізі мазка з піхви у матері, забір матеріалу 23.11.20 о 00 год.30 хв виділена патогенна мікрофлора, а саме Сandida (грибок) ст. 39. Відповідно до клінічного протоколу МОЗ України № 676 від 03.12.2010, «Ранній неонатальний сепсис розвивається протягом перших 72 годин життя, зазвичай пов`язаний із внутрішньоутробним або інтранатальним інфікуванням. Основними збудниками є Escherichia coli (що і було виявлено у породіллі) та стрептококи групи B. Перебіг раннього сепсису у новонароджених, як правило, тяжкий, блискавичний, із високим рівнем летальності, навіть при своєчасному та адекватному лікуванні». (Наказ МОЗ України № 676 від 03.12.2010, «Клінічний протокол надання медичної допомоги новонародженим з неонатальними інфекціями»). Виявлені зміни у плода під час гістологічного дослідення померлої дитини однакові як для сепсису, так і для асфіксії: Судини: повнокров`я, стази, сладжі - системні мікроциркуляторні розлади. Мозок: множинні зони некрозу, розм`якшення, випадіння нейронів - гіпоксично-токсичне ураження. Печінка: проліферація клітин Купфера, розширення просторів ОСОБА_11 , екстрамедулярне кровотворення — характерно при сепсисі новонароджених. Нирки, серце, наднирники: дистрофічно-некротичні зміни, інтерстиціальний набряк — системне ураження органів. Селезінка: фолікули не виражені - імунна супресія, типова для сепсису. Кишківник, слинні залози, тимус: набряк, гіперемія, дистрофія - загальносептичні реакції.

Висновок: Гістоморфологічна картина свідчить про наявність антенатального сепсису новонародженого, який проявляється генералізованими мікроциркуляторними порушеннями, дистрофічно-некротичними змінами в паренхіматозних органах, проліферацією клітин Купфера, пригніченням лімфоїдної тканини та токсичним ураженням судин. Але не зважаючи на таку велику кількість ознак, експерти неонатального сепсису не бачать, як основної причини загибелі новонародженої дитини.

Враховуючи вищевикладене, просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня», третя особа – ОСОБА_6 , про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01.04.2026 задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 – адвоката Ковальчука О.М., залучено до участі у судовому розгляді цивільної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, запропоновано третім особам подати до суду письмові пояснення щодо позову. Витребувано додаткові докази за клопотанням сторони позивача.

14.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення щодо позову представника третьої особи КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», згідно яких зазначено, що розмір моральної шкоди у розмірі 4 000 000,00 грн. (по 2 000 000 грн кожному з позивачів) є явно завищеним та таким, що суперечить принципам розумності, справедливості та співмірності, встановленим ст. 23 ЦК України. Розмір моральної шкоди не є конкретно визначеною сумою, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням всіх обставин справи. Розмір моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Зазначив, що позивачами не надано жодних доказів, які б обґрунтовували саме такий розмір заявлених позовних вимог (медичні довідки щодо погіршення стану здоров`я, висновки психологів тощо). Щодо неприбуткового характеру діяльності закладів охорони здоров`я зазначив, що КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня», є комунальним некомерційним медичним підприємством, що застовано на комунальній власності територіальної громади міста Кременчука. Основною метою закладу охоорони здоров`я є надання кваліфікованої медичної допомоги населенню без мети одержання прибутку. Стягнення надмірних сум завдасть шкоди інтересам територіальної громади та негативно вплине на здатність закладу виконувати свої соціальну функцію. КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» підтримує позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву від 20.02.2026 року та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

23.04.2026 року до суду надійшли письмові пояснення щодо позову представника третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, згідно яких Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню, вказуючи, що під час здійснення досудового розслідування вищевказаного кримінального правопорушення, відомості про яке внесені слідчим ВП № 1 Кременчуцького ВП ГУНП в Полтавській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110001418 за ч. 2 ст. 140 КК України, ОСОБА_6 , працюючи на посаді лікаря акушера-гінеколога пологового відділення КНМП «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня», маючи кваліфікацію лікаря з акушерства та гінекології вищої кваліфікаційної категорії, будучи зобов`язаною надати невідкладну медичну допомогу, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки, внаслідок недбалого та несумлінного до них ставлення, в порушення вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Нормальні пологи», затверджений наказом МОЗ України від 03.11.2008 № 624, клінічного протоколу «Аномалії пологової діяльності», затверджений наказом МОЗ України від 31.12.2004 № 676 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» та клінічного протоколу «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ України від 27.12.2011 № 977, а саме своєчасно не провела кесаревого розтину, що призвело до несприятливого виходу пологів для плода з подальшим настанням смерті новонародженої дитини ОСОБА_7 у зв`язку із важкою асфіксією при народженні, що підтверджено висновком експерта Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 227/23 від 28.04.2025. Відтак, ОСОБА_6 обвинувачується у неналежному виконанні медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому (ч. 2 ст. 140 КК України). 23.12.2025, за клопотанням обвинуваченої, ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука, справа № 537/4998/25 (провадження № 1-кп/537/294/2025) було постановлено звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження № 12020170110001418 від 01.12.2020, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України – закрити на підставі п.1 ч.2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності. Статтею 284 КПК України передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Вони, у свою чергу, класифікуються за критеріями реабілітуючих та нереабілітуючих. Реабілітуючі пов`язані з констатацією того факту, що підозрюваний/обвинувачений не вчинив злочину. На противагу цьому нереабілітуючі позитивно вирішують питання про вчинення особою злочину. До перших належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Коли йдеться про реабілітуючі підстави закриття кримінального провадження, слід виходити з того, що особа не вчинила протиправного діяння, передбаченого кримінальним законом, i, як результат, має право на реабілітацію. До таких підстав належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, і мають наслідки зняття підозри, відновлення доброго імені, гідності та репутації. Нереабілітуючі підстави означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак через певні обставини кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Обов`язковість преюдиційності обставин зазначеної ухвали про закриття кримінального провадження стосувалася лише двох питань: чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони відповідними особами. У разі ж, якщо провадження у справі було б закрито за реабілітуючими обставинами, то вищевказана ухвала про закриття провадження свідчила б про відсутність підстав для цивільної відповідальності. Щодо обов`язку відшкодувати завдану шкоду, то він виникає у її завдавача за умови, що його дії були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та вина зазначеної особи. Відтак, закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України не означає відсутності вини для цивільно-правової відповідальності. З урахуванням встановлених обставин справи, зокрема доведеності вини лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_6 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження, а саме обвинувальним актом та висновком експертизи, вважаємо, що Позивачами обрано неналежного Відповідача у даній справі. Вказані докази свідчать про те, що саме дії ОСОБА_6 перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із настанням шкоди, на відшкодування якої заявлено позовні вимоги. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених у кримінальному провадженні обставин, які підтверджують наявність протиправних дій саме лікаря акушера-гінеколога ОСОБА_6 та причинно-наслідкового зв`язку між її діями і настанням негативних наслідків вигляді смерті новонародженої дитини, а також з огляду на обрання Позивачами неналежного Відповідача, вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Крім того, навіть у разі вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди, її розмір має визначатися судом із дотриманням засад розумності та справедливості, з урахуванням усіх обставин справи та ступеня вини особи, яка безпосередньо завдала шкоди.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28 квітня 2026 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 липня 2026 року до участі в розгляді цивільної справи як правонаступника відповідача комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня» залучено комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». Одночасно постановлено вилучити комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» з кола третіх осіб у цивільній справі.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Ковальчук О.М. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини.

Представник відповідача - комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» адвокат Лобов М.О. в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, посилаючись на доводи письмового відзиву, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі.

Третя особа – ОСОБА_6 , її представник адвокат Дашко М.В., у судове засідання під час судового розгляду справи по суті не з`явилися, будучи повідомленими належним чином про дату та час його проведення.

Представник третьої особи - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Винокурова (Костик) А.О., у судовому засіданні підтримала письмові пояснення, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами по справі, суд встановив такі факти та вілдповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що сторони ОСОБА_5 (т.1 а.с. 13-16) та ОСОБА_12 (т.1 а.с. 11-12, 17) перебувають у шлюбі, який зареєстровано 20 грудня 2019 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1521 від 20 грудня 2019 року, що підтверджується копією свідоцтва серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 18).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до ст.ст. 126, 133, 135 СК України за № 00028699829 від 27 листопада 2020 року, ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Кременчук Полтавської області народилась ОСОБА_7 , батько – ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 (т.1 а.с. 19-21).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_7 померла у м. Кременчук Полтавської області ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 0 місяців 3 днів, актовий запис про смерть Кременчуцького міського відділу ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) за № 2979 від 27 листопада 2020 року (т.1 а.с.22).

Згідно із лікарським свідоцтвом про перинатальну смерть №15 із довідкою про причину смерті №15 від 27 листопада 2020 року, що видані КНМП "Кременчуцький Перинатальний центр ІІ рівня", причина перинатальної смерті ОСОБА_7 зазначено – важка асфіксія при народженні (т.1 а.с. 23, 28), що також вбачається з копії медичної карти новонародженого № НОМЕР_3 (т.1 а.с. 30-31).

Відповідно до протоколу патолого-анатомічного дослідження померлого новонародженого ОСОБА_7 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 о 01 год 00 хв, складеного КМП «Лікарня Придніпровська» № 337 від 27 листопада 2020 року, лікуючий лікар – ОСОБА_6 , заключний клінічний діагноз: тяжка асфіксія при народженні (Р 21.0). ГІЕ ІІІ стадія (Р91.63). ДН.СНН. Артеріальна гіпотензія (Р28.5). Висока легенева гіпертензія (Р29.81) (т.1 а.с. 24-26).

Згідно із копією свідоцтва про поховання КП «Спеціалізований комбінат ритуальних послуг» р/№ 2498 від 27 листопада 2020 року проведено поховання ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про смерть №1КЕ від 27 листопада 2020 року (т. 1 а.с. 27).

Відповідно до витягу з наказу №19-к від 11 березня 2008 року, ОСОБА_6 з 11 березня 2008 року перебуває на посаді лікаря-акушера-гінеколога пологового відділення Кременчуцького полового будинку, назву якого з 05.04.2018 змінено на КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" (т.1 а.с. 82).

Згідно витягу посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога, затвердженої директором КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня» 05 січня 2020 року, з якою ознайомлена ОСОБА_6 , завданнями та обов`язками лікаря акушера-гінеколога, зокрема, визначено: - керуватися чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність закладів охорони здоров`я; - надавати кваліфіковану діагностично-лікувальну, акушерську допомогу вагітним, роділлям і породіллям, тощо (т.1 а.с. 83-84).

Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про припинення КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" в результаті реорганізації шляхом приєднання до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» від 24.02.2026 року, вирішено припинити КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" в результаті реорганізації шляхом приєднання до КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька». Визнано КНМП «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» правонаступником прав та обов`язків КНМП "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня" в частині, пропорційній обсягу прав та обов`язків, яке воно отримує за передавальним актом.

Згідно із інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.07.2026 припинено діяльність комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький перинатальний центр ІІ рівня", код ЄДРПОУ: 01999632, правонаступником визначено комунальне некомерційне медичне підприємство «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька», код ЄДРПОУ: 41318879.

01 грудня 2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020170110001418 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 140 КК України, а саме неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки неповнолітньому. Під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КК України. Потерпілі особи у кримінальному провадженні - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 07 серпня 2025 року у кримінальному провадженні затверджено обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_6 , який скеровано для розгляду до Крюківського районного суду м. Кременчука (т.1 а.с. 63-67).

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 грудня 2025 року (справа №537/4998/25), яка набрала законної сили 31 грудня 2025 року, було задоволено клопотання обвинуваченої ОСОБА_6 та звільнено її від кримінальної відповідальності на підставі п.3 ч.1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, кримінальне провадження № 12020170110001418 від 01 грудня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КК України, закрито у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_5 , ОСОБА_4 до обвинуваченої ОСОБА_6 про стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Роз`яснено потерпілим право на звернення із відповідним цивільним позовом в порядку цивільного судочинства (т.1 а.с. 78-81, 89-92).

Як вбачається із матеріалів справи, зокрема висновку експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження) №227/23 від 28 квітня 2025 року, зазначено, що смерть новонародженої дівчинки ОСОБА_4 наступила в результаті перенесеної пологової травми у вигляді ушкоджень мозочкового намету з розладами внутрішньомозкового кровообігу, яка виникла внаслідок порушення фізіологічного біомеханізму вагінальних пологів та ускладнилася розвитком інтранатальної внутрішньоутробної гіпоксії з аспірацією навколоплідних вод, що в подальшому привело до гіпоксично-ішемічної компресійної енцефалопатії, часткових ателектазів легеневої тканини та дихальної недостатньості (яка і була безпосередньою причиною смерті) (т.1 а.с. 32-62).

У висновку експерта експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження) №227/23 від 28 квітня 2025 року зазначено:

-як слідує з наданої історії вагітності та пологів № 1783 – під час госпіталізації жінки в акушерський стаціонар у приймально-оглядовому відділенні лікарем акушером-гінекологом була здійснена оцінка стану роділлі, проведені зовнішнє та внутрішнє акушерські дослідження за результатами яких встановлений правильний акушерський діагноз («Вагітність ІІ, 40-41 тиждень. Поздовжнє положення, головне предлежання. Пологи ІІ, І період пологів. Аутоімунний тиреоідит. Гіпотиреоз ідіопатичний, стан медкомпенсації»), відповідно до якого акушерську тактику (розродження шляхом вагінальних пологів в тому числі з проведенням «кардіотокографії плода в динаміці» та веденням партограми), які були узгоджені з жінкою, що народжує. Отже на цьому етапі акушерська тактика була обґрунтованою.

Разом з тим, подальше фактичне спостереження за перебігом пологів та станом плода в динаміці, як можна заключити з вказаної «історії пологів», були недостатніми, а саме: за наявності вказаної вище «пролонгованої активної фази» І-го періоду пологів (за даними партограми графічне позначення динаміки розкриття шийки матки правіше лінії «уваги») та наявності епізодів «монотонного» ритму і короткочасних децелерацій при реєстрації серцевих скорочень плода з 21.08 год. (що не виключало його «сумнівний стан»), лікарю акушеру-гінекологу в цей період, з метою повноцінної об`єктивізації стану матки і плода в пологах, слід було б призначити інструментальне моніторингове спостереження із синхронною реєстрацією як серцебиття плода так маткових скорочень чого не було зроблено. Отже, оцінка акушерської ситуації, що склалася (з`ясування причин уповільненого розкриття шийки матки) не здійснена і розвиток вторинної слабкості пологової діяльності своєчасно не діагностовано. За результатами внутрішнього акушерського дослідження від 22.11.2020р. о 23-30 год. – наявних ознак неправильного вставлення голівки (які виявлені при патологоанатомічному дослідженні трупа новонародженої дитини) не було встановлено. Разом з тим, своєчасне виявлення таких ознак давало б підстави для проведення дообстеження – термінового ультразвукового дослідження в пологах та фетального мониторингу (саме із синхронною реєстрацією серцевих скорочень плода та скорочень матки). Таким чином, за умов своєчасного діагностосування клінічної невідповідності розмірів голівки плода і тазу (з врахуванням наявності епізодів короткочасних децелерацій до 90 - 88 уд. за 1 хв при реєстрації серцевих скорочень плода) акушерська тактика мала б бути переглянута в бік терміновго оперативного розродження жінки шляхом кесарева розтину в інтересах плода вже в цей період.

Проте, все зазначене вище не було зроблено, що слід розцінити як дефекти надання спеціалізованої акушерської допомоги з боку лікаря акушера-гінеколога (який здійснював ведення пологів в період з 19-30 год. 22.11.2020р. до 03-00 год. 23.11.2020р.) та як чинники, що призвели до несприятливого виходу пологів для плода з подальшим настанням смерті новонародженої дитини.

-діагностика «вторинної слабкості пологової діяльності» є комплексною і передбачає, окрім власне вагінального обстеження, динамічне спостереження за роділлею з проведенням інструментального моніторингового спостереження (кардіотокографія із синхронною реєстрацією серцебиття плода та маткових скорочень) та розкриття шийки матки і просування передлеглої частини по пологовим шляхам. За умов виконання вказаного, діагноз «Вторинна слабкість пологової діяльності», у даному випадку міг бути встановленим вже в І-му періоді пологів.

-в ситуації, що склалася в ІІ-му періоді пологів, зокрема о 00-30 год. 23.11.2020р. (діагностовано вторинну слабкість пологової діяльності) слід було б переглянути акушерську тактику щодо термінового розродження жінки. За наявності ознак патологічної конфігурації голівки в пологах («пальпується родова пухлина…») застосування утеротонічного засобу (окситоцину) не було показаним, так як могло сприяти погіршенню стану плода з прогресуванням явищ його внутрішньоутробної гіпоксії. Отже призначення та застосування окситоцину було необґрунтованим. Зважаючи на незадовільне просування голівки плода у ІІ періоді пологів у період часу із 23-30 год 22.11.2020 по 00-30 год 23.11.2020 у жінки, що народжує повторно («голівка в порожнині малого тазу..»), при вагінальному дослідженні о 00-30 год «пальпується родова пухлина, крижова впадина заповнена голфівкою плода»…), слід було провести її термінове розродження шляхом накладанням акушерських щипців, чого не було зроблено і є дефектом надання спеціалізованої акушерської допомоги та чинником, що також призвів до несприятливого виходу пологів для плода з подальшим настанням смерті новонародженої дитини.

-в даному випадку несприятливий вихід пологів для плода обумовлений поєднанням комплексу наступних чинників: виникнення в пологах клінічної невідповідності розмірів голівки плода і тазу жінки, аномальним перебігом пологової діяльності та відсутністю відповідної тактики ведення ускладнених пологів (насамперед своєчасної оцінки ризиків щодо прогресування природних пологів для плода з переглядом акушерської тактики на користь оперативного розродження жінки шляхом Кесарева розтину). Слід зауважити, що зважаючи на доношеність новонародженої дитини, відсутність вад розвитку несумісних із позаутробним життям та ознак хронічних запальних процесів в досліджених внутрішніх органах при своєчасному оперативному розродженні жінки ймовірність збереження життя новонародженої ОСОБА_7 не може бути виключено. Отже, між вказаними вище дефектами надання спеціалізованої акушерської допомоги і подальшим настанням смерті новонародженої вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок. Судом досліджено матеріали кримінального провадження за № 537/4998/25 відносно ОСОБА_6 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 140 КК України в частині оригіналів журналів судових засідань та записів фіксування судових засідань за допомогою технічних засобів за 28 листопада 2025 року, 17 грудня 2025 року, 23 грудня 2025 року, під час яких судом проводився допит експертів та розглядалося клопотання обвинуваченої про звільнення від кримінальної відповідальності.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 284 ЦК України фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода може полягати: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію щодо застосування відповідних норм права у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.

По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18)).

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22), від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до статті 33 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", медична допомога надається відповідно до медичних показань професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров`я, що забезпечують надання медичної допомоги згідно з одержаною відповідно до закону ліцензією, та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку і можуть перебувати з цими закладами у цивільно-правових відносинах.

Лікуючий лікар може обиратися безпосередньо пацієнтом або призначатися керівником закладу охорони здоров`я чи його підрозділу. Обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження і лікування пацієнта. Пацієнт вправі вимагати заміни лікаря (стаття 34 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я").

Надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправним.

Подібних висновків дійшов Верховних Суд у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц, від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, від 09 квітня 2024 року у справі № 584/947/20.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 344/3764/21 звернув увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг, вказавши, що "мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін".

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням наведених вище вимог закону та встановлених обставин справи, на підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що позивачами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 доведено наявність факту заподіяння їм діями відповідача, який не є безпосереднім завдавачем шкоди, але зобов`язаний її відшкодувати в силу вимог закону, моральної шкоди, та те, що між такими діями та заподіяною шкодою (смертю новонародженої дитини) є безпосередній причинний зв`язок, а відповідачем не спростовано відсутність протиправності дій та вини в завданні такої моральної шкоди.

Суб`єктом відповідальності за шкоду, завдану працівниками під час виконання трудових обов`язків, відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України є юридична особа. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19 липня 2023 року у справі № 149/1125/20 (провадження № 61-6089св23).

Враховуючи викладене, суд вважає необґрунтованими доводи представника третьої особи - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, щодо обрання позивачами неналежного відповідача.

Наведене також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, в якій касаційний суд, навіть незважаючи на закриття кримінального провадження щодо медичних працівників обласної клінічної лікарні за відсутністю складу злочину, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, яка була обумовлена сукупністю факторів, зокрема і недоліками у лікуванні.

Суд не бере до уваги доводи представників відповідача та третьої особи у справі - Грінченко О.В., щодо необґрунтованості та недоведеності позовних вимог, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи та спростовуються дослідженими судом доказами, у тому числі, висновком експертів за результатами проведення експертизи в рамках кримінального провадження, що є належним доказам, оскільки стосується обставин, що входять до предмету доказування в межах цієї цивільної справи. Відповідно до експертного висновку експерти були обізнані про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про судову експертизу". Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень.

Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 302/422/21, від 27 червня 2024 року у справі № 2-4125/11 (провадження № 61-12798св23).

Можливість використання в якості доказів (одного з доказів) при розгляді іншої справи, виконаних у кримінальному провадженні висновків експертиз також підтверджено Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2019 року у справі № 678/364/15, від 05 лютого 2020 року у справі №461/3675/17, від 10 березня 2020 року у справі № 9901/740/18.

Наявними в матеріалах справи належними, допустимими та достатніми доказами, у тому числі ухвалою про закриття кримінального провадження Крюківського районного суду м. Кременчука від 23 грудня 2025 року, яка набрала законної сили 31 грудня 2025 року, висновком експерта №227/23 від 28 квітня 2025 року, здобутим в ході кримінального провадження, як письмовим доказом, протоколом патолого-анатомічного дослідження № 337 від 27 листопада 2020 року та медичною документацією, дослідженими судом матеріалами кримінального провадження в частині пояснень судових експертів, які підтвердили наданий висновок експертного дослідження, доведено необхідність покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за завдану позивачам моральну шкоду.

При цьому, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 661/2894/16-ц, в якій касаційний суд, навіть незважаючи на закриття кримінального провадження щодо медичних працівників обласної клінічної лікарні за відсутністю складу злочину, погодився з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу смертю дружини, яка була обумовлена сукупністю факторів, зокрема і недоліками у лікуванні.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Статтею 284 КПК передбачено вичерпний перелік підстав для закриття кримінального провадження. Всі підстави закриття кримінального провадження поділяються на реабілітуючі та нереабілітуючі. До реабілітуючих належать лише три підстави: встановлено відсутність події кримінального правопорушення; встановлено відсутність у діянні складу кримінального правопорушення; не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Зокрема, до нереабілітуючих підстав закриття кримінального провадження належить звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 14.02.2018 у справі №398/571/15ц зазначив, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, в контексті розглядуваного правового інституту, не свідчить про виправдання особи, про визнання її невинуватою у вчиненні злочину. У такому випадку КК України виходить із встановлення факту вчинення особою кримінально караного діяння, а тому вказані підстави звільнення від кримінальної відповідальності є нереабілітуючими.

Закриття кримінального провадження у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності (п.1 ч. 2 ст. 284 КПК) є нереабілітуючою підставою, а тому така особа не звільняється від обов`язку відшкодування заподіяної її діяннями шкоди.

Така позиція узгоджується з висновками, викладеними у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1989 № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна». Аналогічні висновки щодо подібного правозастосування викладені в постановах Верховного Суду від 15 січня 2019 року у справі № 185/442/16-к, 15 травня 2019 року у справі № 617/609/15-к, 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к, 10 червня 2021 року у справі № 640/11750/17, 11 листопада 2020 року у справі № 455/229/17, 27 травня 2021 року у справі № 577/977/19 тощо.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку, що, визначаючи розмір відшкодування завданої шкоди, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення у справі "Stankov v. Bulgaria" від 12 липня 2007 року).

При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20).

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Зокрема, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує встановлені обставини, а саме, що смерть новонародженої дитини позивачів настала внаслідок недбалого ставлення медичного працівника до своїх професійних обов`язків, оцінює тяжкі наслідки такої втрати для позивачів як матері, та батька, що негативно позначилися на їх моральному стані, тяжкість вимушених змін у їх життєвих стосунках, обсяг фізичних та душевних страждань, їх тривалість, неможливість поновити попереднє становище внаслідок смерті дитини, відтак суд приходить до висновку, що достатнім та розумним відшкодуванням моральної шкоди буде стягнення на користь позивачів у справі грошової компенсації моральної шкоди у розмірі 500 000,00 гривень кожному.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, серед інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача в дохід держави підлягають сплаті витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 4 160 грн (16 640 грн (3328 грн х 5) х 25%).

При розгляді справи представником позивача зроблено заяву щодо розподілу судових витрат, які будуть складатися з витрат позивача на правову допомогу, після ухвалення судового рішення по справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2-5, 12-13, 76-80, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

Позовні вимоги ОСОБА_4 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), до Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» (ЄДРПОУ 41318879, адреса: вул. Лікаря Парнети, буд. 2, м. Кременчук Полтавська область, 39623), треті особи: ОСОБА_6 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_6 ), Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 24388300, місцезнаходження: Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, будинок 2), про стягнення моральної шкоди спричиненої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» на користь ОСОБА_5 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 000 (п`ятсот тисяч) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного медичного підприємства «Лікарня інтенсивного лікування «Кременчуцька» у дохід держави витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 4 160 (чотири тисячі сто шістдесят) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 25 вересня 2026 року. Повний текст рішення суду виготовлений 01 жовтня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева