Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №552/8263/26 — Київський районний суд м. Полтави

Справа №552/8263/26

Провадження № 2/552/4677/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.09.2026 м. Полтава

Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Фаліна І.Ю.

за участю:

секретаря судового засідання Сіманової,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського районного суду м. Полтави надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальність «Споживчий центр» до ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.09.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 23.09.2025-100000869 (Надалі – Договір). Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 23.09.2025-100000869 від 23.09.2025 року відповідачу надано кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 23.09.2025; сума кредиту: 14000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 27.04.2026.

Позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином та в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 23156.70 грн., що складається з: тіла кредиту - 12820 грн, процентів – 4596,70 грн, відсотків, нараховані по 625 ст. ЦК України – 5740 грн. Відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведена часткова сплата по вищезазначеному кредитному договору на суму 3600 грн. від 23.10.2025 року, на суму 3600 грн. від 23.11.2025 року, на суму 3600 грн. від 24.12.2025 року, на суму 4860 грн. від 30.01.2026 року, на суму 1400 грн. від 26.02.2026 року. При цьому, під час розрахунку заборгованості та суми позовної вимоги було враховано факт оплати та змінено суму заборгованості.

За таких обставин позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 23.09.2025-100000869 від 23.09.2025 у розмірі 23156,70 гривень, суму сплаченого судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у розмірі 150,00 грн.

Представник позивача, до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в судовому засіданні участі не приймав, причини неявки суду не повідомив. Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористалася, в зв`язку з чим суд, відповідно до ст. 280 ЦПК України, дійшов до висновку, про можливість ухвалення заочного рішення, на підставі наявних у справі доказів.

Суд, розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 23.09.2025 року уклали Кредитний договір (оферти) № 23.09.2025-100000869.

Договір укладено в електронному виді та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Відповідно до умов кредитного договору № 23.09.2025-100000869 від 23.09.2025 року відповідачу надано кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 23.09.2025; сума кредиту: 14000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 217 днів з дати його надання; дата повернення (виплати) кредиту - 27.04.2026.

Відповідно квитанцій про перерахунок коштів відповідач отримав: 23.09.2025 суму 9000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 871569730, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.09.2025-100000869; 02.01.2026 суму 5000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua – 967657995, призначення платежу: видача Траншу за додатковим договором до кредитного договору №23.09.2025-100000869-1 до кредитного договору №23.09.2025-100000869.

Згідно Розрахунку заборгованості за договором 23.09.2025-100000869 від 23.09.2025 року, станом на 11.08.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором складає: 23156,70 грн, з яких: основний борг 12 820,00 грн, залишок відсотків 4 596,70 грн., залишок відсотків за ст. 625 ЦК України, грн. 5740,00 грн. Згідно розрахунку, позивачем за користування кредитом засновано проценту ставку 1 % та 0,5 % в день.

В силу ч.1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), так згідно зі ст. 3 якого електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

З огляду на вказане вище, суд вважає, що між сторонами правомірно укладено договір в електронній формі та у відповідності до вимог закону.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, у тому числі Закону України «Про електрону комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене вище, суд вважає, що відповідач ОСОБА_1 підписавши договір особистим електронним підписом, висловила своє волевиявлення щодо укладання договору за конкретних умов.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На виконання вищенаведеної норми, позивачем надані належні та допустимі докази про наявність заборгованості за кредитним договором, яка виникла у відповідача перед позивачем, в той же час, відповідачем будь-яких заперечень та доказів стосовно відсутності боргу, його погашення або незгоди з розрахунками суми заборгованості суду не надано.

Таким чином, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 17416,70 грн, з яких: за тілом кредиту у розмірі 12820,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 4596,70 грн, яку суд стягує з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 5740,00 грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитний договір був укладений сторонами 23.09.2025 року, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахована позивачем неустойка у розмірі 5740,00 грн. не може бути стягнута із відповідача, оскільки останній нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пропорційно задоволеній частині позовних вимог судовий збір у розмірі 2002,45 грн. та витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви у розмірі 101,22 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, витрати на правничу допомогу судом не вирішуються, у зв`язку з повідомленням позивачем, що відповідні докази будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 19, 81, 133, 141, 263-265, 267, 273,280-284, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором №23.09.2025-100000869 від 23.09.2025 у розмірі 23156 (двадцять три тисячі сто п`ятдесят шість) гривень 70 копійок, судові витрати, які складаються з судового збору у розмірі 2002,45 грн та витрати пов`язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви у паперовій формі листом з описом вкладення у розмірі 101,22 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст рішення складено 01.10.2026.

Суддя І.Ю. Фалін