Рішення від 30 вересня 2026 р. у справі №754/1144/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 754/1144/25

Провадження № 2/369/3584/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Янченка А.В., при секретарі судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 754/1144/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики в сумі 450 000 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що 12.04.2018 року між ним та відповідачем укладено договір позики коштів, на виконання якого він передав відповідачу 450000 грн. суму, обумовлену в договорі, яку відповідач зобов`язувався повернути до 12.04.2022 року.

На підтвердження отримання коштів відповідач надав власноруч написану розписку. Станом на дату подання позову, відповідач вказану заборгованість позивачеві не повернув, мотивуючи відсутністю коштів. У зв`язку із тим, що Відповідач уникає виконання зобов`язання, Позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06.03.2025 року цивільну справу № 754/1144/25 передано на розгляд Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.06.2025 року (суддя Янченко А.В.) відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 08.12.2025 року закрито підготовче провадження, призначено підготовче судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судові засідання не з`явився, про судові засідання повідомлявся належним чином. У зв`язку з вищезазначеним, на підставі ст. 130 ЦПК України, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи.

Станом на дату розгляду справи на адресу суду відзиву від відповідача не надходило.

Також 01.10.2026 року позивач подав до суду заяву про долучення оригіналу договору позики від 12.04.2018 року та оригіналу розписки до договору позики від 12.04.2018 року.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 12.04.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики грошових коштів, відповідно до п. 1.1.: за даним договором Позикодавець передає Позичальникові безвідсоткову позику у сумі 450000 грн. готівкою, а Позичальник зобов`язується повернути отриману суму в строки і в порядку, зазначені в даному Договорі. Позика надається шляхом передачі готівки із рук Позикодавця в руки Позичальника.

Згідно з п. 2.1. договору, факт передачі Позикодавцем зазначеної суми засвідчується розпискою Позичальника.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що зазначену суму позики позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві готівкою в строк до 12 квітня 2022 року

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. договору, усі суперечки і розбіжності, які можуть виникнути між сторонами з питань, що не знайшли свого вирішення в тексті даного договору, будуть вирішуватись шляхом переговорів на основі чинного законодавства і звичаїв ділового обороту. При відсутності урегульованості в процесі переговорів зі спірних питань, суперечки вирішуються шляхом подання позову до Деснянського районного суду м. Києва.

Згідно з розпискою до договору позики від 12 квітня 2018 року, ОСОБА_2 взяв у борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 450000 грн. та зобов`язався повернути до 12 квітня 2022 року.

Відповідно до положень статі 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з статтею 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1стаття 1049 ЦК України).

За своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.

Таким чином, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046,1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (провадження № 61-9197св21) зазначено, що: «на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця. Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки. Зазначене узгоджується з висновками викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18)».

Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку (частини друга та третя статті 545 ЦК України).

Факт отримання грошових коштів відповідачем підтверджується борговою розпискою від 12.04.2018 року, яка наявна в матеріалах справи та досліджена судом.

Відповідно до частини першої статті 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

З наведеного випливає, якщо договір позики укладений в письмовій формі, то факт передачі грошових коштів може бути спростований у разі оспорювання договору позики.

Договір позики відповідач не оспорював , не просив визнати його недійсним чи удаваним правочином.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що станом на час розгляду справи грошові кошти за договором позики від 12.04.2018 позивачу не повернуті, що свідчить про невиконання відповідачем своїх зобов`язань. Доказів протилежного матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 наведеної вище заборгованості є доведеними, обґрунтованими, підтвердженими доданими документами, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в сумі 4 500 грн. покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. заборгованості за договором позики та 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено: 01.10.2026 року.

Суддя А.В. Янченко